Постанова

від 21.02.2007 по справі 7/715

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/715

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.02.2007                                                                                           № 7/715

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                          Зубець Л.П.

                                        Мартюк А.І.

 при секретарі:                              Даценко В.М.

 За участю представників:

 від позивача - Спасібухова О. Л.,

 від відповідача -  Тарасевич М. К., Кисельов Є. В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.12.2006

 у справі № 7/715 (Якименко М.М.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Ека"Терра"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта"

 про                                                  стягнення 4916,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2006р. (у справі №7/715  позов задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.  В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом порушено норми матеріального та процесуального права; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; договір № 2201/2003-1 від 22.01.2003р. був укладений на умовах поставки товару EХW (Інкотермс 2000), тобто продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці; умовами договору № 2201/2003-1 від 22.01.2003р. не передбачено обов'язку відповідача сплачувати або повертати будь-які кошти; позивачем пропущено встановлений ст. 257 ЦК України трирічний термін позовної давності.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив спірне рішення місцевого господарського суду залишити без змін з огляду на те, що ані в договорі № 2201/2003-1 від 22.01.2003р., ані в специфікації до нього не міститься посилання на поставку товару на умовах EХW (Інкотермс 2000); відповідно до акту приймання-передачі № 22/01-1 від 28.01.2003р. відповідач поставив лише 139,155 т товару, тоді як специфікацією до спірного договору передбачена поставка 150 т; ст. 664 ЦК України передбачено, що товар вважається переданим, якщо товар готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це належним чином; проте жодних повідомлень від відповідача з приводу поставки решти оплаченого товару не надходило; позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки кінцевий термін, в який міг бути поставлений товар, - це термін закінчення строку дії договору, тобто  31.12.2003р.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 22.01.2003р. між Структурною одиницею ВАТ “Укрнафта” НГВУ “Чернігівнафтогаз” (продавець) та ТзОВ “Компанія “Ферройлз” (покупець) укладено договір № 2201/2003-1, відповідно до п. п. 1.1., 3.1., 4.1., 5.1., 9.1. якого продавець продає, а покупець купує продукцію, іменовану надалі “товар”, відповідно до специфікацій, що додають до договору і є його невід'ємною частиною; графік та умови постачання товару, перелік вантажовідправників і вантажоодержувачів вказуються в специфікаціях, що прикладаються до договору і є його невід'ємною частиною; ціна товару встановлюється в національній валюті України, ціна вказується в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору; покупець провадить оплату в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в розмірі 100% вартості кожного  місячного обсягу поставки товару протягом 2 днів з моменту отримання повідомлення від продавця про готовність до відвантаження товару; договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2003р., а в частині взаєморозрахунків – до повного їх закінчення із можливою пролонгацією за узгодженням сторін.

Додатком № 1 до даного договору затверджена специфікація на товар, згідно із якою продавець поставляє покупцю 150 т стабільного бензину; загальна вартість товару, що поставляється, складає 172 715 грн. 40 коп.

19.09.2005р. між ТзОВ “Компанія “Ферройзл” (цедент) та ТзОВ “Ека “Терра” (цесіонарій) укладено договір № УГ 1909/05-1 відступлення права вимоги, відповідно до п. п. 2.1., 3.2. якого цедент передає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги, що належить цеденту, внаслідок чого до цесіонарія переходять всі права кредитора за договором купівлі-продажу, укладеним між цедентом і боржником; цедент зобов'язаний після підписання цього договору надіслати боржнику повідомлення про встановлення нового кредитора за договором купівлі-продажу; копія зазначеного повідомлення повинна бути передана цесіонарію в термін до 2-х діб з моменту її відправлення боржнику.

