Постанова

від 15.08.2006 по справі 6/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/26

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.08.2006                                                                                           № 6/26

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                          Бившевої  Л.І.

                                        Малетича  М.М.

 при секретарі:                              Дзюбі О.В.

 За участю представників:

 від прокуратури – Бузницька Г. М.,

від позивача – Бугай В. Т.,

відвідповідача – Журавльова Н. В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотвікс Київ"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.02.2006

 у справі № 6/26 (Ковтун С.А.)

 за позовом                               Прокурор Печерського району м. Києва

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотвікс Київ"

 про                                                  визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2006р. у справі № 6/26 позов задоволено повністю.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилався на ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України,  зазначивши при цьому, що судом порушено норми матеріального та процесуального права; спірне рішення суду є необґрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства України; угода № 3/2004 від 22.03.2004р. фактично почала виконуватись сторонами в кінці квітня 2004 року; підтвердженням факту виконання Автомобільним господарством Будівельного управління Державного управління справами вказаної угоди є надання місць для стоянки автомобілів; при цьому місця для стоянки автомобілів надавались в той час, коли вже діяла довіреність, видана на ім'я Пінчукова О. В.; відповідач щомісячно сплачував рахунки-фактури, виставлені Автомобільним господарством за надання місць для стоянки автомобілів.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 22.03.2004р. між Автомобільним господарством Будівельного управління Державного управління справами, в особі директора Пінчукова О. В., (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автотвікс Київ”, в особі директора Кабанець О. А., (замовник) укладено договір № 3/2004, відповідно до п. п. 1.1., 3.1., 3.2., 3.5., 5.1. якого підприємство надає місце для стоянки легкових автомобілів замовника, в кількості 20 шт., на території автогосподарства; оплата згідно угоди обумовлена в розмірі 800 грн. 00 коп., 20% ПДВ – 160 грн. 00 коп., а всього 960 грн. 00 коп., за надання місць для стоянки за один місяць; оплата надходить по виставленим підприємством рахункам на передплату; замовник сплачує рахунки не пізніше 20-го числа поточного місяця;  угода вступає в силу з 22.03.2004р. і діє до 01.01.2005р.

29.12.2005р. прокурор Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Будівельного управління Державного управління справами звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотвікс Київ” про визнання договору № 3/2004 від 22.03.2004р. недійсним. При цьому зазначив, що при укладенні договору № 3/2004 від 22.03.2004р. порушені вимоги ст. ст. 237, 246 ЦК України; Автомобільне господарство Будівельного управління Державного управління справами є відособленим структурним підрозділом Будівельного управління Державного управління справами, а отже діє від імені та на підставі доручення останнього;  довіреність на укладання та підписання угод на ім'я Пінчукова О. В., директора Автогосподарства, була видана Будівельним управлінням Державного управління справами лише 02.04.2004р., тоді як спірна угода підписана Пінчуковим О. В. 22.03.2004р.; за вказаних обставин договір № 3/2004 від 22.03.2004р. укладений особою, яка не мала на це законних повноважень, що свідчить про недійсність вказаного договору.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2006р. у справі № 6/26 позов задоволено повністю: угоду № 3/2004 від 22.03.2004р. визнано недійсною з моменту укладання. Рішення суду мотивовано тим, що в порушення ч. 2 ст. 207 ЦК України договір № 3/2004 від 22.03.2004р. підписаний неуповноваженою на те особою, що відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України  є підставою для визнання його недійсним.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – скасуванню повністю в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу, яка споживається в процесі вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже угода № 3/2004 від 22.03.2004р. за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Відповідно до п. 1.1. вказаної угоди підприємство (позивач) надає місце для стоянки легкових автомобілів замовника (відповідача), в кількості 20 шт., на території автогосподарства.

Пунктами  3.1., 3.2., 3.5. угоди № 3/2004 від 22.03.2004р.  також передбачено, що оплата згідно угоди обумовлена в розмірі 800 грн. 00 коп., 20% ПДВ – 160 грн. 00 коп., а всього 960 грн. 00 коп., за надання місць для стоянки за один місяць; оплата надходить по виставленим підприємством рахункам на передплату; замовник сплачує рахунки не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Факт виконання сторонами своїх зобов'язань щодо передачі місць для автостоянки підтверджується матеріалами справи і сторонами не оспорюється.

