Постанова

від 30.11.2006 по справі 1/344-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/344-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

30.11.2006                                                           Справа № 1/344-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Губіної І.В. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Фліппер"

до Державна податкова інспекція у м.Херсоні  

про   визнання недійсними  податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Херсоні від 09.08.2006р. за номерами: 0003661502/0,0003611502/0,0003601502/0,0003641502/0,0003631502/0,0003621502/0,

0003651502/0

за участю представників сторін:  

від  позивача - Ярошенко Ю.Б., дов. від 16.11.2006р., спеціаліст, Обуховська Н.С., дов. від 16.11.2006р., ю/к

від  відповідача - Саюшкіна Н.І., дов. №9/9/10-139 від 10.01.2006р., заст. нач. відд., Семенихіна Л.В., дов. №15097/9/10-039 від 15.11.2006р., ст. держ. податк. ревізор-інспектор

В судовому засіданні  оголошувались перерви спочатку до 28.11.2006р., а потім до 30.11.2006р.

ТОВ ВКФ “Фліппер” м.Херсона звернулося до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Держподаткової інспекції у м.Херсоні №0003661502/0, № 0003611502/0, №0003601502/0,  № 0003641502/0, №0003631502/0, №0003621502/0, №003651502/0 від 09 серпня 2006 року. Позивачем пояснено, що ним було подано уточнюючі розрахунки податкових  зобов'язань з ПДВ з виправленням самостійно виявлених помилок, а саме: виправлення помилок з сум ПДВ, які підлягали відшкодуванню з бюджету шляхом їх збільшення. В уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з самостійним  виявленням  помилок товариством суми виявлених помилок по ПДВ були визначені у п.8.2 уточнюючого розрахунку, а не у пункті 8.5, як вважає відповідач. ДПІ  в актах перевірки  зазначила  цю обставину і визначила, що це відноситься  до зменшення суми податкового зобов'язання і з цих сум на підставі  п/п. 17.1.4  п.17.1 ст.17 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платнитків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( далі –Закон №2181) інспекцією зазначеними вище податковими повідомленнями - рішеннями від 09.08.2006р. визначені позивачу податкові зобов'язання по ПДВ в сумах, які визначені платником в уточнюючих розрахунках в рядку 8.2 та нараховано штрафні санкції відповідно у сумах 21496,80грн., 9280грн., 2350грн.,  2470,25грн.,  13247,80грн.,  721,15грн.,  9442,50грн.

Позивач вважає, що жодним законодавчим актом або актом ненормативного характеру, у тому числі і Порядком заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість не встановлено порядок заповнення уточнюючих розрахунків  податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявленої помилки. Більш того, вказаним Порядком взагалі не зазначено, в яких випадках  платнику податку слід заповнювати строку 8.5 замість строки  8.2. Тому ДПІ в актах і не зазначила, який пункт вказаного Порядку порушений товариством при складанні уточнюючого розрахунку.

Позивач вважає, що ДПІ порушено порядок проведення камеральних перевірок, по результатах яких прийняті спірні повідомлення-рішення. Камеральною визнається перевірка, яка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податковій  декларації.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що зазначені вище  податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, так як прийняті з порушенням чинного податкового законодавства.

Відповідач проти позову заперечує. Він вважає, що у позові слід відмовити, виходячи  з наступного.

ДПІ пояснено, що 14 квітня та 19 травня 2006 року позивачем складені  і подані до ДПІ податкові  декларації з ПДВ відповідно за березень та квітень 2006 року  з визначенням того, що податкові зобов'язання  з ПДВ за ці місяці дорівнюють - 0. За травень 2006 року декларація з ПДВ надійшла 20.06.2006р. з визначенням того, що податкові зобов'язання з ПДВ, яке має від'ємне значення, складає 41301грн., а з урахуванням податкових векселів від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту визначено у розмірі 82602грн. Тобто, як пояснено ДПІ, позивач за вказані вище періоди задекларував відсутність зобов'язань зі сплати до бюджету ПДВ. Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань за  вищевказаними деклараціями  були надані позивачем, на думку ДПІ, з порушенням строку, встановленого п.4.4 Порядку заповнення  та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України за №166  від 30.05.1997р. та затвердженого Мінюстом України 09.07.1997 р. ( далі –Порядок №166). Тобто, на думку ДПІ, уточнюючі розрахунки  подаються по деклараціях за минулі звітні періоди. Збільшенням  суми податкового кредиту не у тому періоді і  з визначенням її суми у рядку 8.2, а не у рядку 8.5 позивач негативно впливає на процедуру відшкодування ПДВ, і ця помилка спричиняє  повернення податкового кредиту не в наступному періоді, що на думку ДПІ є заниженням податкового зобов'язання позивача перед бюджетом за період, за який платник податку звітується. Тому, як пояснено представниками відповідача, за заниження податкового зобов'зання ДПІ спірними податковими повідомленнями-рішеннями №0003661502/0, №0003611502/0, №0003601502/0,  № 0003641502/0, №0003631502/0, № 0003621502/0, №0003651502/0 від 09 серпня 2006 року за результатами камеральних перевірок обгрунтовано   визначені основні зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ ВКФ “Фліппер” із  застосуванням штрафних (фінансових санкції).

Як  і з відзиву на позов, так і з пояснень представників ДПІ у судовому засіданні випливає, що ДПІ камеральна перевірка проведена   за приписами п/п.4.2.2 “в” п.4.2 ст.4 Закону   №168, якою визначено, що камеральна перевірка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податку. На думку ДПІ, позивач безпідставно ототожнює поняття камеральної та невиїзної документальної перевірки.

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи,

встановив:

Державною податковою інспекцією м.Херсона 09 серпня 2006 року проведені камеральні перевірки  податкових декларацій ТОВ ВКФ “Фліппер” за березень, квітень, травень із складенням відповідних актів.

В актах перевірки №2597/15-3/21273417, №2598/15-3/21273417, №259915-3/21273417, №2595/15-321273417 від 09.08.2006р., зазначено, що сума ПДВ, що розрахована ДПІ за березень 2006р. є більшою, ніж визначено платником у податковій декларації.   З актів перевірки випливає, що ТОВ ВКФ “Фліппер” 21.06.2006 року подано за березень уточнюючі розрахунки податкових зобов'язаь по ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок  щодо сум податкового кредиту шляхом їх збільшення відповідно на суми 429936 грн., 185600 грн., 47000 грн., 49405 грн.,188850 грн.,  по яких позивачем заповнено рядок  8.2. (зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету), а слід було, як вважає ДПІ,  зазначити її у рядку 8.5 ( збільшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду). Визначені у цих розрахунках у рядку 8.2 суми податкового зобов'язання платника податку  віднесені ДПІ до зменшення платником  суми сплати ПДВ до бюджету.  Ці податкові зобов'язання визначені ДПІ у податкових повідомленнях –рішеннях  від 09.08.2006р. за №0003661502/0, №0003611502/0, №0003601502/0, №0003641502/0, №0003651502/0. Податкові зобов'язання товариства  визначені у зазначених вище сумах із застосуванням по кожному рішенню штрафних санкцій відповідно у сумах -  21496,30грн., 9280грн., 2350грн., 2470,25грн., 9442,50грн.

Аналогічні порушення визначені ДПІ в актах камеральних перевірок позивача від 09.08.2006р. №2594/15-3/21273417, №2593/15-3/21273417, №2596/15-3/21273417.  по  податкових деклараціях з ПДВ за квітень, травень 2006 року. Перевірені були уточнюючі розрахунки у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по сумах податкового кредиту шляхом їх збільшення відповідно на суми  264956грн. і на 14423грн., по яких позивачем заповнено рядок  8.2 (зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету). Ці суми також ДПІ віднесені до зменшення суми податкового зобов'язання позивача, які підлягали сплаті до бюджету, з тих же самих підстав з нарахуванням штрафних санкцій. Ці податкові зобов'язання визначені ДПІ у податкових повідомленнях –рішеннях  від 09.08.2006р. за №0003631502/0, №0003621502/0. Податкові зобов'язання позивача  за цими рішеннями  визначені ДПІ у сумах -   264956грн. та 14423грн. із застосуванням штрафних санкцій відповідно –13247,80грн. та  721,15 грн.

Суд вважає, що спірні податкові повідомлення- рішення від 09 серпня 2006 року, які зазначені судом вище, підлягають визнанню недійсними за таких обставин.

