Постанова

від 31.10.2006 по справі 14/733-8/320

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/733-8/320

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.10.2006                                                                                           № 14/733-8/320

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Брайка  А.І.

 суддів:                                          Бившевої  Л.І.

                                        Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:                              Омельчук Н.І.

 За участю представників:

 від позивача -  Ковальська С. Ю.,

 від відповідача - Панченко С. О.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.09.2006

 у справі № 14/733-8/320 (Катрич В.С.)

 за позовом                               Корпорація "Око"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта"

 про                                                  стягнення 15660 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2006р. у справі № 14/733-8/320 позов задоволено частково.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права; роботи по договору № 15/2/332-Р від 03.09.2002р. не виконувались, вихідна інформація замовником позивачу не надавалась, передоплата не здійснювалась; з поданих позивачем документів не вбачається, що участь Нафтогазовидобувного управління “Бориславнафтогаз” в інвестиційному ярмарку відбулась саме на виконання умов спірного договору; оскільки роботи за договором № 15/2/332-Р від 03.09.2002р. позивачем не виконувались, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги  з огляду на те, що відповідач фактично брав участь у інвестиційному ярмарку, а позивачем виконано роботи з підготовки і організації його участі; надані суду речові докази є достатніми доказами виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 15/2/332-Р від 03.09.2002р.;  передання вихідної інформації заявником позивачеві підтверджується фактом наявності вказаної інформації в буклеті з інвестиційними пропозиціями замовника; невідображення заборгованості у бухгалтерському обліку не може бути підставою для скасування рішення суду.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 03.09.2002р. між Нафтогазовидобувним управлінням “Бориславнафтогаз” (замовник) та Корпорацією ОКО (виконавець) укладено договір генерального підряду № 15/2/332-Р про надання інформаційних, консультаційних та управлінських послуг, відповідно до п. п. 1.1., 2.1., 2.2., 5.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання комплексу робіт з підготовки та організації участі підприємства замовника у Інвестиційному Ярмарку (Львів, жовтень 2002 року); вартість робіт, перелічених у п. п. 1.1.1.-1.1.10. згідно із кошторисом (додаток 1) складає 12 000 грн. 00 коп., ПДВ – 2 400 грн. 00 коп., всього – 14 400 грн. 00 коп.; оплата вказаних робіт здійснюється авансовим платежем у розмірі 50 % до 25.09.2002р.; решту суми 50 % замовник оплачує в термін до 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт; початок дії договору з 03.09.2002р., закінчення дії договору після проведення остаточних розрахунків, закриття ярмарку і підписання акту виконання робіт.

25.10.2005р. Корпорація ОКО (Об'єднані консультанти) звернулась з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” про стягнення 14400 грн. 00 коп. основного боргу та 1 260 грн. 00 коп. 3% річних за період з жовтня 2002 року по вересень 2005 року. При цьому позивач зазначив, що відповідно до умов договору № 15/2/332-Р від 03.09.2002р. ним було виконано комплекс робіт з підготовки та організації участі Нафтогазовидобувного управління “Бориславнафтогаз”  в інвестиційному ярмарку; Нафтогазовидобувне управління “Бориславнафтогаз”  в порушення умов вказаного договору оплату виконаних позивачем робіт не здійснило, акт виконаних робіт не підписало, мотивованих заперечень проти його підписання не надало; 05.07.2005р. позивачем на адресу Нафтогазовидобувного управління “Бориславнафтогаз” було надіслано претензію, у відповідь на яку Нафтогазовидобувне управління “Бориславнафтогаз”  зазначило, що не має статусу юридичної особи і з 2003 року не може самостійно розпоряджатися грошовими коштами; на претензію, що була надіслана на адресу відповідача, відповіді не надходило.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначивши при цьому, що Нафтогазовидобувне управління “Бориславнафтогаз”  не є юридичною особою і у відповідності до статуту ВАТ “Укрнафта” не має право самостійно розпоряджатися коштами; фінансування по договору № 15/2/332-Р від 03.09.2002р. повинно було проводитись відповідачем на підставі акту виконаних робіт, проте протягом 3 років позивач до відповідача з вимогою оплатити виконані роботи не звертався; претензія позивача, надіслана в липні 2005 року, була відхилена, оскільки не відповідала вимогам ст. 6 ГПК України; акт виконаних робіт, надісланий позивачем на адресу відповідача, не був навіть завірений самим позивачем, а отже підстави для проведення розрахунків за договором № 15/2/332-Р від 03.09.2002р. відсутні. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до п. 3.1. договору № 15/2/332-Р від 03.09.2002р. позивач приступає до виконання робіт після отримання передоплати; передоплата відповідачем не проводилась, а отже і роботи за вказаним договором не повинні були виконуватись позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2006р. у справі № 14/733-8/320 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 14 400 грн. 00 коп. основного боргу та 72 грн. 00 коп. 3% річних; в іншій частині позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт належного виконання позивачем зобов'язань за договором № 15/2/332-Р від 03.09.2002р.; на підставі ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідач повинен оплатити виконані позивачем роботи.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – скасуванню повністю в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про  відмову в задоволені позову.

