Рішення

від 03.04.2008 по справі 7/715

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД Луганської області  91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД Луганской области  91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.08                                                                                

Справа № 7/715

Суддя Калашник

Т.Л. розглянув матеріали справи за позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Сніжне Донецької області

до Державного

підприємства “Донбасантрацит”, м. Красний Луч 

Луганської області

про стягнення

61774 грн. 74 коп.

в

присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2,

довіреність № 36    від 08.01.08;

від позивача -ОСОБА_3.,

довіреність № 36 від 08.01.08;

від відповідача -Магденко Т.П.,

довіреність № 1-7/62 від 14.01.08.

           Суть спору: позивачем заявлено позов про стягнення боргу за

договором № 270 від 31.12.02  у сумі

61772 грн. 74 коп. (з урахуванням заяви про уточнення ціни позову від

03.04.08).

            Відповідач проти позову заперечує з

підстав викладених у запереченні на позовну заяву № 1/1 від 02.01.08 та додатку

до заперечень № 1/94 від 15.02.08 (т.1 а.с.34-35, т.2 а.с.68-70) посилаючись

зокрема на те, що за договором № 270 він має заборгованість перед позивачем

18933 грн. 56 коп.

Крім того, за

листом № 1/1452 від 21.12.07 (т.1 а.с.34) відповідачем заявлене клопотання про

застосування позовної давності.

          За листом від 18.02.08 (т.3 а.с.128)

позивачем заявлено клопотання про відновлення строку позовної давності

звернення до суду. В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на

те, що у період з 22.11.05 по 22.05.07 він перебував на постійному лікуванні у

зв'язку з хворобою цукрового діабету та ампутацією голені правої ноги, тобто не

мав змоги звернутись до суду у межах встановленого строку.

           Розглянувши матеріали справи,

вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи,

оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Між позивачем

-СПД ОСОБА_1. (Перевізник) та ДВАТ шахта "Міусінська" (Замовник) було

укладено Договір № 270 від 31.12.02 

(далі -Договір), за умовами якого Перевізник приймає на себе перевезення

робітників Замовника за розкладом та маршрутом, наданих Замовником (п. 1.1

Договору), а Замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за

використання автобусів (п.2.7. Договору). Строк дії договору з 31.12.02 по

31.12.03.

Замовник

зобов'язується щоденно по закінченню роботи оформляти замовлення,  що підтверджують роботу (перевезення), два

примірника якого надати водію (п.2.4. Договору).

Відповідно до

п.5.4. Договору, розрахунки за користування автобусами здійснюються платіжними

дорученнями протягом 5 днів після пред'явлення Перевізником замовлень на

користування автобусами. При неможливості здійснити розрахунок грошовими

коштами за згодою сторін розрахунок може бути здійснено вугіллям марки АМ, АС

та АРШ на суму, еквівалентну вартості наданих послуг.

У випадку зміни

цін на вугілля вартість наданих автопослуг відповідно буде змінюватись (п. 5.5.

Договору).

Кінцевий

розрахунок за виконане перевезення робітників здійснюється на підставі рахунка

Перевізника. Підставою для виписки рахунку є замовлення на перевезення

робітників автобусами (п.5.6. Договору).

На виконання

вказаного договору позивач виконав свої зобов'язання з перевезення робітників

відповідача та надав відповідачу відповідні рахунки, про що свідчать замовлення

оформлені відповідачем та рахунки позивача (т.1 а.с.58 - т.2 а.с.16).

Зобов'язання з

оплати  перевезення робітників в

зазначені вище обумовлені договором строки, відповідачем не були виконані у

повному обсязі та вчасно,  тому за

позивач звернувся до суду.

Відповідач

проти позову заперечує з підстав викладених у запереченні на позовну заяву №

1/1 від 02.01.08 та додатку до заперечень № 1/94 від 15.02.08 (т.1 а.с.34-35,

т.2 а.с.68-70).

Оцінивши доводи

сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими,

що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Правонаступництво

відповідача щодо прав та обов'язків ДВАТ шахта "Міусінська"

підтверджено матеріалами справи, у тому числі п. 3.3. Статуту (т.1 а.с.36-40),

актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДВАТ шахта

"Міусінська" (т.2 а.с.55-57) та розшифровкою кредиторської

заборгованості до вказаного Акту (т.3 а.с.149-150).

Зобов'язання

має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього

Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться (ст. 526 ЦК України, ст. 161 ЦК УРСР).

Одностороння  відмова 

від  зобов'язання  або одностороння зміна  його 

умов  не  допускається, 

якщо  інше  не  

встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ст.162 УРСР).

На виконання

вказаного договору позивач виконав свої зобов'язання з перевезення робітників

відповідача та надав відповідачу відповідні рахунки, про що свідчать замовлення

оформлені відповідачем та рахунки позивача (т.1 а.с.58 - т.2 а.с.16) та що не

заперечується відповідачем.

У додатку до

заперечень № 1/94 від 15.02.08 (т.2 а.с.68-70) відповідач не заперечує, що

позивачем було надано йому послуги з перевезення за договором № 270 від

31.12.02 на загальну суму 195229 грн. 76 коп. та вручено йому відповідні

рахунки № 3 від 31.01.03, № 4 від 28.02.03, № 5 від 31.03.03, № 6 від 30.04.03

та № 7 від 31.05.03 на вказану суму (т.1 а.с.132, 99, 74, 58, т.2 а.с.1). Проте

відповідач вважає, що несплаченими лишились лише 18933 грн. 56 коп.

