Рішення

від 22.04.2011 по справі 8/010-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/010-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2011 р.                                                                  Справа № 8/010-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі                   Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС», ідентифікаційний код: 31808072, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4,   

до відповідача - 1: товариство з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД”, ідентифікаційний код: 19351156, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4,

та відповідача –2: відкрите акціонерне товариство «Київський вітамінний завод», ідентифікаційний код: 35251822, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Копилівська, 38,

про часткове визнання недійсним договору поставки

за участю представників сторін:

від позивача: Дроздик О.В., який діє на підставі довіреності від 05.01.2011 року, та Яценко Я.В., який діє на підставі довіреності від 28.02.2011 року;

від відповідача - 1: Мосійчук А.В., яка діє на підставі довіреності від 23.03.2011 року, Червоняк С.П., який діє на підставі довіреності від 05.01.2011 року за № 2/22, та Помазанов А.В., який діє на підставі довіреностей від 05.01.2011 року за №2/3, від 03.01.2011 року і від 01.04.2011 року;

від відповідача –2: Шмагін О.Ю., який діє на підставі довіреності б/н від 20.01.2011 року, -

Обставини справи:

12.01.2011 року до господарського суду Київської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»(далі за текстом: Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (далі за текстом: Відповідач - 1) та до відкритого акціонерного товариства «Київський вітамінний завод»(далі за текстом: Відповідач - 2) про визнання частково недійсним договору поставки від 18.08.2010 року за № 43, який укладений між Відповідачем –1 та Відповідачем –2 (далі за текстом Договір).

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на неналежне виконання Відповідачем - 1 та Відповідачем - 2 умов укладеного між останніми Договору поставки від 18.08.2010 року за № 43 в частині відсутності в договорі інформації щодо предмету договору, а саме асортименту товару і його кількості, що повинен бути поставлений Позивачу Відповідачем –1 після отримання останнього у Відповідача –2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2011 року порушено провадження у справі № 8/010-11 та призначено останню до розгляду на 18.01.2011 року.

18.01.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який на виконання вимоги суду долучив до матеріалів справи засвідчені копії документів, які у Позивача витребовувались ухвалою суду від 12.01.2011 року, дав пояснення по суті спору та просив позов задовольнити у повному обсязі. У судове засідання з'явився представник Відповідача –1, який виконав вимоги ухвали суду від 12.01.2011 року та дав пояснення у справі. В судовому засіданні представник Відповідача –1 подав письмове клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, яке ухвалою суду від 18.01.2011 року задоволено шляхом призначення експертизи з одночасним зупиненням провадження у справі на час проведення експертизи. Представник Відповідача –2 в судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 12.01.2011 року не виконав.   

04.04.2011 року до господарського суду Київської області з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріали справи №8/010-11 з висновком судово-економічної експертизи від 18.03.2011 року за №1890/2522/11-19, в зв'язку з чим ухвалою суду від 14.04.2011 року провадження у справі відновлено та останню призначено до розгляду на 19.04.2011 року.

19.04.2011 року в судове засідання з'явились представники Відповідача –1 та Відповідача –2, які виконали вимоги ухвали суду від 14.04.2011 року, дали пояснення. Відповідач - 2 проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. Представник Позивача в судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Ухвалою суду від 19.04.2011 року розгляд справи відкладено на 22.04.2011 року.

22.04.2011 року до суду через канцелярію надійшло письмове клопотання Відповідача –1 про призначення повторної судової економічної експертизи, в задоволенні якого ухвалою суду від 22.04.2011 року відмовлено в повному обсязі з тих підстав, що суд не ставить під сумнів належність і допустимість при розгляду справи письмового доказу у вигляді висновку судової економічної експертизи від 18.03.2011 року за №1890/2522/11-19.

22.04.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення у справі та просив позов задовольнити в повному обсязі. В судове засідання зявилися представники Відповідача –1 та Відповідача –2, які дали пояснення. Відповідач –2 проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 22.04.2011 року.   

