Рішення

від 18.03.2008 по справі 20-9/007-4/472-7/504

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-9/007-4/472-7/504

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"18" березня 2008 р. справа № 20-9/007-4/472-7/504

За позовом          Першого заступника військового прокурора

          Військово-Морських Сил України

          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41)

          в інтересах держави в особі:

          Міністерства оборони України

          (01001, м. Київ, Повітрянофлотський пр-т, 6 )

          Головного квартирно-експлуатаційного управління

          Міністерства оборони України

          (03049, м. Київ, вул. Курська, 13)

до          Товариства з обмеженою відповідальністю „Рима”

          (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 30-39)

третя особа,                    Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина (морська)

яка не заявляє                    (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60)

самостійних вимог

на предмет спору на

стороні позивача:

про          витребування нерухомого військового майна, яке раніше було передано відповідачу по договору оренди № 245/2001/Головку від 12.10.2001, шляхом зобов'язання відповідача повернути вказане майно вартістю 884950,00 грн. законному власнику –Міністерству Оборони України,

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від прокурора          -          Бучко Р.В., прокурор відділу, посвідчення № 299 від 28.09.2007;

від позивача:          -          Школяр В.І., помічник командувача ВМС ЗСУ з правових питань - начальник юридичної служби, довіреність № 220/1049/д від 29.12.2007;

від відповідача:          -                    Давидов О.В., представник, довіреність б/н від 14.01.2008;

від третьої особи: -             Кравець О.М., представник, довіреність №  9/116-118   від 15.01.2008;

Суть спору:

09.01.2007 (вх.№ 7-пр) Перший заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рима” про витребування нерухомого військового майна, яке раніше було передано відповідачу по договору оренди № 245/2001/Головку від 12.10.2001, шляхом зобов'язання відповідача повернути вказане майно вартістю 884950,00 грн. законному власнику –Міністерству Оборони України, з посиланням на статтю 121 Конституції України, статтю 291 Господарського кодексу України, статті 387,  785 Цивільного кодексу України, статті 10, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статтю 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, статтю 3 Закону України „Про Збройні Сили України”.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.07.2007 позовні вимоги задоволенні, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Рима” повернути Міністерству оборони України нерухоме військове майно вартістю  884950,00 грн.,  яке  було  передано  ТОВ “Рима”  за  договором  оренди №245/2001/ГоловКЕУ від 12.10.2001 (т.1 арк.с.94-97).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 рішення господарського суду міста Севастополя у даній справі було скасовано, а у задоволенні позову Першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України відмовлено (т.1 арк.с.128-133).

Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 23.04.2007 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т.1 арк.с.154-156).

02.11.2007 (вх.№49690) справа повернулась до господарського суду м. Севастополя.

Ухвалою від 07.11.2007 справа прийнята до провадження суддею Остаповою К.А. (т.2 арк.с.1).

Розпорядженням голови суду №107 від 11.12.2007 справа передана у провадження судді Ілюхіної Г.П. (т.2 арк.с.12-14).

Розпорядженням голови суду №108 від 17.12.2007 справа передана у провадження судді Ілюхіній Г.П. (т.2 арк.с.15).

Ухвалою суду від 17.12.2007 справу прийнято до провадження судді Ілюхіної Г.П., справі привласнено № 20-9/007-4/472-7/504 (т.2 арк.с.16-17).

Ухвалою суду від 16.01.2008 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину (морську), так як рішення по справі може вплинути на її права та обов'язки щодо однієї зі сторін (т.2 арк.с.31-33).

Ухвалою суду від 07.02.2008 в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору по справі до 07.04.2008 (т.2 арк.с.61-63).

В уточненні до позовних вимог (вх.№4833) прокурор просить виключити Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства Оборони України з числа позивачів, так як воно не має статусу юридичної особи і в нього відсутня довіреність на представництво інтересів Міністерства Оборони України; витребувати у ТОВ «Рима»на користь держави в особі Міністерства Оборони України нерухоме державне майно –приміщення службової будівлі №№ 1, 2 за генпланом. Загальною площею 2309,95 м2 та вартістю 884950,00 грн., розташоване у військовому містечку № 485, б. Омега, м. Севастополь, та зобов'язати ТОВ «Рима»повернути вказане майно законному власнику –Міністерству Оборони України (т.2 арк.с.64-67).

Заява прокурора - „Уточнення позовних вимог” не підлягає задоволенню, так як вона оформлена без дотримання вимог процесуального закону, не відповідає статтям 22, 54 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином Господарський процесуальний кодекс України не містить поняття „уточнення позовних вимог”.

