Постанова

від 18.04.2011 по справі 37/4-11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/4-11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2011 року                                    Справа №  37/4-11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т.Г. (доповідача),      

суддів:  Головка В.Г., Логвиненка А.О.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

Представники сторін:

від позивача:  Чипіжко Г.С., представник, довіреність №10/55-31  від 04.01.11;

від відповідача:  Стаднічук М.П., керівник, довідка з ЄДРПОУ №5450  від 17.07.06;

від відповідача: Москаленко-Чичикало О.І., бухгалтер, довіреність №1/4 від 18.04.11.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу №343  (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011р. у справі  №37/4-11

за позовом: відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго”(69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20)

до:  житлово-будівельного кооперативу №343  (49125, м.Дніпропетровськ, вул. Героїв громадянської війни, 9)

про: стягнення 6 607 грн. 83 коп.

ВСТАНОВИВ:

   Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011р. по справі № 37/4-11 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено. Присуджено стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №343 на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" суму 5729 грн. 75 коп. основного боргу, 558 грн. 82 коп. пені, 118 грн. 72 коп. три проценти річних, 200 грн. 54 коп. інфляційних витрат, 102 грн. витрат на держмито, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  Зазначене рішення обґрунтоване тим, що вимоги позивача підлягають задоволенню оскільки є обґрунтованими та доводяться матеріалами справи.  

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011 року, прийняти нове рішення про відмову в позові.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на таке.

- судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема неповно з`ясовані обставини справи, а обставини, які встановлені є не доведеними;

- Згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги», договори не приведені у відповідність в строк до 01.01.2006 року, не є  чинними, тому між сторонами відсутні договірні відносини;

-Житлово-будівельний кооператив №343 не є суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг;

- Не погоджуються з методом розрахунку обсягу вартості теплової енергії;  

- На думку скаржника, нарахування пені не відповідає вимогам Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»;

           Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.11р., прийнято до розгляду апеляційну скаргу. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 28.03.11р. о 12:00год.        

          Розпорядженням секретаря судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Лотоцької Л.О. від 28.03.2011 року, справу передано для розгляду  колегії суддів у складі головуючого судді Стрелець Т.Г. (доповідача), суддів: Головка В.Г. Євстигнеєва О.С.

          В судовому засіданні 28.03.2011 року оголошувалась перерва до 18.04.2011 року на 12:30год.

          Розпорядженням секретаря судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Лотоцької Л.О. від 18.04.2011 року, справу передано для розгляду  постійній колегії суддів у складі головуючого судді Стрелець Т.Г. (доповідача), суддів: Головка В.Г., Логвиненка А.О.

          В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а оскаржуване рішення без змін, з огляду на його правомірність та обґрунтованість.

         В судовому засіданні 18.04.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.        

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає  враховуючи наступне.  

 Як встановлено матеріалами справи, між Відкритим акціонерним товариством "Дніпроенерго" ("Енергопостачальна організація") та Житлово-будівельним кооперативом 343 ("Споживачем") укладений договір № 11-т/05/363юр від 17.11.2004р. на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, згідно до умов якого Позивач зобов'язався постачати Відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах, а Відповідач зі своєї сторони зобов'язався сплачувати за отриману теплову енергію згідно затверджених тарифів у строки і на умовах, обумовлених цим договором.

До вказаного договору були укладені Додаткові угоди № 1 від 01.09.2005р., № 2 від 06.04.2007р., № 3 від 06.04.2007р., № 4 від 06.08.2007р., які є невід'ємною частиною цього договору.

Обов'язки, покладені на ВАТ “Дніпроенерго”, розділом 2 Договору, а саме постачання Відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, позивачем виконувались.    

На виконання п. 5.4 Договору, з урахуванням змін на підставі додаткової угоди №1 від 01.09.2005 року, Позивач направляв на адресу Відповідача рахунки-фактури.

