Постанова

від 15.02.2010 по справі 2а-10629/09/4/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВН ИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИ М

вул. Київська, 150, м. Сімфер ополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.02.10 Справа №2а-10629/09/4/0170

о 17:15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки К рим у складі головуючого суд ді Циганової Г.Ю. , при секрета рі судового засідання Заєвсь кій Н.В., за участі представник ів сторін:

від позивача - Кісель Т.Б., С тародубов М.А.;

від відповідача - Грязнов а Г.М.;

розглянувши у відкритому с удовому засіданні адміністр ативну справу

за позовом Приватного під приємства ".Алеко-сервис"

до Державної податкової і нспекції в Нижньогірському р айоні АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Приватне підпри ємство «Алеко-сервис»(далі - позивач, ПП «Алеко-Сервіс») зв ернулось до адміністративно го суду із позовом до Державн ої податкової інспекції в Ни жньогірському районі АР Крим (далі - відповідач, ДПІ в Ниж ньогірському районі) про ска сування податкових повідомл ень-рішень від 06.07.2009 року №0001402300/0 т а від 06.07.2009 року №0001412300/0. Під час суд ового розгляду позивач допов нив позовні вимоги, просив ск асувати податкові повідомле ння-рішення від 28.07.2009 року №0001402300/1 та №0001412300/1.

Позов мотивовано тим, що вис новки податкового органу, по кладені в основу спірних под аткових повідомлень-рішень, не ґрунтуються на нормах зак ону. Так, перевіркою, проведен ою ДПІ в Нижньогірському рай оні встановлено заниження по зивачем суми податкового зоб ов'язання з податку на прибут ок підприємств у зв'язку із от риманням позивачем сум товар но-матеріальних цінностей, п ридбаних директором приватн ого підприємства «Алеко-серв ис» за готівкові кошти. При ць ому суму заборгованості підп риємства перед директором по датковий орган вважає сумою поворотної фінансової допом оги. Позивач вважає такий вис новок помилковим, оскільки в казана заборгованість за дан ими бухгалтерського обліку с тосується розрахунків із під звітною особою, а застосуван ня стосовно такої заборгован ості правил податкового облі ку, передбачених для поворот ної фінансової допомоги, чин ним законодавством не передб ачено.

Також позивач посилається на неправомірність зменшенн я за наслідками перевірки ба лансової вартості ІІ групи о сновних фондів на суму подат ку на додану вартість, сплаче ного при придбанні легкового автомобіля. Позивач вказує п ро неоднозначність трактовк и прав та обов' язків платни ка податків через суперечніс ть одне одному положень пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткуванн я прибутку підприємств» (дал і - Закон №334) та пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Зак ону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану варті сть» (далі - Закон №168). При цьо му позивач просить застосува ти норму щодо конфлікту інте ресів (пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону Укра їни від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про по рядок погашення зобов'язань платників податків перед бюд жетами та державними цільови ми фондами» (далі - Закон №2181)) , прийнявши рішення на корист ь платника податків.

Стосовно висновків за акто м перевірки про завищення су м амортизаційних відрахуван ь через віднесення джерела б езперебійного живлення та мі ні АТС до ІІ групи основних фо ндів (замість І групи), позивач зазначає, що таке припущення не підтверджено жодним зако нодавчим актом і є безпідста вним.

Крім того, позивач вважає, щ о посадові особи податкового органу припустились арифмет ичних помилок при обчисленні суми заниження податкового зобов'язання у розмірі 3730,00 грн . з податку на прибуток за 2008 рі к.

Донарахування податкового зобов'язання з податку на дод ану вартість у податковому п овідомленні-рішенні від 06.07.2009 р оку №0001412300/0 та від 28.07.2009 року №0001412300/1 п ов'язано із застосуванням по датковим органом «звичайної ціни» до операції з купівлі-п родажу легкового автомобілю , проте, на думку позивача, под атковим органом не було дотр имано встановленої законом п роцедури визначення суми под аткового зобов'язання із зас тосуванням «звичайних цін».

