Ухвала

від 20.10.2010 по справі 2а-10629/09/4/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІ ЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а -10629/09/4/0170

20.10.10 м. Севастополь

Севастопольсь кий апеляційний адміністрат ивний суд у складі колегії су ддів:

головуючого судді Кур апової З.І.,

суддів Щепансько ї О.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засід ання Яіцкова К.М.

за участю сторін:

представник позивача, Пр иватного підприємства "Алек о- сервис"- Стародубов Макси м Олександрович, довіреніс ть № б/н від 20.10.10

представник відповідача, Державної податкової інспе кції в Нижньогірському район і Автономної Республіки Кр им- Грязнова Галина Михайлів на, посвідчення № 084104, від 24.06.2010 р ., довіреність № б/н від 21.06.10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податко вої інспекції в Нижньогірськ ому районі АР Крим на постано ву Окружного адміністративн ого суду Автономної Республ іки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 15.02.10 по справі № 2а-10629/09/4/0170

за позовом Приватног о підприємства "Алек - сервис " (вул. Перемоги, буд.18, смт. Нижнь огірський, Автономна Республ іка Крим, 97100)

до Державної податково ї інспекції в Нижньогірськом у районі Автономної Республі ки Крим (вул. Шкільна 16, смт. Ниж ньогірський, Автономна Респу бліка Крим, 97100)

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР К рим від 15.02.2010 у справі № 2а-10629/09/4/0170 (су ддя Циганова Г.Ю.) адміністрат ивний позов задоволений.

Визнано протиправним та с касовано податкові повідомл ення-рішення Державної пода ткової інспекції в Нижньогір ському районі АР Крим від 06.07.2009 року №0001402300/0 від 28.07.2009 року №0001402300/1 пр о визначення Приватному підп риємству “Алеко-сервис”(іден тифікаційний код 25125091) суми под аткового зобов'язання з пода тку на прибуток підприємств у розмірі 47652,70 грн., в тому числі за основним платежем - 41653,00 гр н., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5999,70 грн.

Визнано протиправними та с касовано податкові повідомл ення-рішення Державної пода ткової інспекції в Нижньогір ському районі АР Крим від 06.07.2009 року №0001412300/0 від 28.07.2009 року №0001412300/1 пр о визначення Приватному підп риємству “Алеко-сервис” (іде нтифікаційний код 25125091) суми по даткового зобов'язання з под атку на додану вартість у роз мірі 6531,56 грн., в тому числі за ос новним платежем - 4534,37 грн., за ш трафними (фінансовими) санкц іями - 2177,19 грн.

Стягнуто з Державного бюдж ету України на користь Прива тного підприємства “Алеко-се рвис” (ідентифікаційний код 25125091) 2003,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з постаново ю суду, Державна податкова ін спекція в Нижньогірському ра йоні АР Крим звернулася з апе ляційною скаргою, в якій прос ить скасувати постанову Окру жного адміністративного суд у АР Крим від 15.02.2010 у справі № 2а-1062 9/09/4/0170 та відмовити позивачу в з адоволенні адміністративно го позову.

Апеляційна скарга мотиво вана тим, що судом порушена но рма матеріального права.

У судовому засіданні 20.10.2010рок у представник відповідача пі дтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача запе речує проти апеляційної скар ги, просить рішення суду перш ої інстанції залишити без зм ін.

Чинне законодавство не обм ежує коло представників осіб , які беруть участь у справі, п ри апеляційному розгляді адм іністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статт і 196 Кодексу адміністративног о судочинства України, непри буття у судове засідання сто рін, належним чином повідомл ених про дату, час та місце апе ляційного розгляду, не переш коджає судовому розгляду спр ави.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністрат ивного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, п еревіривши юридичну оцінку о бставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши пр авильність застосування су дом першої інстанції норм ма теріального та процесуально го права, вважає, що апеляційн а скарга не підлягає задово ленню з наступних підстав.

Приватне підприємство “А леко-сервис” звернулось до а дміністративного суду із поз овом до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим про скасуванн я податкових повідомлень-ріш ень від 06.07.2009 року №0001402300/0 та від 06.07.2 009 року №0001412300/0. Під час судового р озгляду позивач доповнив поз овні вимоги, просив скасуват и податкові повідомлення - рі шення від 28.07.2009 року №0001402300/1 та №00014123 00/1.

