Постанова

від 06.02.2007 по справі 14/733-8/320

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/733-8/320

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 лютого 2007 р.                                                                                   № 14/733-8/320  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючогоН.О. Волковицької Л.І. Рогач

за участю представників:

позивачаКовальська С.Ю.

відповідачаКачерова Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Корпорації ОКО (Об'єднані консультанти)

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 року

у справі№ 14/733-8/320 господарського суду міста Києва

за позовомКорпорації ОКО (Об'єднані консультанти)

до Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”

простягнення 15600грн.

ВСТАНОВИВ:

Корпорація ОКО (Об'єднані консультанти) звернулась до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” про стягнення 15600грн. заборгованості (в тому числі 1260грн. річних) за несвоєчасну оплату робіт, виконаних по договору генерального підряду на підготовку та участь відповідача у Інвестиційному Ярмарку, посилаючись на статті 625, 626 Цивільного кодексу України.

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що ним не здійснювались юридично значимі дії за договором, що свідчили б про настання у відповідача моменту виконання зобов'язань за договором.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2006р. (суддя Катрич В.С.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 14400 грн. основного боргу, 72грн. річних, 144,72грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні іншої частини позову відмовлено  повністю. Судове рішення вмотивовано доведеністю матеріалами справи належного виконання позивачем робіт за договором підряду та їх прийняття відповідачем, що зумовлює виникнення у останнього зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, статтями 11, 509, 525, 526, 625, 837 Цивільного кодексу України, застосованого до даних правовідносин за пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.  

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 року (судді: Брайко А.І. –головуючий, Бившева Л.І., Розваляєва Т.С.) рішення господарського суду скасовано повністю; у позові відмовлено повністю по кожній із заявлених вимог; з позивача на користь відповідача стягнуто 78,3грн. витрат по сплаті державного мита.

Постанову апеляційної інстанції вмотивовано відсутністю доказів, що підтверджують виникнення у кожної зі сторін строку настання виконання зобов'язання відповідно до умов укладеного договору, недоведеністю тверджень позивача про передачу йому відповідачем вихідної інформації та  направлення відповідачу акту виконаних робіт, статтями 6, 629, 837 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо доведеності обставин справи, та статей 525 та 538 Цивільного кодексу України щодо необхідності виконання сторонами своїх обов'язків за зустрічними зобов'язаннями, зазначаючи, що укладений ним з відповідачем договір є консенсуальним, позивач вважає, що апеляційною інстанцією неправильно визначено момент виникнення у сторін зобов'язань за договором.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав, усно в судовому засіданні заперечив доводи відповідача, зазначивши про відповідність оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117  Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі є момент та підстави виникнення взаємних зобов'язань сторін за договором генерального підряду на підготовку та організацію участі відповідача у Інвестиційному Ярмарку, ступінь їх виконання сторонами договору.

Судами встановлено, що 03.09.2002 року позивачем та відповідачем в особі його структурного підрозділу нафтогазовидобувного управління “Бориславнафтогаз” було укладено договір генерального підряду № 15/2/332-Р про надання інформаційних, консультаційних та управлінських послуг, відповідно до умов якого “Бориславнафтогаз” доручив, а позивач прийняв на себе виконання комплексу робіт з підготовки та організації участі підприємства-замовника у інвестиційному ярмарку (Львів, жовтень 2002р.) згідно переліку, наведеному в підпунктах 1.1.1.-1.1.10 договору, вартість яких становила 14400грн.

Також судами зазначено, що договором встановлено умови оплати та порядок виконання та прийняття робіт, згідно яких оплата робіт здійснюється авансовим платежем у розмірі 50% до 25.09.2002р., решту суми замовник сплачує в термін до 5 банківських днів після підписання акту виконання робіт; виконавець приступає до робіт за даним договором після отримання від замовника всієї вихідної інформації та передоплати, закінчення робіт за договором фіксується актом виконання робіт.

