Рішення

від 04.04.2011 по справі 27/17-289-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/17-289-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2011 р.Справа  № 27/17-289-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Учитель М.С. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;          

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;           

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Титан”;

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення  27 995,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю „Титан”, та з урахуванням заяви про уточнення позивних вимог (вх. ГСОО №8546/2011 від 22.03.2011р.), в зв'язку із зміною найменування позивача на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, просить суд розірвати договір оренди нежилого приміщення №8-147 від 20.08.1998р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ТОВ „Титан”, виселити ТОВ „Титан” з нежилого приміщення підвалу, загальною площею 72,7м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 18 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 26607,96 грн., пеню у розмірі 1387,67 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Як встановлено матеріалами справи, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, згідно до положення „Про Департамент комунальної власності Одеської міської ради”, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011р. за №384-VІ та зареєстрованого за №15561050004007861, є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, що підтверджує наявність правових підстав Департаменту комунальної власності Одеської міської ради для звернення з відповідним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на положення ст.ст. 18, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а також на порушення відповідачем положень спірного договору, а саме, щодо своєчасної сплати ТОВ „Титан” орендної плати за користування переданим в оренду приміщенням.

У судовому засіданні 04.04.2011 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, видана станом на 09.02.2011 року. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи “за зазначеною адресою не проживає”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

20 серпня 1998р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (надалі - орендодавець) та ТОВ „Титан” (надалі - орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №8-147, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 77,0м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 18 (далі за текстом об'єкт оренди).

Згідно до умов п. 1.2 договору, строк оренди на 10 років: з 20.08.1998р. по 20.08.2008р.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що за орендоване приміщення орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату, згідно розрахунку, наведеного в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору, підписується та скріплюється печатками обох сторін. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Відповідно до п. 2.2 договору визначено, що орендар додатково сплачує податок на додану вартість у розмірі 20% від суми орендної плати за поточний місяць.

Згідно умов п. 2.4 договору встановлено обов'язок  орендаря сплачувати орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується орендатором незалежно від результатів його господарської діяльності.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що за повідомленням орендодавця розмір орендної плати змінюються у випадках зміни цін та тарифів, діючих мінімальних ставок орендної плати та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міськвиконкому ради народних депутатів з дня їх вступу в силу.

Згідно до умов п. 3.9 договору, після закінчення строку дії договору чи у разі його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний протягом 15-ти днів передати за актом орендодавцю приміщення в повному обсязі зі всіма зробленими у ньому поліпшеннями.

Положеннями п. 6.5 договору передбачено, що договір може бути достроково розірвано у випадку невиконання орендарем умов цього договору та в інших випадках, передбачених діючим законодавством України.

На виконання умов договору оренди нежилого приміщення №8-147 позивач передав, а відповідач - ТОВ „Титан” прийняв нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 77,0м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 18.

17 травня 2004 року між сторонами укладено додаткове погодження до договору оренди №8-147 від 20.08.1998р., згідно якого сторони дійшли згоди та вирішили внести зміни у п. 1.1 зазначеного договору у частині зміни площі 77,0 м2 на 72,7м2, в зв'язку з чим розмір орендної плати з 17.05.2004р. становить 1474,79 грн. на місяць.

29 грудня 2008 року між сторонами у справі укладено додаткове погодження до договору оренди №8-147, згідно умов якого сторони дійшли згоди та продовжили строк дії зазначеного договору до 29 червня 2009 року.

Згідно додаткового погодження від 01.05.2008р., укладеного сторонами до договору оренди №8-147 від 20.08.1998р. на підставі рішення Одеської міської ради від 16.04.2008р. №2749-V «О льготах по орендной плате», орендна плата протягом періоду з 01.05.2008р. по 31.12.2008р. у місяць становить 0,10 грн.

Термін дії договору оренди відповідно до додаткової угоди від 29.12.2008р. був встановлений до 29.06.2009 року. Між тим, як зазначає позивач, на підставі ч. 2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а також враховуючи, що жодною із сторін не було вчинено дій, направлених на припинення правовідносин, договір був автоматично пролонгований на той самий строк.

Згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що в порушення вимог зазначеного договору ТОВ „Титан” орендна плата сплачувалась не своєчасно та не в повному обсязі, крім того, починаючи з липня 2010 року відповідач зовсім перестав сплачувати орендну плату, в зв'язку з чим у відповідача рахується заборгованість з орендної плати станом на 10.01.2011р. у розмірі 26 607,96 грн.

Разом з тим, позивач зазначає, що враховуючи несплату орендарем плати за користування приміщенням, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, відповідно до ст.782 Цивільного кодексу України, звернулось на адресу орендаря з повідомленням від 10.11.2010р. за №01-15/1061, в якому відмовилося від договору та просило здійснити фактичну передачу нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 72,7м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 18 та підписати акт приймання-передачі, а також просило оплатити заборгованість з орендної плати в сумі 19708,95 грн. та пеню в сумі 1078,75 грн.

Приймаючи до уваги, що зазначене повідомлення не було отримано орендарем, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди №8-147 від 20.08.1998р., виселення, стягнення заборгованості по орендній платі та пені.

На виконання вимог суду, 04.04.2011 року співробітниками Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було складено та підписано акт обстеження нежилого приміщення підвалу, загальною площею 72,7м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 18, з якого вбачається, що приміщення на момент обстеження закрито.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону  України „Про оренду державного та комунального майна”.

Частиною 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Зазначене цілком кореспондується зі ст.651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В абзаці другому пункту 13 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна”.

У відповідності до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Перевіривши наявні у матеріалах справи докази, а саме розрахунок заборгованості по орендній платі на 10.01.2011р. (а.с. 18), суд встановив факт неналежного виконання договірних зобов'язань відповідачем, зокрема, в частині внесення орендної плати, тому вважає вимоги позивача про стягнення з ТОВ „Титан” орендної плати у розмірі 26607,96грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналізуючи умови договору оренди приміщення, положення якого передбачають обов'язок орендаря сплачувати орендну плату не пізніше 15-го числа поточного місяця, суд вважає неналежне виконання даних положень істотним порушенням умов діючого договору.

Приймаючи до уваги, невнесення ТОВ „Титан” орендної плати понад 3-х місяців поспіль, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору суд вважає вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про розірвання договору законними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття ТОВ „Титан” нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 72,7м2, що знаходиться за адресою:      м. Одеса, вул. Садова, 18, позовні вимоги в частині виселення також підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18  Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.19 цього ж Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Положеннями ч.2 ст.218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України    №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 1387,67  грн. за договором, встановив, що позивач при здійснені даного розрахунку допустив помилку, а саме невірно визначив розмір подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період, крім того пеня нарахована позивачем з порушення вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (більш ніж 182 дні), в зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок та встановив, що пеня за період з 16.06.2010р. по 14.12.2010р. становить 245,73 грн., тоді як позивачем нараховано за даний період –237,51 грн.

Разом з тим, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму пені у розмірі 1387,67 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, розірвання договору оренди нежилого приміщення №8-147 від 20.08.1998р., виселення  відповідача з займаного приміщення та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 26607,96 грн., пені у сумі 1387,67 грн.,

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 365 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Розірвати договір оренди нежилого приміщення №8-147 від 20.08.1998р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ідентифікаційний код 26302595) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Титан” (65015, м. Одеса, вул. Олександра Невського, буд. 44, код ЄДРПОУ 13900538).

3.Виселити Товариством з обмеженою відповідальністю „Титан” (65015, м. Одеса, вул. Олександра Невського, буд. 44, код ЄДРПОУ 13900538) з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 72,7м2, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 18 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ідентифікаційний код 26302595)

4.Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю „Титан” (65015, м. Одеса, вул. Олександра Невського, буд. 44, код ЄДРПОУ 13900538) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ідентифікаційний код 26302595) 26607/двадцять шість тисяч шістсот сім/грн. 96 коп. заборгованості з орендної плати, 1387/одна тисяча триста вісімдесят вісім/грн. 67 коп. пені, 365/триста шістдесят п'ять/ грн. витрат на оплату державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

                   Суддя                                                                                       Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 11.04.2011р.