Позов мотивовано тим, що вис новки податкового органу, по кладені в основу спірних под аткових повідомлень-рішень, не ґрунтуються на нормах зак ону. Так, перевіркою, проведен ою ДПІ в Нижньогірському рай оні встановлено заниження по зивачем суми податкового зоб ов'язання з податку на прибут ок підприємств у зв'язку із от риманням позивачем сум товар но-матеріальних цінностей, п ридбаних директором приватн ого підприємства “Алеко-серв ис” за готівкові кошти. При ць ому суму заборгованості підп риємства перед директором по датковий орган вважає сумою поворотної фінансової допом оги. Позивач вважає такий вис новок помилковим, оскільки в казана заборгованість за дан ими бухгалтерського обліку с тосується розрахунків із під звітною особою, а застосуван ня стосовно такої заборгован ості правил податкового облі ку, передбачених для поворот ної фінансової допомоги, чин ним законодавством не передб ачено.

Також позивач посилається на неправомірність зменшенн я за наслідками перевірки ба лансової вартості ІІ групи о сновних фондів на суму подат ку на додану вартість, сплаче ного при придбанні легкового автомобіля. Позивач вказує п ро неоднозначність трактовк и прав та обов' язків платни ка податків через суперечніс ть одне одному положень пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР “Про оподаткуванн я прибутку підприємств” (дал і - Закон №334) та пп. 7.4.2 п. 7.4 ст . 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану в артість” (далі - Закон №16 8). При цьому позивач просить з астосувати норму щодо конфлі кту інтересів (пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Зак ону України від 21.12.2000 року №2181-ІІ І “Про порядок погашення зоб ов'язань платників податків перед бюджетами та державним и цільовими фондами” (далі - Закон №2181)), прийнявши рішен ня на користь платника подат ків.

Стосовно висновків за акто м перевірки про завищення су м амортизаційних відрахуван ь через віднесення джерела б езперебійного живлення та мі ні АТС до ІІ групи основних фо ндів (замість І групи), позивач зазначає, що таке припущення не підтверджено жодним зако нодавчим актом і є безпідста вним.

Крім того, позивач вважає, щ о посадові особи податкового органу припустились арифмет ичних помилок при обчисленні суми заниження податкового зобов'язання у розмірі 3730,00 грн . з податку на прибуток за 2008 рі к.

Донарахування податкового зобов'язання з податку на дод ану вартість у податковому п овідомленні-рішенні від 06.07.2009 р оку №0001412300/0 та від 28.07.2009 року №0001412300/1 п ов'язано із застосуванням по датковим органом “звичайної ціни”до операції з купівлі-п родажу легкового автомобілю , проте, на думку позивача, под атковим органом не було дотр имано встановленої законом п роцедури визначення суми под аткового зобов'язання із зас тосуванням “звичайних цін”.

З матеріалів справи вбача ється, що посадовими особами відповідача проведено плано ву виїзну перевірку відповід ача з питань дотримання вимо г податкового, валютного та і ншого законодавства за періо д з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року.

За наслідками перевірки складено акт від 24.06.2009 року №566/23-00 /25125091 (а.с. 7-78), за висновками якого, встановлені порушення позив ачем вимог п. 1.20 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.8.2, пп. 7.8.3 п. 7.8 ст. 7, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.4.1 п. 8.4, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону №334 та Пор ядку складання декларації з податку на прибуток підприєм ства, затвердженого наказом Державної податкової адміні страції України від 29.03.2003 року № 143 та п. 4.1 ст. 4 Закону №168.

На підставі даного акту пер евірки відповідачем прийнят і податкові повідомлення-ріш ення від 06.07.2009 року №0001402300/0 та від 06. 07.2009 року №0001412300/0. За наслідками ро згляду скарги платника подат ків, поданої в порядку апеляц ійного оскарження, відповіда чем прийняті податкові повід омлення-рішення від 28.07.2009 року № 0001402300/1 та №0001412300/1.

В основу висновків контрол юючого органу про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 покладе но наступні обставини.