16.10.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Ека “Терра” звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” про стягнення 3 579 грн. 83 коп. основного боргу, 513 грн. 93 коп. - 5% за користування чужими коштами за період з 31.12.2003р. по 14.11.2006р., 822 грн. 28 коп. – 8% за недопоставку продукції за період з 31.12.2003р. по 14.11.2006р. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору № 2201/2003-1 від 22.01.2003р. ТзОВ “Компанія “Ферройлз” перерахувала відповідачеві 172 715 грн. 40 коп., що підтверджується рахунком-фактурою № 5 від 22.01.2003р.; на підставі акту приймання-передачі відповідач відпустив ТзОВ “Компанія “Ферройлз” товар на загальну суму 169 135 грн. 71 коп.;  таким чином відповідач недопоставив покупцеві за договором товар на суму 3 579 грн. 83 коп.; на підставі договору відступлення права вимоги № УТ 1909/05-1 від 19.09.2005р. до позивача перейшли всі права ТзОВ “Компанія “Ферройлз” за договором № 2201/2003-1 від 22.01.2003р.; на підставі п. 3 ст. 693 ЦК України, п. п. 57, 67 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888, відповідач повинен сплатити 5% річних в сумі 513 грн. 93 коп. та неустойку в розмірі 822 грн. 28 коп.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову з огляду на те, що договір № 2201/2003-1 від 22.01.2003р. був укладений на умовах поставки товару EХW (Інкотермс 2000), тобто продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці; відповідач свої зобов'язання за вказаним договором виконав, що підтверджується актом приймання-передачі № 22/01-1 від 28.02.2003р.; за умовами договору № 2201/2003-1 від 22.01.2003р.  ТзОВ “Компанія “Ферройлз” зобов'язувалось за власний рахунок надати залізничний транспорт в м. Прилуки для передачі відповідачем товару; з невідомих відповідачеві причин ТзОВ “Компанія “Ферройлз”  свої зобов'язання щодо надання транспорту не виконало; позивачем пропущено встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності; укладений 19.10.2005р. договір уступки права вимоги відповідно до ст. 262 ЦК України не змінює порядку обчислення та перебігу строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2006р. у справі № 7/715  позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що на виконання умов договору № 2201/2003-1 від 22.01.2003р.  ТзОВ “Компанія Ферройлз” перерахувала відповідачеві 172 715 грн. 40 коп.; відповідач лише частково виконав свої зобов'язання за вказаним договором; сума основного боргу відповідача становить 3 579 грн. 83 коп.; на підставі договору відступлення права вимоги № УТ 1909/05-1 від 19.09.2005р. всі права ТзОВ “Компанія “Ферройлз” за договором № 2201/2003-1 від 22.01.2003р. перейшли до позивача;  відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України, п. п. 57, 67 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888, відповідач повинен сплатити 5% річних в сумі 513 грн. 93 коп. та неустойку в розмірі 822 грн. 28 коп.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду – скасуванню частково в зв'язку з  неправильним застосуванням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК України.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна  сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у  власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже договір № 2201/2003-1 від 22.01.2003р. за своєю юридичною природою є договором купівлі-продажу.

На виконання умов вказаного договору ТзОВ “Компанія “Ферройлз” на підставі рахунку-фактури № 5 від 22.01.2003р. перерахувала НГВУ “Чернігівнафтогаз” 172 715 грн. 40 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з банку від 23.01.2003р.

Відповідно до п. 3.1. договору № 2201/2003-1 від 22.01.2003р. графік та умови постачання товару, перелік вантажовідправників і вантажоодержувачів вказуються в специфікаціях, що прикладаються до договору і є його невід'ємною частиною.

Додатком № 1 до даного договору затверджена специфікація на товар, згідно із якою продавець поставляє покупцю 150 т стабільного бензину; загальна вартість товару, що поставляється, складає 172 715 грн. 40 коп.

