Постанова

від 24.09.2007 по справі 26/300.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/300.

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.09.2007                                                                                           № 26/300.

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                     Терещенко Я.О.  

 За участю представників:

 -позивача: Цурка Н.О. (дов. від 16.01.07 № Д07/275),

-відповідача:Селіванова О.Г. (дов. від 29.03.07 № 338/вих),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

 на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2006 (підписано 15.09.06)

 у справі № 26/300. (Пінчук В.І.)

 за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

 до                                                   Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

 про                                                  стягнення 20 712,49 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (далі-позивач) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (далі-відповідач) про стягнення з відповідача 20 712,49 грн. за поставлену на умовах договору від 01.11.03 № 8242143 теплову енергію, з яких: 17953,11 грн. боргу, 2154,70 грн. інфляційних, 604,69 грн. річних.

          Під час розгляду справи судом 1-ої інстанції на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України було здійснено заміну первісного відповідача належним – Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.06 позов задоволено.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.07 (головуючий суддя – Капацин Н.В., судді Зеленін В.О., Ропій Л.М.) резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.06 змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача 16405,91грн. основного боргу. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.05.07 у справі № 26/300 касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.07 у частині стягнення 2154,70 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 604,69 грн. відсотків скасовано, а справу у цій частині направлено для нового судового розгляду в іншому складі суддів. У решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.07 залишено без змін.

Вищим господарським судом України встановлено, що безпосереднім споживачем послуг є громадяни, а відповідно до ст.5 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

На суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам НАК “Нафтогаз України” на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів.

Передбачені цим Законом особливості регулювання грошових відносин у житлово-комунальній сфері, а також та обставина, що положення ст. 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) про індексацію заборгованості по грошовому зобов'язанню  і нарахуванню відсотків є правовим наслідком порушення зобов'язань і на ці відносини розповсюджується ст. 614 ЦК України, зобов'язувало суд з'ясувати чи мав відповідач необхідні кошти для розрахунків за спірним договором та чи було користування чужими коштами неправомірним.

Але, на зазначені обставини суди належної уваги не звернули, висновків щодо неправомірності користування чужими коштами не зробили, доводів, які б спростовували доводи відповідача про відсутність своєї вини не навели.

При новому розгляді справи, суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну правову оцінку правам та обов'язкам сторін, і, у залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення.

Виходячи зі змісту ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду під час нового розгляду справи.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.07 в даному складі суддів апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради прийнято до провадження та на виконання вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції зобов'язано сторони надати суду необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи пояснення і документи. Викликано в судове засідання бухгалтерів позивача та відповідача.

          В зв'язку з неявкою в судове засідання 25.06.07 представника позивача і бухгалтера, та невиконанням сторонами вимог ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження розгляд скарги був відкладений.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.07 на підставі ч.4 ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи.

          У письмових поясненнях, поданих відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 25.06.07, додатково зазначено, що інфляційні та річні були нараховані позивачем за період 2004-2006 роки, тобто коли не було визначено порядок відшкодування різниці в тарифах і не передбачено іншого джерела його покриття як кошти місцевих бюджетів. Вини відповідача в неможливості перерахування сум за договором на постачання теплової енергій в гарячій воді немає.

          Також відповідачем на виконання вимог ухвали суду про відкладення розгляду справи від 05.09.07 було надано інформацію про нарахування та сплату населення за спожиту теплову енергію за договором від 01.11.03 № 8242143 по вул. Берлінського, 6, та про зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок АЕК “Київенерго” за теплову енергію від мешканців будинків, зокрема, по вул. Берлінського, 6 (лист КП “Головний інформаційно-обчислюваний центр” від 11.07.06 № 02-298).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 154,70 грн. збитків від інфляції, 604,69 грн. трьох відсотків річних, виходячи з наступного.

01.11.03 між сторонами у справі було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242143 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався виробити та поставити відповідачеві теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач – отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Пунктом 1 додатку №1 до договору сторони погодили, що постачальник (позивач) відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах 156 Гкал/рік.

Відповідно до п. 2.3.1 договору споживач (відповідач) зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в термін та за тарифами, зазначеними у додатку № 2 (затвердженими розпорядженням КМДА від 20.06.02 № 1245).

Згідно з додатком № 2 до договору відповідач самостійно отримує платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії за поточний місяць, та забезпечує не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Договірні зобов'язання відповідачем щодо оплати за спожиту з листопада 2004 року по квітень 2006 року теплову енергію не були виконані, внаслідок чого з останнього в судовому порядку стягнуто 16 405,91 грн. основного боргу.

На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.2 ст. 614 ЦК України).

Із наданої відповідачем інформації про нарахування та сплату населенням за спожиту теплову енергію за договором по вул. Берлінського, 6, вбачається, що розрахунки з населенням за опалення проводяться протягом всього року. За період з листопада 2003 року по квітень 2006 року позивачем за договором нараховано 24 731,62 грн., а населенням було сплачено за спожиту теплову енергію по тарифу 11799,53 грн. із нарахованих 13782,55 грн.

Доказів, які підтверджують, що відповідач звертався до суду з відповідними позовами про стягнення заборгованості з мешканців, які є боржниками, та не сплачують в повному обсязі вартості спожитої теплової енергії, останнім не було надано суду апеляційної інстанції.

Інших доказів, які доводять відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язання, суду також не надано.

Отже, колегія суддів, погоджуючись з судом 1-ої інстанції, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 154,70 грн. інфляційних та 604,69 грн. – 3% річних від простроченої суми є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу в частині вимог про скасування рішення Господарського суду м. Києва від07.09.06 у справі № 26/300 про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” 2154,70 грн. збитків від інфляції, 604,69 грн. річних залишити без задоволення, а рішення в цій частині – без змін.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

 27.09.07 (відправлено)