Ухвалами суду від 16.09.2009 року в ідкрито провадження у справі , після закінчення підготовч ого провадження справу призн ачено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 20.10.2009 року п ризначено у справі судово-ек ономічну експертизу, зупинен о провадження у справі. Ухвал ою від 29.12.2009 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні предс тавник позивача позов підтри мав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти по зову заперечував, надав пись мові заперечення (а.с. 129-132), прос ив відмовити в задоволенні п озову. При цьому вказував, що з а даними перевірки керівник позивача (який не є платником податку на прибуток) придбав за власні кошти товарно-мате ріальні цінності, розрахував шись при цьому готівкою. Готі вкові кошти у сумі 135120,92 грн. зал ишаються неповернутими на кі нець звітного податкового пе ріоду І квартал 2009 року, тому во ни прирівнюються до сум пово ротної фінансової допомоги, яка підлягає включенню до ск ладу валових доходів. Доводи позивача щодо відсутності п исьмових договорів відповід ач вважає такими, що не заслуг овують на увагу, оскільки між підприємством і його керівн иком могло бути укладено усн у угоду, що є однією із умов ві днесення суми заборгованост і до складу «поворотної фіна нсової допомоги». Висновок п ро завищення підприємством с уми амортизаційних відрахув ань пов'язаний із віднесення м позивачем до балансової ва ртості ІІ групи основних фон дів залишкової вартості джер ела безперебійного живлення та міні АТС. За твердженням ві дповідача дані об' єкти слід було враховувати у складі І г рупи основних фондів. В обґру нтування зазначених доводів відповідач посилається на п оложення Закону України від 18.11.2003 року №1280-ІV «Про телекомуні кації»; вказує, що витрати на т елекомунікаційне обладнанн я (до якого віднесено джерела безперебійного живлення) та його підключення до телеком унікаційної мережі слід відо бражати як створення основни х фондів І групи (передавальн і пристрої). Крім того, предста вник відповідача вважає, що в итрати на придбання і встано влення міні АТС, як передавал ьного пристрою, теж слід відн осити на збільшення балансов ої вартості групи І основних фондів, посилаючись при цьом у на положення Державного кл асифікатора України ДК 013-97 «Кл асифікація основних фондів» , затвердженого наказом Держ стандарту України від 19.08.1997 рок у № 507.

Також представник відпові дача в письмових заперечення х зазначив, що позивач не мав п рава включати до балансової вартості суму податку на дод ану вартість, сплаченого в ці ні легкового автомобілю, пос илаючись на роз' яснення Дер жавної податкової адміністр ації України надані в листах від 27.07.2005 року №14787/7/15-1117, від 30.01.2007 року №42/2/15-0210.

Висновок за актом перевірк и про заниження позивачем по даткового зобов'язання з под атку на прибуток у розмірі 3730,00 грн., за твердженням відповід ача, стосується наступних об ставин. Підприємством в пода тковій декларації за 2008 рік по милково задекларовано суму а вансових внесків, нараховани х на суми дивідендів та прирі вняних до них платежів (на які зменшується сума податковог о зобов'язання звітного пері оду), за рядком 21 податкової де кларації з податку на прибут ок (який не впливає на суму зме ншення податкового зобов'яза ння), замість рядку 20. В подальш ому підприємством був надани й уточнюючий розрахунок (яки м збільшено значення рядку 20 і зменшено значення рядку 21 на суму 3730,00 грн.). Проте надалі, под ано наступний уточнюючий роз рахунок, яким зменшено значе ння рядку 20 і збільшено значен ня рядку 21 на ту ж суму.

Стосовно визначення суми п одаткового зобов'язання з по датку на додану вартість у сп ірних податкових повідомлен нях-рішеннях від 06.07.2009 року №000141230 0/0 і від 28.07.2009 року №0001412300/1, представ ник відповідача зазначив, що під час перевірки встановле но здійснення позивачем госп одарської операції з продажу фізичній особі легкового ав томобілю; ціна продажу склал а 5000,00 грн., з урахуванням ПДВ. За даними акту перевірки, під ча с продажу занижена звичайна ціна автомобілю, яка врахову ється для визначення зобов'я зань з ПДВ при здійснення про дажу транспортного засобу. З вичайну ціну автомобілю поса дові особи податкового орган у визначили на рівні залишко вої вартості автомобілю стан ом на 01.09.2008 року у розмірі 31126,19 грн .

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у с праві докази в їх сукупності , суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною осо бою, ідентифікаційний код 25125091 , перебуває на податковому об ліку в ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим (а.с. 133).

Посадовими особами відпов ідача проведено планову виїз ну перевірку відповідача з п итань дотримання вимог подат кового, валютного та іншого з аконодавства за період з 01.04.2006 р оку по 31.03.2009 року.

За наслідками перевірки ск ладено акт від 24.06.2009 року №566/23-00/2512509 1 (а.с. 7-78), за висновками якого, вс тановлені порушення позивач ем вимог п. 1.20 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп . 7.8.2, пп. 7.8.3 п. 7.8 ст. 7, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.4.1 п. 8.4 , пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону №334 та Поряд ку складання декларації з по датку на прибуток підприємст ва, затвердженого наказом Де ржавної податкової адмініст рації України від 29.03.2003 року №143 т а п. 4.1 ст. 4 Закону №168.

На підставі даного акту пер евірки відповідачем прийнят і податкові повідомлення-ріш ення від 06.07.2009 року №0001402300/0 та від 06. 07.2009 року №0001412300/0. За наслідками ро згляду скарги платника подат ків, поданої в порядку апеляц ійного оскарження, відповіда чем прийняті податкові повід омлення-рішення від 28.07.2009 року № 0001402300/1 та №0001412300/1.

В основу висновків контрол юючого органу про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 покладе но наступні обставини.