Перевіркою встановлено, що директор ПП “Алеко-сервіс” Стародубов Олександр Петров ич за власні кошти придбав товарно-матеріальні цінност і (які надалі були передані пі дприємству), розрахувавшись при цьому готівкою. В бухгалт ерському обліку підприємств а заборгованість відображал ась по кредиту рахунку 372 “заб оргованість з підзвітними ос обами”, заборгованість стано м на 01.01.2009 року становить 18203,66 грн ., станом на 01.04.2009 року - 135120,92 грн. (а .с. 22, 26).

При цьому в акті перевірки з азначено, що оскільки Старо дубов Олександр Петрович н е є платником податку на приб уток підприємств, то сума заб оргованості прирівнюється д о поворотної фінансової допо моги (в розумінні Закону №334), як а залишається неповернутою н а кінець звітного податковог о періоду.

Згідно із абз. 3 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 За кону №334 валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигля ді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платник ом податку у звітному період і, що залишається неповернен ою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є плат никами цього податку (у тому ч ислі нерезидентів), або осіб, я кі згідно із законодавством мають пільги з цього податку , включаючи право застосовув ати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

Поворотна фінансова допом ога - це сума коштів, передан а платнику податку у користу вання на визначений строк ві дповідно до договорів, які не передбачають нарахування пр оцентів або надання інших ви дів компенсацій як плати за к ористування такими коштами ( пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону №334).

Правові питання відшкодув ання витрат, понесених праці вником при придбанні товарів для підприємства, та інші пит ання правомірності використ ання власних готівкових кошт ів працівниками підприємств а для вирішення виробничих (г осподарських) питань регулюю ться статтями 1159, 1160 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість дво х або більше сторін, спрямова на на встановлення, зміну або припинення цивільних прав т а обов'язків.

Відносини, що виникають між сторонами, у даному випадку н е пов' язані із договірними зобов' язаннями, а належать до зобов'язань, які виникають із односторонніх дій.

Судова колегія вважає, що ві дносини між працівником та р оботодавцем визначені Кодек сом законів про працю Україн и, згідно з яким працівник має виконувати обов'язки, обумов лені трудовим договором (ст. 21 КЗпП України).

Відповідно до статті 121 КЗпП України працівники мають пр аво на відшкодування витрат та одержання інших компенсац ій у зв'язку з службовими відр ядженнями. Щодо інших витрат , то підтвердженням того, що во ни були здійснені за доручен ням керівництва, можуть бути розпорядчі документи (наказ , розпорядження), про що, зокре ма, зазначено в листі Міністе рства фінансів України від 28.0 8.2007 р. №31-34000-10-25/17266.

Згідно з випискою з наказу № 29 від 29.09.2008 року яким усім праців никам підприємства дозволен о придбання матеріальних цін ностей за особисті грошові к ошти із відображенням заборг ованості по рахунку 372 та відш кодуванням заборгованості п ри отриманні коштів на розра хунковий рахунок підприємст ва.

У разі придбання працівник ом за власні готівкові кошти товарів для потреб підприєм ства, використання власних к оштів у відрядженні, у визнач ені законодавством строки до бухгалтерської служби подає ться звіт за формою, затвердж еною наказом Державної подат кової адміністрації України від 19 вересня 2003 року N 440 “Про зат вердження форми Звіту про ви користання коштів, наданих н а відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту”, документи, які підтве рджують використання коштів та придбані запаси (п. 9.10 ст. 9 За кону України “Про податок з д оходів фізичних осіб”).

Судовим експертом встанов лено, що в бухгалтерському об ліку підприємства заборгова ність за кредитом рахунку 372 (п ідзвітна особа Стародубов О.П.) відображена на підстав і первинних документів (звіт ів про використання коштів, н аданих на відрядження або пі д звіт.

Судова колегія вважає, що по датковим органом не доведено правомірність застосування правил податкового обліку, п ередбачених для поворотної ф інансової допомоги стосовно заборгованості підприємств а перед підзвітною особою. Ви сновок щодо договірної приро ди такої заборгованості не ґ рунтується на нормах чинного законодавства. Також судова колегія погоджується із вис новком експерта щодо помилко вості доводів ДПІ в Нижньогі рському районі про порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 З акону №334.