Судами встановлено, що відповідач не перерахував обумовленої договором суми ні в якості авансового платежу, ні в якості кінцевого розрахунку.

На підставі представленого розроблених інвестиційних пропозицій відповідача (буклет “Інвестиційні пропозиції підприємств паливно-енергетичного комплексу Львівщини”), господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що вихідну інформацію було надано відповідачем згідно з умовами договору; також на підставі договору № 132/71 від 17.09.2002р., укладеного позивачем з субпідрядником ЗАТ “Гал-ЕКСПО”, акту від 05.10.2002р. про виконання робіт за договором № 132/71 від 17.09.2002р., листа Львівської обласної державної адміністрації від 14.08.2001р. № 5/6-3118/у-30, відзиву на позов, місцевий господарський суд встановив, що відповідача фактично приймав участь у Інвестиційному ярмарку, що підтверджує належне виконання зобов'язань позивачем.

Покликаючись на положення цивільного законодавства, що визначають підстави, порядок та спосіб виникнення та виконання зобов'язань, господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних робіт, з огляду на що задовольнив позов.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд вказав, що матеріали справи не містять доказів виконання замовником робіт зобов'язань по передачі вихідної інформації та передплаті, так само, як і доказів направлення позивачем на адресу відповідача належно оформленого та підписаного з свого боку акту приймання-передачі виконаних робіт, а письмові документи, на які покликався місцевий господарський суд, не є належними та допустимими доказами, що підтверджують виконання сторонами договірних зобов'язань.

Таким чином, проаналізувавши зміст укладеного договору та природу правовідносин, що склались між сторонами, апеляційний господарський суд погодився, що договір № 15/2/332-Р від 03.09.2002р. є договором підряду, однак зазначив, що позивачем не доведено настання у нього обов'язку щодо виконання комплексу робіт з підготовки та організації участі замовника у інвестиційному ярмарку, та, відповідно, виникнення у відповідача зобов'язання їх оплатити.

З огляду на продовження спірних правовідносин сторін щодо виконання зобов'язань за договором після 01.01.2004р., судами правомірно застосовано для вирішення спору положення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Загальні умови виконання зобов'язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із умов виконання зобов'язання є строк його виконання, дострокове ж виконання зобов'язання за статтею 166 Цивільного кодексу Української РСР (стаття 531 Цивільного кодексу України) допускається в разі, якщо інше не випливає із закону договору або змісту зобов'язання. З огляду на зміст зобов'язання, судова колегія погоджується з висновком апеляційної інстанції про надання вихідної інформації як необхідну умову належного виконання зобов'язання та відсутність належних та допустимих доказів надання відповідачем такої інформації.

Правовідносини сторін за договором підряду регулюються статтею 837 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; за наслідками виконання договору підряду підрядником має бути одержано результат, що передається замовнику у встановленому порядку та фіксується відповідним первинним документом.

Статтями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок доведення обставин, на які вони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами.

Відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд вказує на недоведеності обставин, на які покликається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог (відсутності доказів прийняття робіт відповідачем та направлення відповідачу акту виконаних робіт за наслідками проведеного у жовтні 2002р. інвестиційного ярмарку), що відповідає приписам процесуального права щодо належності та допустимості доказів.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5  Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України повторно  розглядаючи справу, всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував зобов'язальні правовідносини сторін, що виникли та існували між сторонами, та з урахуванням статті 33 Господарського процесуального кодексу України дійшов законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Висновки апеляційного суду, якими спростовано доводи позивача, ґрунтуються на оцінці наданих сторонами доказів, наведених у постанові.

Як наслідок, прийнята апеляційним судом постанова відповідає вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.

Доводи скаржника стосовно оцінки обставин справи судом апеляційної інстанції не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування зазначеної постанови колегія  суддів не вбачає.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Корпорації ОКО (Об'єднані консультанти) залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 року у справі № 14/733-8/320 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий                                                                                  Т. Дроботова

Судді:                                                                                             Н. Волковицька

                                                                                            Л. Рогач