Постанова

від 22.08.2007 по справі 13/720

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/720

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.08.2007                                                                                           № 13/720

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                          Смірнової  Л.Г.

                                        Пашкіної С.А.

 при секретарі:                     Кулачок О.А.  

 За участю представників:

 від позивача - Хаперський А.С. (дов. № 1165 від 16.08.2006р.);

 від відповідача - Петренко І.А. (дов. б/н. від 20.03.2007р.);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвес", Товариства з обмеженою відповідальністю “Бірюза”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.05.2007

 у справі № 13/720 (Калатай Н.Ф.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Бірюза"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвес"

 про                                                  стягнення 1093681,10 грн.

за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвес”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бірюза”

про визнання недійсним договору та стягнення 1 164 390,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 13/720 від 18.05.2007р. відмовлено повністю у первісному та зустрічному позові.

          Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що оскільки додаток           № 2 до договору № ГР-9/ПМН поставки і монтажу відсутній, а відтак і відсутній графік виконання будівельно – монтажних робіт, то сторонами не досягнуто згоди з таких істотних умов договору як строки початку і завершення будівництва, виконання і здачі робіт.

          З огляду на визначення договору підряду, наведені у Цивільному кодексі України та Господарському кодексі України, строки початку і завершення будівництва, виконання і здачі робіт є істотними умовами договору, без узгодження яких договір будівельного підряду не може вважатися як такий, що укладений.

Враховуючи, що вимоги за первісним позовом заявлено, виходячи з того, що спірний договір є укладеним, а матеріали справи це припущення спростовують, то місцевий господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача по первісному позову ТОВ “Бірюза” про стягнення з ТОВ “Інвес” 1 093 681,10 грн. збитків задоволенню не підлягають як недоведені.

Також господарський суд м. Києва прийшов до висновку, що посилання відповідача по зустрічному позову на правила ст. 846 Цивільного кодексу України в даному випадку є помилковим, оскільки ця стаття, а відповідно, встановлені нею вимоги щодо строків виконання робіт, входить до параграфу 1 “Загальні положення про підряд” Глави 61, положення якого, згідно ч. 4 ст. 837 Цивільного кодексу України застосовуються до окремих видів договорів підряду, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу.

На думку місцевого господарського суду, оскільки вимоги по зустрічному позову про визнання договору недійсним позивач по зустрічному позову ґрунтує на нормах закону, які обумовлюють встановлення факту визнання договору неукладеним, що, чинним законодавством України не передбачено так як відсутні правові норми визнання договору недійсним з підстав недосягнення в момент його укладення всіх істотних його умов, то він дійшов висновку, що вимоги позивача по зустрічному позову, ТОВ “Інвес” до ТОВ “Бірюза” про визнання недійсним спірного договору не підлягають задоволенню як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону. Відповідно, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з ТОВ “Бірюза” 1164390,05 грн., оскільки заявлено ці вимоги як наслідок визнання договору недійсним, в чому позивачу по зустрічному позову судом відмовлено.

          Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвес” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд змінити рішення господарського суду м. Києва у справі № 13/72 від 18.05.2007р., а саме: задовольнити зустрічний позов ТОВ “Інвес” до ТОВ “Бірюза” про визнання недійсним договору № ГР-9/ПМН від 11.11.2004р. і повернення передплати у сумі 1 164 390,05 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

          В апеляційній скарзі ТОВ “Інвес” посилається на те, що оскільки місцевим господарським судом визнано договір неукладеним, то позов ТОВ “Інвес” про визнання договору недійсним задоволенню не підлягає, як не підлягає поверненню передплата за обладнання, так як ці вимоги пов'язані з позовом про визнання договору недійсним.

Вимога про визнання договору неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що спірний договір не містить всіх обов'язкових для його виконання умов, то апелянт вважає, що його зміст не відповідає вимогам п. 1               ст. 628 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим, на підставі п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України він має бути визнаний недійсним.

При недійсності правочину кожна із сторін повинна повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тобто в даному разі ТОВ “Бірюза” повинно повернути ТОВ “Інвес” суму передплати.

