Постанова

від 12.04.2007 по справі 15/561

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/561

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.04.2007                                                                                           № 15/561

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Зеленіна  В.О.

 суддів:                                          Рєпіної  Л.О.

                                        Синиці  О.Ф.

 при секретарі:                     Голюк Н.І.  

 За участю представників:

 від позивача - Стасюк Л.А. (дов. № 43 від 10.04.2007р.)

 від відповідача - Свірська Н.П. (дов. № 2/6669 від 05.12.2006р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву № 57/юр від 19.02.2007р

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.01.2007

 у справі № 15/561  

 за позовом                               відкритого акціонерного товариства "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів"

 до                                                   Державного комітету України з державного матеріального резерву

 про                                                  стягнення 219267,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.01.2007 р. (суддя Хоменко М.Г.) задоволено позов ВАТ „Шепетівська реалбаза хлібопродуктів” та стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву 219 267 грн. вартості витрат за зберігання протягом 1999 – червня 2006 років матеріальних цінностей по договорам №юр-2/б/326-98 від 19.08.1998р. та № 88 від 10.08.1999р., а також відповідних судових витрат. Стягнення мотивувалось наявністю договору безоплатного схову і обов'язку відшкодувати витрати, які всупереч чинному законодавству не були відшкодовані відповідно до зобов'язання (ст.417 ЦК УРСР, ст.947 ЦК України).

Не погоджуючись із стягненням витрат на зберігання цінностей відповідач просить рішення суду скасувати, а у позові відмовити. Заявник скарги вважає, що розрахунки мають проводитись за умовами договору заліком поставки електроенергії.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції проти доводів скаржника заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Держкомматрезерву (далі – відповідач) та ВАТ „Шепетівська реалбаза хлібопродуктів” (далі – позивач) було укладено договори про відповідальне зберігання №юр-2/б/326-98 від 19.08.1998р. та № 88 від 10.08.1999р., за умовами яких позивач зобов'язався створювати необхідні умови для зберігання матеріальних цінностей державного резерву, а відповідач – відшкодовувати позивачу витрати по їх зберіганню. Фінансування витрат за договором держзамовлення передбачено здійснювати за рахунок Держбюджету України, про що повідомив Держкомрезерв листом від 24.05.2006р. № 4-2/2785 (а.с. 45)

При цьому, договір № 88 був укладений з протоколом розбіжностей до умов п. 2.1. договору, що відповідає редакції статті 10 (ч. 3-4) Арбітражного процесуального кодексу України, чинної на момент підписання договору. Факт складання протоколу розбіжностей до договору підтверджується копією супровідного листа позивача (а.с.59) від 10.08.1999р, на якому є відмітка про отримання цього листа Держкомрезервом. Оскільки Держкомрезерв не передав у встановлений термін протокол розбіжностей на вирішення арбітражного суду, то пункт 2.1 договору № 88 набрав чинності в редакції ВАТ “ Шепетівська реалбаза хлібопродуктів ”. Так, за умовами договору відшкодування витрат за зберігання проводиться шляхом проведення заліку заборгованості між Держкомрезервом і Міненерго (через його підвідомчі підприємства) або грошовими коштам.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи приймальних актів форми Р-16, актів-розрахунків, актів зачистки, і не заперечується відповідачем, у позивача на зберіганні знаходяться матеріальні цінності державного резерву (зерно у кількості 5189773 кг.), а тому відповідач згідно п. 5 ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” зобов'язаний відшкодувати позивачу понесені витрати.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума фактичних його витрат у зв'язку із зберіганням матеріальних цінностей склала 307 895 грн., з яких відповідачем відшкодовано 88 628 грн. шляхом проведення заліку за електроенергію.

З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 р. №755 "Про утворення державного підприємства "Енергоринок" розрахунки за електричну енергію, придбану на оптовому ринку, та за спожиту електричну енергію повинні проводитися виключно у грошовій формі (п. 6).

Стаття 6 Цивільного кодексу України визначає, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, можливість проведення взаємозаліків за спожиту електроенергію між позивачем та відповідачем існувала до моменту вступу в дію вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України, якою встановлено подальшу форму розрахунків за спожиту електричну енергію - грошову.

Оскільки протоколом розбіжностей до пункту 2.1 договору № 88, встановлено альтернативну можливість проведення розрахунків грошовими коштами, то вимоги позивача № 149-юр від 08.10.2001р., № 214-юр від 21.06.2004р. та № 55 від 18.05.2006р. вважаються судом законними. Відповідач відшкодування вартості витрат за зберігання не провів, посилаючись на відсутність фінансування, контррозрахунку вартості витрат не надав, тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 219 267 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду м. Києва від 25.01.2007 р. у справі №15/561 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву – без задоволення.

2. Справу № 15/561 повернути господарському суду м. Києва

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Синиця  О.Ф.