Постанова

від 27.09.2007 по справі 16/449

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/449

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.09.2007                                                                                           № 16/449

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Отрюха  Б.В.

 суддів:              

 За участю представників:

 від позивача - Штадлер Д.М. – юрист, Василюк З.В. – предст. за дов., Філоненко В.О. – юрист,

 від відповідача -1 – Кобилянський О.Ю. – юрист, Білак Я.Ю. – юрист,

 від відповідача -2 – Коваль О.С. – юрист,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Томак"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.07.2007

 у справі № 16/449  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Завод Дельта"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Томак"

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк-Гарант"

 про                                                  стягнення 1000000 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду від 12.07.2007р. у справі № 16/449 позовзадоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Томак» (04080, м. Київ,     вул.     Вікентія    Хвойки,     15/15,     банківські    реквізити:     рахунок №260083010233 в АБ „Таврика", МФО 300788, код ЄДРПОУ 14307305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Завод Дельта» ( 07500, Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 14,   банківські   реквізити:   рахунок   №   260003003446602   в   АКБ   „ТАС-Комерцбанк" в м. Києві, МФО 300164, код ЄДРПОУ 31490201) 3 123 239,94 грн. - збитків, 24 451,04 грн. - витрат по сплаті державного мита, 113,15 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог, заявлених до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк-Гарант" відмовлено.

В  частині  позовних  вимог про усунення  перешкод у  користуванні майном    провадження    у    справі    припинено    на    підставі    п.1-1    ст.    80 Господарського процесуального кодексу України

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач-1 оскаржує його в апеляційному порядку з мотивів невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права. Зокрема він вважає, що на момент розгляду справи в суді не має будь-яких стосунків з позивачем і відповідно не має перед ним будь-яких зобов'язань. Тому просить апеляційну скаргу задовольнити. Рішення місцевого суду скасувати. Прийняти нове рішення яким в позові відмовити.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін колегія встановила наступне:

Як зазначено в рішенні суду першої інстанції і знайшло своє підтвердження при розгляді апеляційної скарги, 05.06.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Завод Дельта" (позивач) та Відкритим акціонерним товариством „Томак" (відповідач-1) було укладено договір про спільну діяльність №б/н (надалі-Договір).

20.06.2002р. між позивачем та відповідачем-1 на виконання Договору про спільну діяльність від 05.06.2002р. та в його межах було укладено Угоду №118-01 про оренду та передачу прав, згідно з якою відповідач-1 передав у користування (оренду) позивачеві виробниче приміщення з наявними побутовими, службовими та складськими частинами площею 1500 кв. м за адресою: м. Київ, вул. В. Хвойки, 15/15 терміном на 5 років (далі-Угода).

За додатковою угодою №1 від 28.08.2002р. (з доповненням від 01.03.2003р.) до Угоди № 118-01 відповідач передав позивачеві у користування (оренду) також офісне приміщення за адресою: м. Київ, вул. В. Хвойки, 15/15 заводоуправління, 2 поверх, загальною площею 26,6 кв.м на умовах угоди № 118-01.

15.05.2004р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Завод Дельта" та Відкритим акціонерним товариством „Томак" був підписаний протокол №б/н, згідно з яким сторони дійшли згоди про припинення договору про спільну діяльність від 05.06.2002р. При цьому, згідно з п. 4.7 протоколу сторонами визначено, що приміщення цеху №10, передане у спільне користування, переходить у орендне користування позивача на умовах угоди №118-01 від 20.06.2002р. У подальшому сторони укладуть новий договір оренди на аналогічних умовах у формі, встановленій законодавством, на строк не менше 8 років.

Відповідно до п. 7. протоколу від 15.05.2004р., протокол має юридичну силу договору, а в частині п. 4.6 силу попереднього договору.

01.06.2004р. позивачем та відповідачем-1 було укладено Додаткову угоду №б/н до Угоди №118-01 від 20.06.2002р., згідно з п. 4 якої позивач використовує приміщення на орендних умовах згідно до угоди №118-01 на строк до 01.01.2005р., після чого з 01.01.2005р. між сторонами укладається договір оренди у встановленій законом формі, яким припиняється дія угоди №118-01 від 20.06.2002р. З цього можна зробити висновок, що всі попередні угоди між сторонами припинили свою дію і відповідно не покладають на учасників цих правовідносин зобов'язань на майбутнє.

