Рішення

від 04.04.2008 по справі 09-013-11-02/3370

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09-013-11-02/3370

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "04" квітня 2008 р.                                                                      Справа №  09-013-11-02/3370

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Лавріненко С.І.

за участю представника позивача –Лозовий В.Є. за довіреністю, представника відповідача –Заваліхіна С.М.   за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства «Фрост Ко»до Державного підприємства «Український державний центр радіочастот»в особі Черкаської філії про стягнення 27202,83 грн., -

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2006 року позивач звернувся з позовом про стягнення  31209,09 грн., у тому числі: 27 202, 83 грн. залишку боргу відповідача  за виконані позивачем роботи відповідно  до інвестиційного договору  № 1121 від  25.12.2003 року (далі скорочено –Інвестиційний договір), 26013,01 інфляційних у зв'язку з простроченням виконання відповідачем перерахування коштів у період з 01.07.2005 по 15.06.2006 року та 3 % річних в сумі 1393,25 за той же період.

Заявою про уточнення позовних вимог від 19 березня 2007 року позивач просить стягнути з відповідача 27202,83 грн. основних боргу.

Уточнені позовні вимоги позивач мотивує наступним:

- відповідно до п.1.3 Інвестиційного договору сума інвестиції складає 450 000,00 грн.;

                    - за умовами договору (п.2.1.1) позивач здійснює своїми силами будівництво і після його завершення передає інвестору другий поверх та частину першого поверху;

- згідно умов  інвестиційного договору (п.2.2.1 інвестор (відповідач) зобов'язується внести авансом кошти в сумі 250 000,00 грн., а решту коштів - 200 000,00 грн. у 5-ти денний термін з дня підписання договору купівлі-продажу та Акту приймання-передавання частини будинку, тобто з дня набуття права власності;

- строк передачі передбачений п.2.1.3 інвестиційного договору до 01 жовтня 2004 року;

- у зв'язку з тим, що позивач не зміг до зазначеного строку здати будівлю в експлуатацію із-за не вирішення компетентними органами місцевого самоврядування питання переоформлення відводу земельної ділянки під це будівництво, рішенням господарського суду Черкаської області у справі 06 січня 2005 року у справі 01-16/2881 за позовом відповідача за ним було визнано право власності на об'єкт інвестиції;

- ще до розгляду судом позову про визнання права власності, на виконання умов п. 2.1.4 Інвестиційного договору позивач передав  відповідачу  по акту приймання - передачі  від 17.02.2004 року приміщення першого та другого поверхів загальною площею 216 кв. м. будівлі по вул. Гоголя,287 в м.Черкаси;

- таким чином, в частині завершення будівництва і передачі у власність, передбачених інвестиційним договором  приміщень, умови договору з боку позивача виконані повністю;

- відповідач свої зобов'язання виконав частково: платіжними дорученнями від 23.01.2004 року №48 та від 27.01.2004 року №52 перерахував на рахунок позивача 250 000,00 грн.; решту коштів відповідач повинен був перерахувати у 5-тиденний термін з дня підписання договору купівлі-продажу та Акта приймання - передачі частини нежитлового приміщення;

- рішення господарського суду Черкаської області у справі №01-16/2881 зробило непотрібним і неможливим укладення договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі предмету договору, тобто вважається, що вони укладені, предмет Інвестиційного договору продано і передано по акту,  Інвестиційний договір перестав діяти;

- 12 серпня 2005 року платіжним дорученням №490 відповідач перерахував позивачу  172 797,17 грн., недоплативши 27 202,83 грн., тобто не виконав умови договору купівлі-продажу і повинен їх на підставі п.1 ст.526 та п.1 ст.692 ЦК України та п.1 ст.193 ГК України та договору оплатити позивачу.

Відповідач у письмових  відзивах на позовну заяву позов не визнав, посилаючись на наступне:

- відносини позивача та відповідача повинні регулюватись виключно Інвестиційним договором, предметом якого є інвестування коштів в будівництвом приміщення, після завершення будівництва якого позивач повинен передати його відповідачу на умовах та в порядку, визначених інвестиційним договором;

- в ст.9 Закону України «Про інвестиційну діяльність від 18 вересня 1991 року №1560-ХІІ, із змінами і доповненнями (далі –Закон №1560) чітко визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання  договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності, втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається;

- враховуючи те, що інвестиційний договір визнаний судом дійсним, то і вимоги позивача стосуються зобов'язань сторін за даним договором; про виконання договірних зобов'язань відповідно до умов інвестиційного договору зазначається і в ст.20 Закону №1560.

