Постанова
від 12.09.2006 по справі 2/77-39/14
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/77-39/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2006 № 2/77-39/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Губенко Н.М.

суддів: Барицької Т.Л.

Ропій Л.М.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Кобзаренко Т.В. (довіреність № 01-27 від 28.03.2006), Смулянський О.В. (довіреність № 01-39 від 14.06.2006)

від відповідача -1.повідомлений, але не з'явився, 2. повідомлений, але не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "ДіВоС"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.04.2006

у справі № 2/77-39/14 (Гумега О.В.)

за позовом Виробничо - комерційної фірми "ДІВоС"

до Закритого акціонерного товариства "Карат"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав"

третя особа відповідача

третя особа позивача

про визнання недійсними патенту № 17 від 22.04.1996 та договору купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі від 17.05.2004

Рішенням Господарського суду м.Києва від30.03.2005 у справі №2/77 позовні вимоги було задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2005 рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2005 у справі № 2/77 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2005 постанову Київського апеляційного господарського апеляційного суду від 29.07.2005 у справі № 2/77 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 07.02.2006 у справі № 2/77 постанову Вищого господарського суду України від 17.11.2005, постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2005 та рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2005 скасовано і передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що висновки судів зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, оскільки суди не врахували зміни до законодавства, належним чином не перевірили дійсність патенту на право оренди будівлі та укладеного договору його купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського м. Києва від 10.03.2006 прийнято справу № 2/77 до провадження для розгляду по суті та присвоєно їй № 2/77-39/14.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.04.2006 у справі № 2/77-39/14 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що воно прийняте з істотним порушенням норм законодавства. При цьому заявник вказує на те, що відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Укладений відповідачами договір купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі за адресою: м. Київ, бул. Р. Роллана, 7, загальною площею 1009,6 кв. м. не був направлений на настання правових наслідків, оскільки Положення про патент на право оренди будівель втратило чинність з 24.11.2000, а тому патент не давав права на настання правових наслідків, що обумовлені п. п. 6.2. та 8.1. даного договору.

Також позивач вказує на те, що відповідачі, укладаючи вище вказаний договір купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі, фактично уклали угоду на право оренди приміщення власником якого є позивач, а відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Крім того, позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог без відповідних клопотань та заяв про це з боку позивача, оскільки позивач в позовній заяві просив визнати недійсним патент № 17 від 22.04.1996 та договір купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі від 17.05.2004, а суд досліджував та аналізував порядок укладення договору оренди приміщення розташованого за адресою: м. Київ, бул. Р. Роллана, 7.

Відповідач-1 відзиву на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення господарського суду першої інстанції.

Відповідач-2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому відповідач-2 вказав на те, що Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) дійсно втратило свою чинність, однак втрата чинності положення не є підставою для втрати чинності патентів на право оренди до закінчення строку їх дії та відповідних взаємовідносин сторін.

Також, відповідач-2 зазначає, що при укладенні договору купівлі-продажу патенту право власності на патент перейшло від відповідач-1 до відповідача-2, на що і був спрямований даний договір. Правовий наслідок, на який був спрямований даний договір (перехід права власності на патент) реально настав, тому підстави вважати, що спірний договір купівлі-продажу не спрямований на реальне настання правових наслідків відсутні. Відповідно до договору купівлі-продажу від 09.08.2002 у власності позивача знаходиться саме підвальне приміщення, а відповідачі уклали спірний договір купівлі-продажу патенту на право оренди приміщення, що знаходиться на першому поверсі будівлі, яке не входить до власності позивача.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників позивача, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним патенту № 17 від 22.04.1996 на право оренди приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, бул. Р. Роллана, 7, площею 1009,96 кв. м. з 25.07.2000 та договору купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) від 17.05.2004, укладеного між відповідачами на підставі п. 5 ст. 203 та п. п. 1,3 ст. 215 ЦК України.

Рішенням господарського суду від 27.04.2006 у справі № 2/77-39/14 в задоволенні позову відмовлено повністю, з тих підстав, що позивачем не зазначено підстав позову та законодавство, на підставі якого подається позов та позивачем не надано доказів, які б свідчили, що договір від 17.05.2004 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Апеляційний господарський суд із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції погоджується частково, в частині відмови в задоволенні вимоги позивача про визнання недійсним патенту № 17 на право оренди приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Р. Роллана, 7, загальною площею 1009,6 кв. м. від 22.04.1996, виходячи з наступного.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним з 24.11.2000 патенту № 17 на право оренди приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, бул. Р. Роллана, 7, площею 1009,6 кв. м. посилається на те, що патент № 17 втратив свою чинність (знецінився) з моменту втрати чинності Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) на підставі якого патент був виданий.

