Постанова

від 19.03.2008 по справі 5020-8/246-12/109-7/018

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-8/246-12/109-7/018

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-8/246-12/109-7/018

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"19" березня 2008 р.  12:10                                                                      м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Ілюхіної Г.П.,

при секретарі –Дмитренко Т.М.,

за участю представників:

від позивача          –Кухаренко В.М., головний спеціаліст відділу забезпечення надходження та використання коштів штрафних санкцій, довіреність № 04-01 від 08.01.2008,

від відповідача          –Бакута В.В., представник, довіреність б/н від 08.02.2008,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

За          Севастопольського міського відділення

адміністративним          Фонду соціального захисту інвалідів

позовом:          (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А)

до відповідача:          Приватного підприємства “Стоматологічний центр “Нати”

          (99040, м. Севастополь, проспект Ген. Острякова, 114 кв. 44)

про          стягнення штрафних санкцій в сумі 3912,50 грн.,

Суть спору:

28.07.2005 (вх.№2091) Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “Стоматологічний центр “Нати” про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3912,50 грн. за 2004 рік, з посиланням на статті 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 (далі-Закону).

Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач, в порушення вимог статті 19 Закону у 2004 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач повинен був до 15.04.2005 самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 3912,50 грн.

Ухвалою суду від 01.08.2005 порушено провадження по справі № 20-8/246 (т.1 арк.с.1).

06.04.2006 ухвалою суду провадження по справі № 20-8/246 припинено в порядку пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що спір не підвідомчий господарським судам, а підвідомчий адміністративним судам (т.1 арк.с.62-63).

18.05.2006 Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду по справі № 20-8/246 ухвалу господарського суду міста Севастополя від 06.04.2006 по зазначеній  справі скасовано, справу передано до господарського суду міста Севастополя на новий розгляд (т.1 арк.с.87-89).

01.06.2006 справа прийнята до провадження судді Харченко І.А., справі привласнений № 20-8/246-12/109 (т.1 арк.с.91).

10.08.2006 рішенням господарського суду міста Севастополя по справі № 20-8/246-12/109 позов задоволено повністю, постановлено стягнути з Приватного підприємства “Стоматологічний центр “Нати”:

на користь Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів 3912,50 грн. - сума штрафних санкції;

в доход Державного  бюджету державне мито  в сумі 102,00 грн.;

на користь ДП “Судовий інформаційний центр” витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. (т.1 аркс.100-101).

13.09.2006 Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду  по справі № 20-8/246-12/109 рішення господарського суду міста Севастополя від 10.08.2006 по зазначеній справі залишено без змін (т.1 арк.с.116-121).

28.09.2006 по справі № 20-8/246-12/109 видані накази (вих.№№5611, 5612, 5613 від 29.09.2006) (т.1 арк.с.123-128).

25.12.2007 Постановою Вищого господарського суду України по справі № 20-8/246-12/109 рішення господарського суду міста Севастополя від 10.08.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.09.2006 по зазначеній справі скасовано, справу передано на новий розгляд за правилами адміністративного судочинства (т.1 арк.с.156-159).

21.01.2008 справа № 20-8/246-12/109 повернулась до господарського суду міста Севастополя і згідно резолюції голови суду передана до провадження судді Ілюхіної Г.П. (вх.№ 1014).

28.01.2008 справа № 20-8/246-12/109 прийнята до провадження судді Ілюхіної Г.П., справі привласнений № 20-8/246-12/109-7/018 та призначено до судового розгляду в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (т. 2 арк.с.2-4).

Ухвалою від 05.02.2008 відкрито провадження у адміністративній справі, прийнято рішення про призначення підготовчого провадження та проведення попереднього судового засідання з метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку в порядку статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.19-23).

Ухвалою суду від 03.03.2008 закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (т. 2 арк.с.39-41).

В відзиві на адміністративний позов (вх.№3153) відповідач позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що стаття 18 Закону (в редакції, чинній до 18.03.2006) не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві, а тому сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів, ще не є безспірною ознакою наявності відповідальності відповідача, яка могла настати лише у випадку не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів.  Крім того, відповідач у відзиві на позов посилається на Лист Фонду України соціального захисту інвалідів, згідно якого він як суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником внесків до Фонду, і,  як наслідок, платником штрафних санкцій, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 2 арк.с.32-35).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма №10-ПІ) за 2004 рік, наданого відповідачем позивачу 31.01.2005, на підприємстві працює 16 осіб, норматив для працевлаштування інвалідів склав 1 робоче місце, фактично на підприємстві протягом 2004 року робоче місце для працевлаштування інваліда зайнято не було; середньорічна заробітна плата на одну людину на підприємстві склала 326,00 грн. (т.1 арк.с.8, т.2 арк.с. 13).

