Постанова

від 11.12.2007 по справі 43/541

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

43/541

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.12.2007                                                                                           № 43/541

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Барамія Н.Г.(дов. б/н від 02.10.2007);

від відповідача–    не з'явився;

 розглянувши  апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство "Маркетинг і технології"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.10.2007

 у справі № 43/541  

 за позовом                               OSMAR GMBN "Представництва "ОСМАР ГмбХ"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство "Маркетинг і технології"

 про                                                  стягнення 11170,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2007 у справі №43/541 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство “Маркетинг і технології” на користь Представництва “ОСРАМ ГмбХ” 10 000, 00 грн. основного боргу, 80,00 грн. інфляційних нарахувань, 90,00 грн. 3% річних, 101,70 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідач порушив приписи ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме не виконав своє зобов'язання стосовно повернення помилково перерахованих коштів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агентство “Маркетинг і технології” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2007.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто місцевим господарським судом за відсутності його представника, та що ним не отримано до цього часу позовної заяви.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду  розгляд апеляційної скарги призначено на 27.11.2007. В судове засідання 27.11.2007 представник  відповідача не з'явився, в зв'язку з чим слухання справи було відкладено до 11.12.2007 та повторно зобов'язано відповідача надати витребувані докази.

11.12.2007 представник позивача в судове засідання з'явився,  заперечив проти доводів, які викладені в  апеляційній скарзі з підстав, що викладені у наданих ним поясненнях .

В судове засідання представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, докази не надав.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги (а.с. 56-57, 67-68), явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне:

Представництвом “ОСМАР ГмбХ” з використанням системи “клієнт-банк” 07.02.2007 було надано Відкритому акціонерному товариству “Державний експортно-імпортний банк України” платіжне доручення №29/01-22 від 29.01.2007 (далі – платіжне доручення) на перерахування коштів із свого поточного рахунку у сумі 10000,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Лідер і Партнери” за надання юридичних послуг.

Проте, при заповненні платіжного доручення замість номеру рахунку та коду отримувача, банку та коду банку отримувача, були зазначені реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство “Маркетинг і технології” (ідентифікаційний код Відповідача – 30789929, рахунок №26008031520001 відкритий в ВАТ КБ “Інтербанк” у м. Києві, МФО банку 300216), тоді як, ідентифікаційний код Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Лідер і Партнери” 34618740, рахунок №26003301262222 відкритий в Подільському відділенні ПІБ в м.Київ, МФО банку 322197.

Відповідно до приписів п.22.6 ст.22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та абз.2 п.2.31 гл.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ №22 від 21.01.04, обслуговуючий отримувача банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду, що містяться в розрахунковому документі, та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу.

В свою чергу ВАТ КБ “Інтербанк” у м.Києві, отримавши електронне платіжне доручення від Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” зарахував суму переказу на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство “Маркетинг і технології”, наслідком чого стало безпідставне отримання відповідачем коштів у сумі 10 000, 00 грн., які належить позивачу.

Стаття 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберігала його у себе без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому майно.

Відповідач своє зобов'язання, щодо повернення помилково перерахованих коштів не виконав.

Позивачем було надіслано до відповідача лист № МА-21/03-02 від 21.03.2007 з вимогою повернути неправомірно отримані кошти, відповіді на який не надійшло.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Відповідно п.2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 встановлено, що кошти, помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на рахунки їхні кошти (п.6 Указа Президента України “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України”).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення 10000,00грн. безпідставно набутих коштів підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).

Тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги позивача щодо інфляційних нарахувань та 3% річних.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до приписів ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках віл суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Між сторонами виник позадоговірний спір, письмова форма щодо нарахування неустойки (пені) не дотримана, тому, Господарський суд м.Києва правомірно відмовив в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1000,00грн. пені.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази направлення відповідачу ухвали у справі №43/541 від 17.08.2007 про час та місце розгляду даної справи (а.с.1), а також докази надсилання позовної заяви на адресу відповідача (а.с. 6-9), судовою колегією критично оцінюється посилання відповідача на те, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, а саме справу розглянуто за відсутності відповідача не повідомленого належним чином про місце і час судового засідання та ним не отримано до цього часу позовної заяви.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували вимоги, які викладені у апеляційній скарзі, також відповідачем проігноровано вимоги  ухвал Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2007 та 27.11.2007. В судові засідання представник відповідача не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час і місце розгляду даної справи, про що свідчать повернуті повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.56,67).

Крім того відповідно до приписів п. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

В свою чергу прийняте у даній справі рішення правильне.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2007 по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство “Маркетинг і технології” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 05.10.2007  у справі № 43/541  без змін.

2. Матеріали справи № 43/541 повернути до Господарського суду   міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 17.12.07 (відправлено)