Постанова

від 25.03.2008 по справі 5/1348-13/176

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/1348-13/176

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.08                                                                                           Справа№ 5/1348-13/176А

За позовом: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, м. Львів  

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю  „Будклас”, м. Львів  

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю  „ФортАгроБуд”, м. Київ  

про визнання недійсним господарського зобов”язання та застосування правових наслідків визнання угод недійсними, передбачених  ст. 208  ГК України      

                                                                                                                         Суддя   Морозюк А.Я.

                                                                Секретар судового засідання

                                                                                             Онишко І.Р.

                                                             м. Львів, вул. Личаківська,128,

                                                               Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від  прокуратури: не з”явився   

Від позивача: Більо І.В. –старший державний податковий інспектор  

Від відповідача 1: не з”явився   

Від відповідача 2: не з”явився   

Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будклас” та до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФортАгроБуд” про визнання недійсним господарського зобов”язання  та застосування правових наслідків визнання угод недійсними, передбачених  ст. 208  ГК України.

     Розпорядженням Заступника голови господарського суду Львівської області справу передано судді Морозюку А.Я. у зв”язку із хворобою судді Станько Л.Л.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та письмовому доповненні від 25.03.2008 року, позивач просить визнати недійсним господарське зобов”язання між ТзОВ „ФортАгроБуд” та ТзОВ „Будклас”, яке виникло на підставі договору № 6/10 від 01.10.2005 року та застосувати правові наслідки визнання господарських зобов”язань недійсними, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, стягнути з ТзОВ „ФортАгроБуд” та ТзОВ „Будклас” все одержане ними за укладеним господарським зобов”язанням.

Відповідач 1 явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, у поданому суду письмовому запереченні на позовну заяву від 20.02.2008 року № 20-02/08 вважає позовну заяву ДПІ у Шевченківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будклас” та до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФортАгроБуд” про визнання недійсним господарського зобов”язання та стягнення в дохід держави коштів, одержаних за таким господарським зобов”язанням, необгрунтованою та просить відмовити в її задоволенні.

Відповідач 2 явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, позовних вимог по суті не оспорив.

Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (Акт перевірки, Договір, податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, платіжні доручення, свідоцтво про державну реєстрацію, листи та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Постанову у повному обсязі складено 29.03.2008 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ “Будклас” за період з 31.08.2004 року по 31.12.2005 року, про що складений Акт перевірки від 19.04.2006 року. При проведенні перевірки ТзОВ “Будклас” встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю „ФортАгроБуд”.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2005 року між ТзОВ “Будклас” (відповідач 1, по договору - Замовник) та  ТзОВ „ФортАгроБуд” (відповідач 2, по Договору - Підрядник) укладено Договір підряду № 6/10, відповідно до якого Замовник(відповідач 1) доручає, а Підрядник(відповідач 2) зобов”язується на свій ризик виконати відповідно до умов цього Договору  роботу, а Замовник зобов”язується прийняти цю роботу і оплатити її.

Відповідно до Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2006 року за формою № КБ-3, підписаною ТзОВ “Будклас” та ТзОВ „ФортАгроБуд” 31.10.2005 року, загальна вартість виконаних робіт становить 600 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 100 000,00 грн.

ТзОВ „ФортАгроБуд” виписано для ТзОВ “Будклас” податкову накладну № 3110.1 від 31.10.2005 року на суму 600 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 100 000,00 грн.

Розрахунки між ТзОВ “Будклас” та ТзОВ „ФортАгроБуд” проводились у безготівковій формі. В рахунок за одержаний товар ТзОВ “Будклас” перерахувало на розрахунковий рахунок ТзОВ „ФортАгроБуд” кошти в загальній сумі 600 000,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Податковий орган в обгрунтування своїх вимог посилається на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2006 року, яким визнано недійсними установчі документи ТзОВ „ФортАгроБуд”, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію та статут від дати державної реєстрації, тобто від 26.01.2005 року; визнано недійсною державну реєстрацію ТзОВ „ФортАгроБуд”, код ЄДРПОУ 33055397 від 26.01.2005 року; визнано недійсною реєстрацію ТзОВ „ФортАгроБуд” платником податку на додану вартість (свідоцтво № 35626336 від 03.02.2005 року), тобто від 03.02.2005 року; визнано ТзОВ „ФортАгроБуд” таким, що не набуло статусу юридичної особи від дати реєстрації, тобто від 26.01.2005 року. Таким чином, на переконання позивача, та обставина, що установчі документи ТзОВ „ФортАгроБуд” визнані недійсними в судовому порядку, та відповідно анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, є достатніми підставами вважати, що за результатами фінансово-господарської діяльності ТзОВ „ФортАгроБуд”, ним до державного бюджету не були сплачені суми податків, встановлені законодавством з питань оподаткування.  