Проте НГВУ “Чернігівнафтогаз” лише частково виконало свої зобов'язання за договором № 2201/2003-1 від 22.01.2003р., поставивши ТзОВ “Компанія “Ферройлз” 139 155 т бензину, загальною вартістю 169 135 грн. 57 коп. (акт приймання-передачі № 22/01-1 від 28.01.2003р.).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2005р. між ТзОВ “Компанія “Ферройзл” (цедент) та ТзОВ “Ека “Терра” (цесіонарій) укладено договір № УГ 1909/05-1 відступлення права вимоги, відповідно до п. п. 2.1. якого цедент передає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги, що належить цеденту, внаслідок чого до цесіонарія переходять всі права кредитора за договором купівлі-продажу, укладеним між цедентом і боржником.

Згідно із п. 3.1. вказаного договору цедент зобов'язаний після підписання цього договору надіслати боржнику повідомлення про встановлення нового кредитора за договором купівлі-продажу; копія зазначеного повідомлення повинна бути передана цесіонарію в термін до 2-х діб з моменту її відправлення боржнику.

На виконання вказаної норми ТзОВ “Компанія “Ферройзл” направила на адресу структурної одиниці ВАТ “Укрнафта” НГВУ “Чернігівнафтогаз” повідомлення про перехід прав кредитора до ТзОВ “Ека “Терра”, що підтверджується фіскальним чеком № 4533 від 22.09.2005р., копія якого наявна в матеріалах справи.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 579 грн. 83 коп. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення 513 грн. 93 коп.  5% річних за користування чужими коштами за період з 31.12.2003р. по 14.11.2006р., 822 грн. 28 коп. неустойки у вигляді 8% від вартості недопоставленої продукції за період з 31.12.2003р. по 14.11.2006р. апеляційний господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Проте договором № 2201/2003-1 від 22.01.2003р. не передбачено відповідальності сторін у вигляді сплати 5% річних та неустойки в розмірі 8% від суми невиконаного зобов'язання.

Посилання позивача на п. п. 57, 67 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888, не заслуговує на увагу, оскільки договір № 2201/2003-1 від 22.01.2003р. за своєю юридичною природою є договором купівлі-продажу, тоді як вказане Положення регулює відносини сторін, що виникають з приводу поставки товарів.

Місцевий господарський суд. постановляючи спірне рішення у справі, на вказані вище обставини уваги не звернув, а тому дійшов хибного висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог.

Твердження апелянта про сплив строку позовної давності є хибним та не можу бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, керуючись наступним.

Так відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ані договором № 2201/2003-1 від 22.01.2003р., ані специфікацією до нього не встановлено графіку поставки товару.

Разом з тим п. 9.1. вказаного договору передбачено, що він (договір) набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2003р., а в частині розрахунків – до повного їх закінчення із можливою пролонгацією за узгодженням сторін.

Проаналізувавши зміст наведеного пункту договору, колегія суддів дійшла висновку, що кінцевим терміном поставки товару є термін закінчення дії договору – тобто 31.12.2003р. Отже і перебіг строку позовної давності, відповідно до приписів ч. 5 ст. 261 ЦК України, починається саме з 01.01.2004р.

Позивач звернувся з позовом до відповідача 16.11.2006р., що підтверджується відміткою канцелярії господарського суду першої інстанції. За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що трирічний термін позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, позивачем не пропущено, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для відмови в позові з посиланням на пропуск строку позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги також є необґрунтованими та декларативними і спростовані викладеним вище.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського судуміста Києва від 12.12.2006р. у справі № 7/715 скасувати частково.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (ідентифікаційний код – 00135390; 04053 м. Київ, пров. Несторівський, 3-5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ека “Терра” (ідентифікаційний код – 31925943; 03060 м. Київ, вул. Я. Галана, 2) 3 579 грн. 83 коп. збитків, 74 грн. 27 коп. витрат на оплату державного мита за подання позову, 85 грн. 93 коп. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ека “Терра” (ідентифікаційний код – 31925943; 03060 м. Київ, вул. Я. Галана, 2) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (ідентифікаційний код – 00135390; 04053 м. Київ, пров. Несторівський, 3-5) 13 грн. 86 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

Накази на виконання даної постанови та поворотний наказ доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Розваляєва  Т.С.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Мартюк А.І.

 26.02.07 (відправлено)