Постанова

від 07.06.2011 по справі 18/5007/33/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/5007/33/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р.                                                           Справа № 18/5007/33/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                      Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Турович Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський завод продовольчих товарів" на рішення господарського суду Житомирської області від 21.04.11 р. у справі № 18/5007/33/11

за позовом Коростишівського комунального підприємства "Теплосервіс"

до  Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський завод продовольчих товарів"  

про стягнення 9321,26грн.

за участю представників сторін:

позивача - Заруцького П.І.,

відповідача - не з'явився,

 ВСТАНОВИВ:

25.03.2011 року Коростишівське комунальне підприємство «Теплосервіс» звернулось до господарського суду із позовом до відкритого акціонерного  товариства «Коростишівський завод продовольчих товарів» про стягнення 9321,26 грн. боргу за надані послуги з теплопостачання.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.04.2011 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8758,00грн. - основного боргу; 262,50грн. - пені; 88,33грн. - 3% річних; 212,43грн. - інфляційних; 102,00грн. витрат по сплаті державного мита; 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (суддя Соловей Л.А.).

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України та вказав, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем по оплаті поставленої теплової енергії за період з грудня 2009 року по січень 2011 року (включно) в сумі 8758,00грн.. Суд також прийшов до висновку, що пеня, річні та інфляційні нараховані позивачем обґрунтовано, тому задоволив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 88,33 грн. - 3% річних, 262,50 грн. - пені та 212,43 грн. - інфляційних.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ВАТ «Коростишівський завод продовольчих товарів» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 21.04.2011 року скасувати та відмовити КМП «Теплосервіс» в задоволенні позовних вимог.  

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що матеріали справи та рішення суду першої інстанції не містять розрахунку заявленої до сплати суми боргу, який би дозволив чітко, на підставі первинних документів, встановити скільки помісячно відповідно до договору від 01.11.2009 року нараховано позивачем за теплопостачання, скільки сплачено відповідачем, дати утворення заборгованості. Апелянт зазначив, що акт звірки розрахунків односторонньо оформлений позивачем, а його примірник відповідач не отримував. Вважає, що суд не дослідив чи належним чином виконувались зобов'язання позивачем щодо надання послуг та їх якості, чи відповідають зазначені в рахунках суми до сплати обсягу наданих послуг, чи відповідає зазначена в рахунках ціна послуг встановленій в договорі, коли вказані рахунки отримані відповідачем і чи отриманні взагалі. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач за період з листопада 2010 року по січень 2011 року безпідставно збільшив ціну теплопостачання, не повідомив відповідача про подорожчання.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві вказує, що у матеріалах справи є всі розрахунки сум боргу помісячно та розрахунки штрафних санкцій. Відповідач від звірки взаєморозрахунків ухилився і підписувати акти взаєморозрахунків відмовився, про що в акті є відмітка бухгалтера КП «Теплосервіс» та доповідна записка. Зазначив, що відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» була надрукована інформація про зміну тарифів на послуги з теплопостачання в «Коростишівській газеті» у таких номерах: № 42 від 04.11.2006 року, № 39 від 10.10.2008 року, № 6 від 13.02.2009 року, № 47 від 28.10.2010 року. Відповідач про заміну тарифів був інформований, а рахунки на його оплату доставлялись працівникам підприємства, але від підпису про отримання вони відмовлялись. Крім того, відповідач проводив оплату окремих рахунків, що свідчить про те, що такі рахунки він отримував.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача на розгляд справи до суду не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час розгляду справи в суді був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 60).

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції, а також з огляду на те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу по суті за відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 21.04.2011 року у справі № 18/5007/33/11 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.11.2009 року між КП "Теплосервіс" та ВАТ "Коростишівський завод продовольчих товарів" укладено договір №124 на постачання теплової енергії, згідно п. 1 якого постачальник зобов'язався відпускати споживачу теплову енергію протягом опалювального періоду, погодженого з місцевими органами виконавчої влади: Коростишівською міською радою (далі - договір) (а.с. 13-15).

Відповідно до п. 20 договору, плата нараховується за теплову енергію на опалення в розмірі 18,02 грн. за 1 м2 в місяць протягом опалювального сезону згідно планової калькуляції з послідуючим перерахунком по фактичним витратам за рік.

Пунктом 21 договору передбачено, що всі розрахунки по цьому договору проводяться по платіжних документах через банківські установи за таким порядком: постачальник до 20 числа направляє споживачу розрахунки для оплати, по яких до 25 числа поточного місяця проводяться розрахунки.