Оцінюючи доводи позивача п ро протиправність зменшення податковим органом суми амо ртизаційних відрахувань чер ез зменшення балансової варт ості групи 2 основних фондів н а суму податку на додану варт ість, сплаченого при придбан ні легкового автомобілю, бул о встановлено наступне.

Відповідно до пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 За кону №334 у разі здійснення вит рат на придбання основних фо ндів балансова вартість відп овідної групи збільшується н а суму вартості їх придбання , з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'я зку з таким придбанням, без ур ахування сплаченого податку на додану вартість, у разі кол и платник податку на прибуто к підприємств зареєстровани й платником податку на додан у вартість.

Відповідно до пп. 7.4.2 п.7.2 ст. 7 За кону № 168 не включається до скл аду податкового кредиту та в ідноситься до складу валових витрат сума податку, сплачен а платником податку при прид банні легкового автомобіля ( крім таксомоторів), що включа ється до складу основних фон дів.

Підпунктом 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не включаю ться до складу валових витра т витрати на сплату податку н а додану вартість, включеног о до ціни товарів (робіт, послу г), що придбаваються платнико м податку для виробничого аб о невиробничого використанн я.

Тобто, згідно з пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 З акону № 168 суми податку на дода ну вартість, нараховані (спла чені) при придбанні легковог о автомобіля, повинні бути ві днесені до складу валових ви трат, однак цього не можна роб ити згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закон у №334. Більш того витрати по спл аті ПДВ не можуть збільшуват и балансову вартість групи 2 о сновних фондів відповідно до пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону №334.

Тобто закон одночасно забо роняє відносити суми ПДВ, спл аченого при придбанні об' єк ту основних фондів, що викори стовується в господарській д іяльності, до складу податко вого кредиту, до складу валов их витрат та до складу витрат , що враховуються для збільше ння балансової вартості груп и основних фондів, що супереч ить економічної сутності под атку на додану вартість і под атку на прибуток підприємств .

Судова колегія погоджуєть ся з висновком суду першої ін станції який вважає, що Зак он № 168 та Закон № 334 припус кають неоднозначне, множинне трактування прав та обов' я зків платника податку щодо п орядку формування валових ви трат та податкового кредиту з ПДВ при здійсненні господа рських операцій з придбання легкового автомобіля та можл ивості віднесення сплачених сум податку на додану вартіс ть по цих операціях до складу балансової вартості групи 2 о сновних фондів, тобто виника є конфлікт інтересів.

Згідно пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону №21 81, у разі коли норма закону чи і ншого нормативно-правового а кта, виданого на підставі зак ону, або коли норми різних зак онів чи різних нормативно-пр авових актів припускають нео днозначне (множинне) трактув ання прав та обов' язків пла тників податків або контролю ючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішен ня на користь як платника под атків, так і контролюючого ор гану, рішення приймається на користь платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у липні 2006 року придбав легковий автомобіль “Chevrolet Aveo SF69Y” у ТОВ “УкравтоЗАЗсе рвіс”, витрати по сплаті пода тку на додану вартість, включ еного в ціну автомобілю (у роз мірі 11066,67 грн.), відніс на збільш ення балансової вартості гру пи 2 основних фондів (а.с. 42).

Судова колегія вважає, що ке руючись пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону №2181 , суд першої інстанції правом ірно дійшов висновку про пом илковість викладених в акті перевірки відомостей про зав ищення ПП “Алеко-Сервіс” бал ансової вартості групи 2 осно вних фондів у 3 кварталі 2008 року на 11066,67 грн. і помилковість пере рахунку суми амортизаційних відрахувань в наступних под аткових періодах, пов' язано го із висновком про таке зави щення.

Посадовими особами ДПІ в Ни жньогірському районі при про ведені перевірки встановлен о завищення балансової варто сті групи 2 основних фондів у з в'язку із віднесенням позива чем до її складу витрат на при дбання джерел безперебійног о живлення та міні АТС.