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача,  Відповідачів –1, - 2, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  

18.08.2010 року між відкритим акціонерним товариством «Київський вітамінний завод»(далі за текстом: Постачальник або Відповідач - 2) та товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (далі за текстом: Покупець або Відповідач - 1) з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. 202 Цивільного кодексу України укладено Договір поставки від 18.08.2010 року за № 43 (далі за текстом: Договір), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого, Постачальник зобов'язався передавати у власність Покупця продукцію у вигляді харчових добавок або лікарських засобів згідно діючих прайсів, кількість, асортимент та ціна якої визначаються у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору та вважаються специфікаціями до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити таку продукцію на умовах, передбачених договором.

Відповідно до вимог п.2.1. Договору, Постачальник здійснює відпуск продукції Покупцю окремими партіями на підставі заявок Покупця.

Згідно із вимогами п.2.3. Договору, доказом передачі продукції Покупцю є товарно-транспортні накладні, оформленні належним чином з підписом уповноваженої особи Покупця, відтиском печатки Покупця та довіреність на тримання продукції, з посиланням на номер та дату товарно-транспортної накладної.  

Договір у п.п.3.1., 3.2. передбачає, що кількість та асортимент продукції зазначається у товарно-транспортній накладній (-них) на кожну партію продукції. Якість продукції повинна відповідати діючим на момент виробництва вимогам нормативної та аналітичної документації, має бути підтверджена сертифікатом якості заводу виробника.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору в період з 08.09.2010 року по 28.10.2010 року Відповідач-2 з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач-1 прийняв товар на загальну суму 6016424,01 грн. (шість мільйонів шістнадцять тисяч чотириста двадцять чотири гривні 01 коп.), що підтверджено товарно-транспортними накладними  від 08.09.2010 року за № 2846, від 15.09.2010 року за № 2967, від 15.09.2010 року за № 2969, від 22.09.2010 року за № 3096, від 22.09.2010 року за № 3097, від 29.09.2010 року за № 3215, від 29.09.2010 року за № 3216, від 29.09.2010 року за № 3217, від 30.09.2010 року за № 3236, від 30.09.2010 року за № 3237, від 06.10.2010 року за № 3336, від 06.10.2010 року за № 3337, від 06.10.2010 року за № 3338, від 13.10.2010 року за № 3454, від 13.10.2010 року за № 3455, від 136.10.2010 року за № 3456, від 20.10.2010 року за № 3602, від 20.10.2010 року за № 3603, від 20.10.2010 року за № 3604, від 28.10.2010 року за № 3744, довіреностями від 15.09.2010 року за № 14177, від 22.09.2010 року за № 14320,  від 02.10.2010 року за № 2823, від 01.10.2010 року за № 14589, від 06.10.2010 року за № 14656, від 13.10.2010 року за № 14830, від 20.10.2010 року за № 14967, від 28.10.2010 року за № 15115, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року, випискою з розрахункового рахунку ВАТ «Київський вітамінний завод»у ПАТ «БАНК ФОРУМ»за 08.11.2010 року, 15.11.2010 року, 17.11.2010 року, 18.11.2010 року, 22.11.2010 року, 21.12.2010 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період 18.09.2010 року по 11.03.2011 року та актами за № 1 розрахунку знижки у вересні місяці 2010 року від 01.10.2010 року та за № 2 розрахунку знижки у жовтні місяці 2010 року від 01.12.2010 року.

Вказані товарно-транспортні накладні підписані Відповідачем-1 та Відповідачем-2, на виконання вимог п.2.5, 2.7. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу та якості поставлених товарів з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем-1 поставлених товарів у обсягах та вартістю, визначених в цих товарно-транспортних накладних, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач-1 не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем-1 товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товару без будь-якого зазначення Відповідачем-1 про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Відповідачем-2 товарів свідчать про належне виконання Відповідачем-2 своїх зобов'язань за Договором.

