Постанова

від 16.01.2008 по справі 7/99-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/99-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 січня 2008 р.                                                                                    № 7/99-07  

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Бернацької Ж.О. –головуючий,

Мележик Н.І.,

Воліка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2007 року у справі господарського суду Дніпропетровської області № 7/99-07 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Севен ЛТД”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області про стягнення суми

за участю представників сторін:

від позивача: Рибаєв О.А.,

від відповідача: Левченко В.А., -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач - Відкрите акціонерне товариство „Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, звернувся до  суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕН ЛТД", 150984, 72 грн., в тому числі основний борг в сумі 141913, 88 грн. –орендну плату за січень 2006 року –листопад 2006 року включно, розраховано з урахуванням договірного коригування орендної плати на індекс інфляції, 3% річних за період прострочення оплати орендної плати з 23 січня 2006 року по 15 лютого 2007 року в сумі 2749, 59 грн., пеню за несвоєчасну оплату орендної плати за період прострочення з 21 лютого 2006 року по 15 лютого 2007 року в сумі 6321, 25 грн.

          Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди майна № 2698 від 30 жовтня 2003 року щодо своєчасного внесення орендодавцем орендної плати.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2007 року (суддя: Коваль Л.А.) задоволено позов Відкритого акціонерного товариства „Північний гірничо-збагачувальний комбінат” до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕН ЛТД"  про стягнення суми; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕН ЛТД" на користь Відкритого акціонерного товариства „Північний гірничо-збагачувальний комбінат” основний борг в сумі 141913, 88 грн., пеню в сумі 6321, 25 грн., 3% річних в сумі 2749, 59 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 1509, 85 грн., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

         Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на умови договору строк оплати орендної плати за спірний період настав.

         Відповідач доказів оплати спірної суми не надав.

         Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

         Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2007 року (судді: Швець В.В.–головуючий, Лотоцька Л.О., Головко В.Г.) задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕВЕН ЛТД”; скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2007 року у справі №7/99-07; відмовлено в позові, виходячи з наступного:

у судовому засіданні відповідач надав додаткові докази:

заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, з якої випливає, що підприємство позивача - ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” є кредитором відповідача - ТОВ “Севен ЛТД” за наступними договорами:

а) № 2698 від 30 жовтня 2003 року про оренду приміщення та устаткування, за яким ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” є кредитором, а ТОВ “СЕВЕН ЛТД” є боржником при виконанні грошового зобов'язання на суму 141913, 88 грн.;

б) № 1293 від 21 травня 2004 року про оренду газопроводу, за яким ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” є кредитором, а ТОВ “СЕВЕН ЛТД” - боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 7958, 26 грн.

в) № 758 від 22 квітня 2005 року про надання та транспортування електричної енергії, за яким ВАТ “Північний гірничо-збагачу-вальний комбінат” є кредитором, а ТОВ “СЕВЕН ЛТД” - боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі  926, 55 грн.

Загальна сума кредиторських вимог ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” склала 150798, 69 грн.

Крім того, відповідач - ТОВ “СЕВЕН ЛТД” є кредитором позивача - ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” за наступними договорами:

а) № 07/12-05 від 7 грудня 2005 року про оренду приміщення та устаткування, за яким ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” є кредитором, а ТОВ “СЕВЕН ЛТД” - боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 16100, 88 грн.;

б) № 02/01-06 від 2 січня 2006 року про оренду приміщень та устаткування, за яким ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” є кредитором, а ТОВ “СЕВЕН ЛТД” - боржником  при виконанні грошового зобов'язання в сумі 146639, 39 грн.

Загальна сума кредиторських вимог ТОВ “СЕВЕН ЛТД” складає 162740, 27 грн.

Вказані зобов'язання за вищезазначеними договорами припиняються у сумі 150798, 69 грн., оскільки зустрічні вимоги є однорідними, грошовими та рівними.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У зв'язку з тим, що для зарахування вимог достатньо заяви однієї сторони, відповідач правомірно заявив про зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог на суму 150798, 69 грн.

Крім того, з наданих документів фінансово-господарської діяльності підприємства - відповідача, вбачається борг підприємства –позивача, підприємству –відповідача  на вищевказану суму.

         Таким чином, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, потягла за собою неправильне застосування норм матеріального права, що згідно пункту 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни чи скасування рішення.

          Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування та задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції прийняв додаткові докази відповідача, враховуючи неотримання ним ухвали про порушення провадження у справі. Крім того, заявник надав суду апеляційної інстанції докази неотримання від відповідача заяви від 16 березня 2007 року про зарахування однорідних вимог та звернув увагу суду на те, що на повідомленні про вручення позивачу заяви про зарахування однорідних вимог не зазначено посаду, прізвище та підпис особи, якій вручено поштове відправлення. Суд не дослідив вказану обставину, а також не врахував відсутність опису цінного листа. Також суд апеляційної інстанції помилково визнав достатньою наявність зарахування однорідних вимог однієї сторони без погодження з іншою стороною.

Вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 30 жовтня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Севен ЛТД” (орендар) укладено договір оренди майна № 2698.

Згідно договору, орендодавець передав за актом прийому-передачі від 31 жовтня 2003 року, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення та обладнання, згідно переліку в додатку № 1 до договору, вбудовані нежилі приміщення, загальною площею, розташовані у місті Луганську по вул. Херсонській, 5.

Відповідно пункту 8.2 договору, даний договір діє з моменту підписання терміном на 5 років.

Згідно пункту 3.2 договору, орендна плата за майно складає 9 735 грн. 47 коп. за місяць оренди, у тому числі ПДВ 1 622 грн. 58 коп., і попередньо перераховується не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Пунктом 4.1.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити позивачу орендну плату.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову, зарахував зустрічні однорідні вимоги без погодження з іншою стороною за наявності боргу позивача за договорами два із яких не містяться у матеріалах справи (договори № 1293 від 21 травня 2004 року про оренду газопроводу, № 758 від 22 квітня 2005 року про надання та транспортування електричної енергії).

Разом з тим, суди обох інстанцій не дослідили обставини справи та не надали оцінку посиланням відповідача про неотримання ухвали місцевого суду про порушення провадження у справі, заяви відповідача про зарахування однорідних вимог та наявності боргу позивача за договорами, за якими відповідач вважає наявність боргу позивача.

Крім того, суди не взяли до уваги те, що якщо одна сторона звернулася із заявою про зарахування однорідних вимог, інша сторона зобов'язана протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду, і зарахування можливе лише за рішенням суду.

Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням викладеного, постанова апеляційної інстанції та рішення першої інстанції у справі підлягають скасуванню.             

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і  відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” частково задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2007 року, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2007 року у справі № 7/99-07 –скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий:

Ж. Бернацька

Судді          :

Н. Мележик

І. Волік