Ухвала

від 05.04.2011 по справі 1/344-ап-06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-8652/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого  - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В.,   Рибченка А.О., Федорова М.О.                  

        при секретарі Міненко О.М.

        за участю представників:

        від  позивача:      не зявився

        від  відповідача:  Андрюк А.М., дов. №212/9/10-105 від 12.01.2011

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції  у м.Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області від 30.11.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року по справі №1/344-АП-06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Фліппер»до Державної податкової інспекції  у м.Херсоні  про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

          Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення  представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами  першої та апеляційної   інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю  «Фліппер»(далі-ТОВ «Фліппер», позивач) до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (далі-ДПІ у м.Херсоні, відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2006 року  про  визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість №№0003661502/0 на суму основного платежу 429930,00грн. та фінансових санкції на суму 21496,30грн.; 0003611502/0 на суму основного платежу 185600,00грн. та фінансових санкції на суму 9280,00грн.; 0003601502/0 на суму основного платежу 47000,00грн. та фінансових санкції на суму 2350,00грн.; 0003641502/0 на суму основного платежу 49405,00грн. та фінансових санкції на суму 2470,25грн.; 0003631502/0 на суму основного платежу 264956,00грн. та фінансових  санкцій на суму 13247,80грн.; 0003621502/0 на суму основного платежу 14423,00грн. та фінансових  санкцій на суму 721,15грн.; 0003651502/0 на суму основного платежу 188850,00грн. та фінансових  санкції на суму 9442,50грн.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 30.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року, позовні вимоги задоволено, визнано недійсними  податкові повідомлення-рішення, присуджено до стягнення  з Державного бюджету України на користь позивача 23,80грн. судового збору.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що  відповідачем не доведено  факту порушень позивачем  норм податкового законодавства  при наданні  уточнюючих розрахунків по податку на додану вартість.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 11.04.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України,   який своєю ухвалою від 25.06.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі  ДПІ у м.Харкові просить   скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 30.11.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року, прийняти нову про відмову в задоволенні позову.  

В обґрунтування своїх вимог  відповідач  посилається на  порушення судами  норм матеріального  та процесуального права, зокрема, положень п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7  Закону України «Про  податок на додану вартість», пункту  4.4. Порядку  заповнення та подання  податкової декларації з податку на додану вартість за №166, затвердженого наказом  ДПА України від 30.05.1997 та Міністерству юстиції України  09.07.1997 та п.п.4.2.2 Закону України «Про  порядок погашення  зобов’язань  платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу в яких доводи останньої вважає необґрунтованими  та просив залишити в силі рішення апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі  доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами встановлено, що  протягом 2006 року позивачем до податкового органу було подано  податкові декларації з податку на додану вартість: за березень 2006 року (вхідний №41802 від 13.04.2006), за якою задекларовані податкові зобов’язання зі сплати ПДВ до бюджету дорівнюють 0 грн. (рядок 27); за квітень 2006 року (вхідний №61682 від 19.05.2006), за якою задекларовані податкові зобов’язання зі сплати ПДВ до бюджету дорівнюють 0 грн. (рядок 27); за травень 2006 року (вхідний №69596 від 20.06.2006), за якою від’ємне значення ПДВ складає 41301,00грн. (рядок 18.2), а з врахуванням податкових векселів, від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту складає (-) 82602,00грн. (рядок 21). В зазначених деклараціях, позивач задекларував відсутність зобов’язань зі сплати ПДВ до бюджету.

В подальшому   позивач самостійно  виявив помилки у вищезазначених деклараціях та подав уточнені розрахунки: за березень 2006 року  подані  28.04.2006  на суму 47000,00 грн.;  21.06.2006  – на суму 185600,00грн.; 06.07.2006  на суму  429936,00грн.; 17.07.2006  –на суму  - 490405,00 грн. За квітень 2006 року   подані  03.08.2006 на суму 26493,00грн.; за травень –22.06.2006  на суму 14423,00грн.

За результатами  камеральних перевірок було складено акти від 09.08.2006 року  №№ 2593/15-3/21273417, 2594/15-3/21273417, 2595/15-3/21273417, 2596/15-3/21273417, 2597/15-3/21273417, 2598/15-3/21273417, 2599/15-3/21273417, відповідно до яких  встановлено, що  в усіх  уточнюючих розрахунках заповнено рядок 8.2 (зменшення  суми, яка підлягала сплаті до бюджету), а слід було заповнювати  рядок 8.5 (збільшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду).  Зазначені порушення призвели  до заниження суми  податкового зобов’язання, яке підлягало сплаті до бюджету у звітному періоді та є порушенням п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків актів перевірки податковим органом, згідно з підпунктом  «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», донараховано суму податку на додану вартість.

Зі змісту   спірних повідомлень рішень  вбачається, що донарахування позивачеві сум податкового зобов’язання  здійснено за порушення останнім п.п.7.7.5 та п.п.7.77 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

          Відповідно до  п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)  протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що  якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз  вищезазначених норм свідчить про встновлення прав та обов’язків саме   податкового органу, а не платника податку, а тому донарахування  податкового зобов’язання  позивачеві за порушення зазначених пунктів, є безпідставним.

Згідно  підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного  Закону  сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. пункту 7.2 встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи вищезазначене, суд касаційної інстанції  погоджується   з висновком суду  апеляційної інстанції, що  зазначені помилки при складанні  уточнюючих розрахунків позбавляють  позивача права на бюджетне відшкодування  податку на додану вартість, але відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення  зобов’язань  платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» позивач не позбавлений права подати нові уточнюючі розрахунки.

 Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст.  210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції  у м.Херсоні залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Херсонської області від 30.11.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року по справі №1/344-АП-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України.

                              Головуючий:      

---

Т.М. Шипуліна

                               Судді:            

---

__  Г.К. Голубєва

                                                      

---

__  О.В. Карась

                                                      

---

 А.О. Рибченко

                                                      

---

___  М.О. Федоров