Рішення

від 28.03.2008 по справі 26/521-9/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

26/521-9/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  26/521-9/31

28.03.08

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Радема»

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Транс»

про          стягнення 32112,29 грн.

                                                                                      Суддя Жирнов С.М.

Представники:

Від позивача:      Нагорний А.М. –довіреність № б/н від 20.08.07 р.

Від відповідача:  Черникова Т.М. –довіреність № б/н від 08.10.07 р.

                                   Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радема»у листопаді 2006 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Транс»про стягнення 32112,29 грн., з яких 30508,00 грн. - сума основного боргу, 1286,35 грн. - пеня, 317,94 грн. - збитки від інфляції на підставі Договору № 21/07.05-1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21 липня 2005 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 р. у справі № 26/521 (суддя Пінчук В.І.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ТОВ «Бі-Транс»на користь ТОВ «Радема»30508,00 грн. основного боргу. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 р. по справі № 26/521 (судді: Губенко Н.М., Барицька Т.Л., Ропій Л.М.)) рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 р. у справі № 26/521 змінено, резолютивна частина останнього викладена у наступній редакції: стягнути з ТОВ «Бі-Транс» 30508,00 грн. основного боргу, 1286,35 грн. пені, 317,94 грн. інфляційних витрат.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням судами норм матеріального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008 р. по справі № 26/521 (судді: Дроботова Т., Волковицька Н., Рогач Л.) рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 р. по справі № 26/521 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2008 р. справі № 26/521 присвоєно № 26/521-9/31 та призначено її розгляд на  28.03.2008 р.

26.03.2008 р. відповідачем подані до суду Відзив на позовну заяву ТОВ «Радима»про стягнення 32112,29 грн. № б/н від 24.03.2008 р. та Заява № б/н від 18.03.2008 р., а 28.03.2008 р. - Заява № б/н від 25.03.2008 р., відповідно до яких просить суд застосувати позовну давність.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.

           Відповідач в судовому засіданні надав пояснення відповідно до поданих суду вищезазначених документів згідно з якими проти позову заперечував повністю з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності.

 Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

                                                                       ВСТАНОВИВ:

            Відповідачем 26.03.2008 р. подані до суду Відзив на позовну заяву ТОВ «Радима»про стягнення 32112,29 грн. № б/н від 24.03.2008 р. та Заява № б/н від 18.03.2008 р., а 28.03.2008 р. - Заява № б/н від 25.03.2008 р. (надалі за текстом –Відзив та Заяви), відповідно до яких останній проти позову заперечував повністю з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності.

            Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України тривалість загальної позовної давності, т.т. такої, що поширюється на всі цивільні правовідносини та на всіх учасників цивільних відносин, за винятками встановленими законом, встановлюється у три роки.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено спеціальну позовну давність в один рік, що застосовується до вимог у зв»язку з перевезенням вантажу, пошти.

Згідно ч. 3 ст. 925 ЦК України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У випадку, який стосується обставин справи № 26/521 - 9/31,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            початок такого перебігу відраховується після закінчення строку для здійснення відповідачем оплати наданих йому позивачем автотранспортних послуг за заявками №№ 35 від 18.07.2005 р., № 39 від 25.07.2005 р., № 44 від 29.07.2005 р. та № 45 від 01.08.2008 р. на підставі Договору № 21/07.05-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.07.2005 р.

Київським апеляційним судом відповідно до Постанови від 17.04.2007 р. по справі № 26/521 було встановлено, що відповідач зобов»язаний був здійснити оплату послуг не пізніше вересня 2005 року, а отже, з жовтня 2005 р. починається перебіг позовної давності. Позивач же звернувся до Господарського суду міста із заявою № 224 від 24.11.2006 р. про стягнення з відповідача 32112,29 грн. заборгованості на підставі Договору № 21/07.05-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.07.2005 р. 28 .11.2006 р. (згідно реєстраційного штампу канцелярії Господарського суду міста Києва).

У ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено диспозитивність у застосуванні правових наслідків спливу позовної давності. Така диспозитивність повністю узгоджується з ч. 2 ст. 30 ЦПК України, відповідно до якої докази у справі подаються сторонами та іншими особами, які беруть у ній участь. Суд сприяє сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, у витребуванні доказів лише за умови, якщо у них є труднощі щодо витребування доказів і ним заявлено суду відповідне клопотання. У суду відсутній обов'язок з власної ініціативи доповнювати матеріали справи новими доказами, крім випадків, прямо передбачених законом. Відповідно до цієї процесуальної норми на фактичні дані, що мають значення для застосування правових наслідків спливу позовної давності, можуть звертати увагу суду сторони як активні учасники процесу доказування, а не суд. Таке застосування правових наслідків сплину позовної давності відповідає засадам змагальності в цивільному і господарському процесах, оскільки вони є складовою частиною цивільного судочинства.

В ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачено правило, згідно з яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Пунктом 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що порушене право підлягає захисту у разі визнання судом поважними причин пропущеної позовної давності.

Клопотання з приводу поважності причин пропуску строку позовної давності та можливості його поновлення в позовній заяві відсутнє, до матеріалів справи в судовому засіданні не долучено. Позивач також в судовому засіданні не назвав поважні причини пропуску строку позовної давності.

Враховуючи наведене та подані відповідачем 26.03.2008 р. та 28.03.2008 р., а отже до винесення рішення судом, Відзив та Заяви, в яких відповідачем визначається необхідність застосування позовної давності по спору, суд дійшов до висновку про відсутність поважних причин пропущення позовної давності позивачем та про застосування останньої при розгляді спору у відповідності до ст. ст. 258, 261, 267, 925 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись  ст. ст. 258, 261, 267, 908, 925, 929 ЦК України,

                    ст. 193 ГК України,

                    ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          У позові відмовити повністю.

2.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяС.М. Жирнов

Дата підписання рішення –01.04.2008 р.