Постанова від 13.03.2008 по справі 13/92-1354

13/92-1354

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 березня 2008 р.                                                                                    № 13/92-1354  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства "Ірій"

на постанову

Львівського апеляційного господарського судувід 29 червня 2006 року

у справі№ 13/92-1354  

господарського судуТернопільської області

за позовомТернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

до

Приватного підприємства "Ірій"

простягнення 2180 грн. заборгованості перед державним бюджетом

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги;

відповідача:  Федірко В.С. (дов. від 06.03.08), Блащук Т.М. (директор),

                                           ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 року Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Ірій" про стягнення заборгованості у розмірі 2180 грн. перед державним бюджетом.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13 квітня 2006 року (суддя Стопник С.Г.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року (колегією суддів у складі: Якімець Г.Г. - головуючого, Дубник O.П., Орищин Г.В.) апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції задоволено. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.04.06 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули дану справу за правилами ГПК України.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду у даній справі, відповідачем було подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2007 року у відкритті касаційного провадження відмовлено з огляду на те, що оскарження судових рішень у даній справі має бути здійснено у порядку господарського судочинства.

Враховуючи правову позицію Вищого адміністративного суду України, Приватне підприємство "Ірій" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.06 скасувати, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.04.96 залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами щодо порушення апеляційним судом приписів статей 238, 239, 241, 250 ГК України, п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" та статті 35 ГПК України.

У відзиві до касаційної скарги Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція вказала на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

         Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій приймаючи  судові рішення у даній справі не врахували наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи  (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють  підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено які справи підвідомчі господарським судам.

В липні 2005 року прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01 вересня 2005 року (далі - КАС України).

З контексту статті 17 КАС України випливає, що справою адміністративної юрисдикції є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт є законодавчо уповноваженим здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів, останні ж, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Позивачем у справі є орган державної податкової служби, який у спірних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень.

Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши суб'єктний склад та характер правовідносин, помилково віднесли до юрисдикцій господарських судів спір за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до Приватного підприємства "Ірій" про стягнення 2180 грн. заборгованості перед державним бюджетом. Суб'єктний склад та характер правовідносин свідчить про те, що вони є публічно-правовими, тому дана справа є справою адміністративної юрисдикції і її розгляд повинен здійснюватись за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, даний спір розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій за правилами Господарського процесуального кодексу України без встановлення належної юрисдикції.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягають скасуванню з передачею справи до Господарського суду Тернопільської області для нового розгляду.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий господарський суд України, –

ПОСТАНОВИВ:

        1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ірій" задовольнити частково.

        2.  Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 13 квітня 2006 року у справі № 13/92-1354 скасувати.

     3. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Головуючий суддя                                               Добролюбова Т.В.

  Судді                                                                     Гоголь Т.Г.

                                                                                         Швець В.О.