Постанова

від 22.04.2008 по справі 20-9/007-4/472-7/504

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-9/007-4/472-7/504

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

07 травня 2008 року   Справа № 20-9/007-4/472-7/504

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Гоголя Ю.М.,

                                                                                          Горошко Н.П.,

за участю представників сторін:

прокурора: Бучка Романа Васильовича, посвідчення №  299   від 28.09.07;

позивача: Школяра В'ячеслава Івановича, довіреність № 220/1049/9 від 29.12.07;

позивача: не з'явився, головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України;

відповідача: Давидової Олександри Вікторівни, довіреність №  б/н від 01.01.08;

3-ої особи: Кравець Олександр Миколайович, довіреність №  б/н   від 24.04.08,  Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська;

розглянувши апеляційне подання військового прокурора Військово-Морських Сил України на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 18.03.2008 у справі № 20-9/007-4/472-7/504

за позовом           військового прокурора Військово-Морський Сил України (вул. Леніна, 41,Севастополь,99011)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (вул. Курськая, 13,Київ 49,03049)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Рима" (вул. Ген. Лебедя, 30-39,Севастополь,99055)

3-тя особа  Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська  (вул. Хрустальова, 60,Севастополь,99040)

про витребування нерухомого військового майна, яке раніше було передано відповідачу по договору оренди № 245/2001/Головку від 12.10.2001, шляхом зобов'язання відповідача повернути вказане майно вартістю 884950,00 грн. законному власнику - Міністерству оборони України

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.03.2008 у справі № 20-9/007-4/472-7/504 у позові відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідач – орендар військового нерухомого майна, був сповіщений про припинення дії договору оренди спірного майна неналежним чином і неналежною (неповноважною) особою –начальником Головного КЕУ Збройних Сил України. Місцевий суд зазначив відсутність у останнього відповідної довіреності.

Крім того, рішення суду мотивовано фактом справляння плати за користування майном, тобто відсутністю наміру з будь-якої сторони про припинення договору.

Також, суд дійшов висновку, що лист начальника Головного КЕУ Збройних Сил України від 29.09.2006 є службовим листуванням, оскільки адресований командувачу

Не погодившись з цим судовим актом, військовий прокурор звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційне подання мотивовано тим, що суд невірно застосував норми матеріального права та необґрунтовано залишив поза увагою важливі обставини справи.

Так, прокурор зазначає, що начальник Голов КЕУ Збройних Сил України діяв на підставі Положення про Головне квартирно-експлуатаційне управління МОУ, яке затверджено наказом Міністра оборони України № 291 від 31.05.2005. При цьому, порядок припинення договорів для позивачів є загальним і регулюється статтею 763 Цивільного кодексу України.

Крім того, військовий прокурор вказує, що рахунки, яки виставлялися   товариству з обмеженою відповідальністю "Рима", мали призначення платежу не „плата за оренду”, а „збитки”, у зв'язку з чим в розумінні статті 785 Цивільного кодексу України таки обставини свідчать про припинення договору.

Апеляційне подання містить також посилання на суперечність висновків місцевого суду викладених в рішенні, що оскаржується. Так, прокурор зазначає, що рішення в описовій частині містить посилання на існування довіреності на ім'я Халафова Р.В., тобто встановлення факту наявності повноважень представника відповідача на отримання поштової кореспонденції, а в мотивувальній частині суд помилково вказує те, що лист про припинення договору оренди вручено не вповноваженій особі.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.05.2008 суддів Гонтаря В.І. та Борисову Ю. В. замінено на суддів Горошко Н.П. та Гоголя Ю.М.

Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України у судове засідання не з'явилось, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалось, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційне подання військового прокурора Військово-Морських Сил України не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2001 між Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління МОУ (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Рима” (орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень будівель № 1, 2, розташованих на території військового містечка № 485 за адресою: м. Севастополь, бухта Омега (том 1, а. с. 8-26).

Згідно пункту 10.1 Договору, Договір діє з моменту підписання по 31 жовтня 2006 року строком на 5 років.

Пунктом 10.7 Договору встановлено, що у  разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які передбачені Договором.

Згідно пункту 10.9 Договору дія договору припиняється у випадку закінчення терміну, на який його було складено.