- оскільки позивач порушив умови договору, не передав приміщення  на умовах встановлених договором, що змусило відповідача звертатись за захистом до суду, який визнав право власності на приміщення за відповідачем, тому відповідач обґрунтовано застосував п.3.2 інвестиційного договору, розрахувавши другу частину інвестиційного платежу, виходячи з  площі  переданих приміщень за даними бюро технічної інвентаризації (БТІ), яка  становить 214,2 кв. м, а не 216 кв. м, та вартості квадратного метра фактично переданої площі приміщень, встановленого у п.3.2 інвестиційного договору, відповідно, доплата станом на 25.07.2005 року становить 172 797,17 грн. з розрахунку: 214,2 кв.м (передана площа за даними БТІ) х 390,86 дол. США (ціна квадратного метра по п.3.2 інвестиційного договору) = 83722,21 дол. США (вартість предмету договору) х 5,05 (офіційний курс НБУ за долар США станом на 25.07.2005 року)  = 422 797,17 грн. –250 000,00 грн. (сплачена сума авансу) = 172 797,17 грн. (до сплати), які  були перераховані позивачу.

Справа розглядалась неодноразово.

Ухвалою голови суду на підставі ст.69 ГПК України строк вирішення спору  продовжений на один місяць, до 18 квітня 2008 року.

Згідно ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 18 по 21 березня 2008 року та з 21 березня по 04 квітня 2008 року.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позов з урахуванням уточнених вимог та пояснив, що позивач передав площу приміщень 216 кв.м згідно умов договору, саме така площа була придбана ним у незавершеному будівництві,  в процесі виконання умов інвестиційного договору на замовлення інвестора були побудовані додаткові кімнати, загальна площа не змінилась, про що є роз'яснення рішення господарського суду у справі про визнання права власності на об'єкт інвестиції, різниця у площі між переданою та фактично обміреною БТІ при оформленні відповідачем права власності виникла із-за того, що для відповідача на переданій по інвестиційному договору площі збільшена кількість приміщень, а обміри зроблені без врахування перегородок;

- представник відповідач заперечив проти позову, з підстав викладених у відзивах на позовну заяву та пояснив, що у позивача відсутнє право на стягнення заявленої ним суми, оскільки ним порушені умови договору щодо оформлення купівлі-продажу, тому розрахунок другої частини інвестиційного внеску відповідачем обґрунтовано зроблений згідно п. 3.2. Договору.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

25 грудня 2003 року між Виробничо-комерційною приватною фірмою “Фрост Ко”, правонаступником якої згідно п. 1 р. І статуту є Приватне підприємство “Фрост Ко” («підприємство»за договором, позивач у справі) та Українським державним центром радіочастот та нагляду за зв'язком в особі Державної інспекції електрозв'язку по Черкаській області, правонаступником якої стала Черкаська філія Українського державного центру радіочастот («інвестор»за договором, відповідач у справі), був укладений інвестиційний договір № 1121, за умовами якого відповідач зобов'язався інвестувати свої кошти у будівництво двоповерхового нежитлового будинку офісного типу у м. Черкаси по вул. Гоголя, 287 в обсягах і на умовах, визначених Договором, а позивач після завершення будівництва і приймання будинку Державною комісією - зареєструвати у відповідних органах виконавчої влади та передати відповідачеві другий поверх та частину першого поверху загальною площею 216 кв.м., обумовленого в п.2.1.1, нежитлового приміщення офісного типу по вул.Гоголя,287. (п.1.1 Договору).

Згідно умов п.2.1 Договору позивач зобов'язався здійснити своїми силами будівництво двоповерхового будинку офісного типу і після завершення будівництва передати відповідачу другий поверх та частину першого поверху згідно акту приймання-передачі та Договору купівлі-продажу нотаріально завіреному, а саме: приміщення першого поверху –за номерами 1, 2, 3; приміщення другого поверху –за номерами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, в се це загальною площею 216 кв. м. Під загальною площею сторони розуміють сукупність площ, включаючи кабінети, коридори, східці, санвузол (п.2.1.1 інвестиційного  договору).

