Постанова

від 19.04.2011 по справі 29/220-10-5308

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/220-10-5308

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р. Справа № 29/220-10-5308

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.   

за участю представників сторін:

від позивача: Стрецкул М.В. (довіреність № 62 від 29.12.2010 року)

від відповідача: Мацієвський О.М. (довіреність б/н від 11.08.2010 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-комунальної контори Селекційно-генетичного інституту  

на рішення господарського суду Одеської області від „23” лютого 2011 року

по справі № 29/220-10-5308

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”, м. Одеса      

до Житлово-комунальної контори Селекційно-генетичного інституту, м. Одеса

про стягнення 751 620,36 грн.

В С Т А Н О В И В:

14.12.2010 року Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (далі по тексту –позивач, Електропостачальна компанія) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Житлово-комунальної контори Селекційно-генетичного інституту (далі по тексту –відповідач, Споживач) заборгованості в сумі 751 620,36 грн., з яких: 506 885,32 грн. –борг за спожиту активну електроенергію, 198 846,25 грн. –збитки від інфляції та 45 888,79 грн. –3 % річних. Також позивач просив стягнути на свою користь з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свої зобов'язання по укладеному між сторонами договору на користування електричною енергією в частині сплати за фактично спожиту електроенергію своєчасно та в повному обсязі не виконував, в зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, на яку нараховані збитки від інфляції та 3 % річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.02.2011 року по справі № 29/220-10-5308 (суддя Аленін О.Ю.) позовні вимоги ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ЖКК СГІ на користь позивача заборгованість в сумі 751 620,36 грн., з яких: 506 885,32 грн. –борг за спожиту активну електроенергію, 198 846,25 грн. –збитки від інфляції та 45 888,79 грн. –3 % річних, а також державне мито в сумі 7 516,20 грн. та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив умови договору та норми чинного законодавства, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, заборгованість по оплаті спожитої електроенергії не погашено і на даний час, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 11.03.2011 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ЖКК СГІ звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково –в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 135 352,07 грн. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд в оскаржуваній частині рішення повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, договір на користування електричною енергією від 13.01.2001 року № 99 не спрямований на реальне настання правових наслідків, не містить обов'язкових та необхідних умов, тому є недійсним і не може породжувати правові наслідки за його невиконання у вигляді стягнення індексу інфляції, штрафу (пені), 3 процентів річних.

На думку скаржника, з урахуванням коштів, переведених від ЖКК СГІ до ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” як за спожиту населенням та ЖКК СГІ електричну енергію, а також об'ємів, спожитих котельною КП „Теплопостачання м. Одеси”, мешканцями житлових будинків № 68 та № 69, обсяг інфляційних втрат становить 63 494,18 грн. замість зазначених в рішенні 198 846,25 грн.   

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу ЖКК СГІ залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач –ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” та відповідач –ЖКК СГІ знаходяться в договірних відносинах по поставці, отриманню, споживанню електроенергії та її користуванням.

Так, 13.01.2001 року між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” (Електропостачальна компанія) ЖКК (Споживач) та СГІ (Основний споживач) укладено договір № 99 на користування електричною енергією.

Відповідно до умов Договору, сторони підписали даний Договір про поставки електричної енергії Електропостачальною компанією Основному споживачу та його мережами Споживачу.

Предметом договору є умови та порядок постачання електричної енергії Електропостачальною компанією, споживання та передачі електричної енергії Основним споживачем та споживання електричної енергії Споживачем. При виконанні умов даного Договору, а також усіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись діючим законодавством України та Правилами користування електричною енергією (пункти 1.2-1.2 Договору).  

Основний споживач та Споживач своєчасно здійснюють оплату за спожиту електроенергію Електропостачальній компанії виключно в грошовій формі (пункт 1.4 Договору).

Строки та періодичність розрахунків для Основного споживача та Споживача встановлює виробнича служба збуту електроенергії Електропостачальної компанії і повинна бути єдиною. Оплата за спожиту в розрахунковий період електроенергію повинна бути здійснена не пізніше 5-ти днів (пункт 1.10 Договору).

Розділом ІІІ Договору сторонами встановлений порядок розрахунку. Так, Споживач може бути підключений до обліку або після обліку Основного споживача. При підключенні Споживача до обліку Основного споживача: щомісячно 19-20 числа представник Споживача повинен представити в ПССЕ показання свого лічильника за розрахунковий місяць і документи, що підтверджують оплату, та отримує платіжні документи для оплати електроенергії у послідуючому розрахунковому періоді. При підключенні Споживача після обліку Основного споживача –показання контрольно-відраховуючого лічильника Споживача повинні бути завізовані основним споживачем. Отриманий платіжний документ на оплату за електроенергію та інші нарахування за попередній період (сальдо) повинен бути сплачений в п'ятиденний строк після дати, зазначеної в платіжному документі. Вартість електроенергії, використання якої очікується у послідуючому розрахунковому періоді, повинна бути оплачена до наступної дати розрахунку.