28.07.2006 вих. № 9/16-1820 Севастопольська КЕЧ (морська) повідомила Головне квартирно-експлуатаційне управління, що за Договором оренди № 245/2001/ГоловКЕУ від 12.10.2001 з (ТОВ “Рима”), термін дії якого спливає 31.10.2006; ТОВ “Рима” не має переважного права на укладення договору оренди на новий строк (том 1, а. с. 48-49).

03.08.2006 вих. №154/11/1-1558 Командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України направив Головному квартирно-експлуатаційному управлінню лист, в якому зазначив, що Військово-Морські Сили Збройних Сил України після закінчення терміну дії Договору № 245/2001/ГоловКЕУ від 12.10.2001 –31.10.2006, планують використовувати орендовані нежитлові приміщення за призначенням у власних цілях, у зв'язку з чим просив повідомити письмово ТОВ “Рима” про закінчення терміну дії Договору 31.10.2006 та повернення орендованого нерухомого майна 01.11.2006 (том 2, а. с. 50). (Суд першої інстанції помилково зазначив том 1, а. с. 50, при тому, що в першому томі взагалі відсутні аркуші з 50 по 59 включно, про що працівниками Севастопольського апеляційного господарського суду складено акт від 11.04.2008).

Судом встановлено, що листом Начальника ГоловКЕУ МОУ від 29.09.2006 (вих № 303/1/6/492) Севастопольській КЕЧ морській доручено доведення до орендаря - ТОВ “Рима” листа Міністерства оборони України в особі начальника ГоловКЕУ МОУ стосовно припинення дії договору оренди № 245/2001 від 12.10.2001 під розпис, здійснення остаточних взаєморозрахунків з платежів згідно умов договору, протягом одного місяця, прийняття у власне використання за актом приймання–передачі від ТОВ “Рима” нерухомого військового майна. Контроль за виконанням покладено на Кримське територіальне КЕУ (том 1, а. с. 29).

Однак, у даному випадку колегія суддів приймає до уваги заперечення відповідача стосовно того, що лист начальника ГоловКЕУ МОУ не адресувався  ТОВ “Рима”. Визначення в цьому листі в якості адресата ТОВ “Рима”, не є безумовним доказом отримання відповідачем такого листа. Належного доказу отримання відповідачем листа Начальника ГоловКЕУ МОУ від 29.09.2006 (вих № 303/1/6/492) прокурором та (або) позивачем суду не надано.

Факт повідомлення листом від 13.10.2006 за вих. № 9/16-2490 Севастопольською КЕЧ морською - товариства з обмеженою відповідальністю “Рима” про наявність листа начальника ГоловКЕУ МОУ, в якому Міністерство оборони України в свою чергу повідомило про припинення з 01.11.2006 договору оренди від 12.10.2001 № 245/2001, у зв'язку з закінченням строку його дії, не є той умовою договору, яка передбачає порядок припинення договору та взагалі таке повідомлення, на думку судової колегії, не відповідає діловому звичаю, що може свідчити про юридично значимий факт: повідомлення про припинення дії договору оренди від належної особи (сторони у договорі).

В цьому листі товариству з обмеженою відповідальністю „Рима” було запропоновано встановити уповноваженого представника для включення його до складу комісії з прийому–передачі нерухомого майна, про що у письмовій формі завчасно повідомити Севастопольську КЕЧ морську (том 1, а. с. 30).

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, такий лист не створив обов'язку  товариства з обмеженою відповідальністю "Рима" на здійснення будь-якої дії.  

При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що лист від 13.10.2006 за вих. № 9/16-2490 Севастопольської КЕЧ морської 14.10.2006 отримано представником товариства з обмеженою відповідальністю “Рима” Халафовим, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а. с. 30) і дана особа є уповноваженою, не впливають на правомірне вирішення спору по суті.

Необхідно зазначити, що товариство з обмеженою відповідальністю “Рима” не мало обов'язку знати про наявність чи про відсутність у Севастопольської КЕЧ морської повноважень, ніж ті, які прямо не випливають від договору оренди нерухомого військового майна. У договорі оренди нежитлових приміщень будівель № 1, 2, розташованих на території військового містечка № 485 за адресою: м. Севастополь, бухта Омега - Севастопольська КЕЧ морська взагалі ніяким чином не відзначена.