Фактично середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом на 1 одиницю.

За недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції в сумі 3912,50 грн. (т.1 арк.с.7, т.2 арк.с.12).

 29.04.2005 Севастопольським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на адресу відповідача  направлена претензія № 04-147 з вимогою погасити штрафні санкції в сумі 3912,50 грн. за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 роки (т.1 арк.с.9).

У відповіді на вказану претензію, відповідач з заявленими вимогами позивача не згоден та з посиланням на статті 17 та 19 Закону стверджує про те, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів. Такий обов'язок, на його думку, покладається на органи працевлаштування (т.1 арк.с.10).

          Заявлені штрафні санкції відповідачем не сплачені.

          Відповідно до Свідоцтва № 446, виданого 09.12.2003 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя, у 2004 році відповідач знаходився на спрощеній системі оподаткування, за ставкою єдиного податку 6 відсотків (т.1 арк.с.25).

          Відповідно до листа Центральної міської медико-соціальної експертної комісії від 19.10.2004 за № 175, надісланого на адресу позивача, в період з 01.01.2002 року по 01.10.2004 рік спільно з представниками Центральної міської МСЕК проведена атестація 155 робочих місць на 9 підприємствах, згідно переліку. Відповідач у даному переліку відсутній (т.1 арк.с.11, 23).

          Відповідно до листа Севастопольського міського центру зайнятості від 29.04.2005 №04-147 надісланого на адресу позивача, відповідач звіти форми 3-ПН за 2004 рік з заявленими вакантними робочими місцями для працевлаштування інвалідів до Севастопольського міського центру зайнятості  не надавав (т.1 арк.с.52, т.2 арк.с.27).

Спір виник у зв'язку з порушенням відповідачем соціальних інтересів держави внаслідок невиконання ним вимог діючого законодавства в сфері соціального захисту інвалідів, а саме: Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Правовідносини сторін регулюються статтями 8, 10, 18-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зі змінами та доповненнями, які діяли в період, за який заявлено стягнення штрафних санкцій

Згідно зі статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1434, Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників. Положення про територіальні відділення затверджує директор Фонду.

За змістом статті 20 Закону Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді. Тобто саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статтею 10 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спору) фінансування заходів щодо соціальної захищеності інвалідів і дітей-інвалідів здійснюється Фондом соціального захисту інвалідів.

Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 10.06.2004, дане відділення є територіальним органом урядового органа державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладений контроль за своєчасним і повним перерахуванням у бюджет відділення штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вживання заходів по стягненню штрафних санкцій у випадку їхньої несплати в судовому порядку.

Основні правила щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій, що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його невиконання, містять статті 18-20 Закону.

Позивач в позовній заяві посилається на порушення відповідачем частини першої статті 19 Закону щодо недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У частині першій статті 19 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спору) визначено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Частинами другою, п`ятою статті 19 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини третьої статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З наведених норм статей 18, 19 Закону вбачається,  що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 Закону.

У статті 18 Закону зазначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами:

-          безпосереднє звернення інваліда до підприємства;

-          звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Отже, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Згідно зі статтею 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Згідно розрахунку позивача, наданому в матеріали справи:

- середня кількість працівників в 2004 року на підприємстві відповідача склала 16 осіб, з них інвалідів- 0 осіб;

- чисельність інвалідів –штатних працівників, які мали працювати  на робочих місцях, створених відповідно 4% нормативу, осіб (16% х 4) –1 особа;

- фонд оплати праці – 62,6 тис. грн;

- середньорічна заробітна плата штатного працівника (62600 : 16) - 3912,50 грн.;

- сума коштів штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів (3912,50 х 1) - 3912,50 грн. (т.1 арк.с.7).

Матеріалами справи підтверджується, що на підприємстві були відсутні в 2004 році працюючі інваліди в кількості, що встановлена нормативами, а тому відповідач повинен сплатити штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону.

