Постанова

від 12.04.2011 по справі 14/51-10-1262

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/51-10-1262

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" квітня 2011 р. Справа № 14/51-10-1262

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Рибний ресторан „Порто”   

на рішення господарського суду Одеської області від „02” березня 2011 року

по справі № 14/51-10-1262

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіфуд”, м. Київ  

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рибний ресторан „Порто”, м. Одеса   про стягнення 48 993,46 грн.    

В С Т А Н О В И В :

19.03.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Сіфуд” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рибний ресторан „Порто” (далі по тексту –відповідач) про стягнення 48 993,46 грн., з яких 39 757,28 грн. –сума заборгованості за поставлений товар, 5 495,03 грн. –збитки від інфляції, 1 355,72 грн. –3 % річних та 2 385,43 грн. –пеня. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви та витрати на ІТЗ судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення укладеного сторонами договору поставки відповідач не оплатив 39 757,28 грн. з вартості товару, отриманого від позивача. Ця заборгованість неоплачена і на даний час, в зв'язку з чим на суму боргу нараховані відповідні штрафні санкції: 5 495,03 грн. –збитки від інфляції, 1 355,72 грн. –3 % річних та 2 385,43 грн. –пеня.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.03.2011 року по справі № 14/51-10-1262 (суддя Горячук Н.О.) позовні вимоги ТОВ „Сіфуд” задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ „Рибний ресторан „Порто” на користь позивача 39 757,28 грн. –основного боргу, 2 385,43 грн. –пені, 5 495,03 грн. –збитків від інфляції, 1 355,72 грн. –3 % річних, 490 грн. –державного мита за розгляд позовної заяви та 236 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив умови договору та норми чинного законодавства, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, заборгованість за поставлений/отриманий товар залишена несплаченою і на даний час, а тому позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, як в частині суми основного боргу, так і в частині нарахованих штрафних санкцій.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Рибний ресторан „Порто” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в повністю та направити справу на новий судовий розгляд до місцевого господарського суду. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, надані позивачем видаткові накладні не можуть вважатися належним доказом, оскільки не містять необхідних для первинних документів реквізитів. У видаткових накладних відсутнє посилання на спірний договір поставки, через що неможливо визначити за яким договором здійснювалася поставка товару позивачем, чи здійснено спірну господарську операцію саме на умовах зазначеного позивачем договору поставки.

Скаржник вважає, що позивач не надав доказів того, що бухгалтер відповідача був уповноважений на підписання акту звірки між ТОВ „Сіфуд” та ТОВ „Рибний ресторан „Порто”. Позивачем не надано жодних довіреностей чи документів, які б свідчили про визнання боргу саме керівництвом відповідача, а не робітниками підприємства, які не наділені такими повноваженнями.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав.

Сторони в судове засідання 12.04.2011 року не з'явилися без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями б/н від 22.03.2011 року та б/н від 01.04.2011 року, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Сіфуд” (Постачальник) та ТОВ „Рибний ресторан „Порто” (Покупець) 01.02.2008 року укладено договір поставки №058/08 (а.с.11-18).

Відповідно до розділу 1 Договору, на умовах цього Договору та у встановлені цим Договором строки Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується приймати вказаний товар та сплачувати його вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Предметом договору є товар, що відповідає умовам цього Договору, найменування, асортимент та ціна якого визначається на підставі прайс-листів.   

Оплата партії поставленого товару здійснюється протягом 7 календарних днів після дати приймання партії товару Покупцем. Датою приймання партії товару Покупцем вважається дата підписання та завірення печаткою відповідної накладної уповноваженим представником Покупця (пункт 3.3 Договору).

Згідно із пунктом 3.4 Договору, зобов'язання Покупця щодо оплати поставленого товару вважаються виконаними в повному обсязі та належним чином в момент надходження на рахунок Постачальника грошових коштів в розмірі вартості партії товару, що підлягає оплаті. Часткова оплата товару не вважається належним виконанням зобов'язання і не звільняє Покупця від відповідальності за неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань по оплаті товару.

Підставою для оплати поставленого за договором товару є передача Покупцеві оформлених у встановленому чинним законодавством порядку товарної та податкової накладної (пункт 3.12 Договору).

Відповідно до пункту 4.6 Договору, поставка товару від Постачальника Покупцю здійснюється згідно накладних, в яких сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість товару за кожним найменуванням товару, ціну за одиницю товару та загальну вартість поставленого товару. Датою поставки партії товару Постачальником вважається дата підписання та завірення печаткою відповідної накладної уповноваженим представником Покупця.   

Приймання Покупцем товару і його здача Постачальником по найменуванню, кількості (вазі) та ціні здійснюється на підставі товарної накладної та у відповідності до погодженого сторонами замовлення. Під час отримання товару представник Покупця підписує видаткову накладну (або накладні) на партію товару, завіряє її (їх) печаткою підприємства. Право власності на товар, а також всі пов'язані з товаром ризики переходять від Постачальника до Покупця в момент фактичного отримання товару Покупцем згідно видаткової накладної на товар (пункти 5.1, 5.4, 5.6 Договору).