На виконання умов договору позивач поставляв відповідачу теплову енергію, на оплату яких були виставлені відповідні рахунки, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 23-45). При цьому у період з листопада 2009 року по жовтень 2010 року включно плата за теплову енергію для відповідача була сталою, тариф за яким нараховувалась така плата не змінювався та дорівнював тарифу встановленому у договорі від 01.11.2009 року, тому сума належна до сплати залежала виключно від площі опалювального приміщення, яка також не змінювалась у зазначений період. Отже, відповідач достовірно знав про плату, яку зобов'язаний був вносити за використану теплову енергію та відсутність, за поясненнями відповідача, рахунків за оплату не звільняло його від такого обов'язку.

Апеляційний суд також бере до уваги, що відповідач факту споживання теплової енергії не заперечує, а в свою чергу зазначає, що позивач з листопада 2010 року по січень 2011 року безпідставно збільшив ціну теплопостачання.

Поряд з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії (абз.7 ст.13 Закону України «Про теплопостачання»).

Розглянувши клопотання КП «Теплосервіс», рішеннями виконкому Коростишівської міської ради № 37 від 11.02.2009 року та № 314 від 20.10.2010 року «Про затвердження тарифів на послуги з теплопостачання для бюджетних і госпрозрахункових організацій» вирішено затвердити тарифи на послуги з теплопостачання, зокрема, для госпрозрахункових підприємств та організацій в розмірі 18.02 грн. за 1 кв.м. та в розмірі 21,38 грн. за 1 м.кв. відповідно.

Згідно п. 5 вказаних рішень, вони набирають чинності з моменту опублікування в місцевих друкованих засобах інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані, у тому числі, при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Рішення виконкому надруковано у «Коростишівській газеті» від 11.02.2009 року у випуску № 6 від 13.02.2009 року та від 20.10.2010 року у випуску № 47 від 28.10.2010 року.

Позивач заявив вимогу про стягнення боргу з відповідача за період з грудня 2009 року по січень 2011 року включно.

За період з лютого 2009 року по жовтень 2010 року діяв тариф - 18,02 грн. за 1 м2, а у спірний період з листопада 2010 року за рішенням Коростишівської міської ради № 314 від 20.10.2010 року збільшений до 21,38 грн. за 1 м2, про що відповідач у виконання ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», був повідомлений через місцевий друкований засіб масової інформації – «Коростишівську газету».  

Суд також зауважує, що згідно п. 29 договору, він укладається строком на один рік і вступає в силу після його підписання обома сторонами. Договір між сторонами підписано та скріплено печатками 01.11.2009 року, а отже він діяв до 01.11.2010 року.

Відповідно до п. 30 договору, договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Отже, за приписами п. 30 договору та за відсутності доказів відмови від нього однієї із сторін, зазначений договір вважається продовженим до 01.11.2011 року та відносини між сторонами у період з грудня 2009 року по січень 2011 року включно були договірними.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с. 11), апеляційний суд вважає, що КП "Теплосервіс" нараховувало плату за теплопостачання відповідно до діючих тарифів, а тому вирішуючи позов, суд першої інстанції врахувавши положення ст.ст. 11, 509, 530, 626 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України, прийшов до вірного висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з ВАТ «Коростишівський завод продовольчих товарів» боргу за теплопостачання в розмірі 8758,00 грн.  

Щодо твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не дослідив чи належним чином виконувались зобов'язання позивачем щодо надання послуг та їх якості, чи відповідають зазначені в рахунках суми до сплати обсягу наданих послуг, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Отже, Законом визначено спеціальну процедуру доказування факту ненадання послуг.

Таким чином, у виконання приписів ст. 33, 34 ГПК України та ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», саме відповідач у підтвердження своїх заперечень зобов'язаний був подати до суду докази надання позивачем послуг не в повному обсязі чи неналежної якості, при чому у даній справі таким доказом мав бути акт-претензія споживача.

Враховуючи, що відповідач не реалізував свого права на виклик представника позивача для складання акта-претензії, апеляційний суд не бере до уваги відповідні твердження апелянта.

Крім того, місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача стягнуто 262,50 грн. пені; 88,33грн. - 3% річних; 212,43 грн. –інфляційних.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено у ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 25 договору передбачено, що споживач несе матеріальну відповідальність перед постачальником у випадку несплати вартості використаної теплової енергії до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, у вигляді пені в розмірі 0,5 % за кожен день прострочки подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши надані позивачем розрахунки (а.с. 4, 5, 6), колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 262,50 грн. пені; 88,33 грн. - 3% річних; 212,43 грн. –інфляційних за неналежне виконання останнім своїх зобов'язань.

Доводи апелянта про відсутність звірки розрахунків не впливають на виникнення, зміну чи припинення цивільно-правових зобов'язань відповідача за укладеним ним договором, оскільки проведення такої звірки не є обов'язковим.

Отже, відповідно до ст. 47 ГПК України, судове рішення прийняте  за результатами дослідження усіх обставин справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

       ПОСТАНОВИВ :

1.  Рішення господарського суду Житомирської області від 21.04.2011 року у справі № 18/5007/33/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський завод продовольчих товарів" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.