Податкова декларація з ПДВ за березень 2006 року отримана ДПІ 15.04.2006р. і на цій декларації 25.04.06 р. інспекцією здійснений запис про те, що порушень або помилок у цій декларації не виявлено.

Податкова декларація з ПДВ за  квітень  2006 року отримана ДПІ  19.04.2006р. і на цій декларації 29.05.06р. інспекцією здійснений запис про те, що порушень або помилок у цій декларації не виявлено.

Податкова декларація з ПДВ за  травень 2006 року отримана ДПІ  20.06.2006р. із зазначенням про відсутність порушень (помилок).

Уточнюючі розрахунки по декларації за березень 2006 р. подані були 28.04.06р.  на суму 47000 грн.; 21.06.2006 р. - на суму 185600 грн.;  06 та 17 липня 2006 р. - на суми 429936 грн. та 490405 грн. За квітень –03.08.06р. на суму 26493 грн.; за травень - 22.06.06 р. на суму 14423 грн.

Відповідно до п/п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168 ( далі –Закон №168), із змінами та доповненнями,  протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Як випливає з матеріалів справи, ДПІ проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка  уточнючих розрахунків з податку на додану вартість   у зв'язку із самостійним виправленням виявлених помилок,  по сумі податкового кредиту з ПДВ за березень, квітень, травень 2006 року. Це випливає з  того, що у всіх уточнюючих розрахунках платником податку  заповнений розділ 3 –суми податкового кредиту, що не враховані (+) або зайво враховані (-) у декларації звітного періоду, за який виправляється помилка, у тому числі за кодами рядків декларації, в якій допущені помилки. Всі суми помилок позивачем у цих розрахунках визначені  з позначкою (-). Тобто не платник має податкове зобов'язання перед бюджетом, а навпаки - зазначені суми підлягають відшкодуванню з бюджету.

Враховуючи положення цієї статті Закону слід прийти до висновку, що по податкових деклараціях з додатком  уточнюючих розрахунків за березень 2006р. ДПІ мала право провести камеральну невиїзну перевірку заявлених у них даних відповідно  у строки  28 травня, 21 липня,  06 та 17 серпня 2006 року.  Тобто, на день перевірки 09.08.2006 р. по 3 деклараціях за березень сплинув строк перевірки.

В актах перевірки ДПІ визначено, що при заповненні уточнюючих розрахунків позивач  заповнив рядок 8.2 цих розрахунків, а слід було заповнити рядок 8.5 розрахунку, тобто, як пояснили представники ДПІ, визначені в цих розрахунках суми збільшення  податкового кредиту   позивач зобов'язаний був визначити у р.8.5 як збільшення суми податкового кредиту наступного податкового періоду, а не як зменшення суми, що підлягала перерахуванню платником ПДВ у звітному податковому періоді до бюджету. Заповнення рядку 8.2  є ненавмисним перекрученням облікових записів, що, на думку ДПІ, призвело до зменшення суми податкового зобов'язання, що підлягало сплаті до бюджету у звітному періоді.

Але, як визначено судом вище, уточнюючі розрахунки по декларації за березень 2006р. подані були 28 квітня, 21 червня,  06 та 17 липня 2006р., за квітень –03.08.06р., а  за травень - 22.06.06 р.  Тобто, у наступні податкові періоди, так як позивачем обрано за базовий (звітний) період календарний місяць. У всіх уточнюючих розрахунках платником податку було визначено, що ним проводиться коригування податкового кредиту у сторону його збільшення і це зафіксовано було у рядку 3 і в його пунктах 3.2 та 3.3 та визначенням суми помилки у рядках  5., 6., 6.4.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7. ст.7 Закону №168  встановлено вичерпний перелік  випадків, при яких платнику податку податковим органом надсилається податкове повідомлення -рішення за наслідками документальної невиїзної перевірки або позапланової виїзної перевірки у разі виявлення невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленої у податковій декларації. Саме у разі  перевищення заявленої платником податку суми податкового відшкодування над сумою, визначеною податковим органом у процесі перевірки, платнику податку надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

У всіх актах перевірки ДПІ не визначено, яка саме норма податкового законодавства або який пункт Порядку заповнення податкової накладної, який визначений у затвердженій наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 формі (затверджений Мінстом 09.07.1997р.) були порушені платником податку при заповнені та поданні до ДПІ вказаних вище уточнюючих розрахунках. Не було це пояснено і у процесі судового засідання, тобто  ДПІ не доведено порушення позивачем  будь-якого податкового законодавства, тому як тільки за ці порушення податковий орган має право визначати (донараховувати) суми податку з будь-якого податкового зобов'язання.