01.01.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Завод Дельта" та Відкритим акціонерним товариством „Томак" був укладений договір оренди нежилих приміщень №18-05, згідно з яким відповідач-1 передав, а позивач прийняв у строкове оплатне користування приміщення загальною площею 1398,6 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. В. Хвойки, 15/15, для організації офісу та виробництва. Термін дії договору, згідно з п. 7.1 договору - одинадцять місяців з дня підписання, а в частині розрахунків - до повного їх проведення орендарем.

У випадку, якщо на дату закінчення строку дії договору від будь-якої з сторін не надійде письмового повідомлення про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на наступні одинадцять місяців на тих же умовах.

Згідно з п. 7.9 Договору №18-05, після його укладення втрачає силу Угода №118-01 про оренду та передачу прав від 20.06.2002р. з усіма змінами і доповненнями. Договір укладений у відповідності з вимогами цивільного законодавства, що діяло на той час.

Доповненнями №1 від 01.05.2005р. та №2 від 01.06.2005р. до договору №18-05 сторони збільшили площу орендованих приміщень до 1906,6 кв.м. та 1938,6 кв.м. відповідно.

Листом від 28.11.2005р. №60-99/1317 відповідач-1 повідомив позивача про небажання продовжувати договір оренди на новий строк і зажадав повернення приміщення до 01.12.2005р.

Згідно з п. 3.2.11 договору №18-05, по закінченні терміну дії договору орендар зобов'язаний повернути приміщення орендодавцю протягом одного місяця з дати закінчення оренди. Протягом названого терміну орендар повинен завершити демонтаж і вивезення обладнання.

Позивач не повернув приміщення відповідачу-1 у строк, встановлений договором №18-05, тобто до 01.01.2006р.

Листом від 30.12.2005р. №60/1484 відповідач-1 повідомив позивача про припинення надання послуг з 01.01.2006р. та заборону доступу працівників позивача (крім директора та охоронців) та територію відповідача-1, позбавивши таким чином позивача можливості ведення господарської діяльності.

Виходячи з викладеного, позивач наполягає на тому, що внаслідок одностороннього порушення відповідачем-1 договірних зобов'язань з укладення довгострокового договору оренди, позивач був значною мірою позбавлений того, на що він розраховував під час припинення дії договору про спільну діяльність від 05.06.2002р., а саме продовження орендних відносин на строк до 2012р.

Протягом терміну дії угоди про оренду №118-01 та договору оренди №18-05 позивачем було ввезено та змонтовано в орендованих приміщеннях майно виробничого та офісного призначення, перелік якого наведений в ухвалі Господарського суду м. Києва від 21.08.2006р. та постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р., що не заперечується відповідачами. Зазначене майно використовувалось позивачем для здійснення основної діяльності (виробництво поліетиленової плівки та виробів з пластмас).

При   цьому   частина   вищеназваного   майна   договірною   вартістю

2 557 828,33 грн. (без урахування ПДВ) була відчужена позивачем на користь Приватного підприємства «Український шлях» за договором купівлі-продажу №30/01/06    від    31.06.2006р.     Одночасно    позивач     (орендар)    та    ПП «Український шлях» (орендодавець) уклали договір оренди вищеназваного майна за №1  від 30.01.2006р. Таким чином, зміна власника майна, що є предметом договору №30/01/06 від 31.06.2006р., не призвела до зміни його місцезнаходження, майно використовувалось позивачем на праві оренди.

15.03.2006р. наказами позивача №229/2 з метою збереження майна, що знаходилось у орендованих приміщеннях, було створено комісію для опечатування орендованих приміщень у зв'язку зі створенням перешкод для доступу на територію відповідача-1. Приміщення були опечатані Позивачем 15.03.2006р. та 18.03.2006р., про що складені відповідні акти.

17.03.2006 рішенням Господарського суду Київської області по справі №31/15-06 позивача було зобов'язано повернути відповідачу-1 приміщення площею 1938,6 кв.м., що є предметом договору оренди №18-05. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. зазначене рішення залишене без змін.