Перевіркою встановлено, що директор ПП «Алеко-сервіс» ОСОБА_1 за власні кошти прид бав товарно-матеріальні цінн ості (які надалі були передан і підприємству), розрахувавш ись при цьому готівкою. В бухг алтерському обліку підприєм ства заборгованість відобра жалась по кредиту рахунку 372 « заборгованість з підзвітним и особами», заборгованість с таном на 01.01.2009 року становить 18203 ,66 грн., станом на 01.04.2009 року - 135120,92 грн. (а.с. 22, 26).

При цьому в акті перевірки з азначено, що оскільки ОСОБА _1 не є платником податку на п рибуток підприємств, то сума заборгованості прирівнюєть ся до поворотної фінансової допомоги (в розумінні Закону №334), яка залишається неповерн утою на кінець звітного пода ткового періоду.

Суд встановив, що згідно із абз. 3 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334 вало вий доход включає доходи з ін ших джерел, у тому числі, але н е виключно, у вигляді сум пово ротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залиша ється неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезид ентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи пр аво застосовувати ставку под атку нижчу, ніж установлена п унктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

Поворотна фінансова допом ога - це сума коштів, передан а платнику податку у користу вання на визначений строк ві дповідно до договорів, які не передбачають нарахування пр оцентів або надання інших ви дів компенсацій як плати за к ористування такими коштами ( пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону №334).

Правові питання відшкодув ання витрат, понесених праці вником при придбанні товарів для підприємства, та інші пит ання правомірності використ ання власних готівкових кошт ів працівниками підприємств а для вирішення виробничих (г осподарських) питань регулюю ться статтями 1159, 1160 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість дво х або більше сторін, спрямова на на встановлення, зміну або припинення цивільних прав т а обов'язків.

Відносини, що виникають між сторонами, у даному випадку н е пов' язані із договірними зобов' язаннями, а належать до зобов'язань, які виникають із односторонніх дій.

Відносини між працівником та роботодавцем визначені К одексом законів про працю Ук раїни, згідно з яким працівни к має виконувати обов'язки, об умовлені трудовим договором (ст. 21 КЗпП України).

Відповідно до статті 121 КЗпП України працівники мають пр аво на відшкодування витрат та одержання інших компенсац ій у зв'язку з службовими відр ядженнями. Щодо інших витрат , то підтвердженням того, що во ни були здійснені за доручен ням керівництва, можуть бути розпорядчі документи (наказ , розпорядження), про що, зокре ма, зазначено в листі Міністе рства фінансів України від 28.0 8.2007 р. №31-34000-10-25/17266.

Представниками позивача н адано в судове засідання вип иску з наказу №29 від 29.09.2008 року (к опія долучена до матеріалів справи), яким усім працівника м підприємства дозволено при дбання матеріальних цінност ей за особисті грошові кошти із відображенням заборгован ості по рахунку 372 та відшкоду ванням заборгованості при от риманні коштів на розрахунко вий рахунок підприємства.

У разі придбання працівник ом за власні готівкові кошти товарів для потреб підприєм ства, використання власних к оштів у відрядженні, у визнач ені законодавством строки до бухгалтерської служби подає ться звіт за формою, затвердж еною наказом Державної подат кової адміністрації України від 19 вересня 2003 року N 440 «Про зат вердження форми Звіту про ви користання коштів, наданих н а відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту», документи, які підтве рджують використання коштів та придбані запаси (п. 9.10 ст. 9 За кону України «Про податок з д оходів фізичних осіб»).

Судовим експертом встанов лено, що в бухгалтерському об ліку підприємства заборгова ність за кредитом рахунку 372 (п ідзвітна особа Стародубов О. П.) відображена на підставі пе рвинних документів (звітів п ро використання коштів, нада них на відрядження або під зв іт.

Податковим органом не дове дено правомірність застосув ання правил податкового облі ку, передбачених для поворот ної фінансової допомоги стос овно заборгованості підприє мства перед підзвітною особо ю. Висновок щодо договірної п рироди такої заборгованості не ґрунтується на нормах чин ного законодавства.

За таких обставин, суд погод жується із висновком експерт а щодо помилковості доводів ДПІ в Нижньогірському районі про порушення позивачем вим ог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334.

Оцінюючи доводи позивача п ро протиправність зменшення податковим органом суми амо ртизаційних відрахувань чер ез зменшення балансової варт ості групи 2 основних фондів н а суму податку на додану варт ість, сплаченого при придбан ні легкового автомобілю, суд встановив наступне.

Відповідно до пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 За кону №334 у разі здійснення вит рат на придбання основних фо ндів балансова вартість відп овідної групи збільшується н а суму вартості їх придбання , з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'я зку з таким придбанням, без ур ахування сплаченого податку на додану вартість, у разі кол и платник податку на прибуто к підприємств зареєстровани й платником податку на додан у вартість.

Відповідно до пп. 7.4.2 п.7.2 ст. 7 За кону № 168 не включається до скл аду податкового кредиту та в ідноситься до складу валових витрат сума податку, сплачен а платником податку при прид банні легкового автомобіля ( крім таксомоторів), що включа ється до складу основних фон дів.