За змістом зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України зміна прокурором або позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання прокурором або позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмету і підстав позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

В поясненнях по уточненим позовним вимогам (вх.№4852) Севастопольська КЕЧ (морська) підтримала уточнені позовні вимоги в повному обсязі(т.2 арк.с.70).

В відзиві на позов, доповненнях до відзивів (вх.№№7198, 11077, 789) відповідач позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в тому, що Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства Оборони України не є належним позивачем; спірне майно орендоване ТОВ «Рима»у Міністерства Оборони України згідно Договору від 12.10.2001 № 245/2001/ГоловКЕУ, який укладено строком на 5 років - з 12.10.2001 до 12.10.2006; протягом місяця після закінчення терміну дії Договору, тобто з12.10.2006 по 12.11.2006 від Міністерства Оборони України на адресу ТОВ «Рима»не надходило повідомлення про припинення орендних правовідносин, лист Севастопольської КЕЧ (морської) не є таким повідомленням, так як вона не є стороною Договору; таким чином, відповідач вважає Договір продовженим на 5 років –до 12.10.2011; відповідачем не порушені інтереси держави; прокурором та позивачем не надані докази розірвання  за згодою сторін або в судовому порядку, тому відсутні правові підстави стверджувати, що орендоване майно знаходиться у відповідача в незаконному володінні (т.1 арк.с.44-47, 80-82, т.2 арк.с.28).

Строк вирішення спору по справі продовжувався, розгляд справи відкладався, провадження по справі зупинялось  в порядку статей 69, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників прокурора, позивача, відповідача, третьої особи, суд, -

встановив:

З'ясовані наступні обставини:

12.02.2001 № 148/155 Міністерство оборони України уповноважило першого заступника начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління укладати від імені Міністерства Оборони України, зокрема, договори оренди військового майна (т.1 арк.с.47).

12.10.2001 між Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління МОУ (орендодавець) та ТОВ “РИМА” (орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень будівель № 1, 2, розташованих на території військового містечка № 485 за адресою: м. Севастополь, бухта Омега (далі –Договір) (т.1 арк.с.8-26).

Згідно пункту 10.1 Договору  Договір діє з моменту підписання по 31 жовтня 2006 року строком на 5 років.

Пунктом 10.7 Договору встановлено, що у  разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які передбачені Договором.

Згідно пункту 10.9 Договору дія договору припиняється у випадку закінчення терміну, на який його було складено.

Стороною в спірному договорі є Міністерство Оборони України.

02.02.2005 Наказом Міністерства Оборони України № 91 (в редакції Наказу № 291 від 31.05.2005)  затверджено Положення про Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, згідно з яким основними його завданнями є, зокрема підготовка проектів рішень щодо подальшого використання вивільненого казармено-житлового фонду та іншого майна квартирно-експлуатаційної служби, надання пропозицій стосовно його передачі до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність, передачі в оренду та відчуження; Начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління має право, зокрема, за встановленим у Міністерстві Оборони України порядком укладати (розривати) від імені Міністерства Оборони України угоди оренди та відчуження нерухомого військового майна, яке знаходиться на балансі бюджетних військових частин, закладів, організацій, установ, а також надавати висновки про можливість та умови оренди нерухомого військового майна (т.1 арк.с.85-86).

Доказів наявності цього встановленого порядку та висновку по цьому договору прокурор та позивач не надали у зв'язку з їх відсутністю.

18.01.2006 ТОВ «Рима» видана довіреність Халафову Р.Ф. для отримання поштової кореспонденції газет та журналів на адресу ТОВ «Рима»(т.1 арк.с.41).

28.07.2006 вих.№9/16-1820 Севастопольська КЕЧ (морська) повідомила Головне квартирно-експлуатаційне управління, що за Договором оренди № 245/2001/ГоловКЕУ від 12.10.2001 з (ТОВ «Рима»), термін дії якого спливає 31.10.2006; ТОВ «Рима»не має переважного права на укладення договору оренди на новий строк (т.1 арк.с.48-49).

03.08.2006 вих.№154/11/1-1558 Командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України направив Головному квартирно-експлуатаційному управлінню лист, в якому зазначив, що Військово-Морські Сили Збройних Сил України після закінчення терміну дії Договору № 245/2001/ГоловКЕУ від 12.10.2001 –31.10.2006, планують використовувати орендовані нежитлові приміщення за призначенням у власних цілях, у зв'язку  з чим просив повідомити письмово ТОВ «Рима»про закінчення терміну дії Договору 31.10.2006 та повернення орендованого нерухомого майна 01.11.2006 (т.1 арк.с.50).

