Рішення

від 12.04.2011 по справі 20/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/27

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.04.11 р.                                                                                 Справа № 20/27                               

Суддя господарського суду Донецької області  Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ай-Пі Електро”, м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройекодизайнгруп-М”, м.Макіївка

про стягнення 83771,60 грн.

За участю представників:

від позивача: Варич Б.В. – дов.

відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

           До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Ай-Пі Електро”, м.Харків, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройекодизайнгруп-М”, м.Макіївка, про стягнення 83771,60 грн. – суми заборгованості.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що отримані відповідачем грошові кошти у сумі 83771,60 грн., утримуються ним безпідставно та підлягають поверненню на користь позивача, на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Клопотанням від 29.03.11 р. позивач залучив до матеріалів справи рахунок-фактуру № 240901 від 24.09.09 р., рішення господарського суду Харківської області від 26.04.10 р. по справі № 07/81-10, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.10 р. по справі № 07/81-10.

12 квітня 2011 року позивач звернувся до суду із „Додатковими обґрунтуваннями позовної заяви по господарській справі”, в яких позивач вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. В обґрунтування зазначених пояснень позивач залучив до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків із доказами його направлення відповідачеві.

Відповідач до судового засідання не з'явився, обставин, викладених у позові не спростував, незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим справу розглянуто в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті.

При цьому, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення поштового відправлення, які свідчать про отримання відповідачем процесуальних документів по справі № 20/27.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як стверджує позивач у своєму позові, у вересні 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ай-Пі Електро” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Стройекодизайнгруп-М” велися переговори щодо можливого укладання між сторонами договорів купівлі-продажу продукції (нафтопродуктів).

За ствердженням позивача, за усною домовленістю, ТОВ „Ай-Пі Електро” було перераховано ТОВ „Стройекодизайнгруп-М” у якості попередньої оплати за майбутню поставку нафтопродуктів 83771,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 61 від 24.09.09 р. на суму 15988,00 грн., № 72 від 25.09.09 р. на суму 23238,60 грн., № 73 від 25.09.09 р. на суму 2545,00 грн., № 74 від 25.09.10 р. на суму 42000,00 грн.

Як стверджував позивач під час розгляду справи, відповідачем не було здійснено жодних поставок нафтопродуктів на адресу ТОВ „Ай-Пі Електро”.

10 грудня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Ай-Пі Електро” на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройекодизайнгруп-М” було направлено вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 83771,60 грн., яка відповідачем не виконана.

14 лютого 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Ай-Пі Електро” на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройекодизайнгруп-М” було направлено претензію на суму 83771,60 грн. з вимогою про повернення грошових коштів, яка відповідачем залишена без відповіді та виконання..

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовними вимогами та просить суд стягнути з відповідача на його користь 83771,60 грн. – суму заборгованості.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно із ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Оскільки позивач перерахував відповідачеві грошові кошти у якості плати за майбутню передачу нафтопродуктів, а відповідач – прийняв ці кошти та не повернув їх позивачеві, суд дійшов висновку про те, що сторонами вчинені дії, спрямовані на постачання відповідачем нафтопродуктів позивачеві, що призвело до виникнення між ними відповідних господарських правовідносин.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 зазначеного кодексу встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Отже, купівля-продаж нафтопродуктів не потребує обов'язкової письмової форми договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 даної статті визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 693 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що у випадку, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач у визначений претензією від 14.02.11 р. строк не повернув  позивачеві грошові кошти в сумі 83771,60 грн. та не поставив йому нафтопродукти, в силу вищенаведеної норми він зобов'язаний повернути позивачеві дану суму.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – платіжними дорученнями, вимогою про повернення грошових коштів, претензією.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 83771,60 грн. – суми попередньої оплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач до судового засідання не з'явився, заперечень проти позову суду не надав, обставин, викладених у позовній заяві не спростував.

Судові витрати покладаються на відповідача.

  На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.11, 205, 265, 509, 525, 526, 530, 655, 657, 693 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ай-Пі Електро”, м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройекодизайнгруп-М”, м.Макіївка, - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройекодизайнгруп-М” (86102, Донецька область, м.Макіївка, вул.Лихачова, 60; р/р № 2600213081 у Центральному відділенні АБ „УкрБізнесБанк”, м.Макіївка, МФО 334946, ЄДРПОУ 35552685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ай-Пі Електро” (61050, м.Харків, вул.Іскрінська, буд.37; р/р № 26004239437900 в АКІБ „УкрСиббанк”, м.Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 36455402) 83771,60 грн. – суму попередньої оплати, 837,72 грн. – суму витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

                                       Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 12.04.2011 р.

                                                                                        Повне рішення складено 18.04.2011 р.

Суддя                                                               Донець О.Є.