Постанова

від 19.04.2011 по справі 14/164-10-4944

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/164-10-4944

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р. Справа № 14/164-10-4944

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Хахалін В.В. (довіреність № 156 від 04.01.2011 року);

          Ксьондз А.В. (довіреність № 44 від 04.01.2011 року)

від відповідача: Бушуєва І.О. (довіреність № 05-18/46 від 22.11.2010 року);

          Кузнецов Р.В. (довіреність № 05-18/52 від 27.12.2010 року);

          Рязанов П.І. (довіреність № 05-18/49 від 07.12.2010 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця”

на рішення господарського суду Одеської області від „09” березня 2011 року

по справі № 14/164-10-4944

за позовом Державного підприємства „Одеська залізниця”, м. Одеса   

до Державного підприємства „Морський торгівельний порт „Южний”, м. Южне

про стягнення 184 031,22 грн.

В С Т А Н О В И В :

22.11.2010 року Державне підприємство „Одеська залізниця” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Морський торгівельний порт „Южний” (далі по тексту –відповідач) про стягнення 184 031,22 грн. плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вагонах.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у серпні 2010 року відповідачем щодобово не виконувалась середньодобова планова норма вивантаження 251 вагона. З поданих під вивантаження 16 077 вагонів, з вини відповідача не було вивантажено 1 259 вагонів, що підтверджується обліковою карткою виконання плану перевезення вантажів з залізничного на водний транспорт за серпень 2010 року. Щодобове невиконання відповідачем норми вивантаження призвело до того, що не вивантажені портом вагони простоювали на станційних коліях ст. Берегова Одеської залізниці. Через неможливість накопичування вагонів на ст. Берегова, Одеська залізниця була змушена видати накази для затримки вагонів на підходах до станції призначення з вантажем –10 потягів (11.08.2010 року –2 потяги, 23.08.2010 року –1 потяг, 26.08.2010 року – 6 потягів та 27.08.2010 року –1 потяг) на ст.Колосівка, ст.Чорноморська, ст.Роздільна-Сортувальна, ст.Одеса-Східна, ст.Роздільна-1. На підставі цього були складені відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки відповідно до яких плата за користування вагонами та за зберігання вантажу у вагонах складає 184 031,22 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.03.2011 року по справі № 14/164-10-4944 (суддя Горячук Н.О.) в задоволенні позовних вимог ДП „Одеська залізниця” відмовлено. Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем не доведено вину ДП „МТП „Южний” у затримці потягів, при цьому вагони зупинялись позивачем за власною ініціативою, а факт неприйняття Портом та вина останнього в неприйнятті вантажу та затримці вагонів позивачем не доведена, у зв'язку з чим Одеською залізницею необґрунтовано нараховано відповідачу плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у вагонах.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДП „Одеська залізниця” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника, в автоматизованій системі „Месплан” (ведення якої передбачено Правилами планування перевезень вантажів) Портом було узгоджено план завозу на серпень 2010 року (з урахуванням основних та додаткових планів) 16 611 вагонів при середньодобовій нормі вивантаження 511 вагонів на добу (16 611 вагонів / 31 день), що підтверджується роздрукованою з АС „Месплан” довідкою „Узгоджений план перевезення вантажів на експорт через порти (припортові станції) України на серпень 2010 року” та архівними даними узгодження планів перевезення користувачем ДП „МТП „Южний”. З облікової картки виконання плану перевезення вантажів з залізничного на водний транспорт за серпень 2010 року вбачається, що з вини Порту не було вивантажено 1 259 вагонів.

За твердженням скаржника, узгоджуючи план завозу вантажів Укрзалізницею, Одеською залізницею та Портом не було порушено п.4.1 Договору про обробку вагонів з вантажами № ОД/М-06-772д-НЮ від 01.09.2006 року, при узгодженні плану завозу з перевищенням максимальної переробної спроможності Порт керувався не лише своєю максимальною переробною спроможністю, а й можливістю своїх складських ємностей, підходом суден, наявністю вагонів, призначенням на фронти розвантаження тощо.

Скаржник посилається на те, що сам договір № ОД/М-06-772д-НЮ від 01.09.2006 року надає учасникам право узгоджувати план завозу з перевищенням максимальної переробної спроможності. Окрім того, ст.ст.93, 125 Статуту залізниць України передбачено, що Порти зобов'язані приймати усі вагони, що надходять для перевалки. При цьому, плата за користування нараховується також за вагони, які надійшли понад узгоджені обсяги розвантаження, а також за вагони, затримані на станції і на підходах до неї в очікуванні подачі через неприйняття їх портом.   

ДП „МТП „Южний” надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому та його представники в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ДП „Одеська залізниця” без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Перевіривши матеріали справи та розглянувши апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2006 року між ДП „Одеська залізниця” (Залізниця) та ДП „МТП „Южний” (Порт) було укладено договір № УП-647/1, згідно з п.п.2.1, 2.2 якого Залізниця здає/приймає, а Порт приймає/здає експортні, транзитні, імпортні вантажі, що перевозяться за участю морського (річкового), залізничного транспорту, а також господарські вантажі для Порту або для його контрагентів.

Відповідно до п.3 Договору, Залізниця і Порт зобов'язуються дотримуватися технології робіт з приймання і видачі всіх вантажів, викладеної у цьому договорі та в Єдиному технологічному процесі роботи Станції і Порта та інструкціях про порядок подачі та збирання вагонів і організації робіт, з питань: планування, інформаційного забезпечення, узгодження навантаження, розвантаження вагонів, подачі/прибирання вагонів, інших питань, пов'язаних з технологією роботи.

За умовами п.3.1 Договору Порт зобов'язується здійснювати місячне планування завозу і вивозу експортних, імпортних і транзитних вантажів, обсяг яких не повинен перевищувати узгодженого як в цілому, так і з окремої номенклатури вантажів, контролювати ритмічність завозу згідно з узгодженими обсягами; приймати всі узгоджені Портом експортні та транзитні вантажі та нести відповідальність за користування вагонами від моменту подачі Залізницею Порту на фронти навантаження/розвантаження або приймально-здавальні колії до моменту здачі їх Залізниці, нести відповідальність перед Залізницею відповідно до розділу 7 договору.

Згідно із п.3.2 Договору, Залізниця зобов'язується регулярно надавати Порту попередню інформацію про підхід вагонів з вантажами із зазначенням роду вантажу, дати і часу прибуття на припортову станцію (в тому числі кількість „покинутих” поїздів, кількість вагонів за кодами вантажоодержувачів/експедиторів); здійснювати подачу вагонів під вивантаження та навантаження за узгодженим з Портом добовим планом у кількості, передбаченій ЄТП роботи Станції і Порту; спільно з Портом планувати роботу з навантаження і розвантаження вагонів на наступну добу і аналізувати результати роботи за минулу; вести облік часу користування вагонами, переданими Порту, а також не прийнятих Портом вагонів і затриманих з вини Порту на Станції, згідно з добовим планом та правилами користування вагонами.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що місячне планування роботи Порту і Станції з перевезення експортних, імпортних і транзитних вантажів здійснюється відповідно до Правил планування перевезень вантажів з урахуванням переробної спроможності згідно ЄТП роботи Станції і Порту, зайнятості складських ємностей, підходу суден і наявності вагонів, призначених на фронти розвантаження.

Відповідно до п.4.5 Договору, позивач та відповідач, виходячи з узгодженого добового плану, місцевих умов і технології роботи, встановлюють черговість та час подачі в порт для вивантаження вагонів, що знаходяться у поїздах на підходах до станції з урахуванням технологічної можливості їх підводу, подачі і вивантаження, з відповідальністю залізниці по обліковій картці, за порушення встановленої черговості та часу прибуття запланованої номенклатури вантажів у розмірі двох добових ставок плати за користування вагонами.

Час подачі вагонів і час готовності до забирання їх проставляється у відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46 на підставі пам'ятки про користування вагонами (контейнерами) ф.ГУ-45. Плата за користування вагонами Портом нараховується за час з моменту їхньої передачі Порту до моменту прийому Залізницею від Порту всієї партії замовлених та узгоджених Станцією і Портом вагонів з урахуванням часу затримки. Облік часу користування вагонами, поданими в Порт провадиться за пам'ятками і відомостями плати за користування вагонами (контейнерами) за їх номерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються Станцією в трьох примірниках на підставі пам'яток про користування вагонами, актів ГУ-23, ГУ-23а і підписуються представниками Станції і Порту. Вагони, що з вини Порту недозаявлені або не вивантажені проти добової норми вивантаження оформляються актами загальної форми з покладанням на Порт відповідальності згідно з Правилами перевезень. За користування вагонами і контейнерами Порт сплачує Залізниці плату згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами. Збір за зберігання вантажів у вагонах нараховується згідно з розділом 2 п.2.3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України - Тарифного керівництва №1(п.п. 6.8, 7.1, 7.4, 7.9 Договору).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог ДП „Одеська залізниця” та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до єдиного технологічного процесу роботи Морського торгового порту „Южний” і станції Берегова Одеської залізниці загальна максимальна переробна здатність порту по вивантаженню складає 450 вагонів на добу (420 вагонів в зимовий період) при пропускній спроможності станції Берегова 456 вагонів.

Однак, фактична середньодобова вивантаження портом вагонів у серпні 2010р. була вище, ніж це передбачено договором та Єдиним технологічним процесом роботи. Обліковою карткою виконання плану перевезення вантажів із залізничного на водний транспорт за серпень 2010 року підтверджено, що загальна середньодобова норма вивантаження в серпні 2010 року складала 478 вагонів (а.с.16).

З 11 серпня 2010 року, коли були затриманні перші 2 потяги, і до 27 серпня 2010 року, коли було затримано останній потяг, відповідач вивантажував від 480 до 605 вагонів, що перевищує переробну спроможність порту та пропускну спроможність станції Берегова.

Таким чином, відповідачем не було допущено порушень щодо невиконання середньодобової норми вивантаження вагонів.

Проте з облікової картки виконання плану перевезення вантажів за серпень 2010 року вбачається, що у період затримання потягів позивач, в порушення вимог п.3.2, п.4.4 та п.4.5 Договору, нерівномірно та з перевищенням норм, передбачених договором та у Єдиному технологічному процесі роботи станції і порту, приймав вантажі на адресу відповідача.

Таким чином, через нерівномірне та з перевищенням норм приймання позивачем вагонів з вантажами, виникло накопичення вагонів на шляху слідування, що призвело до їх зупинення.

Пунктами 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони

простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передає йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45. Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальні операцій (п.п. 10, 12, 4 Правил користування вагонами і контейнерами).

Надані акти загальної форми не відповідають визначеному порядку.

У актах про затримку вагонів вказано про неможливість прийняття вагонів портом та відсутність технічної можливості накопичування вагонів на станції призначення або завантаженість фронту вивантаження МТП „Южний”.

З матеріалів справи вбачається, що затримка потягів на станції Берегова сталася у зв'язку з відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення. Про це зазначається і в наказах про затримку вагонів, і в актах про затримку вагонів, і в переданих залізницею телефонограмах. Причиною вказаної технічної неможливості було перевищення Одеською залізницею загальної максимальної переробної спроможності Порту.

Крім того, відповідно до ч.3 п.4.1 Договору № УП-647/1 від 01.09.2006 року, порт і залізниця щомісячно не пізніше 25 числа узгоджують обсяги завозу вантажів на наступний місяць окремо за кожною номенклатурою. Це узгодження оформляється протоколом за підписами Порту, Залізниці, Укрзалізниці. Згідно із п.4.2 Договору, узгодження додаткового завозу вантажів здійснюється залізницею при наявності письмової згоди Порту та Залізниці призначення. Узгодження в односторонньому порядку Укрзалізницею додаткового завозу вантажів не допускається.

Між тим, в порушення зазначених вище умов Договору № УП-647/1 від 01.09.2006 року сторонами протоколи не складались та письмові згоди не надавались. Даний факт і не заперечувався представниками сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Отже, додаткові (надлишкові) вагони подавалися до порту без належно встановленої узгодженості.   

Таки  чином, судова колегія приходить до висновку про відсутність вини ДП „МТП „Южний” у затримці потягів. Вагони, які зупинялись позивачем за власною ініціативою правомірно не приймалися Портом, оскільки узгоджені не були, а тому і в цьому випадку вина відповідача в неприйнятті вантажу та затримці вагонів відсутня і позивачем належним чином і достатніми доказами не доведена, у зв'язку з чим Одеською залізницею необґрунтовано та безпідставно нараховано відповідачу плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у вагонах.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги               ДП „Одеська залізниця”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Представники ДП „Одеська залізниця” в судовому засіданні суду апеляційної інстанції посилалися на те, що положення Договору № УП-647/1 від 01.09.2006 року не діють, а тому сторони та суд повинні керуватись лише положеннями Статуту залізниць України, Правилами планування перевезень вантажів, а також роздрукованою з автоматизованої систем „Месплан” довідкою „Узгоджений план перевезення вантажів на експорт через порти (припортові станції) України на серпень 2010 року” та архівними даними узгодження планів перевезення користувачем ДП „МТП „Южний”.

Між тим, такі посилання ДП „Одеська залізниця” є невірними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Так, статтею 180 Господарського кодексу України передбачено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними  як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір  вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частини 1 та 2 статті 180 ГК України).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 188 ГК України встановлені порядок зміни та розірвання господарських договорів. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати  пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частини 1 та 2).

Як встановлено матеріалами справи, сторонами (ДП „Одеська залізниця” та ДП „МТП „Южний”) 01.09.2006 року укладено договір № УП-647/1 без будь-яких заперечень, зауважень та розбіжностей. Такий договір містить підписи та печатки сторін. В передбаченому законом порядку договір № УП-647/1 від 01.09.2006 року не змінювався, не розривався та не визнавався недійсним, а тому, згідно його умов та норм чинного законодавства, він був та є дійсними і обов'язковими для виконання сторонами, а тому і ДП „Одеська залізниця” та ДП „МТП „Южний” повинні були керуватись в першу чергу умовами Договору № УП-647/1 від 01.09.2006 року.

ДП „Одеська залізниця” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДП „Одеська залізниця”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2011 року по справі № 14/164-10-4944 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга   ДП „Одеська залізниця” –без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105  Господарського                   процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „09” березня 2011 року по справі № 14/164-10-4944 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       С.І. Колоколов

Суддя                                                                                          Г.П. Разюк

Суддя                                                                                             М.С. Петров

Повний текст постанови

          складено „22” квітня 2011 року.