Позивач зобов'язався зареєструвати інвестицію, завершити будівництво в ІІІ кварталі 2004 року і продати відповідачу до 01 жовтня 2004 року другий поверх та частину першого поверху як вказано в п.2.1.1, нотаріально оформивши договір купівлі-продажу (пункти 2.1.2, 2.1.4 Договору).

Даний  інвестиційний договір був предметом спору у господарському суді за позовом ВКПФ «Фрост К»(позивач) до ДП «Український державний центр радіочастот»в особі Черкаської філії (відповідач), за яким ВКПФ «Фрост К»просив визнати недійсним інвестиційний договір з мотивів відсутності у нього спеціального дозволу (ліцензії) на виконання будівельних робіт, які він зобов'язався виконати за умовами договору.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16 березня 2005 року у справі №02/1093, яке набрало законної сили, позивачу відмовлено у позові повністю.

Отже, відповідно до ст.35 ГПК України, чинність та дійсність інвестиційного договору не підлягає доказуванню при вирішенні цього спору.  

Згідно п.1.2  інвестиційного договору сума інвестиції складає 375 000 грн., крім того 20% ПДВ –75 000 грн., всього сума інвестиції складає  - 450 000грн., що еквівалентно 84427 доларів США. Вартість 1 кв. м становить 390,86 дол. США

Порядок сплати коштів визначено п.2.2.1 інвестиційного договору: інвестор зобов'язався внести авансом кошти в сумі 250000грн., що складає 55,5 відсотків від загальної суми в місячний термін з дня підписання договору. Решту коштів - 200000грн., у п'ятиденний термін з дня підписання договору купівлі-продажу та акту приймання-передавання частини нежитлового будинку, обумовленого в п.2.1.1, та оформлення його нотаріально.

Платіжними дорученнями №48 від 23.01.2004р. на суму 150000,00 грн., №52 від 27.01.2004р. на суму 100 000,00 грн. відповідач сплатив позивачеві 250 000,00 грн. авансу.

17 лютого 2004 року приватна фірма «Фрост Ко»та Державна інспекція зв'язку по Черкаській області склали акт приймання-передачі приміщення, у якому зазначили, що приватна фірма «Фрост Ко»виконала умови інвестиційного договору в частині дообладнання кімнат другого поверху і частини першого поверху згідно п.2.1.1 договору загальною площею 216 кв.м. Відповідно до п.2.1.4 договору приватна фірма «Фрост Ко»з 17 лютого 2004 року передає, а Державна інспекція електрозв'язку по Черкаській області приймає для користування за основною діяльністю приміщення згідно договору і зобов'язується відшкодовувати збитки за тепло, водопостачання та електроенергію згідно показників лічильників. Протокол звірки лічильників на момент передачі приміщення додається.

ВКПФ «Фрост К»звернувся до господарського суду з позовом до ДП “Український державний центр радіочастот” в особі Черкаської філії про внесення змін до інвестиційного договору у зв'язку з невідповідністю його положень вимогам чинного законодавства та про визнання недійсним акту приймання-передачі від 17.02.2004 року.  За цим позовом господарським судом Черкаської області було порушено провадження у справі №01-16/2881.  ДП “Український державний центр радіочастот” в особі Черкаської філії  у цій справі подав зустрічний позов про визнання права власності на частину приміщення, яке було предметом інвестиційного договору та зобов'язання відповідача здати будівлю в експлуатацію та передати приміщення згідно умов п.2.2 Договору.

