Постанова

від 15.10.2008 по справі 09-013-11-02/3370

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

09-013-11-02/3370

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 жовтня 2008 р.                                                                                    № 09-013-11-02/3370  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства “Український державний центр радіочастот”

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від  02.07.2008 року

у справі№09-013-11-02/3370 господарського суду Черкаської області   

за позовомПриватного підприємства “Фрост Ко”

до Державного підприємства “Український державний центр радіочастот”

простягнення суми,  

за участю представників сторін від:

позивача:не з'явились

відповідача:Заваліхін С.М. –за довіреністю від 24.07.2008р.

Згідно розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 14.10.2008р. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Жаботина Г.В., Уліцький А.М.

ВСТАНОВИВ:

Справа в господарських судах розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.04.2008р. (суддя Курченко Н.М.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2008р. (судді Т.Разіна –головуючий, О.Агрикова, В.Поліщук), позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 27202,83грн. боргу та 390,03грн. судових витрат.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2008р. і припинити провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального права і процесуального права, а саме: ст.ст.524, 533 ЦК України та ст.ст.34, 43 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просять постанову залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 25.12.2003р. між Виробничо-комерційною приватною фірмою “Фрост Ко”, правонаступником якої згідно п. 1 р. І статуту є Приватне підприємство “Фрост Ко”, та Українським державним центром радіочастот та нагляду за зв'язком в особі Державної інспекції електрозв'язку по Черкаській області, правонаступником якої є Черкаська філія Українського державного центру радіочастот, був укладений інвестиційний договір № 1121, за умовами якого відповідач зобов'язався інвестувати свої кошти в будівництво двоповерхового нежитлового будинку офісного типу у м. Черкаси по вул.Гоголя, 287 в обсягах і на умовах, визначених цим договором, а позивач - після завершення будівництва і приймання будинку Державною комісією - зареєструвати у відповідних органах виконавчої влади та передати відповідачеві другий поверх та частину першого поверху загальною площею 216кв.м. вказаного нежитлового приміщення.

Пунктом 1.2 договору визначена сума інвестицій в розмірі 450000грн., що еквівалентно 84427 доларів США.

Порядок сплати коштів визначено п.2.2.1 інвестиційного договору: інвестор зобов'язався внести авансом кошти в сумі 250000грн., що складає 55,5% від загальної суми в місячний термін з дня підписання договору. Решту коштів - 200000грн., у п'ятиденний термін з дня підписання договору купівлі-продажу та акту приймання-передавання частини нежитлового будинку та оформлення його нотаріально.

Строк передачі відповідачу частини будинку встановлено до 01.10.2004р. (п.2.1.3 договору).

Платіжними дорученнями №48 від 23.01.2004р. на суму 150000грн., №52 від 27.01.2004р. на суму 100000грн. відповідач сплатив позивачеві 250000грн. авансу.

17.02.2004р. Виробничо-комерційна приватна фірма “Фрост Ко” у відповідності до п. 2.1.4 договору передала Державній інспекції електрозв'язку по Черкаській області для користування за основною діяльністю вищезазначені приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі.

12.08.2005р. відповідач платіжним дорученням №490 перерахував позивачеві 172797,17грн. В графі “призначення платежу” вказано “кінцевий розрахунок за приміщення згідно договору №1121 від 25.12.2003р., в т.ч. ПДВ 278799,53грн.”

Отже, суди дійшли висновку, що оскільки інвестиційним договором передбачено сплатити решту коштів в сумі 200000грн., а відповідач перерахував кошти в сумі 171797,17грн., відповідно, заборгованість відповідача становить 27202,83грн.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2005р. рішення господарського суду Черкаської області від 06.01.2005р. у справі № 01-16/2881 змінено та визнано за ДП “Український державний центр радіочастот” в особі Черкаської філії Українського державного центру радіочастот право власності на приміщення другого та частину приміщень першого поверху будинку за адресою: вул. Гоголя, 287 в м. Черкаси, у складі: приміщення другого поверху за номерами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 та приміщення першого поверху за номерами 1, 2 , 3,  загальною площею 216кв.м.

Згідно ст.35 ГПК України факти, встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки відповідач отримав об'єкт інвестиції у власність на підставі судового рішення у справі №01-16/2881, то з моменту набрання ним законної сили, тобто з 16.06.2005р., у відповідача згідно умов інвестиційного договору виникло зобов'язання щодо сплати решти коштів в сумі 200000грн. Однак, як було зазначено вище, відповідач сплатив 172797,17грн., у зв'язку з чим заборгованість складає 27202,83грн.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань та з урахуванням вказаних норм законодавства, дійшли законного і обґрунтованого висновку, що сума боргу в розмірі 27202,83грн. доведена позивачем на підставі вказаних вище доказів.  

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам  чинного  законодавства,  а  доводи касаційної скарги  визнаються  непереконливими.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2008 року у справі  №09-013-11-02/3370 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                   Д.Кривда

           Судді                                                                                       Г.Жаботина

  А.Уліцький