Згідно із пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №334 під терміном “амортизація ” основних фондів і нематері альних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовленн я або поліпшення, на зменшенн я скоригованого прибутку пла тника податку у межах норм ам ортизаційних відрахувань, ус тановлених цією статтею. Від повідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 зазнач еного Закону під терміном “о сновні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що при значаються платником податк у для використання у господа рській діяльності платника п одатку протягом періоду, яки й перевищує 365 календарних дні в з дати введення в експлуата цію таких матеріальних цінно стей, та вартість яких переви щує 1000 гривень і поступово зме ншується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з пп. 8.2.2 п. 8.2 вказаної ст атті основні фонди розподіле но за групами. До складу основ них фондів групи 1 відносятьс я будівлі, споруди, їх структу рні компоненти та передаваль ні пристрої, у тому числі житл ові будинки та їх частини (ква ртири і місця загального кор истування), вартість капітал ьного поліпшення землі, до гр упи 2 - автомобільний трансп орт та вузли (запасні частини ) до нього; меблі; побутові еле ктронні, оптичні, електромех анічні прилади та інструмент и, інше конторське (офісне) обл аднання, устаткування та при ладдя до них.

Підпунктом 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 цього З акону встановлені норми амор тизації у відсотках до балан сової вартості кожної з груп основних фондів на початок з вітного (податкового) період у, зокрема група 1 - 2 відсотки ; група 2 - 10 відсотків.

Судова колегія вважає, що за конодавець не дає вичерпного переліку об' єктів, які вход ять до кожної з груп основних фондів. Також не надано визна чень об' єктів, які наведені у переліку цих груп. Але навед ені норми дають можливість в становити принцип, за яким ко жен об' єкт відноситься до к онкретної групи. Очевидно, що основні фонди діляться на гр упи за їх видом, технічними ха рактеристиками, функціональ ним призначенням та строком ймовірної експлуатації. При цьому об' єкти, які входять в одну групу (окрім 3 групи) пови нні володіти однорідними хар актеристиками та не можуть к ардинально відрізнятися одн е від одного за видом, технічн ими характеристиками, функці ональним призначенням та стр оком експлуатації.

Відповідно до Державного к ласифікатора України ДК 013-97 “К ласифікація основних фондів ”, затвердженого наказом Дер жстандарту України від 19.08.97 ро ку №507, до коду 13202 віднесено “Ста нції та системи телефонні”, я кі належать до класу 130200 “Будів лі та споруди ліній зв'язку і п ередач (телевізійні, радіо, те леграфні, телефонні та інші)” та, відповідно, до підгрупи 130 0 00 “Передавальні пристрої”.

Законом України від 18.11.2003 рок у №1280-IV “Про телекомунікації” т елекомунікаційна мережа виз начається як “комплекс техні чних засобів телекомунікаці й та споруд, призначених для м аршрутизації, комутації, пер едавання та/або приймання зн аків, сигналів, письмового те ксту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптични х чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладн анням”, а кінцеве обладнання - як “обладнання, призначен е для з'єднання з пунктом закі нчення телекомунікаційної м ережі з метою забезпечення д оступу до телекомунікаційни х послуг”.

Згідно із ч. 1 ст. 31 вказаного З акону проекти будівництва, р еконструкції та модернізаці ї телекомунікаційних мереж п ідлягають експертизі у випад ках і в порядку, встановлених законодавством.

Локальна мережа підприємс тва не є телекомунікаційною мережею з точки зору Закону У країни від 18.11.2003 року №1280-IV “Про те лекомунікації”, оскільки її проектування, створення та е ксплуатація не підлягають лі цензуванню та регулюванню з боку держави. До локальних ме реж передавання даних на під приємстві до кінцевого облад нання відповідно до вищевказ аного Закону належить обладн ання, за допомогою якого підп риємство здійснює підключен ня до телекомунікаційних мер еж.

З огляду на вказані положен ня, до коду 13 0000 “Пристрої перед авальні” Державного класифі катора України ДК 013-97 “Класифі кація основних фондів”, затв ердженого наказом Держстанд арту України від 19.08.97 року №507, а в ідповідно, і до першої групи о сновних засобів, можуть нале жати будівлі та споруди теле комунікаційних мереж.