Рішення господарського суду Черкаської області від 06.01.2005 року у справі № 01-16/2881,  змінено Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року, яка набрала законної сили, відповідно, прийняте наступне рішення: по первісному позову в частині внесення змін до інвестиційного договору - у позові відмовлено, в частині визнання недійсним акт приймання-передачі приміщення від 17.02.2004 року - провадження у справі припинено; зустрічний позов задоволено частково,  за ДП “Український державний центр радіочастот” в особі Черкаської філії визнано право власності на приміщення другого та частину приміщень першого поверху будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 287 у м. Черкаси, у складі: приміщення другого поверху за номерами за номерами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 та приміщення першого поверху за номерами 1, 2, 3 загальною площею 216 кв. м., в решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

У постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року, зазначено, що у встановлений договором строк (до 01 жовтня 2004 року) продаж приміщень ДП “Український державний центр радіочастот” в особі Черкаської філії (позивач за зустрічним позовом) не здійснено і ПП “Фрост Ко”  (відповідач за зустрічним позовом) ухиляється від оформлення договору купівлі-продажу. В той час як ДП “Український державний центр радіочастот” в особі Черкаської філії на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі від 17.02.2004р. користується спірними приміщеннями у відповідності до умов договору. Таким чином, не виконавши в повному обсязі умови договору, ПП “Фрост Ко” (відповідач за зустрічним позовом) порушив право ДП “Український державний центр радіочастот” в особі Черкаської філії. Саме з урахуванням цих обставин, господарським судом визнано право власності на спірні приміщення за ДП “Український державний центр радіочастот” в особі Черкаської філії.

Ухвалою господарського суду Черкаської області  від 19 липня  2005 року у справі №01-16/2881 за заявою ДП “Український державний центр радіочастот” в особі Черкаської філії судом роз'яснено рішення суду у даній справі. В ухвалі про роз'яснення рішення вказано, що за рішенням суду за ДП «Український  державний центр радіочастот»в особі його Черкаської філії визнано право власності на всі перелічені приміщення першого та другого поверху, незалежно від того, яка фактична їх площа визначена ЧООБТІ.

Отже, відповідно до ст.35 ГПК України, не підлягає доказуванню у даній справі порушення позивачем  умов п.2.1.3 інвестиційного договору щодо  продажі інвестору (відповідач у справі) до 01 жовтня 2004 року другого поверху та частини першого поверху як вказано в п.2.1.1, право власності за відповідачем на приміщення загальною площею  216 кв.м.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06 липня 2005 року  у справі №02/1783, яке набрало законної сили,  відмовлено у позові повністю Державному підприємству «Український державний центр радіочастот»в особі Черкаської філії до ВКПФ «Форст К»про стягнення 61 626,29 грн. збитків та неустойки за несвоєчасне виконання інвестиційного договору. У рішенні господарського суду у справі 02/1783 зазначено, що «як вбачається з матеріалів справи і визнається сторонами, сторони виконали умову пункту 2.1.4 договору і відповідач надав позивачу, вказані в п.2.1.1 приміщення для користування за основною діяльністю. Суд приходить до висновку, що позивач не довів і належними доказами не підтвердив нанесення йому відповідачем збитків у заявленій сумі»(Примітка: у лапках дослівно по тексту рішення).

Отже, відповідно до ст.35 ГПК України не підлягає доказуванню у даній справі факт передачі  17 лютого 2004 року приміщень, передбачених п.2.1.1 інвестиційного договору.

Згідно умов договору під загальною площею сторони розуміють сукупність площ, включаючи кабінети, коридори, східці, санвузол (п.2.1.1 інвестиційного  договору).

23 липня 2005 року Комунальним підприємством “Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” на підставі рішення господарського суду Черкаської області від 06.01.2005 року за Державним підприємством “Український державний центр радіочастот” в особі Черкаської філії Українського державного центру радіочастот зареєстровано право власності на комплекс будівлі загальною площею 214,2 кв.м. за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Гоголя 287, реєстраційний № 886607.

Згідно даних інвентаризаційної справи, зокрема, журналу підрахунку площі приміщень площа приміщень, підрахована за формулою –графа 5 (кв. м),  становить  214,2 кв. м, у тому числі: першого поверху всього 27,4 кв. м, включає наступні приміщення: 1 (коридор)  - 5,5 кв. м; 14 (кабінет) –8,8 кв. м; 15 (коридор) - 2 кв.м;  І (сходова) –11,1 кв. м;  другого поверху  всього 186,8 кв. м, включає наступні приміщення: 1(кабінет) –14,6 кв. м;  2 (кабінет) –17,5 кв. м; 3(коридор) –2,4 кв. м; 4(кабінет) –5,8 кв. м, 5 (кабінет) –11,3 кв. м; 6 (кабінет) –12,6 кв. м; 7(кабінет) –17,3 кв. м; 8(кабінет) –9,8 кв. м; 9(кабінет) –9,9 кв. м; 10 (кабінет) –31,8 кв. м; 11 (кабінет) –3,7 кв. м; 12 (санвузол) –1,2 кв. м; 13 (санвузол) –1,9 кв. м; 14 (коридор) –4,9 кв. м; 15 (кабінет) –28,2 кв. м; І  (сход. кліт.) –13,9 кв. м.