Підпунктом 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не включаю ться до складу валових витра т витрати на сплату податку н а додану вартість, включеног о до ціни товарів (робіт, послу г), що придбаваються платнико м податку для виробничого аб о невиробничого використанн я.

Тобто, згідно з пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 З акону № 168 суми податку на дода ну вартість, нараховані (спла чені) при придбанні легковог о автомобіля, повинні бути ві днесені до складу валових ви трат, однак цього не можна роб ити згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закон у №334. Більш того витрати по спл аті ПДВ не можуть збільшуват и балансову вартість групи 2 о сновних фондів відповідно до пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону №334.

Тобто закон одночасно забо роняє відносити суми ПДВ, спл аченого при придбанні об' єк ту основних фондів, що викори стовується в господарській д іяльності, до складу податко вого кредиту, до складу валов их витрат та до складу витрат , що враховуються для збільше ння балансової вартості груп и основних фондів, що супереч ить економічної сутності под атку на додану вартість і под атку на прибуток підприємств .

Таким чином, суд дійшов висн овку, що Закон № 168 та Закон № 334 п рипускають неоднозначне, мно жинне трактування прав та об ов' язків платника податку щ одо порядку формування валов их витрат та податкового кре диту з ПДВ при здійсненні гос подарських операцій з придба ння легкового автомобіля та можливості віднесення сплач ених сум податку на додану ва ртість по цих операціях до ск ладу балансової вартості гру пи 2 основних фондів, тобто вин икає конфлікт інтересів.

Аналогічну за змістом прав ову позицію висловлено в ухв алі Вищого адміністративног о суду України від 26 травня 2009 р оку у справі № 2-а-1013/07 (22-а- 2685, к/с № К -14348/08) за позовом Товариства з об меженою відповідальністю «К расноармійський завод проми слового обладнання» до Красн оармійської об'єднаної держа вної податкової інспекції До нецької області про визнання недійсними податкових повід омлень-рішень.

Згідно пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону №21 81, у разі коли норма закону чи і ншого нормативно-правового а кта, виданого на підставі зак ону, або коли норми різних зак онів чи різних нормативно-пр авових актів припускають нео днозначне (множинне) трактув ання прав та обов' язків пла тників податків або контролю ючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішен ня на користь як платника под атків, так і контролюючого ор гану, рішення приймається на користь платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у липні 2006 року придбав легковий автомобіль «Chevrolet Aveo SF69Y» у ТОВ «УкравтоЗАЗсе рвіс», витрати по сплаті пода тку на додану вартість, включ еного в ціну автомобілю (у роз мірі 11066,67 грн.), відніс на збільш ення балансової вартості гру пи 2 основних фондів (а.с. 42).

Враховуючи викладене, керу ючись пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону №2181, су д дійшов висновку про помилк овість викладених в акті пер евірки відомостей про завище ння ПП «Алеко-Сервіс» баланс ової вартості групи 2 основни х фондів у 3 кварталі 2008 року на 11066,67 грн. і помилковість перера хунку суми амортизаційних ві драхувань в наступних податк ових періодах, пов' язаного із висновком про таке завище ння.

Судом також встановлено, що посадовими особами ДПІ в Ниж ньогірському районі при пров едені перевірки встановлено завищення балансової вартос ті групи 2 основних фондів у зв 'язку із віднесенням позивач ем до її складу витрат на прид бання джерел безперебійного живлення та міні АТС.

Вирішуючи спір в цій частин і суд зазначає наступне.

Згідно із пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №334 під терміном «амортизація » основних фондів і нематері альних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовленн я або поліпшення, на зменшенн я скоригованого прибутку пла тника податку у межах норм ам ортизаційних відрахувань, ус тановлених цією статтею. Від повідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 зазнач еного Закону під терміном «о сновні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що при значаються платником податк у для використання у господа рській діяльності платника п одатку протягом періоду, яки й перевищує 365 календарних дні в з дати введення в експлуата цію таких матеріальних цінно стей, та вартість яких переви щує 1000 гривень і поступово зме ншується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з пп. 8.2.2 п. 8.2 вказаної ст атті основні фонди розподіле но за групами. До складу основ них фондів групи 1 відносятьс я будівлі, споруди, їх структу рні компоненти та передаваль ні пристрої, у тому числі житл ові будинки та їх частини (ква ртири і місця загального кор истування), вартість капітал ьного поліпшення землі, до гр упи 2 - автомобільний трансп орт та вузли (запасні частини ) до нього; меблі; побутові еле ктронні, оптичні, електромех анічні прилади та інструмент и, інше конторське (офісне) обл аднання, устаткування та при ладдя до них.

Підпунктом 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 цього З акону встановлені норми амор тизації у відсотках до балан сової вартості кожної з груп основних фондів на початок з вітного (податкового) період у, зокрема група 1 - 2 відсотки ; група 2 - 10 відсотків.