За рахунком-фактурою № 2627 від 30.09.09р. на суму 4931 грн. 24 коп. (а.с. 29), 23.03.10р., відповідачем було частково сплачено суму у розмірі 1051 грн. 96 коп. та 31.05.10р. суму розмірі 3628 грн. 15 коп. Сума у розмірі 251 грн. 13 коп., за вказаним рахунком, відповідачем  залишилася не сплаченою. Загальна кількість днів прострочення складає 168 днів.

За рахунком-фактурою № 2925 від 31.10.09р. (а.с. 32) на суму 5478 грн. 62 коп., відповідачем, станом на 08.11.10р. оплату  здійснено не було, тому кількість днів прострочення за даним розрахунком на суму 5478 грн. 62 коп. складає 185 днів.

Зазначене підтверджується банківськими виписками (а.с. 35, 36) та повідомленням Укрпошти про отримання відповідачем рахунків-фактур.  

Таким чином, сума основного боргу складає 5729 грн. 75 коп.

На підставі п. 7.2.4. Договору, з відповідача стягується пеня в розмірі 0,5% від суми, що належить до сплати за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, що становить 558 грн. 82 коп. за період з 02.03.10р. по 08.11.10р., за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію  

У відповідності з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, додатково до основного боргу підлягає стягненню з відповідача, три проценти річних  у розмірі 118 грн. 72 коп. та  200 грн. 54 коп. інфляційних витрат.

Отже, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить  6 607 грн. 83 коп.

Крім того, судова колегія враховує нижченаведені норми законодавства.

Статтею 275 Господарського кодексу України, встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію , пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України  держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Таким чином, позовні вимоги правомірно задоволені у повному обсязі, оскільки є обґрунтованими та доводяться матеріалами справи.

Спростовуючи твердження апелянта в апеляційній скарзі, судова колегія зауважує на таке.

Предметом договору № 11-т/05/363юр, який було укладено між сторонами 17.11.2004р.  є поставка теплової енергії у вигляді гарячої води. Закон України «Про житлово-комунальні послуги», на який посилається скаржник, регулює відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, тому договірні відносини з постачання теплової енергії не підпадають під дію цього Закону, у зв`язку з чим договір не потребує приведення його у відповідність до вимог  Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Таким чином, посилання апелянта на зазначений нормативний акт є безпідставними та не стосуються правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем.

Аргументи  відповідача, про те, що він не є суб`єктом господарювання, предметом діяльності, якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг не приймаються судом до уваги оскільки, останній не був позбавлений можливості оспорити договір.

Суд не бере до уваги посилання апелянта на неправомірну методику розрахунку обсягу вартості теплової енергії, оскільки лічильник обліку тепла на гаряче водопостачання встановлено не було, тому згідно п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії на гаряче водопостачання здійснювався розрахунковим способом. Крім того,  за наявності зауважень з приводу розрахунків, відповідач не був позбавлений можливості внести зміни до договору, чого зроблено не було. Рахунки –фактури не були оскаржені, та частково оплачені відповідачем.  Засоби обліку встановлені у споживачів - фізичних осіб, які не є стороною договору.

Щодо посилань на нарахування пені всупереч вимогам Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», слід зазначити, що Договір укладено між юридичними особами, тому дія цього Закону не поширюється на спірні правовідносини. Крім того, стягнення пені передбачено законодавством, зокрема ст.ст. 216,218 ГК України та ст.ст. 610,611 ЦК України.    

В силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Враховуючи наведене, суд вважає, що доводи скаржника спростовані, рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга  задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишено без змін.

На підставі вищевикладеного та  керуючись ст. ст. 101-103,105 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -   

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу №343  (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011р. у справі  №37/4-11 залишити  без задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011р. у справі  №37/4-11 залишити без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя    Т.Г. Стрелець   

СуддяВ.Г. Головко

Суддя                                                                                               А.О. Логвиненко

Постанову виготовлено в повному обсязі 22.04.11р.