Рішення

від 17.03.2008 по справі 8/20-429

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/20-429

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2008 р.Справа № 8/20-429

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Гирили І.М.             

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі-Пак Принт», вул. Цимлянська,2, м. Луганськ              

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМА», вул.Симоненка,10/89, м. Тернопіль

про: стягнення боргу за договором №40 від 20.09.2006р. на суму 14100 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: Данілова А. І. –представника, довіреність від 01.01.2008 р.

Відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 25.02.2008 р. представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 –1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полі-Пак Принт», м. Луганськ, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ОМА», м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості в сумі 14100 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «ОМА»не належним чином виконувалися умови укладеного договору, внаслідок чого виникла заборгованості в сумі 14 100 грн. В підтвердження викладеного додає договір №40 від 20.09.2006р., специфікацію №2 від 23.03.2007р. на поставку продукції, накладні №191 від 30.03.2007р., №190 від 30.03.2007р., №215 від 24.11.2006р., №200 від 03.04.2007р., банківські виписки.

В судовому засіданні 25.02.2008р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Окрім того, звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи у наступному судовому засіданні без виклику представника позивача (долучено до матеріалів справи  в судовому засіданні 25.02.2008р.).

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать повідомлення № 1379909 від 08.02.2008р. про вручення відповідачу 11.02.2008р. поштового відправлення (ухвали про порушення провадження по справі від 08.02.2008р.), повідомлення №1550447від 27.02.2008р. про вручення відповідачу 01.03.2008р. поштового відправлення (ухвали про відкладення розгляду справи від 25.02.2008р.).

Проте, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, справа розглядається без участі представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне:

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

20 вересня 2006 року між ТОВ «Полі-Пак Принт»(Виконавець) та ТОВ «ОМА»(Замовник) був укладений договір №40, за умовами якого виконавець своїми силами і власними матеріалами виготовляє і поставляє замовнику замовлену ним продукцію, а замовник приймає і оплачує продукцію в порядку, передбаченому умовами даного договору (п.1Договору).

Поставка продукції здійснюється партіями в кількості, вказаній в специфікації (п. 2.1. Договору).

Сторони в пункті 6 договору встановили, що оплата проводиться замовником на таких умовах: 100% - відстрочка платежу не більше 24 календарних днів з моменту поставки продукції на склад змовника. Оплата друкарських форм проводиться окремо у вигляді 100% передоплати. Оплата проводиться шляхом перерахунку грошових коштів банківським переводом на рахунок виконавця.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: видаткових накладних №215 від 24.11.2006р., №190 від 30.03.2007р., №191 від 30.03.2007р. та №200 від 03.04.2007р. ТОВ «Полі-Пак Принт»свої зобов'язання по договору виконав належним чином –Товариством було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 28263,26 грн.

На виконання умов договору, ТОВ «ОМА»здійснено часткову оплату за отриману продукцію в сумі 14 163,26 грн., що підтверджується банківськими виписками від 16.01.2007р., від 24.01.2007р., від 31.01.2007р., від 18.04.2007р., від 16.05.2007р., від 13.07.2007р., від 16.08.2007р., від 23.08.2007р., належним чином засвідчені копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, відповідачем належним чином не виконанні зобов'язання щодо оплати за надану позивачем продукцію, чим порушено умови договору та норми чинного законодавства, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 14100 грн., яка станом на дату розгляду справи не сплачена.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б засвідчували належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором  № 40 від 20.09.2006р., господарський суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14 100 грн. правомірними, обґрунтованими та  такими, що підлягають до задоволення.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення з ТОВ «ОМА»141 грн. витрат на сплату державного мита, 118 грн. витрат на сплату послуг з інформаційно –технічного забезпечення судового процесу та 4 230 грн. витрат на сплату послуг адвоката.

Розглянувши дані вимоги позивача, суд прийшов до висновку, що вони підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне:

Статтю 49 ГПК України визначений порядок розподілу господарських витрат, зокрема:

-          стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд  відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена  від сплати державного мита;

-          суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

За визначенням статті 1 Закону України «Про адвокатуру»адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України  сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу, поняття особи, котра є адвокатом,  наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру" :  адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Між тим,  з огляду на   положення   ст. 2 Закону України «Про адвокатуру»та   п. 1.9.  ст. 1 Закону України  від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»адвокатська  діяльність не є підприємницькою і визначена як незалежна професійна діяльність.