Законодавець не дає вичерп ного переліку об' єктів, які входять до кожної з груп осно вних фондів. Також не надано в изначень об' єктів, які наве дені у переліку цих груп. Але н аведені норми дають можливіс ть встановити принцип, за яки м кожен об' єкт відноситься до конкретної групи. Очевидн о, що основні фонди діляться н а групи за їх видом, технічним и характеристиками, функціон альним призначенням та строк ом ймовірної експлуатації. П ри цьому об' єкти, які входят ь в одну групу (окрім 3 групи) по винні володіти однорідними х арактеристиками та не можуть кардинально відрізнятися од не від одного за видом, техніч ними характеристиками, функц іональним призначенням та ст роком експлуатації.

Відповідно до Державного к ласифікатора України ДК 013-97 «К ласифікація основних фондів », затвердженого наказом Дер жстандарту України від 19.08.97 ро ку №507, до коду 13202 віднесено «Ста нції та системи телефонні», я кі належать до класу 130200 «Будів лі та споруди ліній зв'язку і п ередач (телевізійні, радіо, те леграфні, телефонні та інші)» та, відповідно, до підгрупи 13000 0 «Передавальні пристрої».

Законом України від 18.11.2003 рок у №1280-IV «Про телекомунікації» т елекомунікаційна мережа виз начається як «комплекс техні чних засобів телекомунікаці й та споруд, призначених для м аршрутизації, комутації, пер едавання та/або приймання зн аків, сигналів, письмового те ксту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптични х чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладн анням», а кінцеве обладнання - як «обладнання, призначен е для з'єднання з пунктом закі нчення телекомунікаційної м ережі з метою забезпечення д оступу до телекомунікаційни х послуг».

Згідно із ч. 1 ст. 31 вказаного З акону проекти будівництва, р еконструкції та модернізаці ї телекомунікаційних мереж п ідлягають експертизі у випад ках і в порядку, встановлених законодавством.

Локальна мережа підприємс тва не є телекомунікаційною мережею з точки зору Закону У країни від 18.11.2003 року №1280-IV «Про те лекомунікації», оскільки її проектування, створення та е ксплуатація не підлягають лі цензуванню та регулюванню з боку держави. До локальних ме реж передавання даних на під приємстві до кінцевого облад нання відповідно до вищевказ аного Закону належить обладн ання, за допомогою якого підп риємство здійснює підключен ня до телекомунікаційних мер еж.

З огляду на вказані положен ня, до коду 130000 «Пристрої перед авальні» Державного класифі катора України ДК 013-97 «Класифі кація основних фондів», затв ердженого наказом Держстанд арту України від 19.08.97 року №507, а в ідповідно, і до першої групи о сновних засобів, можуть нале жати будівлі та споруди теле комунікаційних мереж.

Суд наголошує, що податкове законодавство не містить ви значення передавальних прис троїв. Визначення цього поня ття надано лише у постанові К абінету Міністрів України ві д 28.10.2004 року №1442 «Про затвердженн я Національного стандарту N 2 « Оцінка нерухомого майна», ві дповідно до якого передаваль ні пристрої - це земельні по ліпшення, створені для викон ання спеціальних функцій з п ередачі енергії, речовини, си гналу, інформації тощо будь-я кого походження та виду на ві дстань (лінії електропередач і, трубопроводи, водопроводи , теплові та газові мережі, лін ії зв'язку тощо).

У цій же постанові Кабінету Міністрів України дано визн ачення земельного поліпшенн я, яким є результати будь-яких заходів, що призводять до змі ни якісних характеристик зем ельної ділянки та її вартост і. До земельних поліпшень нал ежать матеріальні об'єкти, ро зташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є н еможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської ді яльності або проведення певн ого виду робіт (зміна рельєфу , поліпшення ґрунтів, розміще ння посівів, багаторічних на саджень, інженерної інфрастр уктури тощо).

Суд вважає, що джерела безпе ребійного живлення та міні А ТС - це окремі основні фонди , які не мають ознак нерухомос ті, є рухомим майном, мають кар динально інше цільове призна чення і можуть бути демонтов ані та встановлені в будь-яко му іншому об'єкті з подальшим функціонуванням за своїм пр изначенням без втрати первіс ної функціональності. Тому в они не можуть бути класифіко вані як структурні компонент и чи передавальні пристрої б удівель, де вони встановлені у розумінні пп. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 Закон у №334.

Таким чином, віднесення вка заних об' єктів до складу 2 гр упи основних фондів, як побут ових електронних, електромех анічних приладів не суперечи ть визначеної законом класиф ікації основних засобів за ї х видом, технічними характер истиками, функціональним при значенням та строком експлуа тації.

Суд не приймає до уваги поси лання відповідача на роз' яс нення Державної податкової а дміністрації України надані в листах від 27.07.2005 року №14787/7/15-1117, ві д 30.01.2007 року №42/2/15-0210, в яких, за тверд женням представника відпові дача, по-іншому роз' яснено п орядок формування балансово ї вартості груп основних фон дів, оскільки вказані листи н е є нормативно-правовими акт ами, що регулюють відносини у галузі оподаткування.

