Постанова

від 02.10.2007 по справі 38/239-45/225

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/239-45/225

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.10.2007                                                                                           № 38/239-45/225

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Губенко Н.М.

 суддів:             Ропій  Л.М.

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача - Бобрик В.І. – представник (дов. б/н від 16.08.2006);

 від відповідача - Лазаренко Д.О. – представник (дов. №26 від 14.05.2007);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Проксен"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.05.2007

 у справі № 38/239-45/225  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрспецсервіс"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Проксен"

 про                                                  стягнення 120 000,00 грн.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2007 продовжено строк розгляду даної справи, в межах ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із перебуванням колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа, у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2007 розгляд справи відкладався на 02.10.2007 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 задоволено позовТовариства з обмеженою відповідальністю ”Науково-виробнича фірма “Укрспецсервіс”; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Проксен” 120 000 грн. збитків, 1200 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів надання юридичних послуг, перелічених у відповіді на претензію позивача від 14.11.2005 №36, а тому суд прийшов до висновку, що обумовлені договором юридичні послуги відповідачем позивачу не надавалися.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору, відшкодування збитків.

У разі порушення зобов'язання однією із сторін інша сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це передбачено договором або законом; таким чином, оскільки договором таке право було передбачено, то, відповідно, позивач і скористався ним – в односторонньому порядку відмовився від договору внаслідок істотного порушення умов договору відповідачем.

Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договір розірваний у зв'язку із істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Таким чином, внаслідок розірвання договору позивач зазнав збитків у сумі попередньої оплати 120 000 грн.

Місцевий господарським судом відхиляє твердження відповідача про те, що попередня оплата в сумі 70 000 грн. є безвідзивним авансом, оскільки договір розірвано саме внаслідок істотного порушення останнього відповідачем.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Проксен”, не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

          Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Господарським судом м. Києва зроблено висновок про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Проксен” не надавало юридичних послуг Товариству з обмеженою відповідальністю ”Науково-виробнича фірма “Укрспецсервіс” за договором №5/В від 24.05.2004, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Проксен” не надало іншого документального підтвердження надання юридичних послуг окрім відповіді останнього на претензію Товариства з обмеженою відповідальністю ”Науково-виробнича фірма “Укрспецсервіс”. Суд, обґрунтовуючи такий свій висновок, посилається на ст. 33 ГПК України, якою встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак суд, вимагаючи відповідача довести надання юридичних послуг позивачу, зобов'язуючи відповідача надати документальне підтвердження цьому, абсолютно ігнорує обов'язок позивача довести той факт, що відповідачем не надавалися йому юридичні послуги за Договором №5/В від 24.05.2004.

Крім того, висновок місцевого господарського суду про те, що позивач відмовився в односторонньому порядку від Договору №5/В внаслідок істотного порушення відповідачем даного договору, не відповідає дійсності, адже позивач, відмовляючись в односторонньому порядку від договору позбавив відповідача можливості виконати свої обов'язки, передбачені договором та отримання за це винагороди.

Судом не досліджено той факт, що саме позивач порушив умови договору щодо сприяння відповідачу досягнути поставленої мети, адже не виконав вимоги КНДІСЕ щодо надання документів, необхідних для проведення будівельної експертизи, призначеної Господарським судом м. Києва під час розгляду господарської справи №331/11-03.

Не відповідає дійсності і висновок господарського суду першої інстанції про те, що позивач поніс збитки у розмірі 120 000 грн., оскільки судом не було досліджено, яка із сторін договору, внаслідок його дострокового розірвання позивачем, понесла збитки.

Умовами договору №5/В погоджено, що позивач сплачує відповідачу аванс у розмір 100 000 грн., з яких 70 000 грн. є безвідзивним авансом. Отже, позивач, безпідставно вимагаючи від відповідача повернути йому 100 000 грн., ігнорує норми       ст. 33 ГПК України

У судовому засіданні 13.09.2007 представник Науково-виробничої фірми “Укрспецсервіс” надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Господарський суд м. Києва належним чином з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, дослідив та надав належну оцінку усім доказам по справі, застосував відповідні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

У судовому засіданні 02.10.2007 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості позивачу та відповідачу укласти мирову угоди; представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача.

          Колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду даної справи, оскільки строк вирішення спору, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, є обмеженим; з дня винесення апеляційним господарським судом ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження пройшло достатньо часу і сторони у справі не були позбавлені можливості укласти мирову угоду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

24.05.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю ”Науково-виробнича фірма “Укрспецсервіс” (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Проксен” (надалі відповідач) укладено договір №5/В про надання юридичних послуг, згідно з п. 1.1. якого, позивач доручає відповідачу представляти позивача, надавати юридичні послуги та виконувати роботи юридичного характеру (надалі справа), а відповідач погоджується вести справу за плату та на умовах цього договору.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та укладений на невизначений термін (п. 3.4.).