За твердженнями позивача, після прийняття названого рішення, а саме

3 23.03.2006р., відповідач-1 та відповідач-2, що здійснювали охорону об'єкта, повністю перекрили доступ працівників позивача (включаючи Генерального директора   позивача)   до   приміщень,   позбавивши   позивача   можливості вивезти з приміщень належне йому майно та документацію, та здійснювати контроль    за   їх    станом    і    наявністю,    а    отже,    і    виконати   рішення Господарського суду Київської області від  17.03.2006р.  В обґрунтування своїх  тверджень   позивач   посилається   на  доповідні   записки   працівника позивача Носатова А. Я. від 19.05.2006р., акт від 19.04.2006р. за підписами посадових     осіб     позивача     та     АКБ     «ТАС-Комерцбанк»,     постанову Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 27.04.2006р. про відмову в порушенні кримінальної справи, доповідну записку співробітника позивача Філатова В. П. від 01.06.2006р., акти державного виконавця від 20.09.2006р., акт від 20.09.2006р. за підписами посадових осіб позивача, ТОВ «Універсал Проф» та адвоката Боряк Г. Л.

За твердженнями позивача, вищевказані дії відповідачів призвели до виникнення у позивача збитків, пов'язаних з неможливістю ведення господарської діяльності, починаючи з квітня 2006р., а також повної втрати належного позивачу майна, що складало 100% основного капіталу позивача і знаходилось за адресою: м. Київ, вул. В. Хвойки, 15/15. Факт відсутності майна за вказаною адресою підтверджується актом державного виконавця від 02.11.2006р.

До матеріалів справи позивачем було надано докази укладення 10.07.2006р. договору оренди нежилого приміщення площею 2000 кв.м. з орендодавцем ВАТ «КАМЕТ-ТАС» для виробничих потреб та його припинення 10.11.2006р. за згодою сторін внаслідок встановлення факту втрати виробничого обладнання, яке планувалось розмістити у вказаному приміщенні.

Внаслідок повного зриву постачань, як стверджує позивач, він не виконав свої зобов'язання перед покупцями та кредиторами, що призвело до виникнення збитків, як у формі неодержаних доходів, так і реальних збитків (фінансові санкції контрагентів, нарахований виконавчий збір за невиконання рішень про стягнення коштів у добровільному порядку) та шкоди діловій репутації.

Загальний розмір збитків, виходячи з розрахунку позивача, становить З 257 227,98 грн., які позивач просить стягнути з відповідачів-1 та -2 як солідарних боржників.

Відповідач-1 (Відкрите акціонерне товариство „Томак") у відзиві на позов та при розгляді апеляційної скарги, вказує на правомірність обмеження доступу позивача до орендованих приміщень з огляду на припинення договору оренди №18-05 з 01.12.2005р.

За твердженням відповідача-1, директору позивача не чинилися перешкоди у користуванні майном, позивач жодного разу не звертався до відповідача-1 з питань демонтажу та вивозу майна та звільнення орендованих приміщень. З посиланням на лист позивача №184 від 29.09.2006р. відповідач-1 стверджує, що майно, вказане позивачем, передане позивачем у власність іншій особі та вивезене з території відповідача-1 з ініціативи самого позивача.

Крім цього, відповідач-1 вказує на нікчемність попереднього договору, укладеного між сторонами, оформленого протоколом від 15.05.2004р., відсутність у матеріалах справи передбачених законодавством правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності чи право володіння позивачем спірним майном, відсутність доказів перешкоджання здійсненню виконавчих дій з боку відповідачів, необґрунтованість і не доведення наявності збитків, їх розміру і причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів і наявністю збитків.

З огляду на наведене, відповідач-1 вважає відсутніми підстави для задоволення позову.

Відповідач-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю „Маяк-Гарант") у відзиві на позов, при розгляді справи в суді першої інстанції, зазначив, що на підставі договору про охорону об'єкта №34/34 від 18.04.2006р., укладеним з ПП «Український шлях», він здійснював охорону товарно-матеріальних цінностей, належних останньому згідно з договором №30/01/06 від 30.01.2006р., які знаходились на території відповідача за адресою: м. Київ, вул. В. Хвойки, 15/15.

21.08.2006р. договір №34/34 було припинено. У зв'язку з наведеним відповідач-2 просив припинити провадження у справі щодо себе за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Місцевий суд в своєму рішенні вважає доведеним наявність господарських правопорушень з боку відповідача-1, якими порушено права позивача, завдано збитків позивачу та які є підставою для відшкодування зазначених збитків.

Зокрема, він вказує:

Одностороння відмова від виконання зобов'язання з укладення договору оренди приміщення за адресою: м. Київ, вул. В. Хвойки, 15/15 на восьмирічний строк (починаючи з 01.01.2005р.), встановленого протоколом від 15.05.2004р., якому сторони надали силу договору. Відмова від укладення довгострокового договору оренди, зокрема від пролонгації договору №18-05 від 01.01.2005р., підтверджена листами відповідача-1 №60/1053 від 16.09.2005р. та №60-99/1317 від 28.11.2005р., які додані до матеріалів справи.

Але ж висновок суду про те, що відповідачем-1 належним чином прийнято зобов'язання укласти договір оренди на строк 8 років, не ґрунтується на вимогах закону і матеріалах справи.

Згідно ст. 793 ЦК договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню (в редакції станом на 2004 р.).

Згідно ст. 635 ЦКУ попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору. Згідно ч. 1 ст. 220 ЦКУ у випадку недотримання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

Протокол від 15.05.04р., частині п. 4.6. якого надано силу попереднього договору, нотаріально не посвідчувався , а отже у зв'язку з недотриманням форми договору є нікчемним і таким, що не створює правових наслідків.

Згідно ч. 6 ст. 182 ГКУ угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Висновок: домовленості позивача і відповідача, зафіксовані у п.4.7. і 7 протоколу від 15.05.04 р., є нікчемними у зв'язку з недотриманням форми попереднього договору та такими, що не створюють юридичних наслідків для сторін, зокрема для відповідача у вигляді зобов'язання перед позивачем укласти довгостроковий договір оренди на 8 років.

Суд дійшов неправильного висновку що укладення додаткової угоди від 01.06.04 р. до угоди №118-01 від 20.06.02 р. є частковим виконанням попереднього договору (протоколу від 15.05.04р.).

Підписання угоди від 01.06.04р. до угоди №118-05 не є виконанням попереднього договору, як зазначає суд у мотивувальній частині . У п. 4 цієї додаткової угоди зазначено, що сторони з 01.01.05 р. укладуть договір оренди у встановлений формі, але про строк дії договору сторони не домовлялись. На виконання угоди між відповідачем-1 та позивачем було укладено договір оренди від 01.01.05р. на строк 11 місяців. Підписанням договору на такий строк позивач не заперечував проти такого строку.

Підписання договору оренди № 18-05 від 01.01.05р. також не є виконанням попереднього договору, як зазначає суд у мотивувальній частині. Зі змісту цього договору не вбачається, що він укладений на виконання протоколу від 15.05.04р. (попереднього договору).

Дійшовши висновку про порушення відповідачем-1 зобов'язання укласти довгостроковий договір оренди, суд не застосував ч. 1, 3 ст. 182 ГКУ.

Протокол від 15.05.04 р. не містить строку, протягом якого буде укладений довгостроковий договір оренди. Згідно ч. 1 ст. 182 ГКУ за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах попереднього договору. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Позивач не надав жодних доказів звернення до відповідача з проектом довгострокового договору оренди строком 8 років, не надав доказів відмови відповідача укласти довгостроковий договір оренди. Якщо позивач вважав порушеним своє право на укладення довгострокового договору оренди, то мав звернутися до суду з відповідним позовом. Доказів звернення до суду позивач також не надав.

Тобто, доводи позивача, з якими погодився суд, про немотивовану відмову відповідача-1 у пролонгації договору оренди № 18-05 не відповідають дійсності.

Небажання відповідача-1 продовжувати строк дії договору оренди № 18-05 мотивоване систематичним порушенням позивачем договірних зобов'язань зі сплати орендної плати, у зв'язку з чим відповідач-1 був вимушений звернутися до господарського суду з позовом до позивача про стягнення заборгованості. Рішенням господарського суду Київської області № 186/14-05 від 29.11.-05.12.2005 р. (копія додається) встановлено систематичне невиконання позивачем договірних зобов'язань та стягнуто на користь відповідача-1 заборгованість по орендній платі, виданий наказ від 29.12.05р., який знаходився на примусовому виконанні.

Стосовно вимоги про усунення перешкод у доступі до майна, що належить позивачу колегія зазначає наступне:

Договір оренди №18-05 нежилих приміщень відповідно до приписів ч. 2 ст. 291 ГК України припинено, оскільки строк його дії закінчився 01.12.05р. У Постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.06р. вказано про відсутність у позивача правових підстав користуватися приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. В. Хвойки, 15/15, що орендувалися по договору № 18-05.

Отже з 01.12.05р. у позивача були відсутні правові підстави користуватися орендованими приміщеннями. Позивач не виконав умови п. п. 3.2.11. договору № 18-05, згідно з яким протягом 1 місяця повинен був передати приміщення по акту прийому-передачі, здійснити демонтаж і вивіз обладнання. Згідно п. 7.8. договору обов'язок складання і передачі акту прийому-передачі покладений на позивача. Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Київської області по справі № 31/51-06 від 17.03.06р.

Обмеження доступу до орендованих приміщень для використання майна для здійснення господарської чи іншої діяльності стосувалися лише працівників позивача. Стосовно ж директора (керівника) позивача, останньому не чинилися будь-які перешкоди у користуванні майном, про що свідчить лист відповідача-1 №60/1484 від 30.12.05р. (в матеріалах справи).

Позивач не надав суду жодних доказів звернення до відповідача-1 та вжиття будь-яких заходів з вивезення майна та звільнення приміщень після закінчення строку дії договору оренди № 18-05.

Підтвердження тому, що не чинилися перешкоди, колегія вважає є звернення відповідача-1 до господарського суду з позовом до позивача про звільнення орендованих приміщень по договору № 18-05. Результатом розгляду цього позову є рішення Господарського суду Київської області по справі № 31/51-06 від 17.03.06р., яким позов задоволено і яке залишене без змін Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.06р.

Підтвердженням цьому є також звернення відповідача-1 до господарського суду із заявами від 07 квітня 2006 р., 22 червня 2006 р. про видачу наказу про примусове виконання рішення господарського суду Київської області № 31/15 від 17.03.06р. (в матеріалах справи).

В обґрунтування тверджень про перешкоджання з боку відповідача-1 у доступі до свого майна  в якості доказів позивач надав суду службову записку Філатова В.ГІ. від 01.06.06р. Зміст цієї записки  суперечить Акту від 29 травня 2006 р., підписаному представниками позивача і відповідача-1, до речі, у т.ч. і тим самим Філатовим В.П. В п. 2 цього Акту вказано, що претензій з боку працівників ТД «Завод Дельта» по проведенню даного заходу нема.

Зміст акту від 19.04.06 р., на який посилається позивач і який прийнятий судом першої інстанції не свідчить про будь-які неправомірні дії відповідача-1, у акті взагалі відсутнє  згадування про відповідача-1.

У своєму листі № 161 від 20.04.06р.  позивач зазначає про перешкоджання його працівникам у доступі до орендованих приміщень, але «особами, які не мають відношення до Вашого підприємства».

У Акті державного виконавця від 20.09.06р. зазначено про перешкоджання виконавцю не відповідачем-1, а « сторонніми особами ». В іншому акті державного виконавця від 20.09.06р. вказано, що допуску до приміщень надано не було. Проте не вказано, що допуск не надано відповідачем 1. Слід зазначити, що обидва акти складалися без участі, тобто залучення до виконавчих дій відповідача-1, про що свідчить відсутність підписів його представників. Якщо б відповідачі відмовився від підпису актів, про це було б зроблено відповідний запис в акті. Такого запису нема. Слід зазначити, що підписів представників самого позивача у актах також нема. Отже висновки суду  про перешкоджання відповідачем-1 виконавчим діям не ґрунтуються на матеріалах справи.