В апеляційній скарзі ТОВ “Бірюза” також не погоджується з висновком місцевого господарського суду та просить скасувати рішення по справі № 13/720 від 18.05.2007р. в частині відмови в задоволенні первісного позову, та прийняти нове рішення, яким задовольнити первинний позов в повному обсязі.

ТОВ “Бірюза” в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення Господарського суду м. Києва по справі № 13/720 від 18.05.2007р. є таким, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

ТОВ “Бірюза” зазначає, що договір № ГР-9/ПМН від 11.11.2004р. укладений між ТОВ “Бірюза” та ТОВ “Інвес” є договором поставки та монтажу, а не договором будівельного підряду. За цим договором ТОВ “Бірюза” зобов'язалось поставити на об'єкт відповідача, змонтувати та налагодити ліфтове обладнання.

На думку ТОВ “Бірюза”, жодної проектно – кошторисної документації затвердженої ТОВ “Інвес” йому не передавалось, оскільки вона для виконання поставки та монтажу, на відміну від будівельного підряду не потрібна, що також свідчить про те, що договір № ГР-9/ПМН від 11.11.2004р. є не договором будівельного підряду, до якого мають застосовуватись правила Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 20 Господарського кодексу України, зокрема положення ст. 180 цього Кодексу, відповідно до якої, істотними умовами договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Також ТОВ “Бірюза” зазначає, що предмет договору чітко визначений розділом 1 Договору – “Предмет договору” (пункт 1.1), ціна договору визначена розділом 2 Договору – “Загальна сума договору і порядок розрахунків”, строк дії договору визначено пунктом 9.1 договору, відповідно до якого, Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання договірних зобов'язань.

З огляду на зазначене вище, ТОВ “Бірюза” вважає, що є безпідставним твердження суду про те, що договір № ГР-9/ПМН від 11.11.2004р. не може вважатися як такий, що укладений, оскільки він укладений без узгодження істотних умов договору.

          Розглянувши апеляційні скарги, наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

11.11.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвес” як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю “Бірюза” як Підрядником укладено договір № ГР-9/ПМН поставки і монтажу (далі – Договір), відповідно до умов якого ТОВ “Інвес” доручило і зобов'язалось оплатити у відповідності до умов Договору, а ТОВ “Бірюза” прийняло на себе зобов'язання поставити на об'єкт, розвантажити, змонтувати і налагодити ліфтове устаткування, зазначене в додатку № 1 до Договору, на об'єкті ТОВ “Інвес” за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 9-а.  

Згідно ч. 1-2 ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

З урахуванням вище перелічених норм закону, предмету, обсягів прав та обов'язків, що прийняли на себе за умовами спірного Договору сторони, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що укладений між ТОВ “Бірюза” та ТОВ “Інвес” договір № ГР-9/ПМН поставки і монтажу за своєю правовою природою відноситься до договорів будівельного підряду.

Згідно норм ст. 317 Господарського кодексу України для здійснення робіт з будівництва об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовки будівельних ділянок, робіт з обладнання будівель, з завершення будівництва, прикладних та експериментальних досліджень і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, можуть укладатися договори підряду, в тому числі, на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду). Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 5 ст. 318 Господарського кодексу України зазначено, що договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати, в тому числі, строки початку і завершення будівництва, виконання робіт.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору ТОВ “Бірюза” зобов'язалось поставити на об'єкт, змонтувати і налагодити устаткування на об'єкті ТОВ “Інвес” у строки, узгоджені з ТОВ “Інвес” в додатку № 2 “Графік виконання будівельно – монтажних робіт”, який є невід'ємною частиною цього Договору, після надходження передоплати на рахунок ТОВ “Бірюза”, узгодження дизайну та технічних характеристик устаткування.

Як встановлено матеріалами справи, додаток № 2 до Договору не був складений, узгоджений та підписаний сторонами, а тому, як вірно встановив місцевий господарський суд, між сторонами не було досягнуто згоди з таких істотних умов Договору як строки початку і завершення будівництва, виконання і здачі робіт.  