Судова колегія вважає, що по даткове законодавство не міс тить визначення передавальн их пристроїв. Визначення цьо го поняття надано лише у пост анові Кабінету Міністрів Укр аїни від 28.10.2004 року №1442 “Про затв ердження Національного стан дарту N 2 “Оцінка нерухомого ма йна”, відповідно до якого пер едавальні пристрої - це земе льні поліпшення, створені дл я виконання спеціальних функ цій з передачі енергії, речов ини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та вид у на відстань (лінії електроп ередачі, трубопроводи, водоп роводи, теплові та газові мер ежі, лінії зв'язку тощо).

У цій же постанові Кабінету Міністрів України дано визн ачення земельного поліпшенн я, яким є результати будь-яких заходів, що призводять до змі ни якісних характеристик зем ельної ділянки та її вартост і. До земельних поліпшень нал ежать матеріальні об'єкти, ро зташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є н еможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської ді яльності або проведення певн ого виду робіт (зміна рельєфу , поліпшення ґрунтів, розміще ння посівів, багаторічних на саджень, інженерної інфрастр уктури тощо).

Джерела безперебійного жи влення та міні АТС - це окрем і основні фонди, які не мають о знак нерухомості, є рухомим м айном, мають кардинально інш е цільове призначення і можу ть бути демонтовані та встан овлені в будь-якому іншому об 'єкті з подальшим функціонув анням за своїм призначенням без втрати первісної функціо нальності. Тому вони не можут ь бути класифіковані як стру ктурні компоненти чи передав альні пристрої будівель, де в они встановлені у розумінні пп. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 Закону №334.

Таким чином, віднесення вка заних об' єктів до складу 2 гр упи основних фондів, як побут ових електронних, електромех анічних приладів не суперечи ть визначеної законом класиф ікації основних засобів за ї х видом, технічними характер истиками, функціональним при значенням та строком експлуа тації.

Судова колегія погоджуєть ся з висновком суду першої ін станції який не приймає до ув аги посилання відповідача на роз' яснення Державної пода ткової адміністрації Україн и надані в листах від 27.07.2005 року №14787/7/15-1117, від 30.01.2007 року №42/2/15-0210, в яких , за твердженням представник а відповідача, по-іншому роз' яснено порядок формування ба лансової вартості груп основ них фондів, оскільки вказані листи не є нормативно-правов ими актами, що регулюють відн осини у галузі оподаткування .

Також в акті перевірки зазн ачено про порушення позиваче м положень пп. 7.8.2 і 7.8.3 п. 7.8 ст. 7 Зако ну №334 та Порядку складання де кларації з податку на прибут ок підприємства, затверджено го наказом Державної податко вої адміністрації України ві д 29.03.2003 року №143 (а.с. 51).

Згідно із вказаними нормам и Закону №334 крім випадків, пер едбачених підпунктом 7.8.5 цьог о пункту, емітент корпоратив них прав, який приймає рішенн я про виплату дивідендів сво їм акціонерам (власникам), нар аховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку н а прибуток у розмірі ставки, в становленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої н а суму дивідендів, призначен их для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму та кого податку. Зазначений ава нсовий внесок вноситься до б юджету до/або одночасно із ви платою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з ц ього податку за визначеною п унктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на буд ь-якого емітента корпоративн их прав, що є резидентом, незал ежно від того, чи такий емітен т або отримувач дивідендів є платником податку на прибут ок або має пільги зі сплати по датку на прибуток, надані цим Законом або іншими законода вчими актами, чи у вигляді зас тосування ставки податку інш ої, ніж встановлена пунктом 10. 1 статті 10 цього Закону (крім пл атників цього податку, які пі дпадають під дію пункту 7.2 ста тті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 с татті 10 цього Закону).

Платник податку - емітент корпоративних прав, державн е некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого по датку на прибуток звітного п еріоду на суму авансового вн еску, попередньо сплаченого протягом такого звітного пер іоду у зв'язку із нарахування м дивідендів згідно з підпун ктом 7.8.2 цього пункту. Не дозвол яється проведення зазначено го заліку з податком, передба ченим пунктом 7.2 статті 7 чи пун ктом 10.2 статті 10 цього Закону.