Як вбачається з матеріалів справи 15.03.1996 відповідач-1 придбав у Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва патент № 17 на право оренди приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, бул. Р. Роллана, 7, площею 1009,6 кв. м. (далі патент № 17).

Порядок видачі та продажу патентів на право оренди будівель (споруд, приміщень) регламентувало Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) (далі Положення) розроблене та затверджене наказом Фонду державного майна України № 90 від 31.01.1995 відповідно до Закону України ”Про оренду майна державних підприємств”, Закону України ”Про приватизацію невеликих державних підприємств” та Указу Президента України від 30.12.1994 № 827 ”Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні”.

Відповідно до п. 1.2. Положення патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) дає його власнику виключне право на укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень). Патент реєструється державними органами приватизації. Строк дії патенту встановлюється за згодою сторін, але не менш 10 років (п. 2.2.).

Матеріали справи свідчать, що патент № 17 був зареєстрований представництвом Фонду державного майна України в Ленінградському районі м. Києва 22.04.1996, а строк дії патенту № 17 був встановлений до 15.03.2006.

Згідно із п. п. 4.1., 4.2. Положення патент є власністю фізичної чи юридичної особи, яка його придбала. Між продавцем і покупцем патенту укладається договір купівлі-продажу. Набуття права власності на патент відбувається з моменту повної сплати ціни продажу патенту відповідно до умов договору купівлі-продажу; протягом 1 місяця з моменту виникнення права власності на патент орендодавець зобов'язаний укласти виключно з власником патенту договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) на термін дії патенту.

07.06.1996 відповідач-1 реалізував своє виключне право на укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), надане патентом № 17 та уклав із Державною адміністрацією Ленінградського району м. Києва договір оренди нежилого приміщення № 396, за умовами якого, орендодавець на підставі патенту № 17 передав, а орендар прийняв в орендне користування нежилі приміщення для використання під магазин площею 389,6 кв. м. та підвальні приміщення площею 620,0 кв. м.. Термін дії договору оренди встановлений з 15.03.1996 по 15.03.2006.

З матеріалів справи слідує, що відповідач-1 на підставі рішення загальних зборів колективу від 20.07.2000, листом № 25 від 25.07.2000, адресованим голові Ленінградської районної державної адміністрації міста Києва, відмовився від оренди підвальних нежитлових приміщень, площею 607,2 кв. м. за адресою: м. Київ, бул. Р. Роллана, 7.

11.08.2000 Ленінградська районна державна адміністрація міста Києва прийняла розпорядження № 1712 про надання в орендне користування позивачу підвального приміщення в буд. № 7 по бул. Р. Роллана, загальною площею 607,2 кв. м. для розміщення складу (сухі, середньо- та низькотемпературні камери), а 07.11.2000 розпорядженням № 1730”Про внесення змін до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва № 1712 від 11.08.2000” Ленінградська районна державна адміністрація міста Києва змінила загальну площу орендованого позивачем приміщення з 607,2 кв. м. на загальну площу 581,0 кв. м.. У 2002році позивач згідно із договором купівлі-продажу, укладеним з Фондом приватизації комунального майна Святошинського району м. Києва купив нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 581,0 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, бул. Р. Роллана, 7.

24.11.2000 Фондом державного майна України був виданий наказ № 2459, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.12.2000 за № 907/5128, ”Про визнання такими, що втратили чинність, Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) та Положення про оцінку вартості патенту на право оренди будівель (споруд, приміщень)” відповідно до якого визнано такими, що втратили чинність Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) та Положення про оцінку вартості патенту на право оренди будівель (споруд, приміщень).

У названому наказі Фонду державного майна України не зазначено, що патенти на право оренди будівель (споруд, приміщень) придбані юридичними особами під час дії Положення, припиняють свою дію у зв'язку із втратою чинності Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень).