Також в акті перевірки зазн ачено про порушення позиваче м положень пп. 7.8.2 і 7.8.3 п. 7.8 ст. 7 Зако ну №334 та Порядку складання де кларації з податку на прибут ок підприємства, затверджено го наказом Державної податко вої адміністрації України ві д 29.03.2003 року №143 (а.с. 51).

Згідно із вказаними нормам и Закону №334 крім випадків, пер едбачених підпунктом 7.8.5 цьог о пункту, емітент корпоратив них прав, який приймає рішенн я про виплату дивідендів сво їм акціонерам (власникам), нар аховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку н а прибуток у розмірі ставки, в становленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої н а суму дивідендів, призначен их для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму та кого податку. Зазначений ава нсовий внесок вноситься до б юджету до/або одночасно із ви платою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з ц ього податку за визначеною п унктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на буд ь-якого емітента корпоративн их прав, що є резидентом, незал ежно від того, чи такий емітен т або отримувач дивідендів є платником податку на прибут ок або має пільги зі сплати по датку на прибуток, надані цим Законом або іншими законода вчими актами, чи у вигляді зас тосування ставки податку інш ої, ніж встановлена пунктом 10. 1 статті 10 цього Закону (крім пл атників цього податку, які пі дпадають під дію пункту 7.2 ста тті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 с татті 10 цього Закону).

Платник податку - емітент корпоративних прав, державн е некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого по датку на прибуток звітного п еріоду на суму авансового вн еску, попередньо сплаченого протягом такого звітного пер іоду у зв'язку із нарахування м дивідендів згідно з підпун ктом 7.8.2 цього пункту. Не дозвол яється проведення зазначено го заліку з податком, передба ченим пунктом 7.2 статті 7 чи пун ктом 10.2 статті 10 цього Закону.

Згідно із Порядком складан ня декларації з податку на пр ибуток підприємства, затверд женого наказом Державної под аткової адміністрації Украї ни від 29.03.2003 року №143 для відображ ення авансових внесків по по датку на прибуток в декларац ії використовуються: рядок 20 « авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирів няних до них платежів»; рядок 13.5 додатку К6 до рядка 13 «сума сп лачених авансових внесків пр и виплаті дивідендів (прирів няних до них платежів) та пере вищення суми таких внесків н ад нарахованою сумою податку минулих податкових періодів ». Показники цих рядків повин ні кореспондувати.

За даними акту перевірки в д екларації за 2008 рік позивач за повнив рядок 13.5 додатку К6 до ря дка 13 «сума сплачених авансов их внесків при виплаті дивід ендів (прирівняних до них пла тежів) та перевищення суми та ких внесків над нарахованою сумою податку минулих податк ових періодів», вказавши в нь ому показник «3730,00», проте рядо к 20 декларації заповнив із про черком (а.с. 89), помилково зазнач ивши показник «3730,00 грн.» в рядк у 21.

В подальшому позивач зміни в значення рядку 20 декларації за 2008 рік (збільшив його на 3730,00 г рн. і зменшив значення рядку 21 на 3730,00 грн.), подавши уточнюючий розрахунок (а.с. 96), а потім знов у зменшив показник рядку 20 на 3730,00 грн. і збільшив значення ря дку 21 на суму 3730,00 грн.

З даних акту перевірки немо жливо достовірно встановити , коли саме позивач припустив ся заниження суми податковог о зобов'язання: при подачі дек ларації, першого або другого уточнюючого розрахунку.

Згідно із актом перевірки, п ри поданні податкової деклар ації за 2008 рік сума вказана в ря дку 13.5 додатку К6 до рядка 13 врах ована у сумі зменшення подат кового зобов'язання, правомі рність чого відповідачем не оспорюється.

При цьому в усіх випадках по дання уточнюючого розрахунк у позивач не змінював значен ня рядків 14 (податкове зобов'я зання звітного періоду) та 17 (с ума податку до сплати) податк ової декларації.

Суд звертає увагу сторін на те, що обов' язковість камер альної перевірки передбачен а самою формою декларації з п одатку на прибуток.

Наказом ДПА України від 5 гр удня 2008 року N 761 затверджено При мірний порядок проведення ка меральної перевірки та здійс нення контролю за справляння м податку на прибуток.

Відповідно до п. 2.3 цього поря дку (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин ) під час перевірки з'ясовуєть ся правильність визначення о б'єкта оподаткування та нара хованої суми податку, порівн юються дані відповідних рядк ів звітності з податку на при буток з даними додатків та ін шої звітності. А згідно із п. 2.9 цього порядку у разі відобра ження в акті камеральної пер евірки факту заниження платн иком податкових зобов'язань з податку на прибуток підроз діл адміністрування податку на прибуток приймає та напра вляє платникові податкове по відомлення-рішення.