Згідно із Порядком складан ня декларації з податку на пр ибуток підприємства, затверд женого наказом Державної под аткової адміністрації Украї ни від 29.03.2003 року №143 для відображ ення авансових внесків по по датку на прибуток в декларац ії використовуються: рядок 20 “ авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирів няних до них платежів”; рядок 13.5 додатку К6 до рядка 13 “сума сп лачених авансових внесків пр и виплаті дивідендів (прирів няних до них платежів) та пере вищення суми таких внесків н ад нарахованою сумою податку минулих податкових періодів ”. Показники цих рядків повин ні кореспондувати.

Як вбачається з матеріалів справи за даними акту переві рки в декларації за 2008 рік пози вач заповнив рядок 13.5 додатку К6 до рядка 13 “сума сплачених а вансових внесків при виплаті дивідендів (прирівняних до н их платежів) та перевищення с уми таких внесків над нарахо ваною сумою податку минулих податкових періодів”, вказав ши в ньому показник “3730,00”, прот е рядок 20 декларації заповнив із прочерком (а.с. 89), помилково зазначивши показник “3730,00 грн. ” в рядку 21.

В подальшому позивач зміни в значення рядку 20 декларації за 2008 рік (збільшив його на 3730,00 г рн. і зменшив значення рядку 21 на 3730,00 грн.), подавши уточнюючий розрахунок (а.с. 96), а потім знов у зменшив показник рядку 20 на 3730,00 грн. і збільшив значення ря дку 21 на суму 3730,00 грн.

З даних акту перевірки немо жливо достовірно встановити , коли саме позивач припустив ся заниження суми податковог о зобов'язання: при подачі дек ларації, першого або другого уточнюючого розрахунку.

Згідно із актом перевірки, п ри поданні податкової деклар ації за 2008 рік сума вказана в ря дку 13.5 додатку К6 до рядка 13 врах ована у сумі зменшення подат кового зобов'язання, правомі рність чого відповідачем не оспорюється.

При цьому в усіх випадках по дання уточнюючого розрахунк у позивач не змінював значен ня рядків 14 (податкове зобов'я зання звітного періоду) та 17 (с ума податку до сплати) податк ової декларації.

Обов' язковість камеральн ої перевірки передбачена сам ою формою декларації з подат ку на прибуток.

Наказом ДПА України від 5 гр удня 2008 року N 761 затверджено При мірний порядок проведення ка меральної перевірки та здійс нення контролю за справляння м податку на прибуток.

Відповідно до п. 2.3 цього поря дку (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин ) під час перевірки з'ясовуєть ся правильність визначення о б'єкта оподаткування та нара хованої суми податку, порівн юються дані відповідних рядк ів звітності з податку на при буток з даними додатків та ін шої звітності. А згідно із п. 2.9 цього порядку у разі відобра ження в акті камеральної пер евірки факту заниження платн иком податкових зобов'язань з податку на прибуток підроз діл адміністрування податку на прибуток приймає та напра вляє платникові податкове по відомлення-рішення.

Судова колегія вважає, що по датковий орган мав усі перед бачені законом повноваження самостійно визначити суму п одаткового зобов'язання плат ника податків у разі припуще ння ним арифметичних та (або) м етодологічних помилок у пода них документах податкової зв ітності. Але як вбачається з м атеріалів справи зазначеним и правами відповідач не скор истався.

Стосовно визначення суми п одаткового зобов'язання з по датку на додану вартість у ро змірі 6531,56 грн. податковим орга ном порушено визначені закон ом умови донарахування подат кового зобов'язання із засто суванням “звичайних цін”, не доведено у встановленому по рядку рівня звичайної ціни, щ о є підставою для скасування податкових повідомлень-ріше нь від 06.07.2009 року №0001412300/0 та від 28.07.2009 року №0001412300/1 з таких підстав.

Перевіркою встановлено, що підприємство, згідно наказу від 08.09.2008 року №26 здійснило прод аж легкового автомобілю “Сhevro let Aveo SF69Y” фізичній особі; ціна про дажу склала 5000,00 грн., з урахуван ням ПДВ (а.с. 56). За даними акту пе ревірки, під час продажу зани жена звичайна ціна автомобіл ю, яка враховується для визна чення зобов'язань з ПДВ при зд ійснення продажу транспортн ого засобу. Звичайну ціну авт омобілю посадові особи подат кового органу визначили на р івні залишкової вартості авт омобілю станом на 01.09.2008 року у р озмірі 31126,19 грн.