Таки обставини вказують на те, що лист начальника Головного КЕУ МОУ від 29.09.2006 № 303/1/6/492 повинен вважатися лише службовим листуванням, а не зобов'язальним організаційно-розпорядчим документом на вчинення певних дій.

Як вбачається з преамбули договору № 245/2001/ГоловКЕУ від 12.10.2001, начальник Головного КЕУ Міністерства Оборони України, укладаючи договір від імені Міністерства оборони України, діяв на підставі доручення цього Міністерства від 12.02.2001 № 148/155, тобто цей договір укладено в порядку представництва, у зв'язку з чим дійсним орендодавцем виступає Міністерство Оборони України, але ніяк не Головне КЕУ, яке є лише структурним підрозділом Міністерства оборони України.

02.02.2005 Наказом Міністерства Оборони України № 91 (в редакції Наказу № 291 від 31.05.2005)  затверджено Положення про Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, згідно з яким, основними його завданнями є, зокрема підготовка проектів рішень щодо подальшого використання вивільненого казармено-житлового фонду та іншого майна квартирно-експлуатаційної служби, надання пропозицій стосовно його передачі до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність, передачі в оренду та відчуження; Начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління має право, зокрема, за встановленим у Міністерстві Оборони України порядком укладати (розривати) від імені Міністерства Оборони України угоди оренди та відчуження нерухомого військового майна, яке знаходиться на балансі бюджетних військових частин, закладів, організацій, установ, а також надавати висновки про можливість та умови оренди нерухомого військового майна (том 1, а. с. 85-86).

Прокурор звертає увагу на те, що порядок припинення договорів передбачений статтею 763 Цивільного кодексу України, норми якого поширюються і на Міністерство оборони України. На думку судової колегії, відсутність цього спеціального положення вказує на загальний порядок розірвання договорів оренди, що в цій частині співпадає з позицією прокурора та позивачів.

Згідно з пунктом 2 вищенаведеної статті, кожна із сторін договору найму,  укладеного  на  невизначений строк,  може  відмовитися  від договору в будь-який час,  письмово попередивши про це другу сторону за один місяць,  а у  разі  найму нерухомого майна - за три місяці.  Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

З цієї норми закону слідує висновок про те, що відсутність спеціального порядку в Міністерстві Оборони України не впливає на легітимність Положення про Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України. Таки обставини вказують на помилковість висновку місцевого суду, однак, такий висновок не вплинув на прийняття правомірного рішення по суті.

Так, Лист від 13.10.2006 за вих. № 9/16-2490, як вже зазначено судом, були направлено Севастопольською КЕЧ морською, а не стороною по договору.

Обставини справи також свідчать про те, що 17.11.2006 за № 9/16-2837 Севастопольська КЕЧ морська вдруге направила на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “Рима” лист начальника Головного КЕУ МОУ  № 303/1/6/492 від 29.09.2006 щодо припинення строку дії договору оренди від 12.10.2001 № 245/2001 та запропонувало терміново встановити уповноваженого представника для включення його до складу комісії з прийому–передачі нерухомого майна (том 1, а. с. 31).

29.11.2006 (вих. № 29/11) товариство з обмеженою відповідальністю “Рима” направило на адресу Севастопольської КЕЧ морської лист, згідно якого відповідач надав відповідь, що Севастопольська КЕЧ морська не є орендодавцем за договором, лист начальника Головного КЕУ МОУ від 29.09.2006 № 303/1/6/492 адресований командувачу ВМС ЗС України, у зв'язку з чим він є службовим листуванням, а не зобов'язальним організаційно-розпорядчим документом на вчинення певних дій. У зв'язку з викладеним товариство з обмеженою відповідальністю “Рима” у задоволенні прохання відмовило (том 1, а. с. 33).

Така відмова колегією суддів вважається обґрунтованою і правомірною.

Згідно вимог частини 1 статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, суттєвими умовами договору оренди є строк, на який укладається договір оренди.

Відповідно до вимог передбачених статтею 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється у випадку закінчення терміну, на який його було укладено.

Пунктом 10.7 Договору встановлено, що у  разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які передбачені Договором.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.  

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

У відповідності до статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 10.1. договору визначено, що договір укладений строком на п'ять років. Датою укладення договору є 12.10.2001,  у зв'язку з чим останнім днем терміну дії договору є 12.10.2006.