Пунктом 3.2 інвестиційного договору № 1121 визначено, що у разі, якщо згадана площа приміщення після оформлення в ОБТІ не буде відповідати площі, зазначеній в договорі, сторони здійснюють перерахунок вартості предмету договору. Остаточний рахунок буде становити: вартість 1 кв.м. (390,86 дол. США) х на загальну площу приміщення на підставі довідки ОБТІ).

Згідно банківського витягу (виписка з рахунку за 12.08.2005р.) відповідачем 12.08.2005р. було перераховано позивачеві 172797,17 грн. відповідно до офіційного курсу НБУ (станом на 25.07.2005р. 1 долар США відповідав 5,05грн.), з розрахунку: 214,2 кв.м (передана площа за даними БТІ) х 390,86 дол. США (ціна квадратного метра по п.3.2 інвестиційного договору) = 83722,21 дол. США (вартість предмету договору) х 5,05 (офіційний курс НБУ за долар США станом на 25.07.2005 року)  = 422 797,17 грн. –250 000,00 грн. (сплачена сума авансу) = 172 797,17 грн. (до сплати).

Відповідно до п.4.1 інвестиційного договору він набуває чинності з дня його укладення та діє до підписання сторонами Договору купівлі-продажу та Акту приймання-передавання предмету договору.

Позивач вважає, що після закінчення дії інвестиційного договору між сторонами укладено договір купівлі-продажу нерухомості у відповідності з вимогами гл. 54 Купівля-продаж ЦК України на підставі судового рішення про визнання права власності на окремі приміщення за відповідачем, тому останній повинен виконати умови договору купівлі-продажу на підставі п.1 ст.526 та п.1 ст.692 ЦК України та п.1 ст.193 ГК України та договору і доплатити позивачу зазначену суму.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, враховуючи вказівки постанов Вищого господарського суду України, суд вважає позовні вимоги  підлягаючими задоволенню,  виходячи з наступного.

Інвестиційний договір, укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за правовою природою суд вважає інвестиційним договором. Сторони даного договору є суб'єктами інвестиційної діяльності. Правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначені Законом №1560.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) (ст.9 Закону №1560). Інвестиційний договір укладений сторонами до прийняття та введення в дію Цивільного (ЦК України) та Господарського кодексів України (ГК України), тобто в правовому полі ЗУ №1560. Виконання інвестиційного договору  здійснено після введення дію  зазначених кодексів.  Відносини, які виникли між сторонами суд вважає господарськими. Згідно Прикінцевих та перехідних положень ГК України  до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються до тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Вирішуючи даний спір, суд згідно з приписами ст.ст. 4, 5, 6, 7, 173, 174 ГК України керувався  в першу чергу умовами договору та нормами  ГК України, ЦК України в частині відносин, які не врегульовані даним договором, виходячи з його правової природи.

Згідно умов інвестиційного договору він діє до підписання сторонами Договору купівлі-продажу та Акту приймання-передачі предмету договору.

Сторонами на виконання умов інвестиційного договору був підписаний акт приймання –передачі від  17 лютого 2004 року. Договір купівлі-продажі, на підставі якого  відповідач міг би в порядку ст.334 ЦК України набути право власності на  об'єкт інвестиції, сторонами  не укладався, і як встановлено судом у справі 01-16/2881 з вини ПП «Фрост К»(позивач у даній справі).  