Так,  згідно  п.  1.9 ст. 1 Закону України  «Про податок з доходів фізичних осіб»надано визначення незалежної професійної  діяльності ,як такої, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або  осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.

Відповідно до п. 1.8.  ст. 1 цього Закону наймана особа –фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України  передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником.

21 січня 2008 р. між Адвокатом Даніловим Артемом Івановичем, як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полі-Пак-Принт», як клієнтом, був укладений договір № 1/07 про надання  адвокатських послуг, згідно умов якого «Виконавець»надає, а «Клієнт»оплачує послуги, пов'язані з представленням «Клієнта»в Господарському суді Тернопільської області  і вищестоящих судах  апеляційної і касаційної інстанцій  в зв'язку з розглядом справи за позовом «Клієнта»до ТОВ «Ома»про стягнення заборгованості по договору № 40 від 20.09.2006р.

Пунктом 2 Даного договору  передбачено, що «Клієн»оплачує послуги  «Виконавця» по факту виконаної роботи на основі Акта виконаних робіт, здійснюючи платежі в готівкового порядку шляхом видачі із каси підприємства.

Виконавець зобов'язаний надати Клієнту щомісячний «Звіт про виконану роботу»і «Акт виконаних робіт»(п. 3.1.).

21.01.2008р. адвокатом Даніловим Артемом Івановичем та ТОВ «Полі-Пак Принт»підписано Акт виконаних робіт № 1, з якого вбачається, що «Виконавцем»надані «Клієнту»адвокатські послуги по договору № 01/07 від 21.01.2007р. на загальну суму 4 230 грн. і даний акт є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Згідно п. 2 ст. 33 Правил адвокатської етики, котрі схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року, протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. N 6/VI, визначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Із долучених позивачем до позовної заяви документів, зокрема реєстру кредитових  платежів та банківської виписки вбачається, що позивач –ТОВ «Полі-Пак Принт»22.01.2008р. в рахунок оплати адвокатських послуг за договором № 1/07 від 21.01.2008р. перерахував «Виконавцю»кошти в сумі 4 230 грн. Разом з тим, з вищезазначених документів вбачається, що отримувачем коштів в сумі 4 230 грн. є «суб'єкт підприємницької діяльності (фізична особа –підприємець) Данілов А.І.».

Постановою Національного банку України  від 17.06.2004 р.  № 280  затверджено  План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського  обліку банків України (зареєстрована Міністерством юстиції України  26.07.2004 р. за №  522-2004 р).

Інструкцією про порядок відкриття, використання  і  закриття рахунків у національній та іноземних валютах (п. 4.5.), яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492 (1369-IV) (зі змінами), встановлено окремий порядок відкриття поточних рахунків приватним нотаріусам та адвокатам для здійснення їх професійної діяльності, а також передбачено, що кошти за цими рахунками використовуються згідно з порядком, установленим для використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 11 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. N 280 (546-2004-р), кошти приватних нотаріусів та адвокатів відображаються у класі 2 Плану рахунків (995-2004-п) і обліковуються за балансовим рахунком 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб».

Проте, кошти в сумі 4 230 грн.,  які  перераховані ТОВ «Полі-Пак Принт»за надання «Виконавцем»адвокатських послуг  на  балансовий рахунок  2600  згідно  Плану рахунків,  класифікуються як «кошти на вимогу суб'єктів господарювання».   

Таким чином,  Позивач  оплатив  послуги  у розмірі  4 230  грн.  Данілову А.І. не як адвокату –фізичній особі, а  як суб'єкту підприємницької діяльності.

Отже, оскільки облік коштів приватних нотаріусів та адвокатів має здійснюватися за балансовим рахунком 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб»відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280 суд відмовляє позивачу в частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача понесених ним витрат на послуги адвоката у розмірі 4 230 грн., як таких, що заявлені безпідставно.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема у своїй постанові від 24.07.2007 р. у справі № 9/265-3935, яка долучена до матеріалів справи.

Судові витрати в сумі 259 грн., а саме 141 грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМА», вул. Симоненка,10/89, м. Тернопіль, код ідентифікаційний код 31321712, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Полі-Пак Принт», вул. Цимлянська,2, м. Луганськ, ідентифікаційний код 34579549 –14 100 (чотирнадцять тисяч сто) грн. боргу, 141 (сто сорок одна) грн. в повернення сплаченого позивачем державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 4 230 грн. витрат на послуги адвоката –відмовити.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало  законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –«21»березня 2008р.), через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          І.М. Гирила