Більш того, як випливає із спірних податкових повідомлень –рішень, ДПІ визначено позивачу відповідні суми податкового зобов'язання, тобто його донарахування на підставі того, що платником податку порушені вимоги п/п. 7.7.5 та п/п.7.7.7 п.7 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість”. Але підпункт ст.7.7.5 цього Закону встанавлює строк, протягом якого податковий орган може проводити документальну невиїзну (камеральну) або документальну виїзну  перевірку заявлених  платником податку у декларації  даних по сумі бюджетного відшкодування.  Пункт 7.7.7 передбачає, які рішення можуть бути прийняті ДПІ за наслідками камеральної або позапланової виїзної перевірки.

Вказані підпункти ст.7 Закону встанавлюють права та обов'язки податкового органу, а не платника податку.

З викладеного суд приходить до висновку, що податковим органом  у процесі перевірки будь-яких фактів порушення позивачем податкового законодавства, пов'язаного з сумою бюджетного  відшкодування,  не було зафіксовано.

Слід відмітити, що у вказаному Порядку №166 також не міститься даних про те, в яких випадках слід заповнювати рядок 8.2, а в яких -  рядок 8.5 уточнюючого розрахунку   податкових зобов'язань з ПДВ.

Суд вважає, що суть виправлених позивачем помилок по сумі бюджетного відшкодування ПДВ не може бути змінена від того, в якому рядку уточнюючого розрахунку (8.2 або 8.5) платником ПДВ  визначена сума виявленої помилки по сумі, підлягаючого відшкодуванню з бюджету  податковому кредиту. Збільшення суми, що підлягає  зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, фактично зменшує суму  ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за цей період. При цьому суд вважає  за необхідне привести положення  п/п. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168, відповідно до якого платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.  Тому слід вважати, що позивач скористався цим правом.

Ні в матеріалах перевірки ДПІ, ні у відзиві ДПІ на позовну заяву, ні в усних поясненнях представників ДПІ у судових засіданнях взагалі ніяким чином не оспорюється сума податкового кредиту, яка в уточнюючих розрахунках визначена позивачем, як зайво врахована.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги ТОВ ВКФ "Фліппер" про визнання недійсними вказаних вище податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Херсоні підлягають задоволенню.

Доводи ДПІ спростовуються вищевикладеним.

Позивачу повертається з Державного бюджету сплачений ним судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 09.08.2006р., якими ТОВ ВКФ "Фліппер" визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість із застосуванням штрафних санкцій, за номерами:

- 0003661502/0 на суму основного платежу 429930грн. та фінсанції на суму 21496,30грн.;

- 0003611502/0  на суму основного платежу 185600грн. та фінсанції на суму 9280грн.;

- 0003601502/0  на суму основного платежу 47000грн. та фінсанції на суму 2350грн.;

- 0003641502/0 на суму основного платежу 49405грн. та фінсанції на суму 2470,25грн.;

- 0003631502/0 на суму основного платежу 264956грн. та фінсанції на суму 13247,80грн.;

- 0003621502/0 на суму основного платежу 14423грн. та фінсанції на суму 721,15грн.;

- 0003651502/0 на суму основного платежу 188850грн. та фінсанції на суму 9442,50грн.

3. Повернути з державного бюджету України ( уповноважений територіальний орган –управління Державного казначейства у Херсонської області, м. Херсон, вул. Комсомольска, буд. 21, код ЄДРПОУ 24104230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Фліппер", м.Херсон, вул.Тельмана, 3  код ЄДРПОУ 21273417 на п.рахунок №26005009277 в ХФ КБ "Західінкомбанк", МФО 352327 сплачений судовий збір в сумі 23 (двадцять три)грн. 80коп.

4. Виконавчий лист видати за зверненням позивача після набрання  постановою законної сили.

Суддя                                                                  І.В. Губіна