Пунктом 1.3. договору №5/В закріплений обов'язок позивача сплатити гонорар відповідачу за ведення останнім справи, розмір та порядок сплати якого визначений п.п. 2.1., 2.2., 2.3., а саме: розмір гонорару складає 200 000 грн. без ПДВ (п. 2.1); порядок сплати: протягом 5 днів з моменту підписання договору позивач сплачує відповідачу аванс у розмірі 100 000 грн. без ПДВ, із яких 70 000 грн. (без ПДВ) є безвідзивним авансом (п.2.2.): решту суми – після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт.

В день підписання даного договору позивач та відповідач уклали додаткову угоду до договору, якою доповнили п. 1.1. договору певними положеннями стосовно надання відповідачем юридичних послуг позивачу по справі №331/11-03, зокрема, отримання рішення Господарського суду Київської області у вказаній справі на користь позивача; підтримка цього рішення у суді апеляційної інстанції тощо.

13.10.2005 позивач звернувся до відповідача із претензією № 148, у якій просив останнього надати у письмовому вигляді детальний перелік робіт, виконаних відповідачем по договору № 5/В із зазначенням їх вартості.

Відповідач своїм листом №36 від 14.11.2005 (надалі відповідь на претензію) повідомив позивача про виконані ним роботи по договору №5/В, однак жодних документів на підтвердження наданих ним юридичних послуг не надав.

30.11.2005 позивач направив відповідачу повідомлення, яким поставив відповідача до відома про припинення (розірвання) договору №5/В від 24.05.2004 з 16.12.2005, в порядку п. 3.5 договору.

23.03.2006 позивач звернувся до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до відповідача про стягнення з останнього 120 000 грн., коштів сплачених позивачем відповідачу на виконання умов договору №5/В, через невиконання останнім договірних зобов'язань.

24.05.2006 Господарським судом м. Києва задоволено позов позивача, стягнуто з відповідача 120 000 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Проксен”, рішення місцевого господарського суду від 24.05.2006 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2006 скасовано як рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2006, так і постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

14.05.2007 Господарським судом м. Києва прийнято рішення у даній справ (надалі – оскаржуване рішення), яким позов позивача задоволено.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду        м. Києва, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу Українипри укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Частиною 2 п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.1997 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” про витребування доказів від сторони господарський суд зазначає в ухвалі про порушення провадження у справі або в ухвалі про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2007 про відкладення розгляду справи, враховуючи приписи постанови Вищого господарського суду України, прийнятої 27.02.2007 у даній справі, від відповідача витребувалося надати підтвердження належними засобами доказування надання позивачу послуг, зазначених відповідачем у відповіді на претензію від 14.11.2005 та письмові пояснення з цього приводу; від позивача – письмові пояснення з приводу тверджень представника відповідача, висловлених у судовому засіданні 13.09.2007, про те, що вивчення матеріалів справи №331/11-03 (п. 1. відповіді на претензію від 14.11.2005) здійснювалося ним по наданим позивачем копіям матеріалів зазначеної справи.

02.10.2007 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що особи, які контактували з співробітниками відповідача з приводу справи №331/11-03, що розглядалася Господарським судом Київської області, на підприємстві позивача не працюють, більш того, в архіві позивача відсутні ксерокопії всієї господарського справи №331/11-04, а тому стверджувати про те, що в 2004 році працівникам відповідача надавалися ксерокопії всієї господарського справи №331/11-03 відповідач не може.

Відповідач вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2007 не виконав; в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що документально підтвердити надання позивачу юридичних послуг, передбачених договором №5/В і перелік яких відповідач вказав у відповіді на претензію від 14.11.2005, не може, адже ці послуги не потребують документального підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір обов'язковий для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із викладеного та враховуючи те, що укладаючи договір №5/В позивач та відповідач, будучи вільними у визначенні умов договору, на свій власний розсуд пунктом 2.3. вказаного договору передбачили таку умову як надання відповідачем документального підтвердження наданих ним послуг та виконаних робіт, однак, незважаючи на це, відповідач не надав жодних доказів ані на вимогу позивача (а.с. 9, том І), ані на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду, стверджуючи при цьому про те, що надані ним послуги не можуть бути підтверджені документально та не потребують документального підтвердження, колегія суддів приходить до висновку та погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що юридичні послуги, надання яких відповідачем позивачу передбачалося договором №5/В, а також додатковою угодою до нього, здійснено відповідачем не було.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, передбачених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або ж виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається з матеріалів справи позивач своїм листом-повідомленням №464 від 30.11.2005, в порядку п. 3.5. договору, поставив до відома відповідача про припинення (розірвання) договору №5/В від 24.05.2004 з 16.12.2005.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що договір №5/В, укладений між позивачем та відповідачем, є розірваним в односторонньому порядку позивачем внаслідок істотного порушення відповідачем його умов; датою розірвання договору №5/В є 16 грудня 2005 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послуг, якщо інше встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплати надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що установлені договором.