З огляду на визначення договору будівельного підряду, наведені у Цивільному кодексі України та Господарському кодексі України, строки початку і завершення будівництва, виконання і здачі робіт є істотними умовами договору, без узгодження яких договір будівельного підряду не може вважатися як такий, що укладений.

Також слід зазначити, що при недосягненні згоди з усіх істотних умов договору не існує самої угоди, як юридичного факту, що виключає можливість застосування до неї правил про недійсність угод.

З урахуванням зазначеного вище, та враховуючи те, що вимоги за первісним позовом заявлено, виходячи з того, що спірний Договір є укладеним, а матеріалами справи це припущення спростовується, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що вимоги ТОВ “Бірюза” про стягнення з ТОВ “Інвес” 1 093 681,10 грн. збитків задоволенню не підлягають як недоведені.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що посилання ТОВ “Бірюза” на правила ст. 846 Цивільного кодексу України в даному випадку є помилковим, оскільки ця стаття, а відповідно, встановлені нею вимоги щодо строків виконання робіт, входить до параграфу 1 “Загальні положення про підряд” Глави 61, положення якого, згідно ч. 4 ст. 837 Цивільного кодексу України, застосовуються до окремих видів договорів підряду, якщо інше не встановлено положенням цього Кодексу.

Проте, як зазначалось вище, статтями 317, 318 Господарського кодексу України, статтею 875 Цивільного кодексу України для договорів будівельного підряду встановлені вимоги про обов'язковість досягнення в них домовленості щодо строків та побудови та здачі об'єкту, строків початку і завершення будівництва, виконання робіт.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Бірюза” заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків за неналежне виконання договірних зобов'язань за договором № ГР-9/ПМН від 11.11.2004р. Судом першої інстанції встановлено і з цим погоджується апеляційний суд, що договір № ГР-9/ПМН від 11.11.2004р. є неукладеним, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ “Бірюза” про стягнення з відповідача збитків за невиконання договірних зобов'язань.

Разом з тим, позивач не довів, а апеляційний господарський суд не встановив, які умови договору не виконані відповідачем. Оскільки, підписаний 11.11.2004р. між позивачем і відповідачем договір № ГР-9/ПМН не містить ні строків попередньої оплати ні строків виконання монтажних робіт, у ТОВ “Бірюза” відсутні підстави для стягнення збитків за невиконання ТОВ “Інвес” договірних зобов'язань.

Як вірно встановив місцевий господарський суд, вимоги по зустрічному позову про визнання Договору недійсним позивач по зустрічному позову ґрунтує на нормах закону, які обумовлюють встановлення факту визнання договору неукладеним, що чинним законодавством України не передбачено оскільки відсутні правові норми визнання договору недійсним з підстав недосягнення в момент його укладення всіх істотних його умов.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що вимоги позивача по зустрічному позову – ТОВ “Інвес” до ТОВ “Бірюза” про визнання недійсним спірного Договору задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з ТОВ “Бірюза” 1164390,05 грн. оскільки заявлено ці вимоги як наслідок визнання Договору недійсним, в чому позивачу по зустрічному позову судом відмовлено.

Посилання апелянтів на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права спростовується матеріалами справи і не може бути підставою для скасування або зміни рішення у відповідності до норм    ст. 104 Господарського процесуального права України.

          За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва по справі № 13/720 від 18.05.2007р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвес” на рішення Господарського суду м. Києва у справі                  № 13/720 від 18.05.2007р.

2. Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Бірюза” на рішення Господарського суду м. Києва у справі                 № 13/720 від 18.05.2007р.

3. Залишити без змін рішення Господарського суду м. Києва у справі                   

№ 13/720 від 18.05.2007р.

          4. Повернути до Господарського суду м. Києва матеріали справи № 13/720.

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                          Смірнова  Л.Г.

                                                                                          Пашкіна С.А.

 23.08.07 (відправлено)