До матеріалів справи залучено лист Фонду державного майна України № 10-20-1529 від 07.02.2001, в якому останній зазначав про те, що втрата чинності Положення не є підставою для втрати чинності патентів на право оренди будівель (споруд, приміщень) до закінчення строку їх дії та відповідних взаємовідносин сторін.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Матеріали справи свідчать, що патент № 17 на право оренди приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, бул. Р. Роллана, 7, площею 1009,6 кв. м. був придбаний відповідачем-1 на підставі правових норм, які діяли на час його видачі та регламентували порядок продажу патентів. Відповідач-1 реалізував надане йому патентом № 17 та Положенням про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) виключне право на укладення договору оренди приміщення та уклав договір оренди, який продовжував діяти і після втрати дії Положення.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що прийняття Фондом державного майна України наказу № 2459 від 24.11.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2000 за № 907/5128, та втрата на його підставі чинності Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) не може бути підставою для визнання недійсним патенту № 17

Слід також зазначити, що строк дії патенту № 17 на право оренди приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, бул. Р. Роллана, 7, площею 1009,6 кв. м. встановлений до 15.03.2006, тобто на час прийняття рішення у даній справі строк дії патенту № 17 вже закінчився.

Таким чином, на підставі викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позову в частині визнання недійсним патенту № 17.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу патенту № 17 від 22.04.1996 на право оренди будівлі (споруди, приміщення) від 17.05.2004, укладеного між відповідачами, апеляційний господарський суд вважає, що вона підлягає задоволенню, з огляду на викладене.

Верховний Суд України, скасовуючи попередні рішення господарських судів у даній справі в постанові від 07.02.2006 зазначив, що висновки судів про те, що виданий Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва 22.04.1996 патент № 17 на право оренди приміщення є чинним і міг бути об'єктом купівлі-продажу за укладеним 17.05.2004 договором між відповідачами зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, без врахування змін до законодавства.

Відповідно до ст. 11121 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи та для Вищого господарського суду України під час розгляду матеріалів касаційної скарги чи касаційного подання.

Як вбачається з матеріалів справи 17.05.2004 відповідач-1 уклав з відповідачем-2 договір купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення), за умовами якого відповідач-1 передав відповідачу-2 патент № 17 від 22.04.1996 на право оренди будівлі (споруди, приміщення), загальною площею 1009,6 кв. м..

Продаж патентів на право оренди приміщень було запроваджено Указом Президента України № 827/94 від 30.12.1994 ”Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні”. Відповідно до названого Указу Президента України з дня набрання чинності цим Указом договори оренди майна об'єктів малої приватизації та будівель, споруд, приміщень, у тому числі вбудованих (далі - приміщення), в яких такі об'єкти розташовані, не укладаються, крім випадків, передбачених цим Указом (п. 3), а згідно із п. 6 Указу приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється державними органами приватизації на конкурентних засадах з одночасним вирішенням питання щодо передачі в оренду таких приміщень на строк не менш як 10 років шляхом продажу патентів на право оренди приміщень.

На виконання названого Указу Президента України було розроблене та затверджене наказом Фонду державного майна України № 90 від 31.01.1995 Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) (далі Положення), у пункті 1.1 якого зазначалось, що це Положення регламентує порядок продажу патентів на право оренди будівель (споруд, приміщень). Розділами 3, 4. 5 Положення визначались порядок продажу патенту та порядок набуття права власності на патент і вступу в права орендаря і права власника патенту.

Відповідно до п. 74 ст. 1145 Конституції України від 20.04.1978 Президент України ухвалює укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які діють до прийняття відповідних законів. Тобто, дія указу обмежувалась прийняттям Закону України ”Про оренду державного та комунального майна”, в редакції від 24.12.1997.

Законом України ”Про внесення змін до Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” від 20.05.1999 та Порядком проведення конкурсу на право укладення договору оренди державного майна, затверджений наказом Фонду державного майна України № 1677 від 03.09.1999 було встановлено порядок надання в оренду об'єктів державної форми власності, у зв'язку з чим наказом Фонду державного майна України № 2459 від 24.11.2004 визнано таким, що втратило чинність Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень).

Положенням про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) була передбачена можливість зміни його власника, про що у патенті мала бути відмітка органу приватизації про перехід права власності на патент. Проте, дана норма втратила свою чинність в момент втрати чинності самого Положення. В самому патенті № 17 можливість зміни його власника не передбачено.