Як було встановлено

при розгляді справи, з урахуванням розрахунків відповідача, а саме рахунку № 57

від 30.04.03 (т.2 а.с.60), рахунку № 81 від 30.05.03 (т.2 а.с.61), рахунку №

107 від 27.06.03 (т.2 а.с.62), накладної № 128 від 29.08.03 (т.2 а.с.63),

накладної № 137 від 30.09.03 (т.3 а.с.66), накладної № 149/ІІІІ від 31.10.03

(т.2 а.с.64), рахунку № 171/1408 від 28.11.03 (т.3 а.с.69), рахунку № 1664 від

28.05.04 (т.3 а.с.142), рахунку № 1866 від 14.06.04 (т.3 а.с.140), накладної №

198 від 30.07.05 (т.3 а.с.104), накладної № 232 від 31.08.05 (т.3 а.с.77),

накладної № 252 від 30.09.05 (т.3 а.с.93) на загальну суму 149931 грн. 62 коп.

та коригування за податковою накладною № 199 від 31.10.03 (накладна № 149/ІІІІ

від 31.10.03 (т.2 а.с.64, т.3 а.с.68)) на суму 3371 грн. 25 коп., відповідач

розрахувався з позивачем за договором № 270 від 31.12.02 на загальну суму

146560 грн. 37 коп. (149931 грн. 62 коп. - 3371 грн. 25 коп.). Несплаченими

залишились 48669 грн. 39 коп., які і підлягають до стягнення.

Судом

відхиляються посилання позивача на збільшення вартості наданих послуг згідно

додаткової угоди № 2 від 05.04.04 (т.1 а.с.50). Названою додатковою угодою не

може бути збільшено вартості наданих послуг, оскільки з 01.01.04 цей договір

вже не діяв, тому додаткова угода від 05.04.04 підписувалась сторонами до

договору, який не діяв на час підписання цієї угоди.    

Судом

відхиляються клопотання відповідача про застосування позовної давності,

оскільки на думку суду позивачем не пропущено строк позовної давності.

Пунктом 6 Прикінцевих

та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила  Цивільного 

кодексу  України про позовну

давність застосовуються до позовів, 

строк пред'явлення яких, 

встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання

чинності цим Кодексом.

          Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України

перебіг  позовної  давності переривається вчиненням особою

дії,  що 

свідчить  про  визнання 

нею  свого  боргу 

або   іншого обов'язку.

Після  переривання 

перебіг  позовної давності

починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної  давності, 

до нового строку не зараховується (ч.3 ст. 261 ЦК України).

Згідно

відповіді на претензію № 1/219 від 24.02.04 (т.3 а.с.125-126) та Актів звірення

(т.1 а.с.11, 20, 51-57, т.4 а.с.2) відповідачем підтверджувалась зазначена

заборгованість, факт існування якої у відповідному випадку та розмірі саме за

договором № 270 від 31.12.02 не спростований відповідачем та підтверджується

матеріалами справи.

Крім того,

судом відхиляються заперечення відповідача, щодо віднесення на договір № 270

від 31.12.02 податкової накладної від 31.03.03 за № 12 (примірник відповідача у

т.3 а.с.25), оскільки  у примірнику

позивача за № 502 (т.3 а.с.122) зазначено, що взаємозалік здійснено за договором

№ 196 від 08.10.02. Відповідно до пунктів 6. та 6.1. Наказу ДПА України N 165

від 30.05.97 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку

придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх

заповнення", податкова  

накладна   складається  у 

двох  примірниках (оригінал  і 

копія)  у  момент 

виникнення податкових зобов'язань продавця,  тобто 

на дату здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше; оригінал  податкової накладної надається покупцю

товарів (робіт, послуг) на його вимогу. Тобто у даному випадку оригінал спірної

податкової накладної у позивача, як у одержувача вугілля, оскільки вугілля

передавалось відповідачем позивачу.                  

За вказаних

обставин вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення частково у сумі

48669 грн. 39 коп. з віднесенням судових витрат на відповідача пропорційно

розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 ГПК України.

У задоволенні

решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю з віднесенням судових

витрат у цій частині на позивача, згідно ст. 49 ГПК України.

Крім того, з

Державного бюджету України підлягає поверненню позивачу зайве сплачене державне

мито у сумі 0 грн. 25 коп.

На підставі

викладеного, ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР, ст.ст. 264, 525, 526 ЦК України,

ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та

керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 

Господарського  

процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в:

             1. Позов задовольнити частково.

 2. Стягнути з Державного підприємства

“Донбасантрацит”, м. Красний Луч 

Луганської області, вул. Косіора, 10, код ЄДРПОУ 32446546 на користь

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1,АДРЕСА_1, код

НОМЕР_1- борг у сумі 48669 грн. 39 коп., державне мито у сумі 486 грн. 70 коп.

та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 92

грн. 97 коп., видати наказ.

3. У

задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути

позивачу з Державного бюджету України 0 грн. 25 коп. зайве сплаченого

державного мита згідно квитанції № 000147 від 04.12.07, оригінал платіжного

документу знаходиться в матеріалах справи. Підставою для повернення державного

мита є дане рішення засвідчене гербовою печаткою суду.

Рішення

господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з

дня його підписання.

Дата

підписання: 04.04.08.

Суддя                                                                                                             

Т.Л.Калашник