У частині третій статті 18 Закону чітко визначено зобов'язання підприємства, що використовує найману працю:

-          виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

-          надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів,

-  звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не надавав до Севастопольського міського центру зайнятості Звіти про наявність вакансій форми 3-ПН за 2004 рік з заявленими вакантними робочими місцями для працевлаштування інвалідів, не створив жодне робоче місце для працевлаштування інвалідів, а тому повинен нести відповідальність, передбачену статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”.

Таким чином, відповідач не вчинив всіх покладених на нього та передбачених діючим законодавством заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, тому є правові підстави накладення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів.

Відповідач самостійно у звіті форми 10-ПІ за 2004 рік зазначив загальнооблікову кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві: 1 одиниця.

Відповідачем не дотриманий норматив робочих місць по кількості працюючих інвалідів, фактично середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом на 1 одиницю, так як протягом 2004 року на підприємстві відповідача не працював жоден інвалід.

Таким чином, враховуючи вимоги Закону, відповідач за недотримання нормативів робочих місць по кількості працюючих інвалідів, зобов`язаний сплатити позивачеві штрафні санкції в заявленій сумі у розмірі  3912,50 грн.

В добровільному порядку погашення визначених позивачем по результатам звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік штрафних санкцій в заявленій позивачем сумі в розмірі 3912,50  грн. відповідачем не здійснено.

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач контрозрахунку штрафних санкцій, доказів погашення штрафних санкцій не надав.

Посилання відповідача на те, що він знаходиться на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку та не повинен сплачувати кошти до Фонду соціального захисту інвалідів та працевлаштовувати інвалідів є безпідставним. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.99 N 746/99 не розповсюджується на спірні правовідносини, які виникають між відділеннями Фонду та підприємствами, що обрали спрощену систему оподаткування, оскільки внески до відділень Фонду, визначені пунктом 6 зазначеного Указу, які суб'єкт малого підприємництва - платник єдиного податку не повинен сплачувати, не є адміністративно-господарськими санкціями, визначеними статтею 20 Закону.

       Так, статтею 92 Конституції України встановлено принцип пріоритету закону в регулюванні податкових відносин, зокрема у встановленні системи оподаткування, податків і зборів.

       Частиною сьомою статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

       Внесок до відділень Фонду не відповідає визначенню поняття "податку і збору (обов'язкового платежу) до бюджетів та державних цільових фондів", наведений в частині першій статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" і не міститься в переліку податків та зборів (обов'язкових платежів), наведених в статтях 14, 15 зазначеного Закону.

Спрощена система оподаткування за своєю природою є економічним явищем і полягає в заміні сплати, передбачених звичайною системою оподаткування податків, сплатою єдиного податку.

       З огляду на викладене, роботодавці, що обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані виконувати норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а в разі його невиконання сплачувати адміністративно-господарські санкції до відділень Фонду, якщо не доведуть що ними вжито усіх належних заходів для недопущення господарського правопорушення.

       Відповідно до статті 11 Закону бюджет Фонду соціального захисту інвалідів формується за рахунок коштів державного бюджету, благодійних внесків, добровільних пожертвувань та інших надходжень.

       Станом на дату видання Указу Президента України - 03.07.98 - статтею 20 Закону було передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності та господарювання), на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно відраховувати до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі цільові кошти на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і на здійснення заходів щодо їх соціально-трудової та професійної реабілітації. Розмір відрахувань визначається середньою річною заробітною платою на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі і організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Враховуючи викладене, суд вважає доводи позивача обґрунтованими та такими, що підтверджені відповідними доказами, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

           Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 10, 18-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зі змінами та доповненнями, які діяли в період, за який заявлено стягнення штрафних санкцій, статтями 70, 71, 94, 121-122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Стоматологічний центр “Нати” (99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 114 кв. 44, ідентифікаційний код 30661325, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь,  вул. Гоголя, 20-а, ідентифікаційний код 24694007, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) штрафні санкції в сумі 3912,50 грн.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення або з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення або з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або поданням апеляційної скарги в 10-денний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в порядку частини п'ятої  статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно статті 42 КАС України, журнал судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно після судового засідання і приєднується до справи.

В порядку статті 43 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом і журналом судового засідання та протягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо їхньої неповноти або неправильності.

Суддя                                                                                                      Г.П. Ілюхіна

Постанова складена та підписана

в порядку частини третьої статті 160 КАС України

24.03.2008 о 15 год. 10 хв.