Ухвала

від 29.05.2008 по справі 5020-8/246-12/109-7/018

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-8/246-12/109-7/018

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

27 травня 2008 року   Справа № 5020-8/246-12/109-7/018

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Заплава Л.М.,

суддів                                                                      Латиніна О.А.,

                                                                                          Прокопанич Г.К.,

секретар судового засідання                                        Яресько О.В.

за участю представників сторін:

 представник позивача, Кухаренко Віра Миколаївна, довіреність №  04-01   від 08.01.08,  Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів;

  представник відповідача, Грунін Олександр Іванович, паспорт  АР 156301   від 09.04.99,  Приватне підприємство "Стоматологічний центр "Нати";

  представник відповідача, Бакута В'ячеслав Володимирович, довіреність №  б/н   від 08.02.08,  Приватне підприємство "Стоматологічний центр "Нати";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Стоматологічний центр "Нати" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Ілюхіна Г.П.) від 19.03.2008 у справі № 5020-8/246-12/109-7/018

за позовом  Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а,Севастополь,99011)

до           приватного підприємства "Стоматологічний центр "Нати" (пр. Ген. Острякова, 114/44,Севастополь,99055)

про стягнення штрафних санкцій в сумі 3912,50 грн.

                                                  ВСТАНОВИВ:

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “Стоматологічний центр “Нати” про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3912,50 грн., мотивуючи тим, що  відповідач, в порушення вимог статті 19 Закону у 2004 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач повинен був до 15.04.2005 самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 3912,50 грн.

          Постановою господарського суду міста Севастополя від 19.03.2008 у справі № 5020-3/246-12/109-7/018 (суддя Ілюхіна Г.П.) позов Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства “Стоматологічний центр “Нати” на користь Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції в сумі 3912,50 грн.

          Не погодившись з постановою суду, приватне підприємство "Стоматологічний центр "Нати" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказаний судовий акт скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом при прийняті постанови норм матеріального права.

                    На підставі розпорядження першого заступника голови суду Севастопольського апеляційного господарського суду  від 27.03.2008 у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Фенько Т.П. та закінченням повноважень судді Дугаренко О.В. здійснено їх заміну на суддів Латиніна О.А. та Прокопанич Г.К.

                    Обговоривши відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, на підприємстві працює 16 осіб, норматив для працевлаштування інвалідів склав 1 робоче місце, фактично на підприємстві протягом 2004 року робоче місце для працевлаштування інваліда зайнято не було; середньорічна заробітна плата на одну людину на підприємстві склала 326,00 грн.

За недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції в сумі 3912,50 грн.

 29.04.2005 Севастопольським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на адресу відповідача  направлена претензія № 04-147 з вимогою погасити штрафні санкції в сумі 3912,50 грн.

Однак, відповідач з заявленими вимогами позивача не згоден посилаючись на те,  що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів,який  покладається на органи працевлаштування.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21 березня 1991 року, в редакції Закону України від 05 липня 2001 року, що діяв на момент спірних правовідносин, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності працівників де кількість працюючих 25 і більше чоловік, а якщо працює від 15 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.  

           Відповідно до пункту 5 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03 травня 1995 року, яка діяла до 31 січня 2007 року, підприємства розробляють  заходи  щодо  створення  робочих місць  для  працевлаштування інвалідів,  включають  їх  до  колективного  договору, інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального  захисту населення  та  відділення  Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування  )  робочих  місць  для  працевлаштування  інвалідів.

У пункті 14 Положення №314 від 03 травня 1995 року зазначено, що підприємства щорічно до 1 лютого року,  що настає за звітним  інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Пунктом 3 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Таким чином, необхідною ознакою факту створення робочого місця для інваліда є наявність саме працевлаштування його на такому місці. Судова колегія вважає, що в іншому випадку робоче місце для інваліда вважається нествореним, так як органам, визначеним у статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” невідомо, чи створені на конкретному підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Однак, відповідач не виконав обов`язкі, покладені на нього Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Положеннями „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” щодо створення робочого місця для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим, настають правові наслідки у вигляді сплати штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 від 21 березня 1991 року, в редакції Закону України від 05 липня 2001 року .

              Згідно з частиною 1 статті 20 вищезгаданого Закону та відповідно до пункту 3 „Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1767, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлена нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 вказаного Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів, не пізніше 15 квітня року, який наступає за звітним, штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно розрахунку середня річна заробітна плата на одного працівника по підприємству у 2004 році склала 3912,50 грн. Таким чином, за 1 незайняте інвалідом робоче місце  приватне підприємство “Стоматологічний центр “Нати” зобов'язано сплатити Севастопольському міському відділенню Фонду  соціального захисту інвалідів штрафні санкції у розмірі 3912,50 грн. Зазначені кошти відповідач самостійно  у встановлений законом термін не перерахував, що є підставою для стягнення даної суми у судовому порядку.

Згідно частини 3 статті 20 Закону України „ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, сплата штрафних санкцій підприємствами здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому у випадку відсутності коштів штрафні санкції можуть бути стягнені шляхом звертання стягнення на майно підприємства в порядку, передбаченому Законом.     

Таким чином, чинним законодавством України не передбачене звільнення суб'єкта господарювання від сплати штрафних санкцій у випадку відсутності  прибутку.

             Згідно до статті 250 Господарського кодексу України, що розповсюджувалася на спірні правовідносини до 01 січня 2006 року, адміністративно-господарські     санкції    можуть    бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом  шести  місяців  з дня  виявлення  порушення,  але  не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності,  крім випадків,  передбачених законом.

             Законом України від 06 жовтня 2005 року № 2960-IV "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів", внесено зміни до частини 4 статті 20, згідно якої  адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами,  установами,  організаціями,  у  тому числі  підприємствами,  організаціями   громадських   організацій інвалідів,  фізичними  особами,  зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в  якому  відбулося  порушення  нормативу,  встановленого частиною першою статті 19 цього  Закону.  При  цьому,  до  правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій,  передбачених цим Законом, з 01 січня 2006 року  не  застосовуються   строки,   визначені   статтею   250 Господарського кодексу України.

          З урахуванням викладеного, вимоги приватного підприємства "Стоматологічний центр "Нати" викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування постанови господарського суду міста Севастополя  - відсутні, оскільки вона відповідає чинному законодавству.

Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Стоматологічний центр "Нати" залишити без задоволення.

                    2. Постанову  господарського суду міста Севастополя від 19.03.2008  у справі № 20-3/246-12/109-7/018  залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

          Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили цією ухвалою та в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                        Л.М. Заплава

Судді                                                                      О.А.Латинін

                                                                      Г.К. Прокопанич