Таким чином, договір купівлі-продажу на продаж інвестору до 01 жовтня 2004 року другого поверху та частину першого поверху, як вказано в п.2.1.1 інвестиційного договору,  за результатами інвестиційної діяльності є неукладеним, отже у сторін на підставі договору купівлі-продажу не виникли зобов'язання, тому вимоги позивача про те, що відповідач повинен виконати умови договору купівлі-продажу на підставі п.1 ст.526 та п.1 ст.692 ЦК України та п.1 ст.193 ГК України та договору є безпідставними.

Відповідач у даній справі (інвестор по договору) звертався до суду з позовом про визнання права власності на об'єкт інвестиції. Судом визнано право власності за відповідачем на об'єкти, які позивач зобов'язався  передати інвестору (відповідачу) згідно умов інвестиційного договору (2.1.1. інвестиційного договору), загальна площа яких 216 кв. м. При цьому суд послався на приписи п.2 ст.331 ЦК України, та вказав, що вимога чинного законодавства про необхідність прийняття нерухомого майна до експлуатації після завершення його будівництва і нездача в експлуатацію відповідачем, в порушення договірних зобов'язань, не є перешкодою для визнання права власності на це майно, оскільки таке прямо не заборонено законодавством.

Таким чином, право власності відповідача на об'єкт інвестиції ґрунтується на рішенні суду, а не на договорі. Дію інвестиційного договору сторони визначили в межах дня його укладення та до підписання сторонами Договору купівлі-продажу та Акту приймання-передавання предмету договору. Отже відповідно до ст.202 ГК України господарське зобов'язання позивача по інвестиційному договору  в частині оформлення договору купівлі-продажу є припиненим за неможливістю виконання, в частині оформлення акту приймання-передавання предмету договору зобов'язання припинено виконанням.

В рішенні суду та акті приймання-передачі  об'єкту інвестиції вказано, що відповідачу передані приміщення загальною площею 216 кв. м.  Ухвалою господарського суду Черкаської області  від 19 липня  2005 року у справі №01-16/2881 роз'яснено, що  встановлення реєструючим органом нової фактичної площі перепланованих приміщень не суперечить рішенню суду про визнання права власності на приміщення і не позбавляє власника права на них. А тому за рішенням суду за ДП «Український  державний центр радіочастот»в особі його Черкаської філії визнано право власності на всі перелічені приміщення першого та другого поверху, незалежно від того, яка фактична їх площа визначена ЧООБТІ.

Площа  приміщень у об'єкті незавершеного будівництва, яке придбав позивач, була без перегородок між приміщеннями, вся площа об'єкту інвестиції, яка передбачалась інвестиційним договором, відповідачу передана. Обміри, які виконані ЧООБІ на замовлення відповідача, не є загальною площею приміщень, які передані по інвестиційному договору.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не в повному обсязі виконав зобов'язання по інвестиційному договору з оплати другої частини інвестиції в сумі 200 000 грн. Пункт 3.2 інвестиційного договору, на який посилається відповідач, не визначає, що передбачений цим пунктом розрахунок проводиться саме по інвестиційному Договору. Такий розрахунок був би проведений в тому випадку, якби сторони уклали договір купівлі-продажу об'єкту, який інвестувався відповідачем. Оскільки договір купівлі-продажу не укладений, відповідач отримав об'єкт інвестиції у власність на підставі рішення суду, то з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду  у справі №01-16/2881 про визнання права власності, тобто з 16.06.2005 року, у відповідача  відповідно до умов інвестиційного договору виникло зобов'язання сплатити решту інвестиційних коштів в сумі 200 000 грн.  Відповідач   сплатив 172 797,17 грн., отже підлягає стягненню решта суми  27 202,83 грн., з розрахунку (200 000 грн. –172 797,17 грн.)

          Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені  останнім при поданні позову, а саме 272,03 грн. в рахунок оплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 390,03 грн.

Керуючись ст.ст.49, 82-84 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», 03179, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 15 км, ідентифікаційний код 01181765 в особі Черкаської філії Українського державного центру радіочастот,  18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 287, ідентифікаційний код 22800072 на користь приватного підприємства «Фрост Ко», 18005, м. Черкаси, вул. Калініна, 44, кв. 21, ідентифікаційний код 24418187 –27202,83 грн. боргу та 390,03 грн.  судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

                    СУДДЯ                                                                                Н.М.Курченко