Постанова

від 10.06.2008 по справі 26/521-9/31

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/521-9/31

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.06.2008                                                                                           № 26/521-9/31

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:            Борисенко  І.В.

          Розваляєвої  Т.С.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радема"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.03.2008

 у справі № 26/521-9/31 (Жирнов С.М.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Радема"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Транс"

 про                                                  стягнення 32 112,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Сенчук В.П. – дов. від 01.06.2008

                             Нагорний А.М. – дов. від 20.08.2007

від відповідача    Гоготов В.В. – дов. від 08.10.2007

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю „Радема” (надалі – позивач, апелянт) в листопаді 2006 звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бі-Транс” (надалі – відповідач) про стягнення 32 112,29 грн., з яких 30 508,00 грн. - основний борг, 1 286,35 грн. – пеня з простроченої суми, 317,94 грн. – збитки від інфляції.

Рішенням Господарського суду м.Києва № 26/ 521 від 21.12.2006р. позов було в задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бі-Транс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Радема” 30 508,00 грн. основного боргу, 305, 08 грн. держмита та 112,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в інший частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 26/521 від 17.04.2007 рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2006 у справі № 26/521 було змінено та резолютивна частина була викладена у наступній редакції: „Позов задовольнити повністю. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю „Бі-Транс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Радема” 30 508,00 грн. основного боргу, 1 286,35 грн. пені, 317,94 грн. інфляційних втрат, 321,13 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

Постановою Вищого господарського суду від 29.01.2008 у справі № 26/521 рішення Господарського суду м. Києва 21.12.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 у справі № 26/521 скасовано, а справу направлено на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.03.2008 справі було присвоєно № 26/521-9/31.

Рішенням Господарського суду м. Києва № 26/521-9/31 від 28.03.2008 у позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення 32 112,29 грн. не підлягають задоволенню, оскільки останнім без поважних причин було пропущено строк позовної давності (про застосування якої заявлено стороною у спорі  - відповідачем).

Позивач, не погоджуючись з названим рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 11.04.2008р., в який просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.03.2008 у справі № 26/521-9/31 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов та стягнути з ТОВ „Бі-Транс” на користь ТОВ „Радема” основний борг у сумі 30 508,00 грн., 1 286,35 грн. пені з простроченої суми та збитки від інфляції в сумі 317,94 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим судом невірно обчислено та застосовано строк позовної давності, а саме: позивач стверджує, що фактично перебіг строку позовної давності розпочався з лютого 2006р, коли відповідачем було проведено останні розрахунки по договору, а переговорний процес зупинився.

Від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.03.2008 у справі № 26/521-9/31 – без змін.

Представники апелянта (позивача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бі-Транс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Радема” був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 21/07.05-1 (копія - т.1, а.с.6-7).

Відповідно до умов цього договору відповідач (як експедитор) за дорученням і за рахунок замовника доставки вантажів доручає, а позивач (як перевізник) приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом на території України згідно заявок експедитора. Номенклатура, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг зазначаються в заявках, які додаються до цього договору.

Відповідно до п.п. 3.2-3.3 названого договору розмір, порядок та строки оплати рахунків перевізника за надані згідно договору послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів, визначаються сторонами в додатках чи при погодженні умов перевезення письмовими повідомленнями (факсом, електронною поштою, тощо), які є невід'ємною частиною цього договору. Перевізник надає експедитору поштою оригінали рахунків, товарно-транспортних та податкових накладних.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 21/07.05-1 від 21.07.2005р. не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, зокрема, заявками на перевезення вантажів (в яких обумовлені розміри вартості перевезень, форми та строки оплати), дорожніми листами, товарно-транспортними накладними (копії наявні в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що позивачем надані відповідачу рахунки-фактури про оплату наданих автотранспортних послуг та сторонами складені акти передачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно з рахунками позивача, а саме - відповідно: рахунок-фактура № РА-0000381 – акт № РА-0000067, рахунок-фактура № РА-0000398 – акт № РА-0000073, рахунок-фактура № РА-0000399 – акт № РА-0000074, рахунок-фактура № РА-0000426 – акт № РА-0000084, рахунок-фактура № РА-0000427 – акт № РА-0000085.

Всього – на суму 58 708,00 грн.

Вказані рахунки оплачені відповідачем частково, у сумі 28 200,00 грн., що не заперечується останнім. Заборгованість складає 30 508,00 грн.

Судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача залишку заборгованості, інфляційних та пені за неналежне виконання зобов'язання за договором задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлювались спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1 ст.258 ЦК України).

Відносини, які склались між сторонами по справі, регулюються нормами Господарського кодексу України, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно ч.5 ст.315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

У відповідності до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст. 264 ЦК України).

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.3 ст. 264 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, послуги по договору були надані позивачем відповідачу в період з липня по серпень 2005 року.

З матеріалів справи також вбачається та представниками сторін не заперечується, що надані послуги були оплачені відповідачем частково в сумі 28 800,00 грн. в період з серпня 2005р. по лютий 2006р. та останній платіж (в розмірі 1 000,00 грн.) був здійснений відповідачем 08.02.2006.

За таких обставин судова колегія погоджується з доводами апелянта про те, що перебіг строку позовної давності розпочався з 09.02.2006.

Однак, вказаний строк (у  межах якого позивач міг звернутися до суду про захист свого порушеного права), враховуючи положення ч.5 ст.315 ГК України, сплинув 09.08.2006р.   

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 32 112,29 грн. за послуги, надані по договору перевезення № 21/07.05-1 від 21.07.2005р., була подана позивачем до Господарського суду м. Києва 28.11.2006, тобто, з пропуском строку позовної давності.

Згідно з ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У матеріалах справи наявні заяви ТОВ „Бі-Транс” від 18.03.08 та від 25.03.2008 про застосування до вимог ТОВ „Радема” позовної давності (т. 1 а.с. а.с. 186, 190).

У відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Будь-яких поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем суду не наведено.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 32 112,29 грн. (основного боргу в сумі 30 508,00 грн., пені в сумі 1 286,35 грн. та збитків від інфляції в сумі 317,94 грн.) задоволенню не підлягають.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 28.03.2008 у справі № 26/521-9/31, яким позивачу відмовлено в задоволенні позову, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Радема” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.03.2008 у справі № 26/521-9/31 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Радема” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бі-Транс” – без змін.

2.   Матеріали справи № 26/521-9/31 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Шипко  В.В.

 Судді                                                                                          Борисенко  І.В.

                                                                                          Розваляєва  Т.С.