Отже, наведене дає підстави вважати, що у відповідач-1 із втратою чинності Положення не було правових підстав на укладення договору купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) та продажу патенту № 17 відповідачу-2.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із п. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 8.1. договору купівлі-продажу відповідач-1 гарантує, що будівля (споруда, приміщення) на яку продається патент не є проданою, заставленою, не знаходиться під арештом, судових справ щодо нього немає, а у п. 3.1. договору купівлі-продажу патенту зазначалось про передачу відповідачем-1 відповідачу-2 як патенту, так і приміщення. Однак, в патенті № 17 площа приміщення вказана 1009,6 кв. м. тоді, як відповідач-1 у 2000 році відмовився від орендованих ним нежитлових приміщень, площею 607,2 кв. м. за адресою: м. Київ, бул. Р. Роллана, 7.

Таким чином, договір купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) від 17.05.2004 із втратою чинності Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) патент № 17 не міг надавати права на настання правових наслідків, що обумовлені Положенням про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) та п. п. 3.1., 8.1. договору купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) від 17.05.2004.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що, укладення спірного договору купівлі-продажу не могло викликати реальне настання правових наслідків передбачених Положенням про патент на право оренди будівель (споруд, приміщення) та патентом № 17, оскільки на момент укладення договору не діяв механізм передачі майна в оренду на підставі патенту.

Господарський суд першої інстанції відмовляючи у визнанні недійсним договору купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) від 17.05.2004 не врахував вказівки Верховного Суду України зроблені в постанові від 07.02.2006 щодо того, що спеціальні норми, які передбачали поряд продажу патенту № 17, а саме: Указ Президента України ”Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні” від 20.04.1978 та затверджене на його виконання Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень), на час укладення договору купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) від 17.05.2004 втратили свою чинність.

З огляду на викладене та враховуючи постанову Верховного Суду України від 07.02.2006, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу патенту № 17 від 22.04.1996 на право оренди будівлі (споруди, приміщення) від 17.05.2004 укладеного між відповідачами підлягає задоволенню.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами документи, а також враховуючи наведені обставини, апеляційний господарський суд з урахуванням ст. 33 ГПК України, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає зміні, а позов частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України розподіл господарських витрат при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2006 у справі № 2/77-39/14 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

”Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу патенту № 17 від 22.04.1996 на право оренди будівлі (споруди, приміщення) від 17.05.2004 укладений між ЗАТ ”Карат” та ТОВ ”Святослав”.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства ”Карат” (03170, м. Київ, вул. Житомирська, 10, р/р 26003301290 в 109 відділенні ПІБ м. Києва, МФО 322108, ЄДРПОУ 19035840) на користь Приватного підприємства ”Виробничо-комерційна фірма ”ДіВоС” (03170, м. Київ, бул. Р. Роллана, 7, р/р 2600631244 в Святошинському відділенні № 8069 Ощадбанку України, м. Київ, МФО 320218, ЄДРПОУ 22868160) 21,25 грн. державного мита за розгляд позовної заяви та 29,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю ”Святослав” (04210, м. Київ, пр-кт. Героїв Сталінграду, 39-в, р/р 26005301911 в Оболонському відділенні ОБУ № 8142, МФО 320229, ЄДРПОУ 31724464) на користь Приватного підприємства ”Виробничо-комерційна фірма ”ДіВоС” (03170, м. Київ, бул. Р. Роллана, 7, р/р 2600631244 в Святошинському відділенні № 8069 Ощадбанку України, м. Київ, МФО 320218, ЄДРПОУ 22868160) 21,25 грн. державного мита за розгляд позовної заяви та 29,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства ”Карат” (03170, м. Київ, вул. Житомирська, 10, р/р 26003301290 в 109 відділенні ПІБ м. Києва, МФО 322108, ЄДРПОУ 19035840) на користь Приватного підприємства ”Виробничо-комерційна фірма ”ДіВоС” (03170, м. Київ, бул. Р. Роллана, 7, р/р 2600631244 в Святошинському відділенні № 8069 Ощадбанку України, м. Київ, МФО 320218, ЄДРПОУ 22868160) 12,75 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю ”Святослав” (04210, м. Київ, пр-кт. Героїв Сталінграду, 39-в, р/р 26005301911 в Оболонському відділенні ОБУ № 8142, МФО 320229, ЄДРПОУ 31724464) на користь Приватного підприємства ”Виробничо-комерційна фірма ”ДіВоС” (03170, м. Київ, бул. Р. Роллана, 7, р/р 2600631244 в Святошинському відділенні № 8069 Ощадбанку України, м. Київ, МФО 320218, ЄДРПОУ 22868160) 12,75 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

ВСТАНОВИВ: