Постанова

від 19.04.2011 по справі 11/285пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/285пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.04.2011 р.           справа №11/285пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скакуна О.А.,

суддів Колядко Т.М., Приходько І.В.

за участю представників сторін:від прокуратури Донецької області:

Пономарьов А.О. –за посв.,

від позивача:Вершиніна О.Л. –за дов.№01-07/1141 від 01.12.2010р.

від відповідача:Толмачов О.О. –за дов. № б/н  від 18.11.10р.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “САНА” м. Луганськ

на рішення   господарського судуЛуганської області

від24.01.2011 року

у справі№11/285пн (суддя Москаленко М.О.)

за позовомпрокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Обласної клінічної лікарні м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю “САНА” м. Луганськ

прозвільнення приміщення

В судовому засіданні 13.04.2011 року оголошена перерва до 19.04.2011 року о 14:30 годині.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.01.2011 року у справі №11/285пн позовні вимоги прокурора міста Луганська (далі –прокурор) в  інтересах держави в особі Обласної клінічної лікарні м. Луганськ (далі   - Обласна клінічна лікарня) до товариства з обмеженою відповідальністю “САНА” м. Луганськ ( далі –ТОВ “САНА”)  про зобов'язання  звільнити вбудоване нежитлове приміщення площею 35,2 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 14, на другому поверсі будівлі головного корпусу, - задовольнив.

Вищевказане рішення мотивоване тим, що матеріалами справи доведено  факт знаходження відповідача у спірному приміщенні   після припинення дії договору оренди.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права,  та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні  позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що після закінчення строку дії договору оренди від 01.09.2005р. на письмову заяву відповідача від 30.06.2010 щодо продовження строку дії договору оренди, позивач листом  № 01-06/140 від 02.07.2010 відмовив у продовженні строку дії договору оренди з підстав необхідності використання приміщення у власних потребах. Однак, ч. 3 ст. 7 Закону України “про оренду державного та комунального майна” передбачено, що у випадку, якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен у письмовому вигляді попередити про це орендаря не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії договору, чого позивачем виконано не було, а тому, на думку скаржника, договір оренди автоматично пролонговано на той же строк та на тих самих умовах.

Також в апеляційній скарзі наведені і інші доводи, які, на думку скаржника, є підставою для скасування рішення.

Представник відповідача під час судового засідання  підтримав викладені в  апеляційній скарзі доводи в повному обсязі.

Прокурор та представник позивача під час судового засідання просили оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представників сторін,  Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Обласною клінічною  лікарнею (орендодавець) та ТОВ “САНА” ( орендар)  01.09.2005р.  укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого)  майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області (далі–договір) (а.с. 4 –9), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування індивідуально визначене майно –частку вбудованих нежитлових приміщень (вбудоване нежитлове приміщення площею 35,2 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 14, на другому поверсі будівлі головного корпусу).

Відповідно до п.2.1 договору, орендар вступає в строкове платне користування майном у термін,  указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.

Факт передання  спірного приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі (а.с.101).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у разі припинення  цього договору, майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю (балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до пункту 10.1 договору, останній укладено строком на 11 місяців, з 01.09.2005р. по 31.07.2006р.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що  у разі відсутності заяви  однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додатковою угодою № 1 від 18.12.2007р.  до договору (а.с.18) сторони доповнили договір пунктом 10.1, відповідно до якого строк дії договору продовжений до 01.07.2010 включно.

На письмову заяву відповідача № 112 від 30.06.2010р.  щодо продовження строку дії договору листом № 01-06/140 від 02.07.2010 (а.с.35) позивач повідомив відповідача про неможливість продовження строку дії укладеного сторонами договору з підстав необхідності використання приміщення у власних потребах.

Відповідач не здійснив повернення приміщення та продовжує користуватися об'єктом оренди.

За умовами того, що відповідачем спірне майно з оренди позивачу не повернуто, прокурор міста Луганська в інтересах держави в особі Обласної клінічної лікарні м. Луганськ звернувся до господарського суду Луганської  області з позовом до ТОВ “САНА”  про зобов'язання  звільнити вбудоване нежитлове приміщення площею 35,2 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 14, на другому поверсі будівлі головного корпусу.

Господарський суд Луганської області рішенням від 24.01.2011р. задовольнив вищевказані позовні вимоги та зобов'язав відповідача звільнити на користь позивача  частку вбудованих нежитлових приміщень - вбудоване нежитлове приміщення площею  35,2 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 14, на другому поверсі будівлі головного корпусу Луганської обласної клінічної лікарні.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень прокурора та представників сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню  з наступних підстав.

Предметом даного спору є зобов'язання  звільнити вбудоване нежитлове приміщення площею 35,2 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 14, на другому поверсі будівлі головного корпусу.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю зайняття відповідачем спірного майна –нежитлового вбудованого приміщення, після закінчення строку дії укладеного сторонами у  справі договору оренди.

Правовідносини, що стосуються оренди державного та комунального майна врегульовані Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним та  Господарським кодексами України.

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції виходив  з доведеності позивачем належними засобами доказування факту повідомлення відповідача  про припинення строку договору у зв'язку з закінчення терміну дії у відповідності до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Зокрема, останній прийняв в якості таких доказів лист-відповідь позивача № 01-06/140 від 02.07.2010 (а.с.35), яким він повідомив відповідача про неможливість продовження строку дії укладеного сторонами договору з підстав необхідності використання приміщення у власних потребах.

Цей факт був підтверджений  представником позивача в ході  розгляду справи в апеляційній інстанції.

Проте судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»унормовано, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України, а також п.10.6 спірного договору оренди.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем відповідно до п.10.6 договору оренди та ст.764 ЦК України та ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»  було вчинено дії  щодо своєчасного та  належного повідомлення  відповідача про припинення дії договору у зв'язку з закінченням строку його дії. Лист позивача за  № 01-06/140 від 02.07.2010 р. про відмову у продовженні договору оренди не може бути прийнято в якості доказу такого повідомлення, оскільки підставами відмови в пролонгуванні в ньому визначено саме необхідність використання майна для власних потреб, а тому апеляційний суд вважає за необхідне застосувати частину 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою  передбачено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору.

Таким чином, аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що підставою для відмови в продовженні договору оренди на новий строк є необхідність використання орендованого майна для потреб його власника. При цьому, обов'язковим є письмове попередження про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору.

Отримання письмового повідомлення про використання орендованого майна для власних потреб після спливу тримісячного терміну не має правових наслідків, оскільки такий термін визначений Законом.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надіслання відповідачу позивачем за три місяці до закінчення терміну дії договору оренди письмового повідомлення про намір власника використовувати зазначене майно для власних потреб.

Натомість, лист позивача за  № 01-06/140 від 02.07.2010р. про відмову у продовженні договору оренди з підстав необхідності використання майна для власних потреб, надійшов на адресу відповідача 05.07.10р., в той час як строк дії спірного договору закінчився (01.07.10р.), тобто з порушенням встановленого частиною 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»тримісячного строку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди від 01.09.2005р. не припинив свою дію та є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про звільнення спірного приміщення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду скасовує рішення господарського суду Луганської  області від 24.01.2011 року  по справі №11/285пн, оскільки воно винесене з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні істотних обставин справи.    

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “САНА” м. Луганськ задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської  області від 24.01.2011 року  по справі №11/285пн - скасувати.

В позовних вимогах прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Обласної клінічної лікарні м. Луганськ до товариства з обмеженою відповідальністю “САНА” м. Луганськ про зобов'язання  звільнити вбудоване нежитлове приміщення площею 35,2 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 14, на другому поверсі будівлі головного корпусу, –відмовити.

Стягнути з Обласної клінічної лікарні м. Луганськ (91045, м.Луганськ, вул.імені 50 річчя Оборони Луганська, 14, код 01983789, р/р 35416044001614, 35425035001614 в УДК Луганській області, МФО 804013) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “САНА” (м. Луганськ, вул. Фрунзе, 1а/12, код 20175380, р/р 26007000295001 ЛФ АО «Укринбанк», МФО 304836) витрати за подання апеляційної скарги  в сумі 42,50 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Головуючий          О.А.  Скакун

Судді:          Т.М.Колядко

          І.В.Приходько

Надруковано:  6 прим. 1. позивачу;  2. відповідачу; 3.справу;   4. апеляційному суду.5. прокурору м. Луганська; 6.прокуратурі Донецької області.