Постанова

від 21.02.2007 по справі 4/153-16/513

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/153-16/513

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.02.2007                                                                                           № 4/153-16/513

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                          Зубець Л.П.

                                        Мартюк А.І.

 при секретарі:                              Даценко В.М.

 За участю представників:

 від позивача - Воробйов О. В.,

 від відповідача - Мірошниченко О. В., Борков С. П.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Словенська компанія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.11.2006

 у справі № 4/153-16/513 (Ярмак О.М.)

 за позовом                               Комунальне підприємство "Київпастранс" Служба колії

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Словенська компанія"

 про                                                  виселення та повернення нежилого приміщення

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2006р. у справі № 4/153-16/513 задоволено повністю позов Комунального підприємства “Київпастранс” Служба колії до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Словенська Компанія” про виселення та повернення нежилого приміщення.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Українсько-Словенська Компанія” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що спірне приміщення орендується ним на підставі договору оренди від 16.07.1998р., який був укладений відповідно до ордеру № 22246 від 25.06.1998р. та розпорядження Київської міської держаної адміністрації № 1051 від 14.05.1998р.; строк дії вказаного договору закінчився 16.07.2003р.; заперечень щодо продовження строку дії договору оренди від позивача не надходило, а отже названий договір був пролонгований на той самий термін і на тих самих умовах; в межах провадження у справі № 16/808 неукладеним був визнаний договір оренди від 05.01.1998р., а не договір від 16.07.1998р.; текст договору оренди від 16.07.1998р. був підписаний як балансоутримувачем, так і Головним управлінням комунальної власності м. Києва, а пролонгація вказаного договору відповідає вимогам ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 24.02.2006р. Комунальне підприємство “Киїпастранс” Служба колії звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Словенська Компанія” про виселення та повернення нежилого приміщення за адресою: м. Київ, пр-т 50-річчя Жовтня, 19. В обґрунтування своїх вимог позивач  зазначив, що приміщення за адресою: пр-т 50-річчя Жовтня, 19, - належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться на балансі позивача; договір оренди вказаного приміщення, що укладався між позивачем та відповідачем, в межах провадження у справі № 16/808 був визнаний неукладеним з підстав недосягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов; відповідач продовжує користуватися спірним приміщенням;  відповідно до Положення про порядок надання майна територіальної громади м. Києва у строкове користування та управління № 309/410 від 24.06.1999р. спірне приміщення може бути надане в оренду тільки на підставі рішення власника майна; враховуючи відсутність як рішення власника про надання спірного приміщення в оренду, так і договірних відносин між позивачем та відповідачем, підприємство відповідача підлягає виселенню в судовому порядку.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив в позові відмовити з огляду на те, що він користується спірним приміщенням на підставі договору оренди від 16.07.1998р., який укладався відповідно до ордеру № 22246 від 25.06.1998р.;  договір оренди від 16.07.1998р. укладався строком на 5 років, однак, зважаючи на відсутність заперечень з боку позивача, вказаний договір був пролонгований на тих же умовах та на той самий час;  текст зазначеного договору підписаний як балансоутримувачем, так і Головним управлінням комунальної власності м. Києва, а отже повторного дозволу територіальної громади м. Києва в особі Київради  на оренду спірного приміщення не потрібно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2006р. у справі       № 4/153-16/513 позов Комунального підприємства “Київпастранс” Служба колії до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Словенська Компанія” задоволено:  виселено Товариство з обмеженою відповідальністю “Українсько-Словенська Компанія” з нежилого приміщення, загальною площею 176,58 кв. м, в будинку № 19 на проспекті 50-річчя Жовтня у м. Києві; спірне приміщення передано Комунальному підприємству “Київпастранс” Служба колії. Рішення суду мотивовано, по-перше, відсутністю між сторонами договірних відносин з приводу користування спірним нежилим приміщенням; по-друге, відсутністю відповідного рішення власника на орендне користування приміщенням, що є предметом спору.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні  чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постановляючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позиція відповідача стосовно чинності договору оренди від 16.07.1998р. є хибною.

Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.

Так частиною 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 зазначеного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження належать територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.

На підставі ч. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

На виконання наведених правових норм 14.05.1998р. Київською міською державною адміністрацією було видано розпорядження № 1051, яким з метою раціонального використання нежилих приміщень у будинках міської комунальної власності дозволено державним комунальним підприємствам та організаціям надання в оренду нежилих приміщень у будинках міської комунальної власності. Згідно із додатком до вказаного розпорядження Службі колії ДКП “Київелектротранс” (правонаступником якого є позивач) дозволено надання в оренду ТзОВ “Українсько-Словенська компанія” строком на 5 років нежилого приміщення,  загальною площею 176, 5 кв. м, яке розташовано за адресою: м. Київ, просп. 50-річчя Жовтня, 19.

