Рішення

від 14.04.2011 по справі 5005/2610/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5005/2610/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.11р.

Справа № 5005/2610/2011

За позовом  Прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)  

до  Приватного підприємства "Науково-виробниче комерційне об'єднання "Пульсар" (м.Дніпропетровськ) 

про зміну п. 4.1. договору оренди від 25.01.2006р., зареєстрованого в реєстрі за № 400 25.01.2006р.

Суддя  Дубінін І.Ю.

Представники:

  Прокурор:             Бєлік В.О.

від позивача:           Лазуренко К.О. - гол.спец. (дов. № 7/11-197 від 22.02.11р.)

від відповідача:      Семенова В.О. - представник (дов. № 346/10 від 14.12.10р.) 

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Самарського району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду із позовом  в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (далі-позивач) до Приватного підприємства "Науково-виробниче комерційне об'єднання "Пульсар" (далі-відповідач), з урахуванням уточнення позовних вимог від 28.03.11р., про зміну п. 4.1. договору оренди землі від 25.01.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 05.04.06р. за № 040610400400, шляхом викладення його в такій редакції: "4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.11р. № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України.".  

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що орендна плата, передбачена умовами договору оренди земельної ділянки не відповідає вимогам Податкового кодексу України, яким внесені зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, що і є причиною спору.

Представник позивача позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.  

Отже, прокурор та позивач стверджують, що обставини щодо змін у законодавстві є необхідною та достатньою підставою для внесення змін у договір оренди в редакції, що ним запропонована.

Попередня редакція наведеної норми (до 01.01.2008 року) визначала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 % їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому він зазначає наступне.

Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яке було опубліковано у газеті "Наше місто" № 26 (3306) від 22.02.2011 р.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 650 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України відповідачем було подано заяву № 58/11 до Дніпропетровської міської ради про згоду на укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, яка була отримана міською радою 03.03.2011 р. за вх. № 12/119. Таким чином, вказаний у оголошенні двотижневий термін для звернення відповідачем було дотримано.

Крім того, відповідачем було надіслано заяву за вих. № 68/11 від 04.03.2011р. прокурору Самарського району м. Дніпропетровська, у якій повідомлялось про надання у встановлений строк згоди на внесення змін до договору оренди земельної ділянки та ставилось питання щодо відмови прокурора від поданої позовної заяви у зв'язку з відсутністю спору. Вказана заява була отримана прокурором 09.03.2011 р., про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення. Проте відповіді відповідачу надано не було.

Враховуючи викладене, відповідач наголошує на тому, що між сторонами договору не виникало будь-яких суперечностей щодо умов зміни договору. За таких обставин звернення прокурора Самарського району м. Дніпропетровська із позовною заявою порушує право сторін на досудове врегулювання спорів, що виникають у разі зміни чи розірвання господарських договорів, та є втручанням у господарську діяльність відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 2 ГПК України та рішення Конституційного суду України від 08.04.99 р. № 3-рп/99, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, при цьому прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Пiд поняттям "орган, уповноважений державою здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних вiдносинах", зазначеним у частинi другiй статтi 2 АПК України, потрiбно розумiти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За чинним законодавством України позивач є органом місцевого самоврядування.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про власність", суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республiки Крим - на землi в межах території республiки, за винятком земель загальнодержавної власностi; обласнi, районнi, мiськi, селищнi, сiльськi Ради народних депутатiв - на землi в межах їх територiй, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавнiй власностi.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, прокурором в межах наданих законом повноважень щодо представництва інтересів в суді, обґрунтовано подано позов в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради.

За ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сiльських, селищних, мiських рад у галузi земельних вiдносин на територiї сiл, селищ, мiст належить: розпорядження землями територiальних громад; передача земельних дiлянок комунальної власностi у власнiсть громадян та юридичних осiб вiдповiдно до цього Кодексу; надання земельних дiлянок у користування iз земель комунальної власностi вiдповiдно до цього Кодексу; здiйснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власностi, додержанням земельного та екологiчного законодавства.

На підставі рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 208/31 від 30.11.05р., між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, 25.01.2006р. було укладено договір оренди землі (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною  площею 0,0415 га, яка знаходиться за адресою: вул. Семафорна, 21-А (Самарський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:439:0027. Цільове використання земельної ділянки за договором (УКЦВЗ) 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору становила 144 489,92 грн. Договір було укладено на п'ятнадцять років (п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 2.1, 2.3., 3.1. договору).  

Зазначений договір підписаний сторонами та 25.01.2006р. посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., зареєстровано в реєстрі за № 400. Вказаний договір зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 05.04.06р. за № 040610400400.

Згідно з п. п. 4.1., 4.2. договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (гривнях), у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Прокурор вважає, що орендна плата, передбачена умовами договору оренди земельної ділянки не відповідає вимогам Податкового кодексу України, яким внесені зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, що і є причиною спору.

02.02.2011 року Дніпропетровська міська рада прийняла рішення №216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", п.1 резолютивної частини якого визначає, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки є оренда плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, за виключенням окремих його положень.

Відповідно до п. 2 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України з 01.01.2011р. втратив чинність Закон України "Про плату за землю".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. № 2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, частини четверту та п'яту ст. 21 Закону України "Про оренду землі" виключено, а до частини другої ст. 21 внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем   (власником)   і   орендарем.   Розмір       орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та   експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних  джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні   мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для  інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, передбачений Податковим кодексом України.

Згідно статті 290 Податкового кодексу України, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане (не відбудеться значне підвищення розміру орендної плати, у зв'язку із змінами в законодавстві);

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути      після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися    (неможливість заінтересованою стороною впливу на зміни в законодавстві);

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і   позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору (суттєва зміна цінності або повна втрата цінності отримуваного стороною за договором може відбутися в результаті серйозних змін у ринковій ситуації (наприклад, наслідки стрімких та непередбачуваних інфляційних процесів щодо договірної ціни). Зазначене підтверджує правову підставу звернення міської ради з даною позовною заявою, а саме: Відповідач порушує майнові права орендодавця - міської ради, вносячи орендну плату у розмірах менших, ніж передбачено чинним законодавством. Крім того, внаслідок не приведення Відповідачем договору оренди земельної ділянки у відповідність з вимогами закону, бюджет міста зазнає значних втрат;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин.

Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Таким чином, враховуючи викладене вище, убачається наявність усіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, що в свою чергу є однією із підстав для внесення судом змін до договору оренди землі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив також з наступного.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до змісту статей 759 та 762 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її  розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, у відповідності з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року та Податковим кодексом України, розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану в оренду, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, а спірний договір в цій частині є таким, що суперечить  чинному законодавству.

Підставами для порушення питання про зміну орендної плати згідно з частинами другою та третьою статті 21 Закону України "Про оренду землі" є збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку, якщо умовами договору оренди не передбачене інше.

Розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, однією з підстав перегляду розміру орендної плати є зміна розмірів земельного податку.

Аналогічна підстава перегляду розміру орендної плати викладена в п.13 Типової форми договору оренди землі, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна умов договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Слід звернути увагу на те, що сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанова ВСУ від 27.12.10 №27/15-10).

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп у справі №1-2/2002 у справі за конституційним зверненням ТОВ "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України було визначено, що ч. 2 ст.124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист.

Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатись до суду за його вирішенням. При цьому право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту.

Враховуючи, що має місце зміна законодавства щодо визначення розміру орендної плати за користування землею, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про внесення змін у п. 4.1. договору оренди землі від 25.01.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 05.04.06р. за № 040610400400, шляхом викладення його в такій редакції: "4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.11р. № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України.".  

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Керуючись ст.ст. 6, 651, 652, 653, 654, 759, 762 Цивільного кодексу України, Податковим кодексом України , Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Змінити пункт 4.1. договору оренди землі від 25.01.2006р., укладеного між  Дніпропетровською міською радою (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 75, код ЄДРПОУ 23928791) та Приватним підприємством "Науково-виробниче комерційне об'єднання "Пульсар" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 181; код ЄДРПОУ 21947034), зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 05.04.06р. за № 040610400400, виклавши його в такій редакції: "4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.11р. № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України.".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.Ю. Дубінін