Ухвала

від 29.05.2008 по справі 20-12/454

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-12/454

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

29 травня 2008 року   Справа № 20-12/454

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гонтаря В.І.,

суддів                                                                      Гоголя Ю.М.,

                                                                                          Плута В.М.,

секретар судового засідання                                        Яресько О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Харченко І.А.) від 20 березня 2008 року у справі № 20-12/454

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Авант"

(вул. Щелкунова, 1-67, місто Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя

(вул. Пролетарська, 24, місто Севастополь, 99014)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення                                   № 0000052620/0 від 17.03.2006

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до господарського суду з позовної заявою до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000052620/0 від 17.03.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12921грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 6460,50грн.

          Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, основні з них складаються у тому, що позивачем до податкового кредиту безпідставно віднесена сума згідно податкових накладних, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінал",  факт надходження до бюджету ПДВ, заявленого до відшкодування позивачем, не підтверджений (а.с. 33-34).

                    Постановою господарського суду  Автономної Республіки Крим від 20 березня 2008 року у справі № 20-12/454 (суддя Харченко І.А.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000052620/0 від 17.03.2006, задоволено повністю.

                    Судом визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя від 17.03.2006     № 0000052620/0 про визначення товариству  з обмеженою відповідальністю "Авант" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі  12921,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі  6460,50 грн.

                    Судом стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства  з обмеженою відповідальністю "Авант" судовий збір у розмірі 03,40 грн.

                    Не погодившись з цим судовим актом, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду  Автономної Республіки Крим від 20 березня 2008 року скасувати, у позові відмовити.

                    Заявник апеляційної скарги посилається на те, що висновки викладені в постанові господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права.

                    Розглянувши матеріали справи в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.

                    В період з 28.02.2006 по 06.03.2006 Державною податковою адміністрацією у місті Севастополі проведена виїзна позапланова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дінал" за період з 01.03.2003 по 31.12.2003 (а.с. 6-16).

                    За результатами перевірки, 09.03.2006 складений акт №392/10/35-004/23011710 відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4  статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: занижений податок на додану вартість за травень, липень 2003 року на загальну суму 12921,00 грн.: в травні 2003 року на 4118,00 грн., в липні 2003 року на 8803,00 грн. (а.с. 14).

                    На підставі акту перевірки та підпункту 17.1.3 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", 17.03.2006 Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052620/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Авант" визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12921,00грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 6460,50 грн. (а.с.5).

                    Згідно акту перевірки, Державною податковою адміністрацією при проведенні перевірки позивача було встановлено, що за даними книги обліку придбання товарів в травні, липні 2003 року позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаними Товариству з обмеженою відповідальністю "Дінал", на загальну суму ПДВ 12921грн. (а.с.14).

                    Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26.04.2005, визнані недійсними  з моменту реєстрації свідоцтво платника податку на додану вартість, установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінал".

                    Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя вважає, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача є наслідком не підтвердження сум податкового кредиту податковими накладними.

                    В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя зазначає, що згідно підпункту 7.2.4  пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

                    Відповідно до пункту 25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 01.03.2000 №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429, з подальшими змінами та доповненнями, однією з підстав виключення платника податку з Реєстру платників податку на додану вартість і анулювання свідоцтва платника податку є винесення судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

                    Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту держаної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

                    Згідно пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість реєстрація платника податку на додану вартість дії до дати її анулювання.

                    На момент здійснення господарських операції, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які не визнає Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дінал" знаходилось в Єдиному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

                    При таких обставинах, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант" не може нести відповідальність, як за несплату податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Дінал", так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

                    Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

                    Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 Закону, відповідають за дотриманням достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

                    Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

                    Скасування в судовому порядку державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінал" не є підставою для визнання недійсними юридично значущих дій, здійснених ним з іншими суб'єктами господарювання, оскільки його контрагенти за договором не можуть нести відповідальність за відсутністю вини.

                    Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

                    Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

                    Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

                    Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

                    Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

                    Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 10.06.2003, від 26.09.2006, у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 18.04.2006 та роз'ясненнях Вищого адміністративного суду України "Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету".

                    Крім того, ухвалою апеляційного суду міста Києва від 16.11.2006, скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26.04.2005, справа направлена на новий розгляд до того ж суду в іншому складі (а.с 17).

                    Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

                    Оскільки Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя не надала доказів та не довила обґрунтованість визначення податкового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Авант", а позивач належним чином виконав свої зобов'язання, вищезазначене дає суду право для висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача.

                    При таких обставинах, судова колегія вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" підлягають задоволенню.

                    Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 03,40грн.

                    На підставі висловленого, судова колегія вважає, що постанову господарського суду прийнято при повно встановлених обставинах справи, при цьому висновки господарського суду не суперечать нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим, постанова господарського суду підлягає залишенню без змін.  

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2008 року у справі № 20-12/454 залишити без змін.

                    Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                        В.І. Гонтар

Судді                                                                      Ю.М. Гоголь

                                                                      В.М. Плут