25.06.1998р. на підставі вказаного розпорядження Головним управлінням житлового господарства та майна було видано ордер № 22246, відповідно до якого ТзОВ Українсько-Словенська компанія” надається приміщення, загальною площею 176,5 кв. м, розташоване в будинку № 19 по просп. 50-річчя Жовтня.

16.07.1998р. між Державним комунальним підприємством “Київелектротранс” Служба колії (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українсько-Словенська компанія” (орендар) було укладено договір оренди, відповідно до п.п. 1, 7.1., 7.4., 7.5. якого орендодавець на підставі розпорядження КМА від 19.05.1997р. № 660 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення за цільовим призначенням: під продовольчий магазин – 166,58 м2, під офіс – 10 м2, загальна площа 176, 58 м2, яке знаходиться на балансі Служби колії, строком на 5 років за адресою: пр. 50-річчя Жовтня, 19; договір діє з 16.07.1998р. по 16.07.2002р., строком на 5 років; у разі закінчення строку договору або при його розірванні орендар зобов'язаний повернути орендоване приміщення орендодавцю в задовільному технічному стані з поліпшеннями, зробленими орендарем; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором справа № 16/608, а. с. 104).

Вказаний договір був підписаний сторонами, скріплений печатками останніх та затверджений Головним управлінням житлового господарства та майна міста.  

Частиною 2 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);  банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”  термін договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З наведеною нормою Закону України “Про оренду державного та комунального майна” кореспондується також і ст. 764 ЦК України, якою встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як зазначалось вище, пунктом 7.1. договору  оренди від 16.07.1998р. передбачено, що строк дії вказаного договору становить 5 років. Таким чином граничний строк подачі заперечення щодо автоматичного продовження дії договору оренди закінчився 16.08.2003р.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані докази направлення на адресу відповідача заперечень з приводу подальшої пролонгації дії спірного договору.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що  дія договору оренди спірного нежилого приміщення від 16.07.1998р. була пролонгована строком на 5 років.

Доказів розірвання вказаного договору або визнання його недійсним в судовому порядку позивачем не надано.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи № 16/808, відповідач тривалий час сплачував на рахунок позивача орендну плату за користування спірним приміщенням з посиланням в платіжних дорученнях на призначення платежу: згідно з договором 17 від 16.07.1998р. (а. с. 77-92). Доказів повернення позивачем вказаної орендної плати, як безпідставно отриманої, не міститься ні в матеріалах справи № 16/808, ні в матеріалах даної справи.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що нежитлове приміщення, загальною площею 176,5 кв. м, розташоване в будинку № 19 по просп. 50-річчя Жовтня, знаходиться в користуванні відповідача на підставі укладеного між сторонами і чинного на момент звернення з позовом договору оренди від 16.07.1998р., що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Твердження позивача про відсутність між сторонами договірних відносин з посиланням на факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2006р. у справі № 16/608, не заслуговує на увагу, враховуючи наступне.

Так, частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Разом з тим предметом судового дослідження в межах провадження у справі № 16/808 був договір оренди № 17 від 05.01.1998р., укладений між службою ДКП “Київелектротранс” та ТзОВ “Українська-Словенська компанія” про передачу в оренду нежилого приміщення загальною площею 176, 58 кв. м, яке знаходиться за адресою: пр-т 50-річчя Жовтня, 19. Рішенням місцевого господарського суду у справі № 16/808 вказаний договір був визнаний неукладеним в зв'язку із недосягненням сторонами згоди по всіх його істотних умовах. Отже договір оренди нежитлового приміщення від 16.07.1998р., на якому базуються відносини сторін, що є предметом дослідження по справі № 4/153-16/513, місцевим господарський судом в межах провадження у справі № 16/808 не досліджувався і неукладеним не визнавався.

Посилання позивача на те, що договір оренди № 17 від 05.01.1998р. та договір оренди від 16.07.1998р. - це два різні примірники одного і того ж договору є безпідставними, оскільки вказані договори мають різні номери і дати їх укладення.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 11112 ГПК України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2006р. справа № 4/153 була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому колегією суддів Вищого господарського суду було зазначено, що “застосування ст. 35 ГПК України з вказівками про те, що нібито рішенням господарського суду від 18.01.2006р. у справі № 16/808 встановлено факт неукладання договору оренди спірного приміщення ... є безпідставним”; “термін дії договору від 16.07.1998р. становить п'ять років; доказів про його припинення після закінчення строку дії договору протягом одного місяця не надано”.

Місцевий господарський суд, постановляючи оспорюване рішення, на вказані вище обставини справи уваги не звернув, а тому дійшов хибного висновку про необхідність задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2006р. у справі № 4/153-16/513 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства “Київпастранс” (ідентифікаційний код – 31725604; 04070 м. Київ, шосе Набережне, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Словенська Компанія” (ідентифікаційний код 14325289; 03194 м. Київ, просп. 50-річчя Жовтня, б.19) 42 грн. 50 коп.  витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Розваляєва  Т.С.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Мартюк А.І.

 28.02.07 (відправлено)