Згідно із пунктом 8.1 Договору, за невиконання (неналежне виконання) умов цього Договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та умов цього Договору.

В разі прострочення Покупцем оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе за цим Договором зобов'язань (пункти 8.5, 8.8 Договору).  

На виконання умов Договору поставки № 058/08 від 01.02.2008 року ТОВ „Сіфуд” поставило ТОВ „Рибний ресторан „Порто” в період з вересня 2008 року по грудень 2008 року товар на загальну суму 61 759,28, що підтверджується видатковими накладеними:

- № РН-010502 від 24.09.2008 року на суму 19 227,17 грн. (а.с.20);

- № РН-011678 від 19.11.2008 року на суму 27 764,36 грн. (а.с.21);

- № РН-011945 від 03.12.2008 року на суму 14 767,75 грн. (а.с.22).

Зазначені видаткові накладні мають підписи та печатки сторін.

В свою чергу, ТОВ „Рибний ресторан „Порто” за отриманий товар розрахувалося з ТОВ „Сіфуд” лише частково – в сумі 22 002,01 грн., залишивши неоплаченими 39 757,28 грн.

03.12.2009 року ТОВ „Сіфуд” звернулося до ТОВ „Рибний ресторан „Порто” з листом (претензією) № 73/12-2009, згідно з яким повідомило відповідача про непогашений борг за поставлений по Договору поставки № 058/08 від 01.02.2008 року товар і нараховані на цей борг штрафні санкції, які позивач просив відповідача перерахувати на його користь в строк до 10.12.2009 року.

Між тим, такий лист (претензія) залишені відповідачем без задоволення та взагалі без відповіді.  

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ „Сіфуд” та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ТОВ „Рибний ресторан „Порто”, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає його або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ „Сіфуд”, поставивши ТОВ „Рибний ресторан „Порто” товар, виконало покладені на нього Договором поставки № 058/08 від 01.02.2008 року та нормами чинного законодавства обов'язки, що підтверджується відповідними видатковими накладними, які містять підписи та печатки сторін.

Між тим, ТОВ „Рибний ресторан „Порто”, за отриманий від ТОВ „Сіфуд” товар, в свою чергу, в порушення умов Договору поставки № 058/08 від 01.02.2008 року та вищезазначених норм чинного законодавства, свої зобов'язання належним чином не виконало, а саме в повному обсязі не розрахувалось, залишивши і наданий час не погашеною заборгованість у розмірі 39 757,28 грн., а тому така заборгованість і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат повинен здійснюватися та відповідати Цивільному кодексу України та Листу Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Крім того, як було вище зазначено, згідно із пунктом 8.5 Договору поставки №058/08 від 01.02.2008 року, в разі прострочення Покупцем оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що на суму непогашеної заборгованості (39 757,28 грн.) позивачем правомірно та обґрунтовано нараховані 1 355,72 грн. –3 % річних, 5 495,03 грн. –збитки від інфляції та 2 385,43 грн. –пеня, що також підлягають стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ТОВ „Рибний ресторан „Порто”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

11.04.2011 року до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „Рибний ресторан „Порто” надійшов лист № 8 від 11.04.2011 року, яким відповідач надає підтвердження про оплату стягнення на користь ТОВ „Сіфуд” згідно рішення по справі № 14/51-10-1262 від 02.03.2011 року на загальну суму 49 719,46 грн. До даного листа додані платіжні доручення № 140 від 11.04.2011 року на суму 9 962,18 грн. та № 141 від 11.04.2011 року на суму 39 757,28 грн. Отже, відповідач, сплативши суму боргу з урахуванням штрафних санкцій, визнав існування заборгованості перед позивачем.  

Між тим, такі документи не мають значення для вирішення даної справи в суді апеляційної інстанції, оскільки оплата боргу проведена вже після винесення місцевим господарським судом рішення, що оскаржується та переглядається. В свою чергу, такі документи будуть мати значення вже на стадії виконання рішення.

Також, до відома скаржника судова колегія має зазначити, що, згідно із статтею 103 Господарського процесуального кодексу України, до повноважень апеляційної інстанції не відноситься направлення справи на новий судовий розгляд до місцевого господарського суду, як цього просило ТОВ „Рибний ресторан „Порто”.  

ТОВ „Рибний ресторан „Порто” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.  

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ТОВ „Сіфуд”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 02.03.2011 року по справі № 14/51-10-1262 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „Рибний ресторан „Порто” –без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105  Господарського                   процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Рибний ресторан „Порто” залишити без задоволення

2. Рішення господарського суду Одеської області від „02” березня 2011 року по справі № 14/51-10-1262 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       С.І. Колоколов

Суддя                                                                                          Г.П. Разюк

Суддя                                                                                              М.С. Петров

Повний текст постанови

          складено „14” квітня 2011 року.