Рішення

від 21.04.2011 по справі 18/5007/33/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/5007/33/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "21" квітня 2011 р. Справа № 18/5007/33/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

                          судді  Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача:       Заруцький П.І., довіреність від 13.01.2011р.;    

від відповідача:  не з'явився;

розглянув справу за позовом Коростишівського комунального підприємства "Теплосервіс" (м.Коростишів)  

до Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський завод продовольчих товарів" (м.Коростишів)

про стягнення 9321,26грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 9321,26грн. заборгованості на надані послуги з теплопостачання, з яких: 8758,00грн. основного боргу, 212,43грн. інфляційних, 262,50грн. пені та 88,33грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, надав довідку від 21.04.2011р., в якій повідомляє, що сума основного боргу відповідача станом на 21.04.2011р. складає 8758,00грн.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового  відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.19).

Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином представника відповідача  не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд відповідно до ст.75 ГПК України  розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2009 року між КП "Теплосервіс" (постачальник, позивач) та ВАТ "Коростишівський завод продовольчих товарів" (споживач, відповідач) укладено договір №124 на постачання теплової енергії (а.с.13-15), за умовами якого постачальник зобов'язується відпускати споживачу теплову енергію протягом опалювального періоду, погоджених з місцевими органами виконавчої влади: Коростишівською міською радою (п.1 договору).

Згідно з п.21 договору відповідач зобов'язався всі розрахунки по цьому договору проводити по платіжних документах через банківські установи за таким порядком:

Постачальник до 20 числа направляє споживачу розрахунки для оплати, по яких до 25 числа поточного місяця проводяться розрахунки.

Позивач на виконання умов договору виписував відповідачу рахунки на проведення оплати (а.с.23-42), однак відповідач не виконував своїх договірних зобов'язань щодо оплати за надані позивачем  послуги з теплопостачання.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем по оплаті поставленої теплової енергії в період з грудня 2009р. по січень 2011р. (включно)  в сумі 8758,00грн.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов  підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і                  ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами  ч.1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 8758,00грн. боргу за послуги з теплопостачання обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань на підставі п.25 договору 262,50грн. пені.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.25 договору №124 від 01.11.2009р. у випадку несплати вартості використаної теплової енергії до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, у вигляді пені  за кожний день прострочки  в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача (а.с.6), пеня  складає 262,50грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання  88,33грн. 3% річних та 212,43грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає, що річні та інфляційні нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 88,33грн. 3% річних та 212,43грн. інфляційних.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних не спростував.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та  підлягають задоволенню на суму 9321,26грн. з яких: 8758,00грн. основного боргу, 212,43грн. інфляційних, 262,50грн. пені та 88,33грн. 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський завод продовольчих товарів" (12504, м. Коростишів, вул.Карла Маркса, 68 код ЄДРПОУ 00377638)

на користь Комунального підприємства "Теплосервіс" (12501, м.Коростишів, вул. Миру, 3, код ЄДРПОУ 33165653)

- 8758,00грн. - основного боргу;

- 262,50грн. - пені;

- 88,33грн. - 3% річних;

- 212,43грн. - інфляційних;

- 102,00грн. витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.      

Віддрукувати:   

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу (рек. з повід.)