Рішення

від 05.04.2011 по справі 9/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/28

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.04.11 р.                                                                                 Справа № 9/28                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Національна торгова компанія”, м.Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Прок-Н”, м.Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 13 016грн.95коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Національна торгова компанія”, м.Тернопіль, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Прок-Н”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 13 016грн.95коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 12 597грн.40коп., пені в розмірі 288грн.87коп., 3% річних в розмірі 55грн.91коп. та інфляційні витрати в розмірі 74грн.77коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на дистриб'юторський договір №ДН 02 від 01.05.2010р., видаткову накладну №НТ-0000951 від 17.11.2010р., довіреність №11 від 07.11.2010р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №36983030 Товариство з обмеженою відповідальністю „Прок-Н”, м.Донецьк станом на 22.03.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

01.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Національна торгова компанія”, м.Тернопіль та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прок-Н”, м.Донецьк укладений дистриб'юторський договір №ДН 02, відповідно з п.1.1 якого товариство (позивач) бере на себе зобов'язання постачати товар дистрибутору (відповідачу) згідно замовлення, а дистрибутор бере на себе зобов'язання його прийняти та оплатити на умовах, зазначених в даному договорі.

В розпорядженні суду відсутнє наведене вище замовлення, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах: СРТ – склад покупця (ІНКОТЕРМС в редакції 2000р.).

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 12 597грн.41коп., що підтверджує видатковою накладною №НТ-0000951 від 17.11.2010р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Належність наведеної накладної до предмету спору перевірена судом.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначеній накладній в графі „Отримав(ла)”, печаткою підприємства відповідача та довіреністю №11 від 07.11.2010р, а отже прийнятий відповідачем без заперечень (копія довіреності додана до матеріалів справи).

Відповідно до п.5.1 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються дистрибутором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства або шляхом внесення готівки в касу товариства. Оплата товару проводиться на умовах: відтермінування платежу 21 календарний день від дати отримання товару.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем за видатковою накладною №НТ-0000951 від 17.11.2010р. товару є 08.12.2010р.

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 12 597грн.41коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 12 597грн.41коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 12 597грн.41коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Національна торгова компанія”, м.Тернопіль щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 12 597грн.40коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суму пені в розмірі 288грн.87коп.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.1 договору, у разі прострочення дистрибутором строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожень день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 288грн.87коп. за період прострочення з 09.12.2010р. по 31.01.2011р.

Розглянувши розрахунок позивача, враховуючи прострочення оплати товару, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 288грн.87коп. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 55грн.91коп. та інфляційних витрат в розмірі 74грн.77коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 55грн.91коп. та інфляційні витрати становлять суму в розмірі 74грн.77коп.за період прострочення з 09.12.2010р. по 31.01.2011р.

Перевіривши арифметичний розрахунок суми 3% річних та суми інфляційних витрат, суд зазначає, що її розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 55грн.91коп. та інфляційних витрат в розмірі 74грн.77коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1 100грн.00коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом – Котис Володимиром Ярославовичем підтверджуються договором про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування №01/01/11 від 01.01.2011р., відповідно до п.1.1 якого виконавець бере на себе зобов'язання по наданню замовнику на строковій основі комплексу адвокатських послуг консультаційно-правового характеру у відповідності з умовами цього договору та наступними додатковими письмовими угодами, а замовник зобов'язується здійснювати оплату таких послуг. Пунктом 2.1 договору визначено, що оплата виконаних робіт і наданих послуг здійснюється на підставі актів прийому-передачі наданих послуг, які по мірі виконання оформлюються сторонами та є невід'ємними додатками до цього договору.

Позивачем до матеріалів справи доданий акт виконаних робіт від 31.01.2011р., з якого вбачається, що в період з 22.01.2011р. по 31.01.2011р. адвокатом надано позивачу адвокатські послуги з підготовки та ведення справи про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю „Прок-Н”, м.Донецьк на загальну суму 1 100грн.00коп.

У підтвердження сплати послуг за зазначеним договором позивачем надано платіжне доручення №24 від 02.02.2011р. на суму 1 100грн.00коп.

Втім, матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката, оскільки призначенням платежу у платіжному дорученні №24 від 02.02.2011р. зазначено: оплата за юридичні послуги згідно договору №01/01/11 від 01.01.2011р. акт виконаних робіт від 10.01.2011р., в той час, як позивач посилається на те, що юридичні послуги з підготовки та ведення справи про стягнення боргу з відповідача надані позивачу за актом виконаних робіт від 31.01.2011р.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 1 100грн.00коп. є необгрунтованою, недоведеною, а тому такою, що підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                         ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Національна торгова компанія”, м.Тернопіль до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Прок-Н”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 13 016грн.95коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 12 597грн.40коп., пені в розмірі 288грн.87коп., 3% річних в розмірі 55грн.91коп. та інфляційні витрати в розмірі 74грн.77коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Прок-Н” (за адресою: пр-т. Ілліча, б.2, кв.39, м. Донецьк, 83001, код ЄДРПОУ 36983030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Національна торгова компанія” (за адресою: вул. Громницького, 7-А, м. Тернопіль, 46027, р/р 26002181481200 у АТ „Укрсиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34950836) суму основного боргу в розмірі 12 597грн.40коп., пеню в розмірі 288грн.87коп., 3% річних в розмірі 55грн.91коп., інфляційні витрати в розмірі 74грн.77коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 130грн.17коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 05.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.           

Повне рішення складено 11.04.2011р.