Суд зазначає, що податковий орган мав усі передбачені за коном повноваження самостій но визначити суму податковог о зобов'язання платника пода тків у разі припущення ним ар ифметичних та (або) методолог ічних помилок у поданих доку ментах податкової звітності .

Проте зазначеними правами відповідач не скористався.

За таких обставин, суд погод жується із висновком судової -економічної експертизи (а.с. 1 5) щодо не підтвердження даних про заниження позивачем сум и податкового зобов'язання у розмірі 3730,00 грн.

Стосовно визначення суми п одаткового зобов'язання з по датку на додану вартість у ро змірі 6531,56 грн. (з них за основним платежем 4354,37 грн.), суд зазначає , що податковим органом поруш ено визначені законом умови донарахування податкового з обов'язання із застосуванням «звичайних цін», не доведено у встановленому порядку рів ня звичайної ціни, що є підста вою для скасування податкови х повідомлень-рішень від 06.07.2009 р оку №0001412300/0 та від 28.07.2009 року №0001412300/1 з таких підстав.

Перевіркою встановлено, що підприємство, згідно наказу від 08.09.2008 року №26 здійснило прод аж легкового автомобілю «Chevrolet Aveo SF69Y» фізичній особі; ціна про дажу склала 5000,00 грн., з урахуван ням ПДВ (а.с. 56). За даними акту пе ревірки, під час продажу зани жена звичайна ціна автомобіл ю, яка враховується для визна чення зобов'язань з ПДВ при зд ійснення продажу транспортн ого засобу. Звичайну ціну авт омобілю посадові особи подат кового органу визначили на р івні залишкової вартості авт омобілю станом на 01.09.2008 року у р озмірі 31126,19 грн.

Згідно із підпунктами 7.4.1, 7.4.3 п . 7.4 ст. 7 Закону №334 доход, отриман ий платником податку від про дажу товарів (робіт, послуг) по в'язаним особам, визначаєтьс я виходячи із договірних цін , але не менших за звичайні цін и на такі товари (роботи, послу ги), що діяли на дату такого пр одажу.

Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 п оширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого стат тею 10 цього Закону, або сплачу ють податок на прибуток за ін шими, ніж платник податку, ста вками.

Згідно із п. 1.20 ст. 1 Закону №334 я кщо цим пунктом не встановле но інше, звичайною вважаєтьс я ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договор у. Якщо не доведене зворотне, в важається, що така звичайна ц іна відповідає рівню справед ливих ринкових цін. Обов'язок доведення того, що ціна догов ору не відповідає рівню звич айної ціни у випадках, визнач ених цим Законом, покладаєть ся на податковий орган у поря дку, встановленому законом.

Згідно із пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закон у №334 донарахування податкови х зобов'язань платника подат ку податковим органом внаслі док визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для на рахування податкових зобов'я зань за непрямими методами.

Відповідно до п. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Зак ону №2181 рішення про застосува ння непрямих методів приймає ться податковим органом за м ісцезнаходженням платника п одатків за наявності підстав , визначених у підпункті 4.3.1 цьо го пункту. Нарахування подат кових зобов'язань з використ анням непрямого методу здійс нюється виключно податковим и органами. Рішення про сплат у податкових зобов'язань при ймається у судовому порядку за поданням керівника (його з аступника) відповідного пода ткового органу.

Таким чином, процедура дона рахування податкових зобов'я зань платника податку податк овим органом внаслідок визна чення звичайних цін у будь-як ому разі повинна включати на ступні етапи: прийняття пода тковим органом рішення про з астосування звичайних цін; н аправлення до суду подання п ро сплату нарахованих із зас тосуванням «звичайних цін» с ум податків; прийняття судом відповідного рішення.

Зазначену правову позицію поділяє Державна податкова адміністрація України, яка є центральним органом державн ої податкової служби (лист ві д 30.09.2009 року №21255/7/15-0217 та наказ ДПА У країни від 31.12.2009 року №756 «Про вне сення змін до наказу ДПА Укра їни від 11.09.2008 року №584 та Методичн их рекомендацій щодо оформле ння матеріалів перевірок, за тверджених цим наказом»). Крі м того, на необхідності дотри мання податковим органом виз наченої законом процедури на рахування податкових зобов'я зань із застосуванням непрям их методів при встановленні «звичайних цін», звернуто ув агу в ухвалі Вищого адмініст ративного суду України від 11 б ерезня 2009 року у справі №К-17808/08 з а позовом Відкритого акціон ерного товариства «Рівнеазо т» до Рівненської об' єднан ої державної податкової інсп екції про визнання недійсни м податкового повідомлення-р ішення.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсяз і.

Враховуючи, що позивачем за явлено вимоги лише про скасу вання спірних податкових пов ідомлень-рішень, а не про визн ання їх протиправним і скасу вання, як це передбачено для п равових актів індивідуально ї дії, суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в ці й частині вийти за межі позов них вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС Украї ни якщо судове рішення ухвал ене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноваж ень, суд присуджує всі здійсн ені нею документально підтве рджені судові витрати з Держ авного бюджету України (або в ідповідного місцевого бюдже ту, якщо іншою стороною був ор ган місцевого самоврядуванн я, його посадова чи службова о соба).