Відповідно до абз. 2 п. 4, п. 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності; правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004р., була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Таким чином до спірних відносин сторін слід застосовувати положення ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 837 ЦК України за   договором   підряду    одна сторона  (підрядник) зобов'язується  на  свій  ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже договір № 15/2/332-Р від 03.09.2002р. за своєю юридичною природою є договором підряду.

Сторонами вказаного договору є позивач (виконавець) та  Нафтогазовидобувне управління “Бориславнафтогаз” (замовник).

Разом з тим відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Положення Нафтогазовидобувного управління “Бориславнафтогаз” останнє утворено відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ВАТ “Укрнафта” від 08.10.1997р. шляхом перетворення дочірнього підприємства “Бориславнафтогаз” в структурну одиницю ВАТ “Укрнафта”; Нафтогазовидобувне управління “Бориславнафтогаз” входить до складу ВАТ “Укрнафта” на правах структурної одиниці (філіалу) і діє на підставі даного Положення. Із п. 3.1. розділу 3 та розділу 5 Положення Нафтогазовидобувного управління “Бориславнафтогаз” вбачається, що НГВУ має право укладати господарські договори в межах наданих повноважень в порядку, передбаченому внутрішніми нормативними актами ВАТ „Укрнафта” за погодженням та/або за дорученням ВАТ „Укрнафта”, право розпоряджатися прибутком НГВУналежить ВАТ “Укрнафта”.  

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. договору № 15/2/332-Р від 03.09.2002р. вартість робіт, перелічених у п. п. 1.1.1.-1.1.10. згідно із кошторисом (додаток 1) складає 12 000 грн. 00 коп., ПДВ – 2 400 грн. 00 коп., всього – 14 400 грн. 00 коп.; оплата підрядних робіт здійснюється авансовим платежем у розмірі 50 % до 25.09.2002р.; решту суми 50 % замовник оплачує в термін до 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Докази здійснення відповідачем попередньої оплати в строк до 25.09.2002р. в матеріалах справи відсутні

Разом з тим п. 3.1. вказаного договору передбачено, що виконавець приступає до робіт за даним договором після отримання від замовника всієї вихідної інформації та передплати. У випадку затримки з наданням замовником необхідної інформації або оплати, виконання робіт зсувається, як мінімум, на період затримки...(п. 4.3. договору).

Таким чином, укладаючи договір № 15/2/332-Р від 03.09.2002р., сторони чітко встановили, що необхідною передумовою виконання робіт виконавцем (позивачем) є, по-перше, надання замовником всієї необхідної інформації, по-друге, здійснення передплати в розмірі 50% від суми договору в строк до 25.09.2002р. Іншими словами, зобов'язання позивача щодо виконання комплексу робіт з підготовки та організації участі замовника в інвестиційному ярмарку виникають лише після виконання останнім обов'язку щодо надання інформації та сплати авансу.

Проте в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані ані докази виконання замовником зобов'язань щодо передачі вихідної інформації, ані докази здійснення відповідачем передплати.  

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що обов'язок позивача виконувати роботи, які є предметом договору № 15/2/332-Р від 03.09.2002р., не настав, і, як наслідок цього, у відповідача відсутні жодні зобов'язання щодо оплати вказаних позивачем робіт.

Крім того, умовами спірного договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи проводиться протягом 5-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач направляв на адресу відповідача належно оформлений та підписаний із свого боку акт приймання-передачі виконаних робіт.

Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що передання вихідної інформації заявником підтверджується фактом наявності вказаної інформації в буклеті з інвестиційними пропозиціями замовника, не заслуговує на увагу, враховуючи наступне.

Умовами договору № 15/2/332-Р від 03.09.2002р. передбачений обов'язок замовника передати позивачеві “всю вихідну інформацію”, однак чітко не встановлено, ні об'єм та зміст вказаної інформації, ні порядок та спосіб її передачі.

За загальним правилом передача тих чи інших матеріальних та нематеріальних цінностей  при здійсненні господарської діяльності відбувається на підставі актів приймання-передачі. Однак ні актів приймання-передачі вихідної інформації, ні інших документів, де б було зазначено, що представником замовника передано, а виконавцем отримано певний об'єм інформації, в матеріалах справи не міститься.

Факт розробки та створення позивачем буклетів, де міститься інформація про замовника, також не може свідчити про факт передачі вказаної інформації саме на виконання умов договору № 15/2/332-Р від 03.09.2002р.

За вказаних обставин твердження позивача про виконання Нафтогазовидобувним управлінням “Бориславнафтогаз” обов'язку останнього щодо передачі інформації в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України нічим не доведено.

Договір № 132/71 від 17.09.2002р., на який посилається позивач, жодним чином не пов'язаний із спірним договором, а тому також не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Місцевий господарський суд при вирішенні даного спору на вказані вище обставини справи уваги не звернув та не дав їм належної юридичної оцінки, в результаті чого неправомірно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2006р. у справі № 14/733-8/320 скасувати повністю.

В позові відмовити повністю по кожній із заявлених вимог.

Стягнути з Корпорації ОКО (Об'єднані консультанти) (ідентифікаційний код 30675144; 01103 м. Київ, б-р Дружби народів, 18/7) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (ідентифікаційний код 00135390; 04053 м. Київ, пров. Несторівський, 3-5) 78 грн. 30 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Брайко  А.І.

 Судді                                                                                          Бившева  Л.І.

                                                                                          Розваляєва  Т.С.

08.11.06 (відправлено)