На виконання п. 3.2. спірної угоди Автомобільне  господарство щомісячно виставляло відповідачеві рахунки, а саме: № АГ 224-04 від 22.04.2004р., № АГ 269-05 від 11.05.2004р., № АГ 356-06 від 08.06.2004р., № АГ 408-06 від 30.06.2004р., № 487-07 від 30.07.2004р.; № АГ 488-08 від 16.08.2004р., № АГ 516-09 від 02.09.2004р., №АГ 568-09 від 29.09.2004р., № АГ 594-09 від 30.09.2004р., № АГ 629-11 від 02.11.2004р., № АГ 680-11 від 30.11.2004р., № АГ 59-12 від 31.12.2004р., № АГ 661-11 від 30.11.2004р., № АГ 705-12 від 27.12.2004р. Вказані рахунки були підписані керівником позивача Пінчуковим О. В. та головним бухгалтером Троїцькою Л. М. і скріплені печаткою підприємства позивача.

З наявних в матеріалах справи копій виписок банку вбачається, що відповідач щомісячно проводив оплату виставлених позивачем рахунків.

Звертаючись з позовом до місцевого господарського суду, позивач просив визнати угоду № 3/2004 від 22.03.2004р. недійсною, оскільки вона укладена представником позивача Пінчуковим О. В., який не мав на це законних повноважень.

Господарський суд першої інстанції, визнаючи угоду № 3/2004 від 22.03.2004р. недійсною з моменту укладання, виходив з того, що довіреність на укладення та підписання угод на ім'я Пінчукова О. В. датована 02.04.2004р., а отже на час укладення спірної угоди Пінчуков О. В. не мав не це достатніх повноважень.

Однак мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України).

Пунктами 2.1., 2.4. Положення про Автомобільне господарство Будівельного управління Державного управління справами, затвердженого наказом Будівельного управління державного управління справами від 25.07.2001р. № 30, встановлено, що Автомобільне господарство Будівельного управління Державного управління справами є відособленим структурним підрозділом Будівельного управління Державного управління справами і діє від імені та за дорученням Будівельного управління Державного управління справами. Згідно із п. п. 8.1., 8.3.2. управління Автомобільним господарством здійснює директор, який призначається на посаду та звільняється керівником Будівельного управління Державного управління справами; директор Автомобільного господарства діє згідно із довіреністю, в т.ч. укладає від імені Будівельного управління Державного управління справами договори, угоди з юридичними та фізичними особами.

Згідно із ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що довіреність на укладання і підписання угод від імені Будівельного управління Державного управління справами видана гр. Пінчукову О. В. 02.04.2004р. Однак угода № 3/2004 від 22.03.2004р. продовжувала виконуватись сторонами і після 02.04.2004р., тобто після видачі Будівельним управлінням Державного управління справами довіреності на ім'я Пінчукова О. В.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про визнання спірної угоди недійсною відсутні.

При цьому апеляційний господарський суд вважає необхідним зазначити, що за загальним правилом правочин, визнаний недійсним, вважається таким з моменту його укладення (ч. 1 ст. 236 ЦК України). Однак виняток з цього правила становлять правочини, із змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути все одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову, тощо.

В даному випадку сторонами укладено договір про надання послуг. Послуги, що є предметом спірного договору, позивачем були надані і не можуть бути повернуті. Таким чином в разі визнання цього договору недійсним він може бути визнаним таким лише на майбутнє, а не з моменту укладення, як визначився господарський суд першої інстанції, і наслідків, на які розраховує позивач в разі визнання договору недійсним, а саме: повернення сторін в первинний стан, - в цьому разі судом не може бути застосовано.

До того ж  згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом міста Києва в межах провадження по справі № 2/311 за позовом ТзОВ “Автотвікс Київ” до Будівельного управління Державного управління справами про стягнення 794 892 грн. 00 коп. досліджувалась угода № 3/2004 від 22.03.2004р. Підстав для визнання вказаної угоди недійсною господарський суд першої інстанції не знайшов і представником Будівельного управління Державного управління справами таки вимоги не висувались. Докази скасування вказаного рішення в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд –

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2006р. у справі № 6/26 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Будівельного управління Державного управління справами (ідентифікаційний код 31407993; 01021 м. Київ, вул. Садова, 1/14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотвікс Київ” (ідентифікаційний код – 32381966; 01023 м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 8) 42 грн. 50 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському  суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Розваляєва  Т.С.

 Судді                                                                                          Бившева  Л.І.

                                                                                          Малетич  М.М.

18.08.06 (відправлено)