Постанова

від 24.05.2007 по справі 4/153-16/513

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/153-16/513

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 травня 2007 р.                                                                                   № 4/153-16/513  

 Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючогосуддів:Кочерової Н.О.Рибака В.В.Черкащенка М.М.

розглянув касаційну скаргу

комунального підприємства "Київпастранс" Служба колії

на постановувід 21.02.2007 Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 4/153-16/513 господарського суду м. Києва

за позовомкомунального підприємства "Київпастранс" Служба колії

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Словенська Компанія"

провиселення та повернення нежитлового приміщення

за участю представників сторін:

від позивача      Воробйов О.В. дов. № 06/390 від 29.12.06

від відповідача  Мірошніченко О.В. дов. від 18.05.07

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2006 року комунальне підприємство “Київпастранс” Служба колії пред'явило в суді позов до товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Словенська компанія” про виселення та повернення нежилого приміщення за адресою: м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня, 19.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що рішенням господарського суду м. Києва від 18.01.2006 у справі № 16/608 встановлено, що договір оренди між позивачем та відповідачем, на підставі якого відповідач користувався нежилим приміщенням площею 176,58 кв. м. за адресою: м. Київ, пр-т 50 річчя Жовтня, 19, не може бути визнаний укладеним в передбаченому законом порядку, оскільки сторони договору оренди не досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди.

В зв'язку з тим, що між сторонами відсутні договірні відносини, користування нежилим приміщенням, яке не належить відповідачу, є протиправним.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.1.2006 (суддя Ярмак О.М.) позов задоволено повністю.

Виселено ТОВ "Українсько-Словенська Компанія" з нежилого приміщення загальною площею 176,58 кв.м. в б. № 19 на проспекті 50-річчя Жовтня у м. Києві та передано його комунальному підприємству "Київпастранс" Служба колії.

Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що відповідач безпідставно займає спірне приміщення, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з приводу користування спірним нежилим приміщенням та відсутнє відповідне рішення власника на орендне користування приміщенням, що є предметом спору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2007 (судді: Розваляєва Т.С. –головуючий, Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення скасовано.

Прийнято нове рішення яким в позові відмовлено повністю.

Скасовуючи рішення і відмовляючи в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що дія договору оренди спірного нежилого приміщення від 16.07.1998 була пролонгована строком на 5 років, оскільки позивачем не надано суду доказів направлення на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Словенська Компанія"  заперечень з приводу подальшої пролонгації спірного договору.

В касаційній скарзі комунальне підприємство "Київпастранс" Служба колії просить скасувати постанову апеляційного господарського суду і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

          Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.1998 Київською міською державною адміністрацією було видано розпорядження № 1051, яким з метою раціонального використання нежилих приміщень у будинках міської комунальної власності дозволено державним комунальним підприємствам та організаціям надання в оренду нежилих приміщень у будинках міської комунальної власності. Згідно з додатком до вказаного розпорядження Службі колії ДКП "Київелектротранс" (правонаступником якого є позивач) дозволено надання в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 176,5 кв.м. за адресою: м. Київ, просп.50-річчя Жовтня, 19 ТОВ "Українсько-Словенська компанія" строком на 5 років

На підставі зазначеного розпорядження 25.06.1998 Головним управлінням житлового господарства та майна видано ордер № 22246 відповідно до якого відповідачу  надано приміщення, загальною площею 176,5 кв.м., розташоване в будинку № 19 по просп.50-річчя Жовтня в м. Києві.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 16.07.1998 між Державним комунальним підприємством "Київелектротранс" Служба колії (орендодавець) та  товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-Словенська Компанія" (орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження КМА від 19.05.1997 № 660 передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нежиле приміщення за цільовим призначенням: під продовольчий магазин 166,58 кв.м., під офіс –10 кв.м., загальна площа 176,58 кв.м., яке знаходиться на балансі Служби колії, строком на 5 років за адресою: м. Київ, просп.50-річчя Жовтня, № 19. Договір діє з 16.07.1998 по 16.07.2002.

Сторони передбачили, що у разі закінчення строку договору або при його розірванні орендар зобов'язаний повернути орендоване приміщення орендодавцю в задовільному технічному стані з поліпшеннями, зробленими орендарем.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або заміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором по справі № 16/608.

Судом другої інстанції встановлено, що договір оренди від 16.07.1998 підписаний сторонами, скріплений печатками та затверджений Головним управлінням житлового господарства та майна міста.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на якій його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди.

Частинами 1 та 2 цього Закону закріплено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Апеляційним господарським судом, враховуючи вимоги законодавства та п. 7.1 договору оренди від 16.07.1998 яким передбачено, що строк дії вказаного договору становить 5 років, правомірно встановлено, що граничний строк подачі заперечення щодо автоматичного продовження дії договору оренди закінчився 16.08.2003.

При цьому досліджено, що позивачем не надано доказів направлення на адресу орендаря заперечень з приводу подальшої пролонгації дії спірного договору.

Отже дія договору оренди спірного нежитлового приміщення від 16.07.1998 була пролонгована строком на 5 років.

Судом другої інстанції встановлено та позивачем не спростовано, що вказаний договір було розірвано або визнано недійсним.

Враховуючи матеріали справи № 16/808, апеляційним господарським судом правомірно встановлено, що нежитлове приміщення, загальною площею 176,5 кв.м., розташоване в будинку №19 по просп. 50-річчя Жовтня в м. Києві знаходиться в користуванні відповідача на підставі укладеного між сторонами і чинного на момент звернення з позовом договору оренди від 16.07.1998, доказами чого є платіжні доручення підставою призначення платежу в яких є спірний договір, не повернуті позивачем як безпідставно отримані.

Апеляційним господарським судом враховуючи рішення по справі № 16/808 правомірно не прийнято до уваги посилання позивача що договір оренди № 17 від 05.01.1998 та договір оренди від 16.07.1998 це два різні примірники одного і того ж договору, оскільки вказані договори мають різні номери та дати їх укладення.

Касаційна інстанція згідно ст. 1117 ГПК України, якою закріплено межі перегляду справи в касаційній інстанції, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, постанова апеляційного господарського суду прийнята на підставі фактичних обставин справи, з дотриманням вказівок касаційної інстанції передбачених ст. 11112 ГПК України, та відповідає вимогам діючого законодавства, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду і не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 1111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" Служба колії залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2007 у справі № 4/153-16/513 без змін.

Головуючий                                                                     Н.Кочерова

Судді:                                                                                 В.Рибак

                                                                                          М.Черкащенко