Рішення

від 14.04.2011 по справі 3/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/62

14.04.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерінструмент»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний»

Про                стягнення 78 569,97 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           Алістратов В.І. –директор, наказ від 01.10.2007

Від відповідачів      не з‘явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерінструмент»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний»78 569,94 грн. основного боргу,  який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов‘язань по сплаті отриманого товару згідно договору поставки № 171/07-08РС від 16.07.2008.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.03.2011 та ухвал від 15.03.2011, від 05.04.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві  : м. Київ, пр.-т Героїв Сталінграду, 10-А, кв. 8 та юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 05.04.2011 : м. Київ, вул. Лугова, 12.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.04.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

16.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерінструмент»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний»(покупець) було укладено договір № 171/07-08РЧ (далі - договір).

Згідно з п. 3  ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов‘язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов‘язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (далі –товар) у власність покупця, а покупець зобов‘язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Згідно п. 6.2. договору постачальник зобов‘язався передати покупцеві у пункті поставки із товаром документи на товар, а саме супровідні документи, видаткову накладну та (або) товарно-транспорту накладну, податкову накладну, рахунок.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов‘язань не було у повному обсязі сплачено вартість отриманого товару, в зв’язку з чим відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 78 569,97 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 2.11. договору зобов‘язання постачальника з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару, його приналежностей, супровідних документів та підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної та (або) товарно-транспортної накладної та передачі покупцю податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 434 497,72 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №РИ-1967 від 21.07.2008 на суму 48 825,40 грн., РИ-1966 від 21.07.2008 на суму 24 420,84 грн., № РИ-2395 від 29.08.2008 на суму 37 478,22 грн., №РИ-2394 від 29.08.2008 на суму 12 015,35 грн., № РИ-2892 від 15.10.2008 на суму 3 872,72 грн., № РИ-3262 від 18.11.2008 на суму 4 833,28 грн., № РИ-3392 від 02.12.2008 на суму 2 168,57 грн., № РИ-3659 від 29.12.2008 на суму 49 410,19 грн., № РИ-3728 від 22.01.2009 на суму 79 581,74 грн., № РИ-3727 від 22.01.2009 на суму 77 613,41 грн., № РИ-3905 від 03.03.2009 на суму 9 950,28 грн., № РИ-3771 від 03.03.2009 на суму 17 368,21 грн., № РИ-3908 від 03.03.2009 на суму 16 086,16 грн., № РИ-3956 від 05.03.2009 на суму 43 598,54 грн., № РИУ-3956 від 05.03.2009 на суму 7 274,81 грн.

Відповідач повернув позивачу частину товару на загальну суму 302 448,94 грн., що підтверджується наступними накладними про повернення постачальнику : № 6511 від 22.01.2009 на суму 82515,16 грн., № 12911 від 23.10.2009 на суму 837,04 грн., № 12932 від 28.10.2009 на суму 474,85 грн., № 12465 від 02.11.2009 на суму 1 001,90 грн., №  12 452 від 02.11.2009 на суму 27,88 грн., № 12378 від 02.11.2009 на суму 55 241,44 грн., № 12375 від 02.11.2009 на суму 67,70 грн., № 12374 від 02.11.2009 на суму 166,72 грн., № 12373 від 02.11.2009 на суму 597,32 грн., № 12380 від 02.11.2009 на суму 3 983,88 грн., № 12376 від 02.11.2009 на суму 42 460,46 грн., № 12379 від 02.11.2009 на суму 12 763,03 грн., № 12412 від 02.11.2009 на суму 24 425,80 грн., № 12454 від 02.11.2009 на суму 6 331,16 грн., № 12413 від 02.11.2009 на суму 4 748,04 грн., № 12377 від 02.11.2009 на суму 60 442,70 грн., № 13156 від 11.11.2009 на суму 6 363,86 грн.

Як свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки відповідач розрахувався з позивачем за отриманий товар  у розмірі 53 478,81 грн.

Відповідно до умов п. 7.1. договору та п. 2 додатку № 1 до договору строк платежу встановлено 7 днів з моменту продажу товару.

Статтею 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення вартості товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно уточненого розрахунку позивача,  складає 78 569,97 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 78 569,97 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

             Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерінструмент»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний»(м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 34344491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерінструмент»(м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-А, код ЄДРПОУ 35369742) 78 569 (сімдесят вісім тисяч п‘ятсот шістдесят  дев‘ять) грн. 97 коп. основного боргу, 7 857 (сім тисяч вісімсот п‘ятдесят сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 19.04.2011.