Постанова

від 27.03.2008 по справі 35/571-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/571-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2008 р.                                                          Справа №35/571- 07  

Колегія суддів у складі:

Головуючого-судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів –Пушай В.І., Плужник О.В.

                                            при секретарі –Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача – Гамарник Р.І.

відповідача –Петленко Т.С.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№508Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 05.02.08 року по справі №35/571-07

за позовом – ДП «Центр систем  якості «ПРИРІСТ-СИСТЕМА-2»ТОВ «Компанія професіоналів з якості «СИСТЕМИ», м. Київ

до –ТОВ Агрофірма «Сади України», с. Красне

про стягнення 9423,40 грн. ,-

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 7500 грн. основної заборгованості за надані послуги, згідно укладеного сторонами договору №124 від 21 квітня 2006 року, 1834,14грн. - інфляційних, 300 грн. - 3% річних, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.02.2008 року по справі №38/571-07 (суддя Швед Є.Ю.) позов задоволений повністю.

     Рішення місцевого господарського суду мотивне з тих підстав, що сума боргу за договором №124 від 21 квітня 2006 року підтверджена наданими до справи доказами, а саме актом приймання-передачі робіт і відповідно до вимог ст. 625 ЦК України зазначений борг підлягає стягненню з урахування встановленого індексу інфляції та 3% річних, що підтверджено наданим до справи обгрутованим розрахунком.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, просить його скасувати, вважаючи його незаконним.

В своїй скарзі відповідач вказує на те, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 84 ГПК України в описовій частині рішення зазначені позовні вимоги, котрі фактично судом не розглядались, а також зазначені сторони, котрі не приймали участь у розглянутій справі. Крім того, відповідач в своїй скарзі посилається на те, що при розгляді справи та винесенні рішення судом не були прийняті до уваги його заперечення та клопотання щодо витребування у позивача доказів, котрі підтверджують проведення робіт за Договором № 124 від 21 квітня 2006 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, а також клопотання про витребування документів в яких повинні міститися рекомендації, настанови, методики, необхідні для приведення діяльності системи управління ТОВ АФ „Сади України" у відповідності до вимог ДСТУ180 9001-2000.

Позивач вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на допущену судом описку в п.1 описовій частині рішення і те, що надання послуг і передача відповідної документації підтверджена наданим до справи актом приймання-передачі робіт.

       Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

     Дійсно, як зазначає скаржник в своїй апеляційній скарзі, суд першої інстанції в порушення п.2 ст. 84 ГПК України в п. 1 описової частині рішення помилково зазначив позовні вимоги, котрі фактично судом не розглядались, а також зазначив сторони, котрі не приймали участь у розглянутій справі.

      Однак, як вбачається в матеріалів справи у вступній частині рішення, зазначені найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, котрі фактично приймали участь при розгляді справи, ціна позову, що була фактичним предметом позову, прізвище судді та представників сторін, які брали участь у засіданні на підставі довіреностей.

У мотивувальній частині рішення судом першої інстанції заначені обставини справи, встановлені господарським судом саме за поданим позовом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, зміст письмової угоди сторін, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання, доводи та надані докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

      Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

       Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 21 квітня 2006 року між сторонами було укладено договір №124 про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповідно до умов якого, позивач приймав на себе зобов'язання надати відповідачу інформаційно-консультаційні послуги з розробки впровадження та підготовки до сертифікації системи управління якістю (СУЯ), що відповідає міжнародному стандарту 1809001:2000: відповідно до Календарного плану проведення робіт по договору (далі - Додаток 1), а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити надані позивачем послуги відповідно до умов зазначеного договору.

    Згідно п.3.2.-3.4. договору, оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем поетапно з авансовою платою 50% від вартості кожного етапу, а остаточний розрахунок за кожний виконаний етап проводиться в розмірі та порядку, визначеному розділом 3 договору, не пізніше 10 днів з моменту підписання сторонами зазначеного акту.

Відповідно до Додатку 1 до договору № 124 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 21.04.2006р., сторонами договору було встановлено, що за послуги, що надаються позивачем протягом першого етапу виконання договору, відповідач повинен сплатити 15 000, 00 грн.

Позивачем свої зобов'язання за договором по першому етапу робіт було виконано в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі робіт №1 від 11 серпня 2006 року, котрий підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками, без будь-яких зауважень щодо якості та кількості виконаних робіт.

Відповідач роботи прийняв, але їх вартість сплатив частково в сумі 7500грн, що підтверджується довідкою Філією "Дніпровське відділення "Промінвестбанку" в м. Київ.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем після часткової сплати за виконані роботи станом на 01.11.07р. становить 7500грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та укладеного договору, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 7500грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних у розмірі 1834,14грн. та 3% річних, що становить суму у розмірі 300 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

    На підставі викладеного, висновки, викладені в рішенні господарського суду   відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи  апелянта, з яких вони оскаржуються не можуть бути підставою для його  скасування.

      Керуючись ст.ст. 525, 526, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103,  ст. ст. 104, 105  ГПК України, судова колегія, -

                                           постановила:

       Рішення господарського суду Харківської області від 05.02.2008 р. по справі № 35/571-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Головуючий суддя                                                            Могилєвкін Ю.О.  

                                 судді                                                             Пушай В.І.

                                                                                                       Плужник О.В.

       Повний текст постанови підписаний 27.03.2008 року.