Із приписів наведених норм випливає: якщо договір про надання послуг є відплатним (як у нашому випадку), то оплата передбачених договором послуг здійснюється замовником саме за надання виконавцем послуг, в порядку та розмірі визначені договором.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір розірваний у зв'язку із істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, в п'ятиденний строк після підписання договору №5/В, на виконання п. 2.2. договору, перерахував відповідачу кошти у розмірі 120 000 грн. з ПДВ, що підтверджується випискою із банку (а.с. 16), із яких, як передбачено цим же пунктом 70 000 грн. є безвідзивним авансом.

Як встановлено колегією суддів договір №5 було розірвано позивачем внаслідок істотного порушення відповідачем умов останнього, оскільки послуг передбачених вказаним договором та додатковою угодою до нього, відповідач не надав, а тому, відсутні і підстави для оплати позивачем відповідачу за надання останнім юридичних послуг; кошти ж, сплачені позивачем відповідачу у розмірі 120 000 грн. з ПДВ підлягають поверненню позивачу у повному обсязі.

Колегія суддів не може погодитися із твердженням відповідача про те, що 70 000 грн., сплачених позивачем відповідачу, є безвідзивним авансом, а тому не підлягають поверненню, по-перше тому, що ані договір №5/В, ані чинне законодавство України не дають визначення такому поняттю (терміну) як “безвідзивний” аванс, який, як стверджує відповідач, не повертається у будь-якому випадку; по-друге тому, що таке твердження суперечить загальним принципам (засадам) цивільного та господарського законодавства – справедливості та розумності.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає сплачені позивачем відповідачу кошти у розмірі 70 000 грн. нічим іншим ніж аванс. Згідно з нормами чинного законодавства України авансом є кошти, які сплачуються особою в рахунок майбутніх платежів за виконання зобов'язань, і, відповідно, підлягають поверненню у разі невиконання такого зобов'язання.

Апеляційний господарський суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивач, відмовляючись в односторонньому порядку від договору №5/В, позбавив відповідача можливості виконати договірні зобов'язання, оскільки, як було встановлено колегією суддів відповідач протягом дії договору, а це майже 1,5 року, не надав позивачу юридичних послуг, передбачених як договором №5/В, так і додатковою угодою до нього.

Колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивач сам порушив умови договору №5/В, не надавши КНДІСЕ необхідних документів для проведення будівельної експертизи, чим завадив відповідачу виконати покладені на нього договором №5/В та додатковою угодою до нього обов'язки, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.4. договору №5/В замовник (позивач) надає виконавцю (відповідачу) всю необхідну та будь-яку іншу інформацію, пояснення і документи, необхідні для ведення справи за даним договором.

Частиною 7 п. 1 додаткової угоди до договору №5/В передбачено, що замовник (позивач) чітко та вчасно зобов'язаний виконувати вказівки виконавця (відповідача) з метою скорішого вирішення ним договірних завдань.

Із наявних в матеріалах справи документів не вбачається, що відповідач, як сторона по договору №5/В, звертався до позивача із вимогами (проханнями) надати ті чи інші документи, необхідні для найскорішого вирішення відповідачем покладених на нього договором № 5/В та додатковою угодою до нього завдань, в тому числі і документів необхідних для проведення КНДІСЕ будівельної експертизи; не були надані відповідні докази і під час розгляду даної справи в господарському суді апеляційної інстанції.

Крім того, відповідач не обґрунтував, яким чином ненадання позивачем до КНДІСЕ документів могло завадити відповідачу виконати ті послуги, які останній зазначив у відповіді на претензію позивача, як то: вивчення матеріалів судової справи №331/11-03 та юридичний аналіз, консультації замовника (позивача) по справі №331/11-03, консультації по справі №331/11-03 в господарських судах першої та другої інстанції, і які, як встановлено колегією суддів, виконані відповідачем не були.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки воно було прийняте у повній відповідності матеріалам справи, з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду м Києва від 14.05.2007 у справі № 38/239-45/225 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Проксен” без задоволення.

2. Матеріали справи № 38/239-45/225 направити до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Ропій  Л.М.

 24.10.07 (відправлено)