Рішення

від 19.04.2011 по справі 2/102

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/102

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.04.11 р.                                                                                 Справа № 2/102                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства „Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляд”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича фірма „Техмаш”, м.Донецьк

про: стягнення боргу за договором на виконання робіт № 5063 від 10.06.2009р. в сумі 3587,82грн., 3% річних в розмірі 76,38грн., індексу інфляції в розмірі 272,67грн.

За участю

представників сторін:

від позивача:       Овчаренко Г.В. – за довір.

від відповідача:   Кухарук О.А. – за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство „Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляд”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича фірма „Техмаш”,                        м. Донецьк про: стягнення боргу за договором на виконання робіт № 5063 від 10.06.2009р. в сумі 3587,82грн., 3% річних в розмірі 76,38грн., індексу інфляції в розмірі 272,67грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 5063 від 10.06.2009р., акти приймання виконаних послуг. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 14, 16, 526, 530, 625, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де позовні вимоги визнав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

10.06.2009р. між Державним підприємством „Донецький експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці”, правонаступником якого є позивач, (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма „Техмаш” (Замовник) був укладений договір № 5063.

За цим договором Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботу – експертиза підприємства для підтвердження спроможності експлуатації обладнання підвищеної небезпеки, згідно письмової заявки, яка є невід'ємною частиною договору, а Замовник зобов'язується оплатити та прийняти її.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що Замовник сплачує Виконавцю договірну ціну роботи в розмірі 3587,82грн., що підтверджується протоколом узгодження договірної вартості роботи.

Відповідно до п. 2.2. Замовник протягом 7 робочих днів після отримання від Виконавця рахунку та підписання Акту здавання-приймання виконаної роботи зобов'язується здійснити 100% оплату договірної вартості роботи, встановленої п. 2.1. договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Згідно до п. 3.1. договору термін виконання робіт становить 20 робочих днів при додержанні Замовником вимог п. 1.2. договору.

Розділом 4 «Порядок здавання-приймання виконаних робіт» визначено, що здавання-приймання виконаної роботи здійснюється Сторонами за Актом здавання-приймання.

За підсумками виконаної роботи Виконавець видає Замовнику висновок про результат виконаної роботи разом з оригіналом Акту здавання-приймання виконаної роботи, який протягом 5 днів після його отримання підписується Замовником.

Відповідно до п. 8.1., 8.2. договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками. Строк дії договору закінчується 31.12.2009р.

Як видно з матеріалів справи позивачем умови договору виконані повному обсязі, а саме проведено експертизу підприємства для підтвердження спроможності експлуатації обладнання підвищеної небезпеки, що підтверджується зокрема актом здачі-приймання виконаних робіт від 30.06.2009р. на суму 3587,82грн., який підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень.

Проте, як вказує позивач відповідач умови договору не виконав за отримані послуги не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим за останнім облікується заборгованість в розмірі 3587,82грн.

Факт наявності заборгованості в розмірі 3587,82грн. підтверджений актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний та скріплений печатками сторін та визнаний відповідачем.  

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.   

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договору  відповідач не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 3587,82грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 3587,82грн. до матеріалів справи не надав, заявлені вимоги визнав, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 191030,52грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 272,67грн. за період з липня 2010р. по березень 2011р. та 3% річних в розмірі 76,38грн. за період з 10.07.2010р. по 25.03.2011р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції в розмірі 272,67грн. за період з липня 2010р. по березень 2011р. та 3% річних в розмірі 76,38грн. суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов'язань за договором, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і на підставі ст. 78 ГПК України позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

                                                    ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги Державного підприємства „Донецький експортно-технічний центр Держгірпромнагляду України”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича фірма „Техмаш” про стягнення боргу за договором на виконання робіт № 5063 від 10.06.2009р. в сумі 3587,82грн., 3% річних в розмірі 76,38грн., індексу інфляції в розмірі 272,67грн.  – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича фірма „Техмаш” (83005, м. Донецьк, вул. Саксаганського, 4, кв. 2, п/р 26002198025981 ДФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 32355957) на користь Державного підприємства „Донецький експортно-технічний центр Держгірпромнагляду України” (83015, м. Донецьк,  вул. Челюскінців, 167-а, п/р 2600514158 ДОД ВАТ Райффайзен Банк Аваль, м. Донецьк, МФО 335076, ЄДРПОУ 23182908) заборгованість в розмірі 3587,82грн., 3% річних в розмірі 76,38грн.,  індекс інфляції в розмірі 272,67грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Мартюхіна Н.О.