Рішення

від 31.03.2008 по справі 11/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

31.03.2008                                                             Справа  № 11/14

   За позовом Приватного підприємства "Фенікс", м.Хуст

до відповідача Приватного підприємства "Автосвіт", с.Синевірська Поляна Міжгірського району

про стягнення 95333,24грн.

Суддя        Л.М.Якимчук

Представники:

від позивача:  Шпір С.Я. - директор ПП "Фенікс".

від відповідача: Ракущинець А.А. - арбітражний керуючий.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення  з відповідача 60 000грн. заборгованості за надані послуги по охороні  об"єкту - частини  туристично-оздоровчого комплексу "Синевирське озеро", що розміщений в с.Синевирська Поляна, буд.355 Міжгірського району, згідно договору №15 від 05.12.2005,  22 843грн. трьох відсотків річних та 12 490,24грн. пені.

        Відповідач письмовий відзив на позов не подав, разом з тим, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у зв"язку з відсутність коштів на оплату вказаної заборгованості.

     У судовому засіданні 28.03.2008 оголошувалась перерва до 16.00год. 31.03.2008.

СУД   ВСТАНОВИВ:

          Між сторонами у спорі 05.12.2005 укладено договір №15 відповідно до якого відповідач (охоронна фірма) взяв на себе зобов"язання по забезпеченню комплексної безпеки на об"єкті   позивача (замовника) - приміщенні першого поверху, приміщення другого поверху та підвальні приміщення спального корпусу  туристсько-оздоровчого  комплексу "Синевірське озеро" у селі Синевирська Поляна, 355, а останній зобов"язувався своєчасно вносити оплату за надані послуги до 5 числа поточного місяця.  

          Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов"язання, що виникає між суб"єктом господарювання та іншим учасником  господарських відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим  Кодексом, в силу якого один суб"єкт (зобов"язана сторона, у тому  числі боржник) зобов"язаний вчинити певну дію господарського  чи управлінсько-господарського характеру на користь  іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити  гроші, надати інформацію тощо), або утриматись  від певних  дій, а інший  суб"єкт  (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

          Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що  суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що  звичайно ставляться.

    До виконання господарських договорів застосовуються  відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням  особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічну вимогу  щодо належного виконання  зобов"язань містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.

     За своєю правовою природою договір від 05.12.2005 є договором  про надання послуг, а саме, охоронних послуг.

       За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов"язується за завданням  другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов"язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

        Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов"язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Вартість послуг згідно даного договору становить 10000грн. на  місяць.

        Позивач своє зобов"язання виконав у повному обсязі, однак, відповідач вартість наданих послуг оплачував неповністю, у зв"язку з чим за період з  05.12.2005 по 01.03.2007 утворився борг у сумі 60000грн., який підтверджується розрахунком, поданим позивачем, перевіреним судом, і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

           Відповідно до  частини другої статті 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив  виконання грошовго зобов"язання  на вимогу кредитора  зобов"язаний  сплатити  суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь  час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  Позивач  просить стягнути з відповідача 20108грн. інфляційних за період з 01.02.2006 по 01.01.2008, які також підлягають стягненню.

             Крім того, позивач нарахував відповідачу  три проценти річних у сумі 2735грн., однак, стягненню підлягає  сума 2014,16грн., оскільки позивач нарахував  три проценти річних   на суму боргу з інфляційними.

            Статтею 611 Цивільного кодексу України  передбачено правові наслідки  порушення зобов"язання, одним з яких є сплата  неустойки.

            Відповідно до п.п. "д" п. 3.1 договору сторони передбачили стягнення пені,  у розмірі 0,5%  від суми боргу за кожний день заборгованості у випадку порушення замовником (відповідачем) терміну оплати .

               Оскільки встановлений договором  розмір пені перевищує  встановлений  Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір, позивач нарахував пеню з у рахуванням вимог останнього (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ), яка становить 12 490,24грн. Разом з тим, на вимогу суду, позивач  подав суду детальний розрахунок пені з урахуванням  вимог статті 258 Цивільного кодексу України і її розмір становить 3628,30грн. за період  вересень 2006 року - лютий 2007року, разом з  тим, з відповідача, з урахуванням вимог  п.6 статті 232 Господарського кодексу України та ст.258 Цивільного кодексу України  належить стягнути 1600,16грн. за період  січень - червень 2007 року та лютий -липень 2007 року, оскільки в іншій частині вона погашена річним  строком позовної давності.   

                Керуючись ст.ст. 258,  526, 625, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 231, 232 п.6 Господарського кодексу України, ст. ст. 33,  34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Автосвіт" (с.Синевирська Поляна Міжгірського району, код 32730023) на користь Приватного підприємства "Фенікс" (м.Хуст, вул.П.Маланюка, 6, кв.3, код 31936997) суму 83722,41грн., з яких 60 000грн. борг, 20108грн. інфляційні, 2014,25три проценти річних, 1600,16грн. пеня, а також  837,22грн. у відшкодування витрат  по оплаті державного мита, 100,52грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

4.  Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.

Суддя                                    Якимчук Л.М.