Згідно із ст. 87 КАС України су дові витрати складаються із судового збору та витрат, пов 'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, поря док його сплати і звільнення від сплати встановлюються з аконом.

До витрат, пов'язаних з розг лядом справи, належать, зокре ма, витрати, пов'язані із прове денням судових експертиз.

Згідно із ч. 5 ст. 92 КАС України граничний розмір компенсаці ї витрат, пов'язаних із залуче нням свідків, спеціалістів, п ерекладачів та проведенням с удових експертиз, встановлює ться Кабінетом Міністрів Укр аїни.

Згідно із додатком до поста нови Кабінету Міністрів Укра їни від 27 квітня 2006 року №590 гран ичний розмір компенсації вит рат, пов'язаних з розглядом ад міністративних справ пов'яза ні з проведенням судової екс пертизи не можуть перевищув ати нормативну вартість пров едення відповідних видів суд ової експертизи у науково-до слідних установах Мін'юсту.

Відповідно до Інструкції п ро порядок і розміри відшкод ування витрат та виплати вин агороди особам, що викликают ься до органів дізнання, попе реднього слідства, прокурату ри, суду або до органів, у пров адженні яких перебувають спр ави про адміністративні прав опорушення, та виплати держа вним науково-дослідним устан овам судової експертизи за в иконання їх працівниками фун кцій експертів і спеціалісті в, яку затверджено постаново ю Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року №710 (в редакці ї, чинній на час розгляду спра ви) нормативна вартість одні єї експертогодини у науково- дослідних установах судової експертизи Міністерства юст иції становить 31,30 грн. у разі п роведення простої експертиз и.

Суд враховує, що з матеріалі в справи неможливо встановит и ступень складності проведе ної експертизи, проте згідно із калькуляцією (а.с. 160) на її пр оведення витрачено 160 годин.

Позивачем надані документ альні підтвердження (платіжн е доручення від 26.11.2009 року №343) сп лати витрат на проведення ек спертизи у розмірі 2000,00 грн., що н е перевищує мінімальну норма тивну вартість проведення ві дповідних видів судової експ ертизи у науково-дослідних у становах Мін'юсту. Зазначену суму просить відшкодувати п редставник відповідача.

Суд вважає можливим задово льнити вказане клопотання. Т акож суд вважає необхідним у хвалити рішення про стягненн я на користь позивача суми су дового збору, сплаченого при зверненні до суду, у розмірі 3 ,40 грн.

В судовому засіданні 15.02.2010 ро ку оголошено вступну і резол ютивну частини постанови, по станову у повному обсязі скл адено 19.02.2010 року.

Керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС У країни, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний п озов задовольнити.

2. Визнати протиправни ми і скасувати податкові пов ідомлення-рішення Державно ї податкової інспекції в Ниж ньогірському районі АР Крим від 06.07.2009 року №0001402300/0 від 28.07.2009 року № 0001402300/1 про визначення Приватном у підприємству «Алеко-сервис » (ідентифікаційний код 25125091) су ми податкового зобов'язання з податку на прибуток підпри ємств у розмірі 47652,70 грн., в тому числі за основним платежем - 41653,00 грн., за штрафними (фінансо вими) санкціями - 5999,70 грн.

3. Визнати протиправни ми і скасувати податкові пов ідомлення-рішення Державно ї податкової інспекції в Ниж ньогірському районі АР Крим від 06.07.2009 року №0001412300/0 від 28.07.2009 року № 0001412300/1 про визначення Приватном у підприємству «Алеко-сервис » (ідентифікаційний код 25125091) су ми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6531,56 грн., в тому числі за основним платежем - 4534,37 гр н., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2177,19 грн.

4. Стягнути з Державног о бюджету України на користь Приватного підприємства «Ал еко-сервис» (ідентифікаційни й код 25125091) 2003,40 грн. судових витрат .

Постанова набирає законно ї сили через 10 днів з дня склад ення в повному обсязі у разі н еподання заяви про апеляційн е оскарження (апеляційної ск арги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеля ційна скарга не подана, поста нова набуває законної сили ч ерез 20 днів після подання заяв и про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня склада ння постанови в повному обся зі через Окружний адміністра тивний суд Автономної Респуб ліки Крим до Севастопольсько го апеляційного адміністрат ивного суду може бути подана заява про апеляційне оскарж ення, після подачі якої протя гом 20 днів може біти подана ап еляційна скарга.

Апеляційна скарга може бут и подана без попереднього по дання заяви про апеляційне о скарження, якщо скарга подає ться у строк, встановлений дл я подання заяви про апеляцій не оскарження (10 днів).

Якщо постанову було прогол ошено у відсутності особи, як а бере участь у справі, то стро к подання заяви про апеляцій не оскарження обчислюється з дня отримання нею копії пост анови.

Суддя Ци ганова Г.Ю.