29.09.2006 листом Начальника ГоловКЕУ МОУ Мовчан С.С. (вих № 303/1/6/492) Севастопольській КЕЧ морській доручено доведення до орендаря - ТОВ “Рима” листа Міністерства оборони України в особі начальника ГоловКЕУ МОУ стосовно припинення дії договору оренди № 245/2001 від 12.10.2001 під розпис, здійснення остаточних взаєморозрахунків з платежів згідно умов договору, протягом одного місяця, прийняття у власне використання за актом приймання –передачі  від ТОВ “Рима” нерухомого військового майна. Контроль за виконанням  покладено на Кримське територіальне КЕУ (т.1 арк.с.29).

13.10.2006 за вих. № 9/16-2490 Севастопольська КЕЧ морська направила рекомендованою кореспонденцією на адресу ТОВ “Рима” лист начальника ГоловКЕУ МОУ, яким повідомлено  про припинення з 01.11.2006 договору оренди від 12.10.2001 № 245/2001 у зв'язку з закінченням строку його дії; ТОВ “Рима” було запропоновано направити  уповноваженого представника для включення його до складу комісії з приймання – передачі нерухомого майна, про що у письмовій формі завчасно повідомити Севастопольську КЕЧ морську; лист 14.10.2006 отримано  представником ТОВ “Рима” Халафовим, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 арк.с.30).

В судовому засіданні встановлено, що додаток до повідомлення Лист № 303/1/6/492 від 29.09.2006 не було додано, що здійснено тільки 17.11.2006 (т.2 арк.с.80-81).

17.11.2006 за № 9/16-2837 Севастопольська КЕЧ морська вдруге направила на адресу ТОВ “Рима” лист начальника ГоловКЕУ МОУ  № 303/1/6/492 від 29.09.2006 щодо припинення строку дії договору оренди від 12.10.2001 № 245/2001 та запропонувала терміново направити уповноваженого представника для включення його до складу комісії з приймання –передачі нерухомого майна (т.1 арк.с.31).

29.11.2006 (вих. № 29/11) ТОВ “Рима” направило на адресу Севастопольської КЕЧ морської  лист, згідно якого ТОВ “Рима” надало відповідь, що Севастопольська КЕЧ морська не є орендодавцем за договором, лист начальника ГоловКЕУ МОУ від 29.09.2006 № 303/1/6/492 адресований командувачу ВМС ЗС України, у зв'язку з чим він є службовим листуванням, а не зобов'язальним організаційно-розпорядчим документом на вчинення певних дій. У зв'язку з викладеним ТОВ “Рима” у задоволенні прохання відмовило (т.1 арк.с.33).

30.11.2006  № 9/16-2960/1 згідно наказу начальника Севастопольського гарнізону від 18.10.2006 № 29  “Про призначення комісії з прийому нерухомого військового майна військового містечка № 485 з оренди”,  комісія у складі фахівців Севастопольської КЕЧ морської, 540 Центрального військово - морського шпиталю та 28 ГБО ВМС України прибула до військового містечка № 485, однак приймання орендованого нерухомого майна  здійснити не вдалося у зв'язку з відсутністю повноважних представників ТОВ “Рима” (т.1 арк.с.32).

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку прокурора та позивача, незаконно знаходиться в орендованих приміщеннях у зв'язку з закінченням строку  дії Договору оренди, тому повинен повернути це майно власнику.

Відповідач вважає спірний договір пролонгованим на той самий строк і тих самих умовах, так як Орендодавець: Міністерство Оборони України в місячний термін не повідомив Орендаря про припинення дії Договору;  ні Севастопольська КЕЧ (морська), ні ГоловКЕУ  не є Орендодавцями і сторонами договору.

Правовідносини сторін регулюються статтями 283-285 Господарського кодексу України, статтями 645, 759, 762, 764, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статтями 13, 17, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний   кодекс  України  застосовується  до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Правовідносини сторін виникли з договору, який було укладено до 01.01.2004, однак правовідносини продовжують існувати, тому застосуванню підлягають норми діючого Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, встановлення обставини продовження користування наймачем майном після закінчення строку договору найму протягом одного місяця та за відсутності в межах зазначеного строку заперечень наймодавця, має своїм правовим наслідком поновлення дії договору на строк, який був встановлений раніше.

Відповідно до частини першої статті 285 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар може реалізувати надане йому переважне право на продовження строку дії договору оренди тільки в тому разі, коли після його закінчення орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі.

Після закінчення строку дії договору оренди, відповідач фактично продовжує користуватись орендованим майном, сплачує орендну плату, а позивач приймає орендні платежі.

За загальними правилами укладення та зміни договору, що встановлені у главі 53 ЦК України, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням (частина перша статті 645).  