Згідно пункту 9 Договору, цей Договір складений у трьох екземплярах, що мають однакову силу, на строк до 31.12.2003 року та вважається продовженим, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку не заявить про відмову від нього або його перегляд. В матеріалах справи відсутні будь-які заяви сторін про відмову договору або його перегляд, а тому даний договір станом на дату розгляду справи у суді є дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.        

На виконання умов Договору № 99 від 13.01.2001 року ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” у відповідності з встановленими даним Договором умовами та величинами споживання електричної енергії здійснювало постачання електроенергії ЖКК СГІ.

Між тим, в період з листопада 2007 року по 2009 рік ЖКК СГІ за фактично отриману/спожиту електроенергію своєчасно та в повному обсязі не розраховувалось.

Так, у листопаді-грудні 2007 року ЖКК СГІ отримало/спожило електроенергію у кількості 561 880 кВт/год на суму 119 393,96 грн. (19 899 грн. –ПДВ), але в цьому періоді не розрахувалася взагалі.

В січні-грудні 2008 року ЖКК СГІ отримало/спожило електроенергію у кількості 1 840 350 кВт/год на суму 416 865,50 грн., але сплачена ця сума відповідачем була частково –в сумі 172 434,96 грн. і лише у 2009-2010 роках.

У 2009 році ЖКК СГІ отримало/спожило електроенергію у кількості 1 583 888 кВт/год на суму 352 455,39 грн., але сплачена ця сума відповідачем була частково –в сумі 209 394,57 грн. і лише у 2010 році.

Зазначені факти отримання/споживання ЖКК СГІ електроенергії підтверджується відповідними актами про обсяги спожитої електроенергії, які щомісячно здавалися відповідачем позивачу.  

Відповідно до Актів про обсяги спожитої електроенергії та рахунків-фактур, дебіторська заборгованість відповідача за отриману/спожиту активну електроенергію становить 506 885,32 грн.  

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”, стягнення на його користь з ЖКК СГІ основної суми боргу, 3 % річних та збитків від інфляції, і вважає, що доводи, заперечення і вимоги ЖКК СГІ, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику”, пунктом 6.1 Правил користування електричною енергією та умовами Договору № И 1719 від 27.06.2006 року передбачено, що поставлена/отримана електрична енергія повинна оплачуватися щомісячно та в повному обсязі.

Як встановлено матеріалами справи, ЖКК СГІ за спожиту/отриману від ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” електроенергію за договором № 99 від 13.01.2001 року за період з листопада 2007 року по 2009 рік вчасно та в повному обсязі не розраховувалось, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 506 885,32 грн., яка залишена відповідачем і на даний час непогашеною, а тому така заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат повинен здійснюватися та відповідати Цивільному кодексу України та Листу Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.  

Оскільки ЖКК СГІ свої зобов'язання за Договором № 99 від 13.01.2001 року в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію у спірному періоді належним чином не виконувало, на суму своєчасно непогашеної заборгованості позивачем правомірно нараховано 3 % річних від простроченої суми в розмірі 45 888,79 грн. (за період з 03.12.2007 року по 31.10.2010 року) та збитки від інфляції в розмірі 198 846,25 грн. (за з грудня 2007 року по жовтень 2010 року), які також підлягають стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ЖКК СГІ, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

По-перше, ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” вірно зроблений розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат, що відповідає Цивільному кодексу України та Листу Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

По-друге, ЖКК СГІ, не скористалася наданими їй ст.22 ГПК України правами, зокрема, з'явилася лише в одне судове засідання, відзиву та заперечень на позов не надала, будь-яких доказів спростування позову до суду не представила, чого не зробила і в суді апеляційної інстанції.

По-третє, статтею 180 Господарського кодексу України передбачено істотні умови господарського договору. Так, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними  як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір  вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частини 1 та 2 статті 180 ГК України).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 188 ГК України встановлені порядок зміни та розірвання господарських договорів. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати  пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частини 1 та 2).

Як встановлено матеріалами справи, сторонами (ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” та ЖКК СГІ) 13.01.2001 року укладено договір № 99 без будь-яких заперечень, зауважень та розбіжностей. Такий договір містить підписи та печатки сторін.

В передбаченому законом порядку договір № 99 від 13.01.2001 року не змінювався, не розривався та не визнавався недійсним, а тому, згідно його умов та норм чинного законодавства, він був та є дійсними і обов'язковими для виконання сторонами.

ЖКК СГІ ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надала, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 23.02.2011 року по справі № 29/220-10-5308 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ЖКК СГІ –без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101 - 105 Господарського                  процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Житлово-комунальної контори Селекційно-генетичного інституту залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „23” лютого 2011 року по справі № 29/220-10-5308 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                          С.І. Колоколов

Суддя                                                                                  Г.П. Разюк

Суддя                                                                                 М.С. Петров          

Повний текст постанови

складено „22” квітня 2011 року.