Згідно із підпунктами 7.4.1, 7.4.3 п . 7.4 ст. 7 Закону №334 доход, отриман ий платником податку від про дажу товарів (робіт, послуг) по в'язаним особам, визначаєтьс я виходячи із договірних цін , але не менших за звичайні цін и на такі товари (роботи, послу ги), що діяли на дату такого пр одажу.

Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 п оширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого стат тею 10 цього Закону, або сплачу ють податок на прибуток за ін шими, ніж платник податку, ста вками.

Згідно із п. 1.20 ст. 1 Закону №334 я кщо цим пунктом не встановле но інше, звичайною вважаєтьс я ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договор у. Якщо не доведене зворотне, в важається, що така звичайна ц іна відповідає рівню справед ливих ринкових цін. Обов'язок доведення того, що ціна догов ору не відповідає рівню звич айної ціни у випадках, визнач ених цим Законом, покладаєть ся на податковий орган у поря дку, встановленому законом.

Згідно із пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закон у №334 донарахування податкови х зобов'язань платника подат ку податковим органом внаслі док визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для на рахування податкових зобов'я зань за непрямими методами.

Відповідно до п. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Зак ону №2181 рішення про застосува ння непрямих методів приймає ться податковим органом за м ісцезнаходженням платника п одатків за наявності підстав , визначених у підпункті 4.3.1 цьо го пункту. Нарахування подат кових зобов'язань з використ анням непрямого методу здійс нюється виключно податковим и органами. Рішення про сплат у податкових зобов'язань при ймається у судовому порядку за поданням керівника (його з аступника) відповідного пода ткового органу.

Судова колегія вважає, що пр оцедура донарахування подат кових зобов'язань платника п одатку податковим органом вн аслідок визначення звичайни х цін у будь-якому разі повинн а включати наступні етапи: пр ийняття податковим органом р ішення про застосування звич айних цін; направлення до суд у подання про сплату нарахов аних із застосуванням “звича йних цін” сум податків; прийн яття судом відповідного ріше ння.

Зазначену правову позицію поділяє Державна податкова адміністрація України, яка є центральним органом державн ої податкової служби.

Відповідно до частини 1 стат ті 200 Кодексу адміністративно го судочинства України, суд а пеляційної інстанції залиша є апеляційну скаргу без задо волення, а постанову або ухва лу суду - без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції прав ильно встановив обставини сп рави та ухвалив судове рішен ня з додержанням норм матері ального і процесуального пра ва.

Судова колегія дійшла до в исновку, що судом першої інст анції правильно встановлені обставини справи, рішення су ду ухвалене з додержанням но рм матеріального та процесуа льного права, тому підстав дл я задоволення апеляційної ск арги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апе ляційна скарга Державної под аткової інспекції в Нижньогі рському районі АР Крим на пос танову Окружного адміністра тивного суду АР Крим від 15.02.2010 у справі № 2а-10629/09/4/0170 задоволенню н е підлягає.

Керуючись статтями 55, 195, 196, п. 1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинс тва України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Держа вної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Кр им на постанову Окружного ад міністративного суду АР Крим від 15.02.2010 у справі № 2а-10629/09/4/0170 залиш ити без задоволення.

Постанову Окружного адмі ністративного суду АР Крим в ід 15.02.2010 у справі № 2а-10629/09/4/0170 залиши ти без змін.

Ухвала набирає законно ї сили з моменту проголошенн я згідно з частиною п' ятою с татті 254 Кодексу адміністрати вного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу ад міністративного судочинств а України, згідно з якою касац ійна скарга на судові рішенн я подається безпосередньо до Вищого адміністративного су ду України протягом двадцяти днів після набрання законно ї сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим К одексом, а в разі складення ух вали в повному обсязі відпов ідно до статті 160 цього Кодекс у - з дня складення ухвали в по вному обсязі.

Повний текст судовог о рішення виготовлений 26 жов тня 2010 р.

Головуючий суддя підпис З.І.Курапова

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис С .Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова