Постанова

від 27.11.2007 по справі 15/559

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/559

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.11.2007                                                                                           № 15/559

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Братківський К.С. – представник за дов. № 5 від 29.10.2007р.;

 від відповідача -Рудюк Є.І. – представник за дов. № 35/01104 від 03.04.2007р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Прінт-Експрес"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.08.2007

 у справі № 15/559  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Едіпресс Україна"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Прінт-Експрес"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 40238,49 грн.

 Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Едіпресс Україна” в серпні 2007 року звернулося з позовом до господарського суду міста Києва,  в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Прінт – Експрес” на користь позивача заборгованість за договором від 01 липня 2004 року в сумі 40238,49 грн., та покласти суму державного мита в розмірі 402,38 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. на відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2007р. у справі № 15/559 позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 29 000 грн. основного боргу, 2 364, 49 грн. 3 % річних, 8 874 грн. інфляційних нарахувань, 402, 38 грн. державного мита та 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач порушив зобов'язання, у  встановлений строк та у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар і на день  ухвалення рішення сума основного боргу складала 29 000 грн. Також, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідач на підставі ст. 625 Цивільного Кодексу України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду міста Києва, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2007 року по даній справі в частині стягнення з ТОВ „Прінт-Експрес” на користь ТОВ „Едіпресс Україна” 29 000 грн. основного боргу, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - без змін; скасувати вищевказане рішення в частині стягнення з ТОВ „Прінт-Експрес” на користь ТОВ „Едіпресс Україна” 2 364,49 грн. 3% річних, 8 874,38 грн. інфляційних нарахувань, 402,38 грн. державного мита і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ „Прінт-Експрес” на користь „Едіпресс Україна” 162,08 грн. 3 % річних, 174 грн. – інфляційних нарахувань, 293,36 грн. – державного мита.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2007 р. було відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд скарги призначено на 13.11.2007р.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

           Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2007 року були не повно з'ясовані обставини, що мають значення для розгляду справи, та порушені права відповідача.  

          Заявник вказує, що на прохання відповідача сторони ( за договором від 01.07.2004 р.) дійшли згоди стосовно надання ТОВ „Прінт –Експрес” відстрочення платежу до 31.03.2007 р., що підтверджено листом іншої сторони від 31.05.2007 р. ( вих. № 0507/11). Отже, строк виконання зобов'язання було продовжено та встановлено новий термін його виконання за згодою позивача.

          Таким чином, на думку відповідача, прострочення ним виконання зобов'язання складає 68 днів (з 31.03.2007 р. остання дата сплати боргу за домовленістю сторін) по 06.07.2007 р. (дата звернення позивача з позовом до суду), тому заявник визнає суму основного боргу, що становить 29 000 грн. та суму інфляції 174 грн. і  3% річних 162,08 грн.

          Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив його процесуальні права, прийнявши рішення без його представника, хоча відповідач 17.08.2007 року подав до суду заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з відрядженням представника відповідача.

          В судовому засіданні 27.11.2007 р. Київського апеляційного господарського суду повноважний представник сторони визнав суму основного боргу та факт поставки товару позивачем на вказану суму. В свою чергу, представник позивача в цьому ж судовому  засіданні подав заяву про те, що на підставі поданих йому повноважень, визнав апеляційну скаргу відповідача.

          У судовому засіданні 13.11.2007 р. оголошувалася перерва до 27.11.2007 р., тому постанову ухвалено 27.11.2007 р.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Едіпресс Україна” (далі -  позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прінт-Експресс” (далі -  відповідач) був укладений договір купівлі-продажу целюлозно-паперової продукції (далі - договір). Відповідно до умов договору позивач мав продати відповідачу певну продукцію, а відповідач - сплатити позивачу вартість продукції протягом 62 календарних днів з моменту отримання продукції. Датою отримання продукції, згідно з п. 1.1. ст. 1 договору, вважається дата одержання видаткової накладної.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується апелянтом, на умовах договору позивач передав, а відповідач одержав на підставі видаткових накладних та довіреностей продукцію, в тому числі, 05.04.2004 року на суму 22 475,03 грн. (видаткова накладна Д0804/0001), 23.07.2004 року на суму 13357,67 грн. (видаткова накладна Д0804/0109) 23.07.2004 року на суму 8957,42 грн. (видаткова накладна Д0804/0108). Загальна вартість целюлозно-паперової продукції, яку одержав відповідач за договором становить 98471,30 грн., що підтвердили представники сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Відповідач прострочив грошові зобов'язання за договором, оплата була здійснена лише частково на суму 69 471, 30 грн., що не спростовується доводами апеляційної скарги, та підтверджено апелянтом в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а також вбачається з проміжного акту звірки взаємних розрахунків за станом на 01.12.2006 (аркуш справи 18).     

Таким чином, на день подання позовної заяви до господарського суду першої інстанції сума основного боргу складала 29 000 грн., що підтверджується як матеріалами справи, так і не заперечується відповідачем в суді апеляційної інстанції. В цій частині Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність стягнення залишку заборгованості з відповідача.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться а відповідно до ст. 525 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ст. 193 ГК України зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду  справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо, а ч. 3 цієї статті передбачає, що у разі зміни або розірванні договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Київський апеляційний господарський суд встановив, що матеріали справи містять лист № 191/12 від 07.12.2006 року  (аркуш справи № 30), який свідчить про пропозицію сторони щодо зміни строку та порядку сплати боргу. Крім того, в листі був наведений графік  погашення заборгованості перед позивачем, відповідно до якого відповідач брав на себе зобов'язання погасити заборгованість до 31.03.2007 року. Вказаний факт не заперечувався сторонами та про фактичне досягнення згоди щодо цього зазначалося позивачем в листі від 0507/11 від 31.05.2007 р. Крім того, вищевикладене також підтвердив  сам позивач на аркуші 2  позовної заяви ( аркуш справи 4). Отже, строк виконання зобов'язання було продовжено та встановлено новий термін його виконання.

Разом з цим, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, він на підставі ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач в позовній заяві просив стягнути річні і інфляційні за період з 17.10.2004 р. по 06.07.2007 р.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, прострочення зобов'язання відповідачем слід вираховувати після 31.03.2007 р., тому суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про необхідність стягнення цих сум у вказаних ним розмірах, не виходячи за межі заявлених позовних вимог (періоду нарахування сум позивачем).

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 3% річних  саме в розмірі 2364,49 грн. та  8874,38 грн. інфляційних нарахувань і вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню на суму 174,00 грн. – інфляційних нарахувань та 162, 08 грн. 3% річних, а рішення в цій частині слід скасувати.

Крім того, представник відповідача 17 серпня 2007 року подав заяву до суду першої інстанції про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з відрядженням  його представника (копія заяви долучена до матеріалів апеляційної скарги, аркуш справи  54 ). Матеріали справи (які надіслані з суду першої інстанції) такої заяви не містять. Судом оглянуто примірник заяви наданий стороною, яка містить штамп суду про отримання.

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною в 1997 році (далі –Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір, зокрема, щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Статтею 77 ГПК України передбачені обставини, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Однією з таких обставин є нез'явлення представників сторін. Суд в цьому випадку повинен відкласти розгляд справи в межах, передбачених законом строків.

При цьому, приймаючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що встановлений ч.1 ст.69 ГПК України строк розгляду спору не сплинув, чим порушив право відповідача бути присутнім в судовому засіданні та надати витребувані документи.

Отже, в порушення вищенаведених норм процесуального права суд ухвалив рішення (а не відклав судове засідання та не надав стороні подати свої доводи), що призвело до поставлення необґрунтованого рішення.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України передбачено, зокрема, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського  суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.  

За таких обставин, виходячи з повноважень, передбачених  пунктом 3 ч. 1 ст. 103 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2007 р. слід скасувати частково  з підстав, передбачених п. п. 1, 2 ч.1, ч. 2 ст. 104 ГПК України, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито при частковому задоволенні позову покладається – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються за розгляд справи в першій інстанції на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за подання апеляційної скарги  покладаються на позивача - у зв'язку з її задоволенням.

Матеріали справи містять наказ № 15/559 від 03.09.2007 р., виданий на виконання рішення (аркуш справи 41), на зворотній стороні якого зазначено про його надіслання обом сторонам по справі, що суперечить вимогам ст. 116 ГПК України. Доказів його отримання, виконання, матеріали справи не містять.

На підставі ст. 122 ГПК України питання повороту виконання рішення може бути вирішено господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку.

Апелянт при зверненні до суду з апеляційною скаргою надмірно сплатив   146,68 грн. державного мита. Відповідно до ст. 8 Декрету КМ України „Про державне мито”   сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Так, рішення оскаржувалося в частині стягнення 2202.41 грн. – 3% річних та 8700,38 грн. – інфляційних нарахувань, оскільки 162,08 грн. -3% річних та 174 грн. – інфляційних нарахувань апелянт визнавав, як і суму основного боргу. Отже, апелянт повинен був сплатити державне мито  в сумі 54,51грн. Тому надлишково сплачене державне мито підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Прінт – Експрес” задовольнити.

          2. Залишити рішення господарського суду міста Києва від 21.08. 2007 р. в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Прінт Експрес” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Едіпресс Україна” 29 000 грн. основного боргу, - без змін.

          3. Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2007 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Прінт Експрес” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Едіпресс Україна” 2364,49 грн. -3% річних, 8874,38 грн. – інфляційних нарахувань, 402,38 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне задоволення судового процесу і прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Прінт Експрес” (юр. адреса: 03150, м. Київ, вул. Саксаганського, 67, пошт. адреса: 03134, м. Київ, вул.. Сімї Сосніних, 9; банківські реквізити: р/р 26005001000528 у ВАТ „БТА Банк” МФО 321723, код ЄДРПОУ 31169944), а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Едіпресс Україна” (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 10-А; банківські реквізити: р/р 26003000420000 в АТ „Каліон Банк Україна” МФО 300379, код ЄДРПОУ 31057188), 162,08 грн. 3% річних, 174 грн. інфляційні нарахування, 293, 36 грн. – державного мита та 86,03 грн.  витрат на інформаційно-технічне задоволення судового процесу.

В решті задоволення позову в цій частині відмовити.

4.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Едіпресс Україна” (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 10-А; банківські реквізити: р/р 26003000420000 в АТ „Каліон Банк Україна” МФО 300379, код ЄДРПОУ 31057188), а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Прінт Експрес” (юр. адреса: 03150, м. Київ, вул. Саксаганського, 67, пошт. адреса: 03134, м. Київ, вул.. Сімї Сосніних, 9; банківські реквізити: р/р 26005001000528 у ВАТ „БТА Банк” МФО 321723, код ЄДРПОУ 31169944) 54,51 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Прінт Експрес” (юр. адреса: 03150, м. Київ, вул. Саксаганського, 67, пошт. адреса: 03134, м. Київ, вул.. Сімї Сосніних, 9; банківські реквізити: р/р 26005001000528 у ВАТ „БТА Банк” МФО 321723, код ЄДРПОУ 31169944) з державного бюджету надмірно сплачене державне мито в розмірі 146,68 грн., згідно платіжного доручення № 1374 від 31.08.2007 ( наявне в матеріалах справи).

6.   Видачу наказів та довідки на повернення державного мита доручити господарському суду міста Києва.

7.   Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді