Рішення

від 20.04.2011 по справі 34/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/45

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.04.11 р.                                                                                 Справа № 34/45                               

Суддя господарського суду Донецької області  Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Соцінновація», с.м.т. Мирне Запорізької області

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська дистриб'юторська компанія», м. Слов'янськ  

про стягнення  20397,56грн.      

за участю представників сторін:

від позивача – Венгаренко Т.А. (за довіреністю);

від відповідача – не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Соцінновація”,                  с.м.т. Мирне Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська дистриб'юторська компанія», м. Слов'янськ  про стягнення боргу в сумі 11789,57грн., штрафу в сумі 117,90грн, інфляційних витрат в сумі 7969,98грн. та 3% річних в сумі 520,11грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору дистрибуції б/н від 17.08.2009р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі  11789,57грн.

Заявою від 06.04.2011р. (вхід. №02-41/13665) позивач в порядку ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги та одночасно зменшив розмір інфляційних витрат з 7969,98 до 2092,44грн., у зв'язку із  невірним розрахунок інфляційних витрат доданих до позовної заяви та перерахував інфляційні витрати за період з 26.08.2009р. по 06.04.2011р., у зв'язку із чим розмір інфляційних витрат збільшився з 2092,44грн. до 2353,94грн. Також позивач здійснив перерахунок 3% річних за період з 26.08.2009р. по 06.04.2010р., у зв'язку із чим їх розмір збільшився до 583,09грн. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України за приписами якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Тобто одночасне збільшення та зменшення позовних вимог ГПК України не передбачено. Відтак судом розглядаються первинно заявлені позовні вимоги.  

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №959136 станом на 04.04.2011р. відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Слов'янська дистриб'юторська компанія” зареєстрований за адресою: 84102, м. Слов'янськ, вул. Гончарна, б. 5а. Саме за цією адресою судом були надіслані ухвала про порушення справи від 04.03.2011р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 24.03.2011р. та від 06.04.2011р.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Згідно ст.16 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак відповідно  до  положень  ст.75  Господарського  процесуального  кодексу  України, справу  розглянуто  за  наявними  в  ній  матеріалами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соцінновація» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слов'янська дистриб'юторська компанія» (Дистриб'ютор)  17 серпня 2009року укладеного договір дистрибуції   б/н, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та в строки, встановлені договором, передати мінеральну воду та безалкогольні напої з торгівельною маркою «Мірненська» виробництва «Соцінновація»  (товар) у власність Дистриб'ютору, у встановленій кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а Дистриб'ютор приймає на себе зобов'язання по розповсюдженню та реалізації товару, оплаті його вартості на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.3. договору перелік, найменування, асортимент, ціна товару , який поставляється зазначені в Додатку до даного договору Специфікація/Прайс-лист, визначається сторонами по кожній партії товару та підтверджується замовленням Дистриб'ютора, яка погоджена та підписана Постачальником.

За приписами п. 2.3. договору Дистриб'ютор перерахую Постачальнику вартість партії товару протягом семи календарних днів з моменту отримання товару та підписання товаросупровідних документів Дистриб'ютором.

Оплата здійснюється Дистрибютором  в безготівкову порядку  шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.  (п. 2.4. договору).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що днем поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товаросупровідних документів.

Згідно із п. 6.2. договору у разі несвоєчасної оплати за товар, Дистриб'ютор сплачує штраф  у розмірі 1% від суми несплати за кожну партію товару.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання  та діє до 31.12.2009р.               (п. 9.2. договору). Даний договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов договору 18 серпня 2009р. позивачем було передано відповідачу товар всього на суму 24486,08грн., що підтверджується видатковою накладною №6639 від 18.08.2009р.  Дана видаткова накладна містить найменування товару, його кількість, ціну та загальну суму партії. Дана видаткова накладна підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

За твердженням позивача отриманий відповідачем товар частково був ним повернутий на суму 11696,51грн. та частково оплачений в сумі 1000грн., відтак позивач просить стягнути суму боргу у розмірі 11789,57грн.

У зв'язку із неповною оплатою отриманого товару позивач направив на адресу відповідача претензію №97 від 22.12.2009р. з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 12789,57грн.  Як доказ направлення претензії позивачем надано опис вкладення до цінного листа із штемпелем поштового відділення.  

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім  утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 11789,57грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11  Цивільного  кодексу  України підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов'язків  є зокрема  договори  та  інші  правочини.

Стаття  509  Цивільного  кодексу  України  визначає,  що  зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)  зобов'язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора)  певну    дію  (передати  майно, виконати    роботу,  надати  послугу,  сплатити  гроші  тощо)  або  утриматись  від  певної  дії,  а  кредитор  має  право  вимагати  від боржника  виконання  його  обов'язку.       

Статтею  173 Господарського  кодексу  України  визначено,  що господарським  визначається  зобов'язання,  що  виникає  між  суб'єктом  господарювання  та  іншим  учасником   відносин  у  сфері  господарювання з  підстав,  передбачених  господарським  кодексом,  в  силу  якого  один  суб'єкт (зобов'язана  сторона, у тому  числі  боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну  дію  господарського  чи  управлінсько-господарського  характеру  на  користь   іншого  суб'єкта   (виконати  роботи, передати  майно, сплатити  гроші,  надати  інформацію тощо),  або  утриматись  від  певних  дій, а інший  суб'єкт  (управлена  сторона, у тому  числі  кредитор)  має  право  вимагати  від  зобов'язаної   сторони  виконання  її  обов'язку .

Як визначено  положеннями ст. 526 Цивільного  кодексу  України  та ст. 193  Господарського  кодексу  України  суб'єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору.

У  частині  сьомій  статті 193 Господарського  кодексу  України  визначено,  що  одностороння  відмова  від виконання  зобов'язань,  крім  випадків,  передбачених  законом  не  допускається.

Аналогічні положення містить ст.525  Цивільного  кодексу  України.

Стаття  629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання за Договором дистрибуції б/н від 17.08.2009р. належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 11789,57грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 11789,57грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача  3% річних в сумі 520,11грн. та інфляційних витрат в сумі 7969,98грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат суд встановив, що він є арифметично невірним та за розрахунком суду складає за період з 26.08.2009р. по 22.01.2010р. із розрахунку суми боргу у розмірі 12789,57грн. – 716,22грн.; за період з 23.01.2010р. по 31.01.2011р. із розрахунку суми боргу у розмірі 11789,57грн. – 966,74грн., загальна суму інфляційних витрат складає 1682,96грн. Розрахунок 3% річних у розмірі 520,11грн. є обґрунтованим та арифметично вірним.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 7969,98грн. підлягає задоволенню частково в сумі 1682,96грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 520,11грн. підлягають задоволенню повністю.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу відповідно до п.6.2. договору у розмірі 117,90грн. суд виходить з наступного.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за товар, Дистриб'ютор сплачує штраф  у розмірі 1% від суми несплати за кожну партію товару. Відтак вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 117,90грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі  Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

                                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Соцінновація»,                  с.м.т. Мирне Запорізкої області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська дистриб'юторська компанія», м. Слов'янськ  про стягнення боргу в сумі 11789,57грн., штрафу в сумі 117,90грн, інфляційних витрат в сумі 7969,98грн. та 3% річних в сумі 520,11грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська дистриб'юторська компанія» (84102, м. Слов'янськ, вул. Гончарова, 5-а, код ЄДРПОУ 324666536, р/р 2600410887 в «Райффайзенбанк Аваль», МФО 335076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соцінновація» (72350, Запорізька область, Мелітопольський р-н, с.м.т. Мирне, вул. Паркова, 10, код ЄДРПОУ 22142545, р/р 26000701316631 в АТ «ОТП Банк» у м. Києві, МФО 300528) борг в сумі 11789,57грн., штраф в сумі 117,90грн, інфляційні витрати в сумі 1682,96грн. та 3% річних в сумі 520,11грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська дистриб'юторська компанія» (84102, м. Слов'янськ, вул. Гончарова, 5-а, код ЄДРПОУ 324666536, р/р 2600410887 в «Райффайзенбанк Аваль», МФО 335076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соцінновація» (72350, Запорізька область, Мелітопольський р-н,   с.м.т. Мирне, вул. Паркова, 10, код ЄДРПОУ 22142545, р/р 26000701316631 в АТ «ОТП Банк» у м. Києві, МФО 300528) державне  мито  в  розмірі 141,11грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 163,27грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

                                                              Кододова О.В.