Постанова

від 20.03.2008 по справі 20-12/454

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-12/454

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-12/454

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"20" березня 2008 р.  11:16                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

Судді Харченко І.А.,

при секретарі Баланюк О.Ю.,

за участю представників:

позивача  – Корнілова Ю.Є., довіреність б/н від 28.12.2007, представник;

відповідача  –Форостяна І.В., довіреність №16/10-011/2007 від 24.05.2007, головний державний податковий інспектор відділу представництва інтересів в судах та організації позовної роботи юридичного управління ДПА у м. Севастополі,                         

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №20-12/454 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Авант” до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000052620/0 від 17.03.2006,

Суть спору:

18.12.2007 (вх.№4562) позивач звернувся до господарського суду з позовної заявою до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000052620/0 від 17.03.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12921 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 6460,50 грн.   

Ухвалою від 19.12.2007 відкрито провадження у адміністративної справі № 20-12/454, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 21.01.2008 закінчено підготовче провадження, справа №20-12/454 призначена до судового розгляду.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення (вх. №1108 від 21.01.2008), основні з них складаються у тому, що позивачем до податкового кредиту безпідставна віднесена сума згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ “Дінал”,  факт надходження до бюджету ПДВ, заявленого до відшкодування позивачем, не підтверджений (а.с. 33-34).

Згідно  статей 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін  роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін,  суд,

в с т а н о в и в :

В період з 28.02.2006 по 06.03.2006 Державною податковою адміністрацією у м. Севастополі проведена виїзна позапланова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Авант» з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ “Дінал” за період з 01.03.2003 по 31.12.2003 (а.с. 6-16).

За результатами перевірки 09.03.2006 складений акт №392/10/35-004/23011710 відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.4 п.7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4  статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: занижений податок на додану вартість за травень, липень 2003 року на загальну суму 12921,00 грн.: в травні 2003 року на 4118,00 грн., в липні 2003 року на 8803,00 грн. (а.с. 14).

На підставі акту перевірки та підпункту 17.1.3 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” 17.03.2006 ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052620/0, яким ТОВ «Авант»визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12921,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 6460,50 грн. (а.с.5).

Згідно акту перевірки, ДПА при проведенні перевірки позивача було встановлено, що за даними книги обліку придбання товарів в травні, липні 2003 року позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаними ТОВ “Дінал”, на загальну суму ПДВ 12921 грн.  (а.с.14).

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26.04.2005 визнані недійсними  з моменту реєстрації свідоцтво платника податку на додану вартість, установчі документи ТОВ “Дінал”.

ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя вважає, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача є наслідком не підтвердження сум податкового кредиту податковими накладними.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ зазначає, що згідно підпункту 7.2.4  пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 01.03.2000 №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429, з подальшими змінами та доповненнями, однією з підстав виключення платника податку з Реєстру платників податку на додану вартість і анулювання свідоцтва платника податку є винесення судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту держаної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Згідно пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість реєстрація платника податку на додану вартість дії до дати її анулювання.

На момент здійснення господарських операції, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, яки не визнає ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя, ТОВ “Дінал” знаходилось в Єдиному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставинах ТОВ «Авант»не може нести відповідальність, як за несплату податків ТОВ “Дінал”, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону, відповідають за дотриманням достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону).

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Скасування в судовому порядку державної реєстрації ТОВ «Дінал»не є підставою для визнання недійсними юридично значущих дій, здійснених ним з іншими суб'єктами господарювання, оскільки його контрагенти за договором не можуть нести відповідальність за відсутністю вини.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 10.06.2003, від 26.09.2006, у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 18.04.2006 та роз'ясненнях Вищого адміністративного суду України «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суд України про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету».

Крім того, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16.11.2006 скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26.04.2005, справа направлена на новий розгляд до того ж суду в іншому складі (а.с 17).

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя не надала доказів та не довила обґрунтованість визначення податкового зобов'язання ТОВ «Авант», а позивач належним чином виконав свої зобов'язання, вищезазначене дає суду право для висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача. При таких обставинах, позовні вимоги ТОВ «Авант»підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 03,40 грн.

Керуючись ст. 1, 7, 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 69, 70, 71, 79, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд –

П о с т а н о в и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя  від 17.03.2006 №0000052620/0 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Авант»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12921,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 6460,50 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в УДК у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авант» (м. Севастополь, вул. Щелкунова, 1 кв. 67, ідентифікаційний код 23011710) сплачений квитанцією №40 від 18.12.2007 (оригінал квитанції знаходиться у матеріалах справи) судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                                           І.А. Харченко

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

25.03.2008.