Однак, як вбачається з ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 13.06.2006 року, цією ухвалою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Будклас” про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2006 року у зв”язку з нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2006 року за позовом Риженка Вадима Миколайовича до ТзОВ „ФортАгроБуд”, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, Зирянової Яни Станіславівни, третя особа: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання установчих документів та свідоцтва № 35626336 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ „ФортАгроБуд” недійсними з моменту їх реєстрації за нововиявленими обставинами. Притягнуто до участі у справі за позовом Риженка Вадима Миколайовича до ТзОВ „ФортАгроБуд”, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, Зирянової Яни Станіславівни, третя особа: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання установчих документів та свідоцтва № 35626336 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ „ФортАгроБуд” недійсними з моменту їх реєстрації в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю “Будклас”.

В результаті подальшого розгляду вказаної справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.07.2006 року справу № 2-2039/2006 р. за позовом Риженка Вадима Миколайовича до ТзОВ „ФортАгроБуд”, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, Зирянової Яни Станіславівни, треті особи: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, ТзОВ “Будклас” про визнання недійсними установчих документів та реєстраційних документів ТзОВ „ФортАгроБуд” залишено без розгляду.

          При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 ст. 179 ГК України, передбачено, що майново-господарські  зобов'язання,  які   виникають   між суб'єктами  господарювання  або  між  суб'єктами  господарювання і не господарюючими  суб'єктами  -  юридичними  особами  на  підставі господарських договорів,  є   господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова просить  визнати недійсним господарське зобов”язання між ТзОВ „ФортАгроБуд” та ТзОВ „Будклас”, яке виникло на підставі договору № 6/10 від 01.10.2005 року та застосувати правові наслідки визнання господарських зобов”язань недійсними, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, мотивуючи це тим, що установчі документи ТзОВ „ФортАгроБуд” визнані недійсними в судовому порядку, та відповідно анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, дані обставини є достатніми підставами вважати, що за результатами фінансово-господарської діяльності ТзОВ „ФортАгроБуд”, ним до державного бюджету не були сплачені суми податків, встановлені законодавством з питань оподаткування.  

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону  України “Про  державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в  спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Беручи до уваги рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2006 року, на яке покликається позивач, слід зазначити, що на момент укладення угоди ТзОВ „ФортАгроБуд” було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, крім цього, рішення Дніпровського районного суду м. Києва прийнято 24.02.2006 року, тобто після укладення господарського зобов”язання від 01.10.2005 року, а в результаті перегляду його за нововиявленими обставинами, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.07.2006 року справу № 2-2039/2006 р. за позовом Риженка Вадима Миколайовича до ТзОВ „ФортАгроБуд”, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, Зирянової Яни Станіславівни, треті особи: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, ТзОВ “Будклас” про визнання недійсними установчих документів та реєстраційних документів ТзОВ „ФортАгроБуд” залишено без розгляду.

Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає  вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або  укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу  державної  влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання  зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням  суду в доход держави.

Санкції, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України застосовуються за вчинення  правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Застосування цих санкцій можливе лише в разі  виконання правочину хоча б однією стороною.

Позивачем не доведено, що спірне господарське зобов'язання вчинене відповідачами саме з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою. Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків. Згідно з Конституцією України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України).

Окрім того, пунктом 1.3 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними” № 01-8/481 від 20.04.2001 року передбачено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна  довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Податковим органом не доведено те, що спірне господарське зобов'язання укладене саме з метою  завідомо  суперечною інтересам держави і суспільства, тому суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Суд ухвалив відхилити клопотання позивача про забезпечення позову у вигляді заборони здійснення операцій по рахунках ТзОВ “Будклас”, оскільки позивач не представив суду докази в підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди прав, свободам та інтересам позивача, неможливості чи ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167, п.6 Прикінцевих та перехідних  положень Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями), господарський суд –

                                                                ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

                                        Суддя                                                     Морозюк А.Я.