Це повною мірою відповідає вимогам статті 762 ЦК України щодо справляння плати за користування майном та свідчить про відсутність наміру припинити договір у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Зазначене визнається судом як доведеність належними і допустимими доказами обставини продовження користування відповідачем об'єктом Договору після закінчення строку його дії.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України  за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті  284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найма (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.  

Аналогічні положення містяться в статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

В постанові Вищого господарського суду України, яка є обов'язковою для суду першої інстанції вказано, що судами першої та другої інстанції було не достатньо досліджено питання повідомлення належним чином орендодавцем орендаря про припинення дії договору оренди, у зв'язку з чим, під час нового розгляду справи по суті, необхідним видається звернути увагу суду на зазначені порушення, дослідити відповідне питання та надати їм оцінку в судовому рішенні.  

При новому розгляді справи суд оцінює лист Начальника ГоловКЕУ вих № 303/1/6/492 № від 29.09.2006, що є відповіддю на № 154/11/1-1558 від 03.08.2006, № 9/16-1820 від 28.07.2006 Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Севастопольської КЕЧ (морської) на їх листи-звернення.

Лист начальника ГоловКЕУ МОУ Мовчан С.С.від 29.09.2006 № 303/1/6/492 адресований командувачу ВМС ЗС України, начальнику Кримського територіального КЕУ, начальнику Севастопольської КЕЧ морської у зв'язку з чим він є службовим листуванням, а не зобов'язальним організаційно-розпорядчим документом на вчинення певних дій.

Лист підписано не уповноваженою особою за Орендодавця, вручено також не уповноваженій особі з боку Орендаря.

У начальника ГоловКЕУ Міністерства Оборони України відсутня довіреність і повноваження виступати від імені Міністерства Оборони України.

Таким чином орендодавець: Міністерство Оборони України  належним чином не повідомив орендаря про припинення дії договору оренди нерухомого майна у зв'язку із закінченням строку дії договору.

Як вбачається з преамбули договору № 245/2001/ГоловКЕУ від 12.10.2001, начальник ГоловКЕУ Міністерства Оборони України, укладаючи договір від імені Міністерства оборони України, діяв на підставі доручення Міністра Оборони України  від 12.02.2001 № 148/155, тобто цей договір укладено в порядку представництва, у зв'язку з чим дійсним орендодавцем виступає Міністерство Оборони України, але ніяк не ГоловКЕУ, яке є лише структурним підрозділом Міністерства оборони України без статусу юридичної особи, тому не може без Довіреності і Доручення виступати від імені Міністерства Оборони України, а від свого імені взагалі.

ГоловКЕУ є неналежним позивачем, так як у нього відсутні належні повноваження діяти від імені Міністерства Оборони України.

У відповідності до статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Аналіз норм цієї статті свідчить про те, що діючим законодавством за відсутності заперечень сторони (сторін) передбачається можливість продовження договору оренди на новий термін і не вимагається укладення нового договору оренди цього ж майна  між цими ж сторонами.

Сторони договору, керуючись наведеною вище правовою нормою чинного законодавства, встановили у пункті 10.7 договору № 245/2001/ГоловКЕУ від 12.10.2001, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які передбачені договором.

Згідно пункту 10.1. договору, він діє з моменту підписання до 31.10.2006 терміном на 5 років.

За період з 31.10.2006 по 30.11.2006, тобто протягом одного місяця, на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Рима" від Міністерства оборони України, як належного орендодавця спірного майна, жодного повідомлення із заявою про припинення орендних відносин не надходило. Намір орендодавця не продовжувати дію спірного договору не був доведеним ним  до позивача належними та допустимими доказами.

До позивача були доведені наміри балансоутримувача та ГоловКЕУ, які не є Орендодавцями і сторонами в Договорі оренди.

ГоловКЕУ не уповноважено приймати від свого імені рішення про продовження або відмову в продовженні строку дії договору оренди спірного майна, лист Начальника ГоловКЕУ від 29.09.2006 не є доказом волевиявлення уповноваженої особи щодо заперечення проти продовження користування ПП „Рима” орендованим майном.

Все вищевикладене дає суду право для висновку про відсутність заперечень з боку належного орендодавця щодо продовження дії спірного договору оренди.

Таким чином, договір вважається продовженим на 5 років, строком до 31.10.2011 на тих самих умовах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Все вищеперелічене дає суду право для висновку про необґрунтованість та неспроможність  позовних вимог та правомірність заперечень відповідача.

При викладених обставинах, відсутні підстави для задоволення позовних вимог прокурора.

На підставі викладеного, керуючись статтями 283-285 Господарського кодексу України, статтями 645, 759, 762, 764, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статтями 13, 17, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статтями 22, 33, 34, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суддя                                                                                    Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

24.03.2008