Висновком судової економічної експертизи від 18.03.2011 року за №1890/2522/11-19, поясненнями  Відповідачів -1, - 2, які вони дали в судовому засіданні 22.04.2011 року, підтверджується, що Відповідач - 1 в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 5.2., 5.3 Договору частково оплатив поставленні Відповідачем - 2 товари, внаслідок чого у Відповідача - 1 перед Відповідачем - 2 станом на 11.01.2011 року за Договором наявна заборгованість у сумі 2321166,47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.).

За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Відповідачу –2 від Відповідача - 1 станом на 22.04.2011 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товарів, їх вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Відповідачем –2  строків поставки товарів або щодо їх якості Відповідачем –1 та Позивачем суду не надано.   

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного  виконання Відповідачем -2 умов Договору поставки товарів. Відповідачем - 1 та Позивачем факти своєчасного та належного здійснення Відповідачем - 2 поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Відповідачем - 2 суми 2321166,47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.) в якості основного боргу Відповідача - 1 перед Відповідачем –2 станом на 11.01.2011 року, за наслідками чого суд погоджується з позицією Відповідача –2 щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача –1 перед Відповідачем - 2.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Одночасно встановлено, що Відповідач - 1 не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача - 1 перед Відповідачем –2 за Договором станом на 22.04.2011 року складає 2321166,47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.).

Таким чином, станом на 22.04.2011 року за Відповідачем –1 рахується перед Відповідачем - 2 заборгованість по сплаті основного боргу за Договором у сумі 2321166,47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.).

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем - 1 поставлених Відповідачем - 2 товарів за Договором суду не надано.

Станом на 22.04.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 2321166,47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.) Відповідачем - 1 не погашена.

В ході розгляду справи судом призначено судово-економічну експертизу з приводу дотримання вимог фінансової дисципліни при укладені Договору поставки від 18.08.2010 року за № 43 між Відповідачем - 1 та Відповідачем - 2 та визначення суми заборгованості Відповідача –1 перед Відповідачем –2 за Договором поставки від 18.08.2010 року за №43, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції.

За наслідками судово-економічної експертизи, результати якої викладенні у висновку судово-економічної експертизи від 18.03.2011 року за №1890/2522/11-19, визначено, що будь-яких порушень фінансової дисципліни при укладенні та виконанні Договору поставки від 18.08.2010 року за №43 або порушення прав 3-х осіб не виявлено та встановлено заборгованість Відповідача –1 перед Відповідачем –2 у сумі 2321166,47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.).

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку про відсутність передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для часткового визнання недійсним Договору поставки від 18.08.2010 року за №43.

Крім того, за таких обставин суд приходить до висновку щодо безпідставності та необґрунтованості позиції Позивача з приводу того, що Договір поставки від 18.08.2010 року за №43, який укладений між Відповідачем –1 та Відповідачем –2, порушує вищевказані вимоги Господарського і Цивільного кодексів України та права Позивача, в зв'язку з тим, що Позивачем не доведено протиправний і незаконний характер Договору поставки від 18.08.2010 року за №43, внаслідок чого в задоволенні позову слід відмовити повністю, через те, що суд вважає доведеним фактом законності та правомірності Договору поставки від 18.08.2010 року за №43, що призводить до відсутності підстав визнання останнього частково недійсним.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем, Відповідачем –1 та Відповідачем - 2 суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні надані Позивачем докази спростовані та заперечувались Відповідачем - 2 по суду.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При відмові в задоволені позову господарські витрати покладаються на позивача.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що в задоволені вимог Позивача слід відмовити у повному обсязі. Господарські витрати покладаються судом на Позивача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»до  товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” та до відкритого акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» про часткове визнання недійсним договору поставки від 18.08.2010 року за № 43, –відмовити повністю.

2.          Господарські витрати за даним позовом покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС», ідентифікаційний код: 31808072, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4.

        Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                           П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2011 року