Зі змісту Постанови Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києва від 27.04.06р. вбачається, що позивач звертався до правоохоронних органів з приводу перешкоджання не стосовно відповідача-1, а отже цей доказ не доводить перешкоджання відповідачем-1 у доступі позивача до свого майна на території відповідача-1 та вини відповідача-1 у виникненні збитків у позивача.

Таким чином позивачем не доведено факт перешкоджання з боку відповідача-1 у вивезенні майна з території відповідача-1 та звільнення орендованих приміщень після закінчення строку дії договору оренди № 18-05.

Щодо вимоги про стягнення збитків колегія зазначає наступне:

Строк дії договору оренди № 18-05 - до 01.12.05р. Про небажання продовжувати дію договору оренди № 18-05 відповідач-1 письмово повідомляв позивача починаючи з вересня 2005 р. (листи від 16.09.05р., 15.11.05р., 28.11.05р.. 30,12.05р.). Договір припинився 01.12.05 р. у зв'язку із закінченням строку дії. Ця обставина встановлена рішенням Господарського суду Київської області по справі № 31/51-06 від 17.03.06р., залишеним без змін Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.06р.

Позивач надав суду договори: № 13-12-05 від 13.12.05р., № 22-02 від 22.02.06 р., № 10-07/06 від 10.07.06 р., № 11-08/06 від 11.08.06 р., № 03/10-06 від 12.10.06 р. Як свідчать дати, ці договори укладені у 2006 році, тобто після закінчення строку дії договору оренди № 18-05. Отже ці договори позивач уклав (прийняв зобов'язання), знаючи про припинення дії договору оренди з 01.12.05р. і маючи повідомлення відповідача-1 про небажання продовжувати строк договору починаючи з вересня 2005 р., знаючи про рішення господарського суду м. Києва від 17.03.06р. про зобов'язання звільнити приміщення, тим самим свідомо допускаючи виникнення збитків.

При цьому позивач не звертався до господарського суду з позовом про спонукання відповідача-1 укласти новий договір оренди, пролонгацію договору оренди № 18-05, укладення довгострокового договору оренди, тобто не вживав заходів з попередження збитків.

Суд не застосував ст. 623 ЦКУ, згідно якої при визначенні не отриманих доходів (упущеної вигоди) враховуються міри, прийняті кредитором по їх отриманню Договір оренди від 10.07.06р., на який посилається позивач, не є достатнім доказом фактичного прийняття у орендне користування приміщень згідно цього договору. Належним доказом фактичного прийняття приміщень (нерухомості) є акт прийому-передачі. Такого акту позивач суду не надав, а отже не довів фактичного прийняття у орендне користування нерухомості по договору від 10.07.06р., на який посилається в обґрунтування вимог про стягнення збитків.

Надані позивачем акти державного виконавця (20 шт.) про відкриття виконавчих проваджень не свідчать про факт наявності у позивача реальних збитків. Зі змісту актів державного виконавця не вбачається коли у позивача виникли і ним порушені зобов'язання, по яким здійснюється примусове стягнення згідно актів державного виконавця на підставі наказів суду, і вони не свідчать про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і збитками позивача.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду скасуванню. Постановляється нове рішення яким в позові відмовляється.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, п.2 ст.103, п.п.3,4 ст.104, ст. 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Томак» задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду від 12.07.2007р. у справі № 16/449 скасувати.

3.          Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Завод Дельта» (07500, Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 14,   банківські   реквізити:   рахунок   №   260003003446602   в   АКБ   «ТАС-Комерцбанк» в м. Києві, МФО 300164, код ЄДРПОУ 31490201), а у випадку   відсутності   коштів  -  з   будь-якого   іншого   рахунку,   виявленого державним  виконавцем  під час виконання  судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Томак» ( 04080, м. Київ,     вул.     Вікентія    Хвойки,     15/15,     банківські    реквізити:     рахунок №260083010233 в АБ «Таврика», МФО 300788, код ЄДРПОУ 14307305) 12 225,52 грн. (дванадцять тисяч двісті двадцять п'ять) – держмита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

6. Матеріали справи № 16/449 повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 02.10.07 (відправлено)