За період з 12.10.2006 по 12.11.2006, тобто протягом одного місяця, на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Рима" від Міністерства оборони України, як належного орендодавця спірного майна, жодного повідомлення із заявою про припинення орендних відносин не надходило. Намір орендодавця не продовжувати дію спірного договору не був доведеним  до позивача.

Таким чином, договір вважається продовженим на 5 років, строком до 12.10.2011 на тих самих умовах.

Висновок місцевого суду про те, що, оскільки орендодавцем спірного майна є Міністерство Оборони України і тому тільки Міністерство Оборони України може повідомити товариство з обмеженою відповідальністю “Рима” про припинення дії договору оренди військового нерухомого майна - є вірним.

Довід відповідача викладений у відзиві на касаційне подання (том 1, а. с. 144-147) про те, що абзац 4 пункту 7 Положення про Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України стосується лише Начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, а не Начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оборони України, апеляційною інстанцією  вважається хибним, тому що по суті ці поняття є тотожними, при тому, що поняття „Збройні Сили України” є більш широким поняттям. У даному випадку колегія суддів також приймає до уваги пояснення військового прокурору у відзиві на апеляційну скаргу (том 1, а. с. 118-119), в якому зазначено, що Збройні Сили України та Міністерство Оборони України становлять єдину систему, у якій перше це структура, якою керують, а друге це орган управління.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач продовжує користуватися об'єктом Договору після закінчення строку його дії.

Судова колегія зазначає, що факт користування на даний час прокурором або позивачем не заперечується по суті. Висновок місцевого суду про фактичне користування орендованим майном та одночасне сплачення орендної плати і приймання позивачем цих орендних платежів підтверджується матеріалами справи. Так, посилання прокурора на те, що рахунки, які виставлялися товариству з обмеженою відповідальністю "Рима" (том 2, а. с. 71-76), мали призначення платежу не „плата за оренду”, а „збитки”, у зв'язку з чим, в розумінні статті 785 Цивільного кодексу України, вказане свідчить про припинення договору оренди колегією суддів вважаються хибними у звязку з наступним.

Згідно з пунктом 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо  наймач  не  виконує  обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати  від  наймача  сплати  неустойки  у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Проте, апеляційна інстанція приймає до уваги пояснення відповідача викладені у відзиві на апеляційне подання.

Так, згідно пункту 3.6. договору оренди, рахунки за оренду отримуються Орендарем в бухгалтерії 9 ВМСІ. Тому виставлення збитків взагалі не відноситься до компетенції третьої особи (колишнього 9 ВМСІ, а нині Севастопольська КЕЧ морська), а є виключним правом орендодавця за законом та умовами договору.  Оскільки від орендодавця не надходило претензії про збитки і до суду з цього приводу орендодавець не звертався (таких відомостей позивачем або прокурором суду не надано), то відповідач належним чином сплачує орендну плату згідно розділу 3 договору оренди. Слід зазначити, що договір (правочин) двосторонній і ніякі треті особи не правомочні втручатися у законні відносини між орендодавцем та орендарем. Доказів наявності претензії,  чи звернення до суду стосовно стягнення збитків, або розірвання договору оренди з боку Орендодавця з 12.10.01 (дати укладення договору оренди) до відповідача суду не представлено.

Отже, військовий прокурор Військово-Морський Сил України звертаючись до господарського суду з предметом позову про витребування майна з чужого незаконного володіння фактично витребує майно із законного володіння.

Апеляційна інстанція оцінює дії господарського суду міста Севастополя у повному обсязі, включно з процесуальними діями під час всього провадження, зокрема витребування від прокурора та позивачів доказів необхідності використання орендованих приміщень для власних потреб Міністерства Оборони України, а також доказів неналежного виконання орендарем зобов'язань по договору оренди; висновок Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оборони України про відсутність підстав для продовження договору оренди (про що зазначено в ухвалах місцевого суду від 16.01.2008 (том 2, а. с. 31-33) та 07.02.2008 (том 2, а. с. 61-63). Так, колегія суддів вважає, що таки документи не можуть вплинути на правомірне вирішення спору по суті, при тому, що предметом справи не є розірвання договору оренди.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційне подання військового прокурора Військово-Морських Сил України залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 18.03.2008 у справі № 20-9/007-4/472-7/504 залишити без змін.                                                   

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                Ю.М. Гоголь

                                                                                Н.П. Горошко